Ухвала суду № 141144082, 02.11.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

02 листопада 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1343/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Кудряшової Ю.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви

ОСОБА_1

до ОСОБА_1

про про стягнення 10 450 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 10 450,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним під час здійснення переказу грошових коштів між своїми рахунками в різних банках помилково переказано 10450,00 грн. невідомій йому особі. Жодних персональних даних цієї особи позивач не знає.

Саме з урахуванням наведеного ОСОБА_1 просить суд сприяти встановленню належних ідентифікаційних даних отримувача коштів, відомого йому, як ОСОБА_2 , прізвище якого починається з літери "К", шляхом витребування необхідної інформації у відповідного банку в установленому законом порядку.

Дослідивши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вказана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Частина перша статті 20 ГПК України визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, перелік яких наведений у частині першій цієї статті.

Зокрема відповідно до статті 20 ГПК України в порядку господарського судочинства підлягають розгляду справи у спорах за участю фізичних осіб, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3 ч. 1), з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (п. 4 ч. 1), у справах справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника (п. 8 ч. 1), у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах (п. 12 ч. 1).

Згідно ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу. Згідно з частиною четвертою цієї ж статті відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 зі справи № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач, як фізична особа, просить суд сприяти встановленню належних ідентифікаційних даних отримувача коштів, відомого йому, як ОСОБА_2 , прізвище якого починається з літери "К", шляхом витребування необхідної інформації у відповідного банку в установленому законом порядку та стягнути з такої особи 10 450,00 грн.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Разом з тим, з наведених позивачем доводів в обґрунтування своїх позовних вимог слідує, що спір виник між фізичною особою, яка не є підприємцем, та невідомою особою, а правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових, зокрема, корпоративних тощо, а тому відсутні підстави передбачені ст. 20 ГПК України для вирішення даного спору в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та віднесена до юрисдикції в залежності від з`ясованого місця проживання (для фізичних осіб) чи місцезнаходження (для юридичних осіб) відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи, що вказана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, в силу вимог пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України це є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, господарський суд, з метою виконання вимог частини шостої статті 175 ГПК України, вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що вказаний позов має бути подано до суду за правилами цивільного судочинства.

Водночас, суд зазначає, що оскільки позовна заява з доданими документами подана в суд в електронному вигляді шляхом надсилання її через систему "Електронний суд", то фізично позовна заява не повертається судом заявнику. Даною ухвалою вирішується питання про повернення позовної заяви процесуально.

Керуючись ст.ст. 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 906/1343/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 255-257 ГПК України.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в ЕК