Рішення № 141144322, 03.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026Справа № 910/16405/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (далі - ТОВ "ТК "Спецзапчасть", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "ОГС України", відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 45 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 08.02.2022 між сторонами було укладено Договір про закупівлю товарів № 4600005513, на забезпечення виконання зобов`язань за яким позивачем було надано банківську гарантію № 1893-22 від 25.01.2022 на суму 45 000,00 грн. Позивач зазначає, що повністю виконав свої зобов`язання за Договором, що підтверджено підписаними актами наданих послуг, у зв`язку з чим звернення відповідача до банку-гаранту та стягнення коштів за банківською гарантією є безпідставним через відсутність гарантійного випадку. Оскільки позивач компенсував ці кошти банку-гаранту, він просить стягнути їх з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

25.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що стягнення коштів за банківською гарантією № 1893-22 від 25.01.2022 відбулося внаслідок настання гарантійного випадку через неналежне виконання позивачем зобов`язань за Договором № 4600005513 від 08.02.2022. На думку відповідача, наявність договірних підстав для отримання коштів виключає застосування норм статті 1212 ЦК України про безпідставне набуття майна, а тому позов є необґрунтованим. Крім того, відповідач просив суд відмовити у стягненні витрат позивача на професійну правничу допомогу, вважаючи їх завищеними та непомірними.

02.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву про те, що позивач не погоджується із доводами відповідача, посилаючись на те, що заявки на надання послуг з № 7 по № 16 були сформовані та надіслані покупцем поза межами строку дії Договору № 4600005513 від 08.02.2022, який закінчився 19.08.2025, а тому у постачальника не виникало обов`язку щодо їх виконання. З огляду на повне виконання зобов`язань та відсутність гарантійного випадку, стягнення коштів за банківською гарантією є безпідставним, а заявлені вимоги про повернення коштів на підставі статті 1212 ЦК України є повністю обґрунтованими і підлягають задоволенню.

06.03.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній наполягає на безпідставності позовних вимог. Крім того, відповідач наголошує на відсутності підстав для застосування до спірних відносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки кошти за банківською гарантією № 1893-22 від 25.01.2022 були отримані ним за наявності належної договірної підстави, яка не відпала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів № 4600005513 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця машини для земельних робіт (Бульдозер гусеничний), зазначені в специфікації № 1, та надати послуги, зазначені у специфікації № 2 (Додаток № 3 до Договору), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари та надані послуги.

У відповідності до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації № 1. Згідно з п. 1.3 Договору найменування послуг, кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю, інші умови зазначені у специфікації № 2.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна ціна договору становить 95 180 400,00 грн., у тому числі ПДВ 15 863 400,00 грн. Ціна за одиницю послуги наведена у специфікації № 2 (п. 3.2 Договору).

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 19.08.2025, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до підпункту 7.15.2 Договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Машини для земляних робіт (Бульдозер гусеничний)» згідно з оголошенням № UA-2021-10-27-002089-b, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 27.10.2021, постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 45 000,00 грн., що становить 5 % від вартості послуг.

Термін (строк) дії Гарантії - до 31.01.2027 включно.

Згідно з пунктом 7.21 Договору у разі невиконання (неналежного виконання) Постачальником своїх зобов`язань за цим Договором Покупець має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених Гарантіями.

На виконання вказаного положення Договору Акціонерним товариством «Банк Альянс» (Банк/Гарант) та ТОВ «ТК «Спецзапчасть» (Принципал) було укладено Договір про надання гарантії № 1893-22 від 25.01.2022. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 останнього за заявою Принципала Банк надав на користь бенефіціара - ТОВ «ОГТС України» Гарантію, за якою зобов`язався сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму в разі настання гарантійного випадку та дотримання умов Гарантії та цього договору. Гарантійним випадком за Договором про надання гарантії № 1893-22 від 25.01.2022 визначено одержання Гарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії Гарантії, що свідчить про порушення Принципалом базових відносин. Сума Гарантії становить 45 000,00 грн.

25.01.2022 Акціонерним товариством «Банк Альянс» (гарант) видано банківську гарантію № 1893-22, якою гарант гарантував належне виконання принципалом (позивачем) зобов`язань щодо надання послуг за Договором про закупівлю товарів № 4600005513 від 08.02.2022 та безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських днів після отримання вимоги бенефіціара (відповідача) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 45 000,00 грн без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за Договором.

Бенефіціар (відповідач) звернувся до Акціонерного товариства «Банк Альянс» із вимогою про сплату грошової суми за банківською гарантією № 1893-22 від 25.01.2022 у розмірі 45 000,00 грн, посилаючись на порушення позивачем умов Договору.

На виконання умов банківської гарантії Акціонерне товариство «Банк Альянс» здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 45 000,00 грн на користь відповідача, після чого відповідна сума була компенсована (відшкодована) позивачем банку-гаранту.

В той же час, за твердженням позивача, послуги за Договором № 4600005513 від 08.02.2022 за всіма сформованими в межах строку його дії заявками були надані в повному обсязі та прийняті замовником без зауважень, гарантійний випадок не настав, а тому стягнення відповідача за гарантією є безпідставним, а грошові кошти у розмірі 45 000,00 грн підлягають поверненню (стягненню) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує про неналежне виконання постачальником зобов`язань за Договором, зокрема, щодо невиконання заявок № 7, № 10-16, що, на думку відповідача, свідчить про наявність гарантійного випадку та правомірність отримати задоволення вимог на умовах, визначених гарантією.

Положеннями ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з приписами ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Статтею 562 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

У відповідності до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Системний аналіз вказаних норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення зобов`язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов`язанням.

Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов`язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб`єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів.

По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися.

По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.

Таким чином, під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, неналежне виконання зобов`язання - це порушення умов, визначених змістом зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця машини для земляних робіт (Бульдозер гусеничний), зазначені в специфікації, яка зазначена у додатку 1 до цього Договору, та надати послуги, зазначені у специфікації, яка наведена в Додатку № 3 до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари та надані Послуги.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що найменування Послуг, кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю, інші умови зазначені у Специфікації № 2.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Постачальник зобов`язується надати Покупцю Послуги в кількості, строки та в місці відповідно до Специфікації № 1 та Специфікації № 2 та цього Договору.

Відповідно до п. 5.13 приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Пунктами 5.15 - 5.19 Договору передбачено, що датою приймання наданих послуг за цим Договором є дата підписання Покупцем акту наданих послуг, складеного за формою, яка відповідає вимогам чинного законодавства України. Послуги надаються на підставі письмових заявок, які Покупець надсилає постачальнику на його електронну адресу, зазначену в п. 14.12 цього Договору. Покупець в заявці зазначає, з-поміж іншого, місце знаходження Товару. Датою отримання заявки Постачальником вважається дата її надання Покупцем. Постачальник розглядає заявку не пізніше наступного робочого дня з дати отримання та повідомляє Покупця шляхом направлення на електронну адресу Покупця, зазначену а п. 14.12 цього Договору, дату та час надання Послуг, що не можуть перевищувати 5 (п`яти) робочих днів з дати направлення заявки Покупцем. Періодичність надання Послуг: не менше 500 мотогодин напрацювання одиниці Товару. Максимальний строк надання Послуг згідно заявки Покупця по одиниці Товару не може перевищувати 3 (трьох) календарних днів.

Суд встановив, що на виконання умов Договору Покупцем на адресу Постачальника було сформовано та направлено сім заявок на надання послуг технічного обслуговування на загальну суму 272 400,00 грн, а саме: Заявку № 1 (вих. № ТОВВИХ-23-10224 від 31.07.2023) на суму 22 200,00 грн, Заявку № 2 (вих. № ТОВВИХ-23-11165 від 16.08.2023) на суму 22 200,00 грн, Заявку № 3 (вих. № ТОВВИХ-23-14677 від 17.10.2023) на суму 45 600,00 грн, Заявку № 4 (вих. № ТОВВИХ-25-5554 від 04.04.2025) на суму 45 600,00 грн, Заявку № 5 (вих. № ТОВВИХ-25-5836 від 10.04.2025) на суму 45 600,00 грн, Заявку № 6 (вих. № ТОВВИХ-25-13478 від 28.08.2025) на суму 45 600,00 грн та Заявку № 8 (вих. № ТОВВИХ-25-13481 від 28.08.2025) на суму 45 600,00 грн.

Факти належного та своєчасного надання послуг за вказаними заявками, з урахуванням приписів пункту 5.15 Договору, повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи та підписаними сторонами актами наданих послуг: № ОУ-0000041 від 10.08.2023, № ОУ-0000044 від 29.08.2023, № ОУ-0000068 від 07.11.2023, № 41 від 17.04.2025, № 6 від 10.04.2025, № 105 від 02.09.2025 та № 106 від 04.09.2025.

Матеріалами справи підтверджено підписання між сторонами актів надання послуг за всіма сімома заявками, сформованими покупцем у період дії Договору з 08.02.2022 по 19.08.2025.

Встановлюючи порядок надання послуг на підставі письмових заявок покупця та строки їх виконання згідно з пунктами 5.15- 5.19 Договору, сторони визначили чіткий механізм взаємодії. Як вбачається з матеріалів справи, усі 7 заявок, направлених покупцем у період дії Договору, були виконані постачальником належним чином та у повному обсязі на загальну суму 272 400,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг.

Заявки № 7 та зміни до неї, а також № 10-16 були сформовані та направлені Покупцем у період з 28.08.2025, вересня по листопад 2025 року, тобто значно пізніше після закінчення визначеного Договором строку його дії.

Про відсутність правових підстав для надання послуг у зв`язку з поданням заявок після закінчення строку дії Договору позивач неодноразово зазначав відповідачу у листах № 0910/001 від 09.10.2025, № 1410/001 від 14.10.2025, № 0611/001-12 від 06.11.2025, № 2222/001 від 11.11.2025.

Натомість будь-які посилання відповідача на наявність порушень з боку постачальника є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки зобов`язання за направленими в межах строку дії Договору заявками виконані позивачем належним чином, а заявки, сформовані відповідачем поза межами строку дії Договору, не створюють для позивача неодмінного обов`язку щодо їх виконання.

Попри це, відповідач, як бенефіціар, направив банку-гаранту АТ «Банк Альянс» вимогу, вказуючи на неналежне виконання позивачем, як принципалом, умов Договору, забезпеченого гарантією, внаслідок чого з позивача на користь банку та у подальшому на користь відповідача були фактично стягнуті/перераховані кошти у розмірі 45 000,00 грн за банківською гарантією № 1893-22 від 25.01.2022

Оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань у повному обсязі в межах строку дії Договору та за всіма сформованими заявками, стягнення коштів за банківською гарантією № 1893-22 від 25.01.2022 є необґрунтованим.

Згідно із ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі ненастання гарантійного випадку через виконання принципалом основного зобов`язання (відсутності порушення), сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії, незважаючи на те, що сплачені у зв`язку із цими правочинами, та підлягають стягненню за ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки інших способів повернення цих коштів за таких обставин закон не передбачає (за умови, що договорами не встановлено інше).

Аналогічні висновки наведені Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, в якій Об`єднана палата виснувала, що кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання. Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). У такому випадку боржник (принципал) вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19 та від 14.01.2019 у справі №910/3777/18.

Крім того, у п. 7.22 Договору сторонами визначено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках передбачених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин.

Тобто, з моменту повного виконання позивачем зобов`язань за договором та проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 7.22 Договору.

Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені судом обставини повного виконання позивачем зобов`язань з надання послуг з технічного обслуговування за Договором у межах строку його дії, суд дійшов висновку про відсутність гарантійного випадку та наявність підстав для повернення покупцем (відповідачем) коштів забезпечення виконання договору, отриманих за банківською гарантією, незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем заявок, направлених поза межами строку дії Договору.

При цьому, судом взято до уваги висновки Верховного суду, наведені у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, в якій колегія суддів виснувала: «До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання».

Беручи до уваги викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем поставлено товар за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд погоджується з доводами позивача, що останній здійснив повне виконання зобов`язання за Договором, укладеним між сторонами, та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 7.22 Договору у вигляді повернення покупцем (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю товарів після виконання учасником-переможцем договору.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» 45 000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 статті 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що попередній розрахунок наведених витрат позивач надав у позові, потім зробив відповідну заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів та 04.08.2026 (рішення ухвалене 30.07.2026) подав докази понесення цих витрат, твердження відповідача про те, що заяву позивача слід залишити без розгляду через порушення процесуального строку є безпідставними.

Відповідно до ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У даному випадку на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу позивач долучив копії:

- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Денисенко Т.М. № ДП № 2863 від 31.10.2014;

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть" адвокатом Денисенко Т.М. серія № АЕ № 1441280 від 23.12.2025;

- договору про надання правової допомоги № 2312-01 від 23.12.2025, укладеного між ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть" та АБ «Тетяни Денисенко», додатки №№ 1 від 23.12.2025, № 2 від 26.02.2026 до вказаного договору;

- рахунків на оплату № 30 від 23.12.2025 та № 11 від 26.02.2026 на суму 20 000,00 грн.

- платіжної інструкції № 18565 від 16.02.2026 на суму 14 000,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає належними та достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Також Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, за якою при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, у якій предметом розгляду є спір невеликої складності; ціну позову (45 000,0 грн) та характер спірних відносин, які не передбачають необхідності дослідження і застосування великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позову; розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін; формування та викладення адвокатом своєї позиції на всі доводи відповідача, а також непідтвердження факту надання правничої допомоги на суму 6 000,00 грн., окрім сформованого позивачем рахунку на оплату № 11 від 26.02.2026.

Тож на підставі викладеного суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн, відтак, вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд задовольняє частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, зокрема, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 233, 237- 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, буд. 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Малишка, буд. 9-В, ідентифікаційний код 36549406) безпідставно набуті грошові кошти у сумі 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, буд. 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Малишка, буд. 9-В, ідентифікаційний код 36549406) судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03 листопада 2026.

Суддя О.В. Котков