Рішення № 141143993, 03.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026м. ДніпроСправа № 904/5353/26За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мандриківська-51-Л", м. Дніпро

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення 16 819,18грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мандриківська-51-Л" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 16 819,18грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку зі сплати встановлених співвласниками внесків та платежів за квартирою АДРЕСА_1 .

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 328,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає наступне.

31 травня 2023 року ОСОБА_1 , суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області із заявою про надання йому службового житлового приміщення, як внутрішньо переміщеній особі. За результатами розгляду заяви та з урахуванням рішення зборів суддів Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, комісією ТУ ДСА України в Дніпропетровській області прийнято рішення про надання ОСОБА_1 службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене рішення оформлено протоколом засідання комісії №7 від 08.08.2023, на виконання якого до Дніпровської міської ради направлено клопотання про видачу ордера на службове житлове приміщення. 22 березня 2024 року рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.02.2024 № 13-27/2 ОСОБА_1 видано ордер на службове житлове приміщення №0000000320 з сім`єю у складі однієї особи на право зайняття службового житлового приміщення жилою площею 20,8 кв.м., що складається з однієї ізольованої кімнати за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, 22 березня 2024 року між ТУ ДСА України в Дніпропетровській області (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) укладено договір найму (оренди) службового житлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_1 надається для проживання як внутрішньо переміщеній особи житлова квартира.

Відповідно до пункту 2.2 договору наймач зобов`язаний самостійно вносити квартирну плату, комунальні платежі (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги) в установленому порядку.

Таким чином, з 22.03.2024 квартира АДРЕСА_3 , передана у користування ОСОБА_1 , який є її наймачем та відповідно до умов укладеного договору зобов`язаний самостійно здійснювати передбачені договором платежі.

Сам по собі факт належності квартири до державної власності не свідчить про те, що власник у всіх випадках є особою, яка повинна безпосередньо сплачувати витрати, пов`язані з користуванням цією квартирою та послугами, які споживаються її наймачем. Частина четверта статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прямо передбачає покладення обов`язку щодо здійснення витрат на управління комунальним житлом на його наймача у разі передачі такого житла в найм.

ТУ ДСА України в Дніпропетровській області вважає, що є неналежним відповідачем в цій справі. Належним відповідачем за такими вимогами є наймач відповідної квартири, що користується нею за згодою власника, що є підставою для відмови в позові.

Окрім того відповідачем, як власником майна, в зазначений період платежі не здійснювалися, що свідчить про те, що грошові кошти у розмірі 6 276,50грн сплачені наймачем Кандрашовим І.А.

Позивач не погоджується із викладеними відповідачем запереченнями та зазначає, що:

- наявність законодавчого обов`язку наймача не є тотожною наявності у ОСББ прямого матеріально-правового права вимоги до наймача та не означає автоматичного припинення обов`язків власника (особи, через яку власник здійснює відповідні права та обов`язки) перед ОСББ;

- позивач не є стороною договору найму від 22.03.2024 та відповідач не наводить доказів укладення між ОСББ та Кондрашовим І.А. окремого договору щодо сплати внесків;

- вказані відповідачем справи стосувалися стягнення вартості фактично наданих житлово-комунальних послуг або послуг з утримання будинку безпосередніми виконавцями/надавачами таких послуг із осіб, які ними користувалися;

- факт зарахування ОСББ платежів, здійснених ОСОБА_1 за квартирою АДРЕСА_1 , підтверджує лише часткове погашення нарахувань за відповідним об`єктом, але не встановлює самостійної договірної підстави для прямого стягнення залишку заборгованості з наймача та не припиняє відповідальності особи, на яку законом і рішеннями ОСББ покладено обов`язок перед ОСББ.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 справу №904/5353/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2018 року проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мандриківська 51-Л", про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис №1 224 102 0000 084000, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 30).

Установчими зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мандриківська 51-Л", протокол №1 від 21.10.2017, затверджено Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " Мандриківська 51-Л " (а.с. 19-22).

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (п. 1 розділу ІІ Статуту).

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання (п. 2 розд. ІІ Статуту).

Завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (п. 3 розділу ІІ Статуту).

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання (п. 1 розд. ІІІ Статуту).

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік (п. 2 розд. ІІІ Статуту).

До виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема: питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціацій об`єднань співвласників багатоквартирного будинку (п.3 розд. ІІІ Статуту).

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (п. 11 розд. ІІІ статуту).

Пунктом 2 розділу ІV Статуту встановлено, що сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

Загальні збори об`єднання можуть прийняти рішення про списання боргів співвласників у разі виконання ним робіт, необхідних для утримання спільного майна, на суму боргу.

Співвласник зобов`язаний, зокрема: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені Статутом об`єднання обов`язки перед об`єднанням (п. 2 розд. V Статуту).

Співвласники є відповідальними за порушення Статуту об`єднання та рішень статутних органів (розд. VІ статуту).

Відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер: ННО 86040, ННО 86040, реєстровий №6258, від 26.12.2018 Держава, орган державної влади, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області набуло право власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Факт наявності у відповідача права власності на вказану квартиру підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційні довідки №450979677 від 06.11.2025, №499232286 від 22.10.2026) (а.с. 32, 93).

Позивач зазначає, що відповідач, як власник квартири в будинку АДРЕСА_5 , має статус співвласника спільного майна в багатоквартирному будинку та співвласника ОСББ "Мандриківська 51Л", у зв`язку із чим набув низку обов`язків, які передбачені Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а також Статутом об`єднання.

21.10.2017 установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , прийнято рішення, оформлене протоколом №1 (а.с. 11), згідно якого:

затверджено кошторис ОСББ "Мандриківська 51-Л" та наступний розмір внесків на утримання будинку: 4,50грн за м2.

04.12.2021 загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мандриківська 51-Л" прийнято рішення, оформлене протоколом №7 (а.с. 12), згідно якого:

затверджено такий розмір внесків на управління будинком та прибудинковою територією

9,35грн за м2 для квартир першого поверху та нежитлових приміщень та цокольного поверху;

9,82грн за м2 для квартир з другого поверху та вище;

періодичність сплати до 20-го числа кожного місяця;

вирішено створити резервний фонд та щомісячний внесок який вноситься на розрахунковий рахунок з кожної квартири та нежитлового приміщення у розмірі 50грн (на аварійний ремонт системи водопостачання та водовідведення, аварійний ремонт ліфтів, аварійний ремонт електропостачання, аварійний ремонт цілісності фасаду будинку при руйнуванні не пов`язаному з діяльністю людини, аварійна прочистка системи вентиляції, на благоустрій прибудинкової території, за необхідності сплата за оформлення технічної документації та інше).

Додатком №1 до протоколу №7 загальних зборів від 04.12.2021 є проект кошторису на 2024 рік (а.с. 40).

02.11.2024 загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мандриківська 51-Л" прийнято рішення, оформлене протоколом №8 (а.с. 14-15), згідно якого:

затверджено такий розмір внесків на управління будинком та прибудинковою територією

11,83грн за м2 для квартир першого поверху та нежитлових приміщень та цокольного поверху;

12,38грн за м2 для квартир з другого поверху та вище;

періодичність сплати до 20-го числа кожного місяця (оплата здійснюється місяць в місяць);

затверджено розмір щомісячного внеску резервного фонду, який вноситься на розрахунковий рахунок з кожної квартири та нежитлового приміщення у розмірі 100грн;

вирішено збирати кошти на ремонт ліфтового обладнання маленького ліфту згідно з кошторисом та програмою співфінансування для квартир з 2-го поверху, одноразовий внесок у розмірі 378,09грн;

затверджено кошторис на встановлення автоматики та системи доступу до паркану та об`єднання її з системою доступу до будинку, одноразовий внесок у розмірі 1000,00грн;

затверджено рішення, що власникам квартир, які не підписали бланки про отримання сповіщення про проведення загальних зборів та їх рішення, будуть надіслані рекомендованим листом із повідомленням. Оплата їм буде додана до оплати управління будинком та прибудинковою територією. Поштові витрати з надсилання повідомлень згідно тарифів пошти на день відправки.

Додатком №1 до протоколу №8 загальних зборів від 02.11.2024 є проект кошторису на 2025 рік (а.с. 41).

06.12.2025 загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мандриківська 51-Л" прийнято рішення, оформлене протоколом №9 (а.с. 16-17), згідно якого:

затверджено такий розмір внесків на управління будинком та прибудинковою територією

14,01грн за м2 для квартир першого поверху та нежитлових приміщень та цокольного поверху;

14,60грн за м2 для квартир з другого поверху та вище;

періодичність сплати до 20-го числа кожного місяця (оплата здійснюється місяць в місяць);

затверджено розмір щомісячного внеску резервного фонду, який вноситься на розрахунковий рахунок з кожної квартири та нежитлового приміщення у розмірі 110грн;

затверджено кошторис на встановлення з акумуляторними батареями та з подальшою можливістю підключення до нього сонячних панелей, для живлення а освітлення зон загального використання, зон зовнішнього освітлення, насосної станції подачі води в квартири, насосів систем пожежогасіння, двох ліфтів. Одноразовий внесок у розмірі 2 500грн для квартир з першого поверху та вище, внесення платежу до 01.03.2026.

Додатком №1 до протоколу №9 загальних зборів від 06.12.2025 є проект кошторису на 2026 рік (а.с. 42).

Загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 48,2 кв. м.

Позивач зазначає, що з урахуванням площі квартири АДРЕСА_7 та розмірів внесків, затверджених рішеннями загальних зборів співвласників, нарахування за утримання та управління багатоквартирним будинком здійснювалися у відповідних розмірах протягом спірного періоду.

Розрахунок за період з 01.04.2024 до 31.12.2024:

9 місяців * 523,32грн = 4 709,88грн, де:

розмір внеску 9,82грн за м2 для квартир з другого поверху та вище;

розмір щомісячного внеску резервного фонду 50,00грн відповідно до рішення, оформленого протоколом №7 від 04.12.2021;

48,2кв.м * 9,82грн = 473,32грн + 50,00грн = 523,32грн.

Розрахунок за період з 01.01.2025 до 31.12.2025:

12 місяців * 696,72грн = 8 360,64грн, де:

розмір внеску 12,38грн за м2 для квартир з другого поверху та вище;

розмір щомісячного внеску резервного фонду 100,00грн відповідно до рішення, оформленого протоколом №8 від 02.11.2024;

48,2кв.м * 12,38грн = 596,72грн + 100,00грн = 696,72грн.

Розрахунок за період з 01.01.2026 до 30.06.2026:

6 місяців * 813,72грн = 4 882,32грн, де:

розмір внеску 14,6грн за м2 для квартир з другого поверху та вище;

розмір щомісячного внеску резервного фонду 110,00грн відповідно до рішення оформленого протоколом №9 від 06.12.2025;

48,2кв.м * 14,6грн = 703,72грн + 110,00грн = 813,72грн.

Окрім того, відповідно до рішень загальних зборів співвласників за квартирою АДРЕСА_7 були здійснені одноразові нарахування, а саме:

1 000,00грн - внесок на встановлення автоматики та системи доступу до паркану та її об`єднання із системою доступу до будинку (рішення загальних зборів №8 від 02.11.2024);

72,00грн - витрати на поштове відправлення рекомендованого листа з повідомленням (рішення загальних зборів №8 від 02.11.2024);

378,09грн - одноразовий внесок на ремонт ліфтового обладнання (рішення загальних зборів №8 від 02.11.2024);

933,07грн - нарахування за виконання робіт з демонтажу, зачистки та монтажу плитки, плінтусів та додаткової затірки старого кахлю;

130,00грн - витрати на поштове відправлення рекомендованого листа з повідомленням про скликання загальних зборів (рішення загальних зборів №8 від 02.11.2024);

130,00грн - витрати на поштове відправлення рекомендованого листа з повідомленням (направлення рішення загальних зборів від 02.11.2024);

2 500,00грн - одноразовий внесок на придбання та встановлення інвертора з акумуляторними батареями (рішення загальних зборів №9 від 06.12.2025).

Загальна сума зазначених нарахувань становить 5 143,16грн.

Позивач зазначає, що відповідно до особового рахунку квартири АДРЕСА_7 та складеного Акту звірки взаєморозрахунків станом на 22.06.2026, за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати встановлених внесків та платежів у розмірі 16 819,18грн.

Так, у спірному періоді відповідачем були здійснені платежі на загальну суму 6276,50грн: 01.04.2025 на суму 1 990,00грн, 26.11.2025 на суму 4 286,50грн.

У червні 2026 року позивачем на адресу відповідача скеровано досудову вимогу за вих. №022-01/06/2026 від 22.06.2026 щодо погашення заборгованості, з прохання до 06.07.2026 сплатити заборгованість (а.с 37).

Згідно витягу з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №R490940012900, вимога отримана відповідачем 25.06.2026 та залишена без задоволення.

Поряд із цим, 22 березня 2024 року між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) укладено договір найму (оренди) службового приміщення (а.с. 70-71).

За даним договором найму наймодавець надає наймачеві у користування вільне ізольоване житлове приміщення, благоустроєне відповідно умов населеного пункту, відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам для постійного проживання, іменоване надалі "приміщення" за адресою: АДРЕСА_5 -Л секція 2, кв. (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору наймач зобов`язується, зокрема додержуватись умов договору найму приміщення, правил користування жилими приміщеннями, утримання житлового будинку та прибудинкової території, вчасно самостійно вносити квартирну плату, комунальні платежі (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги) в установленому порядку.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє по 31.12.2025, та може пролонгуватися шляхом укладання додаткової угоди (п. 4.1 договору).

У червні 2026 року відповідачем на адресу ОСОБА_1 скеровано вимогу за вих. №3871/26 від 26.06.2026 щодо погашення заборгованості, з проханням до 06.07.2026 сплатити заборгованість (а.с. 74-75).

У вересні 2026 року відповідачем на адресу ОСОБА_1 повторно скеровано вимогу за вих. №4992/26 від 26.06.2026 щодо погашення заборгованості, з проханням до 14.09.2026 сплатити заборгованість (а.с. 78-79).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 16 819,18грн, проти чого заперечує відповідач що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини щодо виконання/невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати наданих йому послуг з утримання будинку і прибудинкової території.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, статтею 319 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Як зазначено в частині четвертій статті 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (ч.2 ст. 382 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (ст. 4 ЗУ "Про ОСББ").

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання (ст. 12 ЗУ "Про ОСББ").

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (ст. 10 ЗУ "Про ОСББ").

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ст. 13 ЗУ "Про ОСББ").

Відповідно до статті 15 ЗУ " Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 ЗУ "Про ОСББ").

Згідно ст. 17 ЗУ "Про ОСББ" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про ОСББ").

Стаття 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" регулює питання забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку.

Так, для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з квітня 2024 року до червня 2026 року включно.

За загальним правилом частини першої ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать:

житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною першою ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом (ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку")

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень (ч. 3, 4 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Позивачем підтверджено належними і допустимими доказами вартість наданих послуг та застосовані тарифи, затверджені рішеннями загальних зборів об`єднання, оформлені протоколами №7 від 04.12.2021, №8 від 02.11.2024, №9 від 06.12.2025.

При цьому, вказані рішення станом на час розгляду справи не скасовані, тарифи нечинними не визнавалися, а тому вони є обов`язковими для виконання відповідачем, який є власником нежитлового приміщення і зобов`язаний нести обов`язки співвласника майна у багатоквартирному будинку (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1377/22).

Суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №910/11312/17, від 24.01.2020 у справі №910/1395/19, від 27.07.2026 у справі 908/2994/25 відповідно до якої обов`язок співвласника сплачувати внески ОСББ є імперативним і випливає із закону та рішень загальних зборів, які є обов`язковими для виконання, доки не скасовані у встановленому порядку.

Таким чином, особа, яка є власником приміщення, де створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому така сума боргу підлягає стягненню (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №916/2197/13 (№3-28гс15) та від 11.11.2015 у справі №914/189/14 (№ 3-945гс15), також у постанові Верховного суду України від 27.07.2016 у справі №904/8242/14).

Витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.02.2018 у справі №910/13182/17).

Судом враховано правову позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові від 06.07.2018 у справі №910/582/17, стосовно того, що законодавством, в будь-якому випадку (незалежно від встановлення строків сплати внесків і платежів у статуті) покладено на співвласника обов`язок своєчасної сплати відповідних платежів, які є щомісячними.

В постанові від 02.09.2020 у справі 906/884/19 Верховний Суд констатував, що визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (ч. 6 статті 13, ЗУ "Про ОСББ").

В даному випадку умовами договору найму (оренди) службового житлового приміщення від 22.03.2024 не встановлено обов`язку наймача з відшкодування наймодавцю (власнику майна) понесених останнім витрат на утримання об`єкта оренди у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, а у пункті 2.2 цього договору міститься лише загальна вимога про обов`язок вносити квартирну плату, комунальні платежі (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги).

Отже, за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків в договорі оренди та не досягнення між відповідачем та наймачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов`язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, для якого положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими в силу закону.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Господарський суд зазначає, що розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території, встановлений рішенням загальних зборів співвласників, є сталим.

В пункті 2 протоколів визначено періодичність сплати до 20-го числа кожного місяця (оплата здійснюється місяць в місяць).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач порушив свої зобов`язання та не сплатив внески на утримання будинку у встановлені строки, до 20 числа кожного місяця.

Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 16 819,18грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16 819,18грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до частини четвертої ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).

10 серпня 2026 року між ОСББ "Мандриківська 51-Л" (клієнт) та Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Євгенії Матросової" (адвокатське бюро) укладено договір №10/08 про надання правничої допомоги (а.с. 33-34).

За умовами пункту 1.1 договору Адвокатське бюро надає комплекс юридичної допомоги клієнту по поставленому питанню/задачі. Адвокатське бюро надає клієнту фахівця у галузі права, адвоката, що здійснює діяльність та має досвід та діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що видане територіальним органом Радою адвокатів для супроводу цивільної справи або самостійно керуюча, як адвокат, що має Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю надає послуги клієнту.

На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється клієнту (п. 2.4 договору).

Вартість послуг адвоката визначені в додатку до договору (п. 4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 договору).

В додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №10/08 від 10.08.2026 сторони узгодили, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 10/08 від 10 серпня 2026 року наступні види юридичної правничої допомоги: підготовка досудової претензії - 2500 гривень; складання позовної заяви - 5000 гривень; представлення інтересів клієнта у судових засіданнях - 2000грн (за кожне судове засідання, що відбудеться) (а.с. 35).

28 серпня 2026 року сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі робіт (послуг) до договору про надання правничої допомоги № 10/08 від 10.08.2026 (а.с. 29).

Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 10/08 від 10 серпня 2026 року виконавець виконав у встановлений строк та передав замовнику роботи (послуги) передбачені умовами договору про надання правничої допомоги №10/08 від 10 серпня 2026 року, а саме - юридичні послуги підготовки позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості (п. 1 акту).

Вартість послуг за договором склала 5000 гривень (п`ять тисяч гривень) 00 копійок (п. 2 акту).

Усі юридичні (правничі) послуги виконавець виконав якісно і в повному обсязі. У замовника претензій до якості та повноти виконаних виконавцем робіт немає (п. 3 акту).

ОСББ "Мандриківська 51-Л" перераховано на розрахунковий рахунок адвокатського бюро 5 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2516 від 01.09.2026 (а.с. 39).

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір №10/08 про надання правничої допомоги від 10.08.2026 (а.с. 33-34); ордер серії АЕ №1534770 від 10.08.2026 (а.с. 44). Статус адвоката Матросової Євгенії Олександрівни підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3016 від 22.01.2016 (а.с. 25).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до частини першої ст.86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Процесуальні документи, наявні у справі підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Матросовою Євгенією Олександрівною.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Господарський суд враховує, що звернення позивача з позовом до суду було визнано обґрунтованим; за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог та задоволення позову.

З урахуванням задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328,00грн, замість 2 662,40грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2510 від 28.08.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 45, 49).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 662,40грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мандриківська-51-Л" до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про стягнення 16 819,18грн задовольнити.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 26239738; просп. Дмитра Яворницького, буд. 21-А, м. Дніпро, 49027) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мандриківська 51-Л" (ідентифікаційний код 41879396; вул. Мандриківська 51-Л, секція 2, м. Дніпро, 4909) заборгованість у розмірі 16 819,18грн (шістнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 18коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн (п`ять тисяч гривень 00коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 662,40грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 03.11.2026

Суддя Н.М. Євстигнеєва