Ухвала суду № 141144262, 30.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/24/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.10.2026 Справа № 908/374/23

м.Запоріжжя

Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (сформовану в системі Електронний суд 18.09.26) на дії державного виконавця у справі № 908/374/23

за позовною заявою: приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25

до відповідача: акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14

про стягнення 219 203 047,94 грн

заінтересована особа: відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Батовська Т.І., довіреність від 10.11.25 № 10/11-30

від відповідача: Дамірова Н.Н., довіреність від 09.12.25 № 538

від заінтересованої особи: Юлдашев Ю.М., довіреність від 14.07.26 № 104316/20.5.1/22-26 (в режимі в/конференції)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.06.23 у справі № 908/374/23 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено:

- стягнути з публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) 197 455 151 (сто дев`яносто сім мільйонів чотириста п`ятдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят одну) грн 52 коп. основного боргу, 3 070 123 (три мільйони сімдесят тисяч сто двадцять три) грн 24 коп. пені, 2 242 666 (два мільйони двісті сорок дві тисячі шістьсот шістдесят шість) грн 50 коп. 3 % річних, 16 434 975 (шістнадцять мільйонів чотириста тридцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 99 коп. інфляційних втрат, та 939 306 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч триста шість) грн 06 коп. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.24 у справі № 908/374/23 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.23 у справі № 908/374/23 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.23 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.24 у справі № 908/374/23 Господарським судом Запорізької області 31.01.24 видано відповідний наказ.

18.09.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшла скарга за вих. від 18.09.26 на дії головного державного виконавця, в якій представник акціонерного товариства Запоріжжяобленерго просить суд:

- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича щодо прийняття вимоги від 27.05.26 № 20.1/ В-7/77419144/зв-4 про зобов`язання перераховувати грошові кошти, стягнуті у межах виконавчих проваджень на користь АТ "Запоріжжяобленрго" на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ неправомірними;

- визнати вимогу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ Берегових Владислава Сергійовича від 27.05.26 № 20.1/В-7/77419144/зв-4 недійсною.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.09.26 вказана вище скарга передана на розгляд судді Корсуну В.Л.

22.09.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшла уточнена скарга за вих. від 18.09.26 на дії головного державного виконавця, в якій представник акціонерного товариства Запоріжжяобленерго просить суд:

- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича щодо прийняття вимоги від 27.05.26 № 20.1/ В-7/77419144/зв-4 про зобов`язання перераховувати грошові кошти, стягнуті у межах виконавчих проваджень на користь АТ "Запоріжжяобленрго" на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ неправомірними;

- визнати вимогу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ Берегових Владислава Сергійовича від 27.05.26 № 20.1/В-7/77419144/зв-4 недійсною.

Ухвалою від 22.09.26 судом прийнято скаргу представника акціонерного товариства Запоріжжяобленерго за вих. від 18.09.26 (сформовану в системі Електронний суд) на дії державного виконавця у справі № 908/374/23 до розгляду у судовому засіданні, призначеному на 13.10.26 об 11 год. 30 хв.

08.10.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника заінтересованої особи надійшли заперечення з проханням у задоволенні скарги АТ «Запоріжжяобленерго» на дії державного виконавця у справі № 908/374/23 відмовити в повному обсязі.

08.10.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника Міністерства юстиції України надійшла заява з проханням надати можливість участі у судовому засіданні призначеному на 13.10.26 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/374/23 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 12.10.26 судом задоволено заяву представника Міністерства юстиції України (сформовану в системі Електронний суд 08.10.26) про участь у судовому засіданні 13.10.26 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/374/23 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.10.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення з проханням відмовити у задоволені скарги АТ «Запоріжжяобленерго» на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бергових В.С. в повному обсязі.

12.10.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника АТ «Запоріжжяобленерго» надійшла відповідь на заперечення щодо скарги на дії державного виконавця.

Ухвалою від 13.10.26 судом продовжено строк розгляду скарги на 20 днів. Відкладено розгляд скарги АТ Запоріжжяобленерго (сформованої в системі Електронний суд 18.09.26) на дії державного виконавця у справі № 908/374/23 на 28.10.26 о 10 год. 00 хв. та задоволено усне клопотання представника заінтересованої особи про участь у судовому засіданні 28.10.26 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/374/23.

В засіданні 28.10.26 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 29.10.26 о 10 год. 00 хв. та задоволено усне клопотання представника заінтересованої особи про участь у судовому засіданні 29.10.26 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

В засіданні 29.10.26 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 30.10.26 о 10 год. 00 хв. та задоволено усне клопотання представника заінтересованої особи про участь у судовому засіданні 30.10.26 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

29.10.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника АТ «Запоріжжяобленерго» надійшла заява про зміну найменування.

В засіданні 30.10.26 на питання суду (головуючого), представник відповідача заявила усне клопотання про залишення без розгляду ідентичної за змістом заяви (сформованої в системі «Електронний суд» 29.10.26) про зміну найменування, оскільки при розгляді іншої заяви відповідача про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню частково у справі № 908/374/23, заява про зміну найменування вже була розглянута та задоволена судом.

Судом в засіданні 30.10.26, за усним клопотанням представника відповідача, ідентичну за змістом заяву (сформовану в системі «Електронний суд» 29.10.26) про зміну найменування - залишено без розгляду.

Представник відповідача в засіданні 30.10.26 підтримала скаргу АТ Запоріжжяобленерго (сформовану в системі Електронний суд 18.09.26) на дії державного виконавця у справі № 908/374/23 (проти якої заперечили представники позивача та заінтересованої особи).

Розглянувши в засіданні 30.10.26 скаргу на дії державного виконавця у справі № 908/374/23, суд дійшов до висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

В обґрунтування вказаної скарги, представником відповідача зазначено (дослівно):

«…Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист. В силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 1404-VIII) державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

1. Вимагаючи перераховувати кошти на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень, державний виконавець керується ч. 1 та ч. 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"

Частина 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" дійсно встановлює загальну обов`язковість законних вимог виконавця. Проте системний аналіз ст. 18 свідчить проте, що обов`язковість поширюється на вимоги виключно в частині надання інформації, документів, довідок, пояснень або сприяння у вчиненні дій, необхідних для виконання рішення. Тобто ці норми зобов`язують третіх осіб сприяти виконавцю у здійсненні його повноважень та надавати необхідні дані.

Водночас ані ст. 18, ані інші норми Закону "Про виконавче провадження" не наділяють державного виконавця правом перекладати власні процесуальні обов`язки з примусового виконання рішень на приватного виконавця шляхом надання йому "вказівок" вчиняти певні фінансові чи розпорядчі дії (в даному випадку перераховувати кошти стягнуті на користь стягувача).

Вчиняти виконавчі дії (у тому числі звертати стягнення на кошти), зобов`язаний саме державний виконавець у межах свого власного виконавчого провадження, а не вимагати від незалежного суб`єкта виконання таких дій за нього. Право отримувати інформацію і право давати розпорядження щодо перерахування коштів - абсолютно різні правові категорії. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежним, керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону. Стаття 23 вказаного Закону встановлює імперативну заборону втручання будь-яких державних органів, посадових і службових осіб (у тому числі державних виконавців ДВС) у діяльність приватного виконавця.

Надсилання «вимоги» від державного виконавця з розпорядженням «перерахувати кошти з депозиту на депозит» це пряме протиправне втручання в процесуальну діяльність приватного виконавця та є безумовним порушенням принципу його власної процесуальної незалежності.

2. В оскаржуваній вимозі, як підставу для перерахування коштів від приватного виконавця державному, державний виконавець керується ч. 5 ст. 47 Закону "Про виконавче провадження", зокрема винятком зазначеним в даній статті.

Так, згідно з ч. 5 ст. 47 Закону, приватному виконавцю прямо заборонено використовувати стягнуті кошти на цілі, не передбачені цією статтею, а також «звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні)".

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 53 Закону на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки Закон України «Про виконавче провадження» містить чітку систему норм, де матеріальне право реалізується виключно через відповідну процесуальну процедуру, оскаржувані дії приватного виконавця слід розглядати в контексті норм ч. 5 ст. 47 та ч. 4 ст. 53 Закону. Ці дві норми перебувають у суворому ієрархічному та процедурному зв`язку: матеріальна норма (дозвіл) не працює без процесуальної норми (механізму її реалізації).

Таким чином, виняток, передбачений ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", лише створює матеріально-правову можливість звернення стягнення на такі кошти, проте процесуальний порядок реалізації цієї можливості імперативно визначений ч. 4 ст. 53 цього ж Закону та вимагає виключно судового рішення. Будьякі самовільні транзакції виконавця повз судовий контроль є протиправними.

Так дійсно, АТ "Запоріжжяобленерго" є боржником в інших виконавчих провадженнях відкритих в інших відділах ДВС: відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ та Лівобережному відділі ДВС Дніпровського МУМЮУ. Однак, наявність у Стягувача (АТ «Запоріжжяобленерго») боргу в іншому провадженні не позбавляє його конституційного права на власність та права на виконання судового рішення, винесеного на його користь.

Задоволення "вимоги" державного виконавця приватним виконавцем, без належного процесуального оформлення є зміною способу виконання рішення, та фактичним позасудовим позбавленням права власності на грошові кошти (ст. 41 Конституції України). …».

В запереченнях на скаргу відповідача на дії державного виконавця у справі № 908/374/23, представниками позивача та заінтересованої особи зазначено (дослівно):

« … Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відділ), ознайомившись зі змістом скарги, вважає викладені у ній доводи безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Відтак, вимоги скарги не підлягають задоволенню з огляду на наведені нижче обставини.

На виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження № 77419144, у якому боржником виступає АТ «Запоріжжяобленерго», до складу якого входить 24 виконавчих проваджень на користь НЕК «Укренерго» та ДП «Енергоринок» заборгованість в загальному розмірі 1 608 338 289 грн. Дата об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження 06.03.2025 року.

У ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем з відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що АТ «Запоріжжяобленерго», будучи боржником у зведеному виконавчому провадженні № 77419144, одночасно є стягувачем у низці інших виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні у приватного виконавця Коциняна М.О.

За таких обставин державним виконавцем 27.05.2026 винесено вимогу № 20.1/В-7/77419144/зв-4, якою приватного виконавця зобов`язано перераховувати на депозитний рахунок Відділу грошові кошти, стягнуті у межах виконавчих проваджень на користь АТ «Запоріжжяобленерго». …»

«…Стягувач, ознайомившись зі змістом скарги, вважає доводи скаржника безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а відтак не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

1. Щодо невідповідності дій державного виконавця нормам закону.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження». …».

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 129-1 Конституції України унормовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 18 ГПК України).

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону). Органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Частиною 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом (відповідно ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Частиною 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до положень ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду (ч. 1). Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2). Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника (ч. 3).

У відповідності до приписів ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч. 2). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3).

З огляду на наведене вище в тексті цієї ухвали, а також приймаючи до уваги те, що:

- рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.06.23 у справі № 908/374/23 позовні вимоги задоволено частково;

- на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.23 у справі № 908/374/23, Господарським судом Запорізької області 31.01.24 видано відповідний наказ;

- постановою від 19.04.24 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. відкрито виконавче провадження № 74799068;

- головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. направлено вимогу приватному виконавцю Проценку Д.Ю. за вих. від 27.05.26 № 20.1/ В-7/77419144/зв-4, в якій зазначено, що грошові кошти, стягнуті (сплачені) у межах виконавчих проваджень на користь АТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ: 00130926), слід перерахувати на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за відповідними реквізитами;

- за твердженням заявника, АТ «Запоріжжяобленерго» є боржником в інших виконавчих провадженнях відкритих в інших відділах ДВС: відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ та Лівобережному відділі ДВС Дніпровського МУМЮУ;

- Закон України «Про виконавче провадження» дозволяє у випадках, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам;

- вказане відповідає правовій позиції щодо застосування норми ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» викладеній у постанові Верховного Суду від 10.02.26 по справі № 925/1736/21;

суд дійшов висновку про те, що оскаржувані у тексті цієї ухвали дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за вимогою за вих. від 27.05.26 № 20.1/ В-7/77419144/зв-4 були вчинені та прийняті відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено.

А тому, судом відмовляється у задоволенні скарги представника АТ Запоріжжяобленерго (сформованої в системі Електронний суд 18.09.26) в частині визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. щодо прийняття вимоги від 27.05.26 № 20.1/В-7/77419144/зв-4 про зобов`язання перерахувати грошові кошти, стягнуті у межах виконавчого провадження на користь АТ «Запоріжжіобленерго» на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ неправомірними у справі № 908/374/23.

Більш того, з причин наведених вище, судом відмовляється у задоволенні скарги в частині визнання недійсною вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 27.05.26 № 20.1/В-7/77419144/зв-4 про зобов`язання перерахувати грошові кошти, стягнуті у межах виконавчого провадження на користь АТ «Запоріжжіобленерго» на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ у справі № 908/374/23 за відповідними реквізитами ...

Судом враховано положення ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено порядок звернення стягнення на належні боржникові кошти, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах і передані боржникові іншими особами. У такому випадку законодавець передбачив звернення стягнення на підставі ухвали суду. Натомість, оскаржуване у цій скарзі свідчить, що мова йде про кошти, які вже були стягнуті на користь АТ «Запоріжжяобленерго» в межах інших виконавчих проваджень. Правовий режим таких коштів безпосередньо врегульований ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яка прямо передбачає можливість звернення на них стягнення у випадку, коли стягувач одночасно є боржником в іншому виконавчому провадженні.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 18, 42, 46, 120, 234-235, 326, 339-1-345 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги представника акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (сформованої в системі Електронний суд 18.09.26) про визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. в частині прийняття вимоги від 27.05.26 № 20.1/В-7/77419144/зв-4 про зобов`язання перерахувати грошові кошти, стягнуті у межах виконавчого провадження на користь АТ «Запоріжжіобленерго» на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ неправомірними у справі № 908/374/23 відмовити.

У задоволенні скарги представника акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (сформованої в системі Електронний суд 18.09.26) в частині визнання недійсною вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 27.05.26 № 20.1/В-7/77419144/зв-4 про зобов`язання перерахувати грошові кошти, стягнуті у межах виконавчого провадження на користь АТ «Запоріжжіобленерго» на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ у справі № 908/374/23 за відповідними реквізитами ... відмовити.

Екземпляр (копію) цієї ухвали надіслати на адресу сторін та заінтересованої особи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення суддею 30.10.26 та може бути оскаржена в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя В.Л. Корсун