Рішення № 141143782, 22.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2026 р. Cправа № 902/6/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Турбівский каоліновий завод" (вул. Миру, буд. 77, смт. Турбів., Вінницький р-н, Вінницька обл., 22513)

до: Турбівська селищна рада (вул. Миру, буд. 44, смт. Турбів., Вінницький р-н, Вінницька обл., 22513)

про визнання пунктів договорів оренди недійсними

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Ірза А.І.

відповідача: Кравчук Д.М.

В С Т А Н О В И В :

05.01.2026 Приватне акціонерне товариство "Турбівский каоліновий завод" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Турбівської селищної рада про визнання договорів оренди недійсними.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.01.2026 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 09.01.2026 відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2026.

10.02.2026 від ПРАТ "Турбівський каоліновий завод" надійшла заява (вх. № канц. 01-34/1357/26 від 10.02.2026) про зменшення розміру позовних вимог, в якій останні просить суд зменшити розмір позовних вимог шляхом викладення їх наступним чином: визнати недійсним пункти 4, 9, 10 Договору оренди земельної ділянки від 05.05.2021 та договору оренди землі № 346-23-14 від 31.10.2023, що укладені між Турбівською селищною радою Вінницького району Вінницької області та Приватним акціонерним товариством "Турбівський каоліновий завод".

10.02.2026 від ПРАТ "Турбівський каоліновий завод" надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/1359/26 від 10.02.2026) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 120/16078/25, що розглядається Вінницьким окружним адміністративним судом.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

Поряд з цим, згідно службової записки № 17/2026 від 10.02.2026 слідує, що 10.02.2026 не було можливості здійснити фіксування судового засідання по справі № 902/6/26 в режимі відеоконференції за допомогою звукосаписуючої техніки, у зв`язку з технічними збоями в системі відеоконференцзв"язку ЄСІТС.

З огляду на викладене за наслідками проведення судового засідання, суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів та призначення наступного судового засідання у справі на 17.03.2026, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 10.02.2026 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 17.03.2026.

Поряд з цим, відповідно до службової записки № 46/2026 від 17.03.2026 слідує, що судове засідання у даній справі не було можливості провести у зв`язку із технічними проблемами, оскільки не було можливості здійснити фіксування судового засідання в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв"язку ЄСІТС за допомогою звукозаписувальної техніки, у зв`язку з технічною несправністю підсистем відеоконференцзв"язку ЄСІТС.

Ухвалою суду від 17.03.2026 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 21.04.2026.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, при цьому від останнього надійшло клопотання (вх. № канц. 01-30/3893/26 від 21.04.2026) про відкладення розгляду справи, з огляду на неможливість прибути в судове засідання, у зв`язку із перебуванням уповноваженого представника на лікуванні.

За результатом проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення судового засідання, з огляду на задоволення клопотання представника позивача, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 21.04.2026 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 12.05.2026.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 21.04.2026.

В судовому засіданні судом було розглянуто заяву ПРАТ "Турбівський каоліновий завод" про зменшення розміру позовних вимог (вх. № канц. 01-34/157/26 від 10.02.2026), в які останній просив суд визнати недійсними пункти 4, 9, 10 Договору оренди земельної ділянки від 05.05.2021 до Договору оренди землі № 346-23-14 від 31.10.2023, що укладені між Турбівською селищною радою Вінницького району Вінницької області та Приватним акціонерним товариством "Турбівський каоліновий завод", за наслідками чого останню було задоволено, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні розглянуто клопотання представника позивача від 10.02.2026 про зупинення провадження у справі (протокольною ухвалою в задоволенні клопотання відмовлено).

За результатом проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 03.09.2026, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представники позивача. Представник відповідача не з`явився, при цьому від Турбівської селищної ради надійшло клопотання (вх. № канц. 01-30/8924 від 02.09.2026) за підписом селищного голови І. Соць, про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на перебування уповноважених представників у відрядженні та у відпустці.

Судом було розглянуто дане клопотання та враховано думку представників позивача відносно нього, та як наслідок відмовлено в його задоволенні, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Поряд з цим в судовому засіданні судом було розглянуто клопотання ПрАТ "Турбівський каоліновий завод" (вх.№ канц. 937 від 11.08.2026) про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження, яке судом було задоволено, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Крім того судом розглянуто та задоволено заяву ПрАТ "Турбівський каоліновий завод" (вх.№ канц. від 11.08.2026) про зміну підстав позову, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатом проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 03.09.2026 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 17.09.2026.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

22.10.2026 в судовому засіданні в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскільки договір оренди земельної ділянки 05.05.2021 та договір оренди земельної ділянки від 31.10.2023, що укладені між позивачем та відповідачем, містять умову про визначення орендної плати у розмірі 5 (п`ять) % від нормативної грошової оцінки землі (п. 9 договорів), то рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок, щодо яких розраховується орендна плата, має бути опубліковано у встановленому законом порядку відповідачем станом на 15 липня року, що передує бюджетному періоду в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період), в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Водночас, ретельний аналіз сайту відповідача, де мало бути опубліковане таке рішення, вказує на те, що така публікація станом на 15 липня років, що передують укладенню договорів оренди, відповідачем не вчинялася, з огляду на що, з врахуванням ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, пункти договорів оренди, що містять відсилання до нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є недійсними, оскільки суперечать пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України. Також, визначення в договорах орендної плати в розмірі навіть неіснуючої нормативної грошової оцінки також суперечить чинному законодавству (п. 284.4 Податкового кодексу України) та також вказує на недійсність такого положення в договорах між позивачем та відповідачем.

Зокрема позивачем вказується, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу. В такий спосіб, при внесенні змін до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України законодавець застосував саме загальне поняття «плата за землю», яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності. За доводами позивача вищезазначена норма Податкового кодексу застосовується до підприємств, які за своїми ознаками належать до гірничих підприємств, оскільки добування корисних копалин є невід`ємною складовою їх статусу, тобто до позивача, тому останній є підприємством, встановлення плати якому за надані земельні ділянки є законодавчо врегульованим та становить 25 відсотків від податку. В такий спосіб, за змістом пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, у випадку укладення договорів оренди земельних ділянок позивача з відповідачем, орендна плата встановлюється у розмірі 25 відсотків саме ставки податку для такої земельної ділянки, визначеної органом місцевого самоврядування, а не ставки орендної плати, яка була погоджена сторонами у договорі.

Крім того, в заяві про зміну підстав позову (вх. № канц. 01-30/5973/26 від 11.06.2026) позивачем було доповнено підстави позову з посиланням на ст. 233 ЦК України та зазначив, що спільні договори земельних ділянок в частині визначення розміру орендної плати були укладені під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних для позивача умовах, що в свою чергу є підставо для визнання пунктів договорів оренди недійсними.

Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де доводи зводяться до наступного:

З моменту укладення спірних договорів і до сьогодні від ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» на адресу Турбівської селищної ради не надходило жодних звернень з питань обрахування орендної плати за користування землями комунальної власності щодо спірних договорів. Із доданих до позовної заяви доказів слідує, що ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» видано Спеціальний дозвіл на користування надрами № 2766 від 27.08.2002, а саме на Турбівське родовище площею 21,8 га. За змістом пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України його дія поширюється не на всі земельні ділянки, які є в користуванні гірничодобувних підприємств, а лише на ті, що надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20). За доводами відповідача тільки за умови дотримання попередніх критеріїв особа має право на встановлення їй плати за землю за надані їй земельні ділянки у законодавчо врегульованому розмірі 25 відсотків від податку. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, від 13.09.2023 у справі № 904/4380/21. Однак, Спеціальний дозвіл на користування надрами № 2766 від 27.08.2002 не містять відомостей про розташування земельних ділянок зазначених у спірних договорах у межах території «Турбівське родовище», південно - західна околиця смт. Турбів, а також не підтверджує їх безпосереднє використання для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин. Тому, пільгова ставка плати за землю застосовується до земельних ділянок, які надані гірничодобувним підприємства одночасно, як для видобування корисних копалин, так і з метою розробки родовищ корисних копалин. Згідно спірних договорів оренди на земельних ділянках розміщено нерухоме майно та проїзди, проходи, площадки. Окрім того, площа родовища, на яку видано Спеціальний дозвіл № 2766 від 27 серпня 2002 року становить 21,8 га, що значно менше за площу земельних ділянок комунальної власності, переданих у користування згідно спірних договорів. Отже, земельна ділянка у межах укладеного договору може використовуватись під час здійснення інших видів добувної промисловості або допоміжної діяльності, пов`язаної з видобуванням корисних копалин. Таким чином, вимоги позову суперечать предмету та обсягу застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, позивачем не надано належних доказів щодо використання земельних ділянок саме з метою видобування та розробки родовища корисних копалин. Крім того, за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 нормативна грошова оцінка земельних ділянок взагалі не може бути умовою договору оренди, а відповідно її зміна не є підставою для внесення змін до договору оренди.

Як слідує з матеріалів справи, 05 травня 2021 року між Турбівською селищною радою та Приватним акціонерним товариством «Турбівський каоліновий завод» укладено договір оренди земельної ділянки на підставі рішення 10 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради від 28 квітня 2021 року № 8/10-286.

Згідно умов вказаного договору Турбівською селищною радою надано ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» в оренду земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов`язані з користування надрами, які знаходяться по вул. Миру, 77 в селищі Турбів, а саме: 0,2285 га з кадастровим номером 0522255500:01:005:0498; 4,5615 га з кадастровим номером 0522255500:01:005:0500; 0,0034 га з кадастровим номером 0522255500:01:005:0497; 0,0374 га з кадастровим номером 0522255500:01:005:0499; 7,1819 га з кадастровим номером 0522255500:01:005:0501.

У пункті 3 вказаного договору зазначено, що на земельних ділянках розміщені об`єкти нерухомого майна (виробничі будівлі та споруди), які належать ПрАТ «Турбівський каоліновий завод».

31 жовтня 2023 між Турбівською селищною радою та Приватним акціонерним товариством «Турбівський каоліновий завод» укладено договір оренди землі № 346- 23-14 на підставі рішення 42 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради від 24 жовтня 2023 року № 8/42-2550.

Згідно умов вказаного договору Турбівською селищною радою надано ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» в оренду земельну ділянку кадастровим номером 0522255500:05:000:0001, площею 26,2596 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов`язані з користування надрами, які знаходяться по вул. Миру в селищі Турбів.

Відповідно до умов укладених Договорів, а саме пункту 9, орендна плата становить 5 (п`ять ) % від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 13 Договорів, орендна плата вноситься у такі строки: рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як передбачено пунктом 16 Договорів, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу. Додатково до пені, Турбівська селищна рада має право нараховувати та вимагати сплату інфляційних втрат на суму боргу та 3 % (трьох відсотків) річних.

Позивач зазначає, що укладені договори оренди в частині обрахування орендної плати є такими, зміст яких суперечить іншим актам цивільного законодавства, в зв`язку з чим звернувся до суду з вимогами визнати недійсними пункти договорів.

За результатами розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18, від 30.08.2018 року у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019 року у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 року у справі № 903/849/17.

Визнання правочину недійсним являє собою спосіб захисту, наслідком застосування якого є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків. Відповідно разом з цим анулюються цивільні права та обов`язки, що виникли у сторін при вчиненні правочину, або цивільні права та обов`язків припиняються на майбутнє (якщо за недійсним правочином права й обов`язки передбачалися лише на майбутнє) для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, пов`язаних з його виконанням, а також встановлення заборони на виконання правочину.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, при вирішені спору про визнання правочину недійсним має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі 921/311/17-г/7.

Таким чином, позивач, як сторона (орендар) згідно договорів від 05.05.2021 та від 31.10.2023 оспорює пункти договорів оренди, що містять відсилання до нормативної грошової оцінки земельних ділянок та просить визнати їх недійсними, оскільки суперечать пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Проаналізувавши умови Договорів, а саме від 05 травня 2021 року укладеного між Турбівською селищною радою та Приватним акціонерним товариством «Турбівський каоліновий завод» № б/н та від 31 жовтня 2023 укладеного між Турбівською селищною радою та Приватним акціонерним товариством «Турбівський каоліновий завод» № 346 - 23-14, суд зазначає, що умови вказаного Договору відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що позивач беззастережно схвалив та прийняв умови договорів до виконання (права та зобов`язання за укладеними правочинами).

Тобто договори булои укладені сторонами внаслідок повного розуміння правової природи правовідносин та вільного волевиявлення сторін, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 виснувала, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Положеннями п. 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини 2 статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. З моменту початку застосування відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

Згідно із ст. ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Отже, враховуючи вищенаведене у сукупності, позивачем не доведено наявність підстав для визнання недійсними пункти 4, 9,10 договорів оренди земельної ділянки від 05 травня 2021 року укладеного між Турбівською селищною радою та Приватним акціонерним товариством «Турбівський каоліновий завод» № б/н та від 31 жовтня 2023 укладеного між Турбівською селищною радою та Приватним акціонерним товариством «Турбівський каоліновий завод» № 346 - 23-14,

З огляду на зазначене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Окремо судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. В позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 02 листопада 2026 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи