Рішення № 141142144, 23.09.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/1790/26

номер провадження 2/531/1291/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Попова М.С.,

за участю секретаря Клименко Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Жолонко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , за участю представника позивача адвоката Жолонко Олександра Валерійовича, до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини і стягнення аліментів, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання дочки у розмірі частини її доходу, до досягнення повноліття.

У позові ОСОБА_4 зазначає, що сторони по справі мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Карлівського районного судлу від 04.11.2022 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з позивачем, оскільки сама виявила таке бажання. З того часу відповідачка не брала участь у вихованні дитини, не сплачувала аліменти, не цікавилася її духовним та фізичним розвитком. Після розлучення відповідачка виїжджала за кордон без дитини, наразі місце її проживання позивачу не відоме. З дитиною мати не спілкується, не здійснює батьківських обов`язків, не цікавиться її здоров`ям, не виявляє жодного інтересу до дитини. Вскановлення зазнченого факту потрібно позивачу для отримання можливості оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги, як батьку, що самостійно виховує дитину, а також для захисту прав та інтересів дитини, прав та інтересів позивача як батька.

Позивач та його представник в судовому засіданні пітримали позовні вимоги, просили задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві. Проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідачка до суду не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзиву на позов не подала, заяву про розгляд справи без її участі суду не надавала.

Тому суд, за згоди сторони позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Представник третьої особи до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином у встановленому законом порядку. Надано письмову заяву про розгляд справи без участі уповноваженого ними представника.

Свідок ОСОБА_5 в суді пояснила, що проживає на одній вулиці з позивачем, є сусідами. Відповідачку свідок давно не бачила, де вона зараз проживає не знає. Після розлучення дитина проживає з батьком. Батько повністю забезпечує потреби дитини та виховує її.

Свідок ОСОБА_6 зазначила, що знає сім`ю ОСОБА_7 більше 30 років, живуть на одній вулиці, були у дружніх відносинах. Де зараз проживає відповідачка свідку не відомо, останній раз свідок її бачила ще до початку повномасштабного вторгнення рф. ОСОБА_8 проживає з батьком, він її повністю утримує та виховує.

Заслухавши сторону позивача, пояснення свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони по справі мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Карлівського райсуду від 04.11.2022 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З копії закордонного паспорту відповідачки, з наявних відміток, вбачається перетин нею кордону України.

Згідно довідки Карлівського ліцею №3 від 15.05.2025, де навчається ОСОБА_8 у 10-А класі (станом на дату видачі довідки), ОСОБА_1 постійно бере участь у вихованні дитини, підтримує зв`язок з педагогами, відвідує батьківські збори, цікавиться успішністю та поведінкою дочки протягом усього періоду навчання, демонструє зразкове ставлення до батьківських обов`язків, забезпечує дитину всім необхідним (канцелярія, одяг, техніка).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст.15 ЦПК України).

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Права і обов`язки у кожного з батьків не тільки рівні, але і взаємні. Отже, право одного з батьків протистоїть обов`язку іншого не перешкоджати у здійсненні права на виховання дитини і навпаки.

Обоє батьків несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як визначено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей має юридичне значення, та надасть позивачу можливість для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги, як батьку, що самостійно виховує дітей, а також для захисту прав та інтересів дітей, прав та інтересів позивача як батька.

Відповідачка до суду не з`явилася, не подала відзив на позов, не надала суду належні та допустимі докази на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, чи які б підтверджували її бажання брати участь у житті дочки, займатися їх вихованням, піклуватися про неї, підтримувати матеріально.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що факт самостійного виховання позивачем неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджено належними та допустимими доказами та наявні підстави для задоволення позову в цій частині.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазаначений у ч.2 ст.182 СК України.

Згідно ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України- за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Оскільки, суд дійшов висновку, що відповідвчка не бере участь у вихованні та утриманні дитини, хоча має такий обов`язок, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів також слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів щомісячного доходу ОСОБА_2 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 17 липня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, суд задовольняє позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини і стягнення аліментів у повному обсязі.

Згідно положення ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. судового збору, сплаченого ним за позовну вимогу про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. Крім того, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 15, 141, 263, 264, 265, 268, 280-281 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , за участю представника позивача адвоката Жолонко Олександра Валерійовича, до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини і стягнення аліментів задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , самостійно виховує та утримує дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів щомісячного доходу ОСОБА_2 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 17 липня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (вісімдесят) копійок.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідач, у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2026.

Суддя