Рішення № 141144279, 03.11.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1127/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/1127/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" про стягнення 119 270,24 грн

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іва Транс" засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" про стягнення 119 270,24 грн, з яких: 117 356,12 грн - сума основного боргу, 935,27 грн - 3% річних, 978,85 грн - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з перевезення вантажу № 21/11/2025 від 21.11.2025.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача не заперечує факту існування залишку основного боргу, однак заперечує проти задоволення позову в заявленому розмірі, оскільки наведений позивачем розрахунок не є достатньо обґрунтованим та заперечує щодо заявленої до стягнення суми витрат на професійну допомогу.

Звертає також увагу суду на здійснену ним часткову оплату в рахунок суми основного боргу, а саме 26.08.2026 у розмірі 5 000,00 грн та 18.09.2026 у розмірі 10 000,00 грн, таким чином сума боргу на даний час зменшилась, що свідчить про те, що Відповідачем здійснювались та продовжують здійснюватися оплати за даним Договором.

Зазначає, що з огляду на ситуацію, що склалася в Україні у зв`язку з нападом російської федерації, та, як наслідок економічною ситуацією в країні (тривалі відключення електроенергії, значне зростання цін на сировину, паливо, логістичні послуги), а також складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами та ненадходженням коштів за укладеними з ними договорами, підприємство змушене було здійснювати оплату вказаного боргу частинами.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2026 для розгляду справи № 909/1127/26 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/1127/26; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву.

Копію ухвали від 04.09.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача 04.09.026 о 17:37; представника позивача - 04.09.2026 о 17:44; відповідача - 04.09.2026 о 17:44.

21.09.2026 до суду від представника відповідача засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 173721/26).

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іва Транс" (далі також - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос" (далі також відповідач, замовник) 21.11.2025 укладено договір № 21/11/2025 про надання послуг з перевезення вантажу.

Договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1.1. договору, виконавець від свого імені та за рахунок замовника зобов`язаний виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

Додатком від 19.01.2026 сторонами погоджено доповнити пункт 1.1 договору про надання послуг з перевезення вантажу № 21/11/2025 від 21.11.2025, виклавши його в наступній редакції: "Виконавець від свого імені та за рахунок замовника зобов`язаний виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському та міжнародному сполученні. Замовлення на послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні. оформлюється Заявкою, яка є невід`ємною частиною договору.

Інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують свої зобов`язання за ними".

19.01.2026 сторони в електронній формі погодили заявку № 1-2026 на перевезення вантажу до Договору про надання послуг з перевезення вантажу №21/11/2025 від 21.11.2025 (а.с.16). На умовах цієї заявки перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: м. Івано-Франківськ (Івано-Франківська область, Україна) м. Свалмен (Лімбург, Нідерланди).

На підтвердження виконання перевезення, відповідно до частини третьої статті 909 Цивільного кодексу України та статей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів оформлено міжнародну товаротранспортну накладну CMR №726742 від 27.01.2026. (а.с.18).

Послуга перевезення, за погодженим в заявці маршрутом, виконана належним чином, без будь-яких зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, що підтверджується відтиском печатки та підписом уповноваженої особи вантажоодержувача у графі 24 накладної CMR. Додатковим підтвердженням належного виконання перевезення є підписаний сторонами акт надання послуг № ОУ-0000025 від 03 лютого 2026 року (а.с.19).

Відповідно до пункту "Вартість перевезення, умови перевезення" заявки № 1-2026 від 19.01.2026, вартість перевезення становить 2600,00 Євро. За змістом цього ж пункту заявки, кошти сплачуються по перерахунку (безготівково) в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, встановленим на момент розвантаження. У підписаному акті № ОУ-0000025 від 08 серпня 2025 року сторони, за взаємною згодою, погодили належну до сплати суму 132356,12 грн, математичний перерахунок на гривні (за курсом НБУ).

Розділом 4 вказаного Договору встановлено порядок розрахунків.

Так, у відповідності з пунктом 4.1 Договору, Замовник здійснює оплату наданих Виконавцем послуг з перевезення вантажу на підставі рахунка - фактури Виконавця або підписаного Сторонами Акту про надання послуг з перевезення вантажу протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання Замовником Акту про надання послуг з перевезення вантажу.

Згідно з пунктом 4.2. договору, вартість послуг з перевезення вантажу Виконавець включає відшкодування витрат Виконавця пов`язаних з виконанням цього Договору та плату за надані останнім послуги.

Позивач для оплати наданих за Договором послуг виставив відповідачу в електронній формі відповідний рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 03.02.2026 (а.с.21). Відповідач отримав рахунок 16.02.2026.

Як вбачається з позовних матеріалів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос" на виконання договірних вимог, до пред`явлення позову сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва Транс" грошові кошти в сумі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1359 від 22.04.2026 (а.с.22) та платіжною інструкцією № 3163 від 26.08.2026 (а.с. 23).

З урахуванням вказаного платежу, залишкове грошове зобов`язання відповідача на час звернення з позовом становило 117 356,12 грн, що підтверджується також і наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків по Договору про надання послуг з перевезення вантажу № 21/11/2025 від 21.11.2025, підписавши який ТОВ "Лігос" визнало факт заборгованості перед ТОВ "Іва Транс" на суму 122 356,12 грн станом на 23.06.2026.

Згідно п. 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 9.1., 9.2 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2026 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання їх Сторонами. В разі, якщо жодна із Сторін не заявить про свій намір припинити дію даного Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік з « 01» січня по « 31» грудня, включно. Зміни та доповнення в цей Договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками Сторін.

Із покликанням на невиконання відповідачем обов`язку щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги за Договором №21/11/2025 від 21.11.2025 останній 26.06.2026 надіслав на адресу відповідача претензійну вимогу, якою просив сплатити суму заборгованості за Договором, яка за твердженням позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи 07.08.2026 Господарським судом Івано-Франківської області було видано судовий наказ у справі № 909/981/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Транс» заборгованості по Договору в сумі 124 270,24 грн, з яких 122 356,12 грн. сума основного боргу, 935,27 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України та 978,85 грн. інфляційні нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України.

Однак, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.09.2026 судовий наказ від 07.08.2026 у справі № 909/981/26 скасований (за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" про скасування судового наказу)

З поданої до матеріалів справи платіжної інструкції №3163 від 26.08.2026 (а.с.23) вбачається, що відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 5000,00 грн. З урахуванням вказаного платежу, залишкове грошове зобов`язання відповідача на час пред`явлення позову становило 117356,15 грн.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з організації перевезень вантажів зумовило підстави для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 117356,12 грн у примусовому порядку.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Предметом позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" заборгованості у розмірі 117356,12 грн за надані послуги міжнародного перевезення вантажу відповідно до договору № 21/11/2025 від 21.11.2025.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення (ст. 914 ЦК України).

Відповідно до ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Як передбачено ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Факт порушення відповідачем договірного зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Станом на дату подання позовної заяви сума заборгованості становила 117 356,12 грн, що також не заперечується відповідачем.

Водночас, відповідач після відкриття провадження у справі сплатив 10 000,00 грн за отримані послуги, що підтверджується платіжною інструкцією № 3717 від 18.09.2026.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. З урахуванням даної норми процесуального закону провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

У зв`язку з частковою оплатою, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 107 356,12 грн боргу.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача, на підставі п. 5.1 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 935,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 978,85 грн.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам договору, чинного законодавства та заявлені правомірно.

Щодо заперечень позовних вимог, викладених у відзиві на позов, суд звертає увагу відповідача, що договір сторони уклали 21.11.2025, тобто після початку повномасштабного вторгнення; наявність у контрагентів відповідача заборгованості перед відповідачем не звільняє відповідача від виконання господарських зобов`язань та відповідальності за порушення строків їх виконання; підприємницька діяльність це самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, що здійснюється на власний ризик з метою отримання прибутку. Оплата відповідачем 10 000,00 грн основного боргу після відкриття провадження у справі, не звільняє відповідача від обов`язку оплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення такої оплати.

У постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (пункти 117-118).

Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат (пункт 125).

Враховуючи, що 3 % річних та інфляційні втрати передбачені статтею 625 ЦК України не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов`язання, носять компенсаційний характер та відсутні правові підстави для відмови у їх стягненні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування 3% річних на суму боргу 122 356,12 грн за період 23.04.2026 - 24.07.2026, у відповідності до якого до стягнення заявлено 935,27 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума 3 % річних нарахована вірно, отже позовні вимоги про стягнення 935,27 грн - 3% річних є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем здійснено нарахування суми інфляційних втрат на суму простроченого боргу в розмірі 117 356,12 грн за період з 23.04.2026 по 24.07.2026, включивши в період нарахування місяці травень та червень 2026 року, до стягнення заявлено 978,85 грн.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за період 23.04.2025-24.07.2026 (період травень-липень 2026 року), відповідно до якого її розмір за означений період є більшим та становить 1292,67 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 978,85 грн, тобто у заявленому до стягнення розмірі.

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновків про закриття провадження у справі № 909/1127/26 в частині позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн основного боргу згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а також про задоволення позовних вимог в частині стягнення 107 356,12 грн основного боргу, 935,27 грн 3% річних та 978,85 грн інфляційних втрат.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до Господарського суду Івано-Франківської області даного позову, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12936f51-9719-470b-b554-4625967c71f6 від 02 вересня 2026 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана через систему "Електронний суд".

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання цієї заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва Транс" мало сплатити судовий збір у сумі 2 662,40 грн (3328,00 х 0,8), відповідно надміру сплачений судовий збір в сумі 665,60 грн може бути повернуто позивачу за його заявою у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2662,40 грн покладається на відповідача. Часткова сплата відповідачем боргу після відкриття провадження у справі на розподіл витрат зі сплати судового збору не впливає, оскільки судовий збір сплачено у мінімальному розмірі.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" про стягнення 119 270,24 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, буд. 192; ідентифікаційний код юридичної особи: 20547427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва Транс" (76018, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, буд. 16А, кв. 11; ідентифікаційний код юридичної особи: 33162495; реквізити рахунку: НОМЕР_1 АТ "Райффайзен Банк") 107 356 (сто сім тисяч триста п`ятдесят шість) грн 12 коп. основної заборгованості, 935 (дев`ятсот тридцять п`ять) грн 27 коп. 3% річних, 978 (дев`ятсот сімдесят вісім) грн 85 коп. інфляційних втрат та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 10 000,00 грн основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк