Рішення № 141143232, 02.11.2026, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1829/26 Провадження № 2-а/710/20/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Щербак О.В.,

у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності від 11 вересня 2026 року: серії ЕНА № 7868332 за ч. 2 ст. 122 КУпАП (штраф 510 грн) та постанову серії ЕНА № 7868352 за ч. 1 ст. 126 КУпАП (штраф 425 грн) та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Свій позов мотивував тим, що постанови серії ЕНА № 7868332 та № 7868352 від 11.09.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП винесені без належного встановлення обставин правопорушень і за відсутності належних доказів їх вчинення. Зокрема зазначає, що 11.09.2026 о 18 год. 36 хв. 02 сек. у м. Новомиргороді по вул. Соборності, 234 інспектором ОСОБА_2 було зупинено керований ним транспортний засіб з посиланням на нібито здійснений обгін ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом у населеному пункті, однак жодних об`єктивних доказів такого порушення йому надано не було, а поліцейський посилався лише на власне візуальне спостереження. Також позивач стверджує, що 11.09.2026 о 18 год. 41 хв. 45 сек. він не відмовлявся на законну вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, а лише просив спочатку надати докази порушення ПДР та законності зупинки. Крім того, вказує на порушення працівниками поліції процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема нероз`яснення прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, ненадання можливості надати пояснення і заявити клопотання, не дослідження доказів та невручення копій постанов на місці їх винесення. Зазначає, що про наявність постанов серії ЕНА № 7868332 та № 7868352 від 11.09.2026 випадково дізнався із застосунку «Дія» 02.10.2026, а поштове відправлення з їх копіями отримав 03.10.2026. Також звертає увагу на суперечність у постанові № 7868352, оскільки в ній посвідчення водія зазначено як документ, за яким встановлено його особу, водночас йому інкриміновано керування транспортним засобом без пред`явлення такого посвідчення. На підтвердження своїх доводів посилається зокрема, на відеозапис події від 11.09.2026 та лист ВП № 3 Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 15.09.2026 № 122757-2026. Вважає, що наведені обставини свідчать про протиправність оскаржуваних постанов, у зв`язку з чим просить їх скасувати та закрити справу про адміністративні правопорушення за відсутністю складу правопорушень.

08.10.2026 судом відкрито провадження у справі.

13.10.2026 судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі співвідповідача за заявою позивача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало відзив на позов та просив відмовити у його задоволенні, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, інспектори поліції діяли суворо в межах повноважень та відповідно до закону. Зокрема, під час патрулювання було правомірно винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП через здійснення обгону ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом, а також постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП через відмову водія пред`явити посвідчення водія та реєстраційні документи.

Справу просив слухати за відсутності представника відповідача.

Департамент патрульної поліції також подав відзив на позов, у якому вказав, що Департамент патрульної поліції є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки спірну постанову виніс працівник відділення поліції № 3 Новоукраїнського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, який не підпорядкований Департаменту патрульної поліції та входить до складу іншої юридичної особи Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області. У зв`язку з цим Департамент просить прийняти відзив до розгляду та визнати його неналежним відповідачем за позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце якого повідомлявся належним чином, подав клопотання в якому просив проводити розгляд справи без його участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, у відзивах просили слухати справу без їхньої участі.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснювалось зважаючи на те, що в судове засідання учасники справи не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Щодо скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 11 вересня 2026 року: серії ЕНА № 7868332 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно із ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Таким чином, наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимог ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що 11.09.2026 о 18:36 год. інспектором ВП №3 (м. Новомиргород) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Гурзаном В.Р. притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн. Відповідно до змісту постанови, водій 11.09.2026 о 18:36:02 год. у м. Новомиргород по вул. Соборності, 234, керуючи ТЗ, здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив вимоги п. 14.6.в ПДР України (а.с.15).

Частиною 2 ст. 122 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до пункту 14.6. «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.

Згідно зі статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача в обґрунтування відсутності події, а також складу адміністративного правопорушення. Тобто, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, не довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження.

Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем положень ч.2 ст.122 КпАП України лише сама постанова, оскільки описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З відеозапису із телефону, доданого до позову вбачається, що на ньому зафіксована особа-водій, який сидить на водійському сидінні автомобіля та веде суперечку з працівниками поліції щодо зупинки його транспортного засобу. На вимогу водія надати докази правомірності зупинки транспортного засобу, поліцейським зазначено, що докази будуть надані суду, окрім того, водій просить надати постанову про правопорушення. Далі поліцейський просить надати посвідчення водія, інформує про проведення розгляду справи та роз`яснює водієві його права. На що водій заперечує та вказує, що доказів правомірності зупинки транспортного засобу не надано, а відтак дії поліції незаконні, після чого поліцейський зазначає, що постанови про притягнення до відповідальності будуть направленні на адресу проживання водія.

Із відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, які додані відповідачем до відзиву, не вбачається будь-якої інформації про те, що т/з MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 здійснив обгін у м. Новомиргород по вул. Соборності, 234, ближче 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті.

Відеозапис починається із зображення неба, внутрішньої частини службового автомобіля, містить розмову поліцейських щодо їх швидкості руху 60 км /год та обгін іншим транспортним засобом, потім в кадрі видно автомобіль Мерседес бенс, у подальшому зафіксовано розмову поліцейських із водієм: роз`яснення причин зупинки ( зокрема порушення правил обгону), вимогу надати відповідні документи, роз`яснено права, повідомлено про притягнення до адміністративної відповідальності, роз`яснено право на оскарження постанови та дій поліцейських.

Будь-яких інших доказів, як то відеозапису із фіксацією правопорушення, показів свідків, в т.ч. водія авто, щодо якого було здійснено обгін тощо на підтвердження обставин, вказаних у оскаржуваній постанові до матеріалів справи не додано.

За таких обставин відсутні будь-які належні чи допустимі докази, які б поза розумним сумнівом підтверджували наявність в діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності, вказують на наявність підстав для задоволення позову і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 11.09.2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП.

Щодо скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 11 вересня 2026 року: серії ЕНА № 7868352 за ч.1 ст. 126 КУпАП .

Відповідно до постанови серії ЕНА № 7868352 від 11.09.2026, винесеної інспектором СРПП ВП №3 Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Панфіловим А.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 грн. Із змісту постанови вбачається, що 11.09.2026 о 18:36:02 год. у м. Новомиргород по вул. Соборності, 234, ОСОБА_1 керував тз MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , відмовився на законну вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.4 а ПДР(а.с.16).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № «Про Національну поліцію » поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути.

Відповідно до ч. 2 ст. статті 32 наведеного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

У розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові №127/19283/17 від 29.09.2019.

Ураховуючи наведене, суд не погоджується з аргументами позивача у цій частині, зокрема з огляду на його позицію, викладену у позові та зафіксовану на відеозаписі, де позивач вказує, що транспортний засіб було зупинено незаконно, оскільки поліцейським не надано доказів правопорушення, тому вимога про надання документів є незаконною.

Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Крім того, з наданого відео вбачається той факт, що працівниками поліції було відразу поінформовано ОСОБА_1 про причини та підстави зупинки, вказані вище, неодноразово запропоновано водію надати документи з посиланням на норми законодавства. Натомість ОСОБА_1 документів не надав, не погоджуючись із підставами зупинки.

Те, що позивач не погоджується з інкримінованим йому в провину порушенням п. 14.06 ПДР( обгону ближче ніж 50 м перед пішохідним переходом) не звільняє його від обов`язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів, на що вказав Верховний Суд у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 464/1470/17.

Окремо варто зауважити, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт порушення п. 14.06 ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій при винесенні постанови та скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП судом не встановлено.

Таким чином, оскільки відображені в оскаржуваній постанові обставини мали місце, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, підстав для скасування такої немає.

Щодо пред`явлення позовних вимог до Департаменту патрульної поліції суд зазначає наступне.

Як убачається з адміністративного позову, його предметом є скасування постанов інспекторів сектору реагування патрульної поліції ВП №3 Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч.1ст. 126 КУпАП.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема головні управління Національної поліції в областях, а також Департамент патрульної поліції, як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) та Головне управління Національної поліції в Черкаській області (ЄДРПОУ 40108667) це 2 самостійних, діючих окремо один від одного державних органи на підставі Положень, дві юридичні особи публічного права, без територіального та/або галузевого підпорядкування.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що ГУНП в Кіровоградській області не входять до складу Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 , оскаржуються постанови про накладення адміністративного стягнення, які винесені інспекторами відділення поліції №3 (м. Новомиргород) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області. У свою чергу, ВП №3 (м. Новомиргород) Новоукраїнського РВП у своїй діяльності підпорядкований Головному управлінню Національної поліції в Кіровоградській області. Відповідно до організаційно розпорядчих документів, зокрема, Положення - Головне управління Національної поліції є юридичною особою та є територіальним підрозділом Національної поліції.

Фактично спірні правовідносини виникли не за участю Департаменту патрульної поліції або його посадових осіб, а безпосередньо з підрозділом відділення поліції №3 (м. Новомиргород) Новоукраїнського РВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (його посадовою особою), тобто юридичною особою Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області. Відповідно до наведеного, посадова особа діяла від імені державного органу, який вона представляє- ВП №3 (м. Новомиргород) Новоукраїнського РВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, який не є окремою юридичною особою, а функціонує в складі Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, який в свою чергу є юридичною особою.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги пред`явлені до Департаменту патрульної поліції не підлягають задоволенню, оскільки Департамент патрульної поліції є неналежним відповідачем у справі.

Керуючись статтями 6,10,14,241-246,255, 286, 293 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7868332 від 11.09.2026 винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції ВП №3 Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Гурзаном Владислав Романович, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510, грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні позову до Департаменту патрульної поліції відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 11.04.2024 органом 7133, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місце знаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, місце знаходження: вулиця Віктора Чміленка, 41, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 40108709.

Суддя О.В. Щербак