Ухвала суду № 141141826, 02.11.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8222/19

Провадження № 2-ві/361/10/26

02.11.2026

У Х В А Л А

02 листопада 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Гізатуліної Н.М.,

за участю секретаря Тропіної О.Ю.

розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Хуторненка Ігоря Миколайовича про відвід судді Василишина Валерія Олександровича від розгляду цивільної справи № 361/8222/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Броварська міська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання заповіту недійсним, -

УСТАНОВИВ:

У провадження Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Броварська міська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання заповіту недійсним.

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Василишину В.О.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

28 жовтня 2026 року Вх. № 56364 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Хуторненко І.М. через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про відвід судді Василишина В.О. у зазначеній справі.

Заяву мотивував тим, що 22 жовтня 2026 року головуючий суддя Василишин В.О. розглянув клопотання сторони позивача про призначення повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи, подане 09 червня 2026 року. За результатами розгляду судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання. Розгляд клопотання відбувся за відсутності представника позивачки Хуторненка І.М. та за умов очевидного нехтування судом вимог процесуального закону, а саме ігнорування поданого ним до суду клопотання про відкладення розгляду справи. У такий спосіб головуючий суддя обмежив фундаментальне право позивача на професійну правничу допомогу, порушив принципи рівності та змагальності. Зазначені обставини викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності судді та є підставою для його відводу відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2026 року відвід визнано необґрунтованим та передано заяву для її вирішення в іншому складі суду відповідно до вимог частини третьої статті 40 та частини першої статті 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.

Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

У зв`язку з наведеним, судом вирішено розглянути заяву в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали заяви про відвід та ознайомившись із матеріалами справи, дійшов до наступного висновку.

Вичерпний перелік підстав для відводу складу суду передбачений статтею 36 ЦПК України.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу щодо недопустимості повторної участі судді у розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Отже, за умовами статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Розглядаючи заяву про відвід, суддя має враховувати, що для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 5, 6 Кодексу суддівської етики незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою забезпечення принципу верховенства права та невід`ємною складовою справедливого суду. Суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику.

Незалежність судді означає, що при здійсненні своїх повноважень він керується тільки законом і ніхто не має права давати йому будь-які вказівки або прямими чи непрямими способами впливати на нього. Судді мають бути незалежними у тому числі від впливу урядових чиновників, засобів масової інформації, громадської думки, впливу членів родини.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Відповідно до ст. 10 Кодексу суддівської етики, суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності суддів та присяжних під час здійснення правосуддя.

Відповідно до цінності 2 принципу «Об`єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 року (далі Бангалорські принципи), об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Згідно п.п.49, 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Об`єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумніву неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але невирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно виправданим. Про це йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v.Austria) від 24 лютого 1993 року, п.п.27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), №33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Однак всупереч зазначеним положенням закону, жодних обставин, які б дійсно викликали сумніви в об`єктивності та неупередженості судді Василишина В.О. та виключали б участь судді у розгляді справи, в поданій заяві не зазначено.

Заявлений відвід не містить даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, передбачених ст. ст. 36, 37 ЦПК України.

Як вбачається із заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Хуторненка І.М., як підставами для відводу судді Василишина В.О. він зазначає про можливість не об`єктивного, обґрунтованого та законного сумніву в неупередженості під час розгляду справи, що пов`язано із відмовою судді у задоволенні клопотання про призначення повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи.

З огляду на ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Враховуючи, що представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Хуторненко І.М., фактично не погоджується з процесуальним рішенням судді, будь-яких доказів, які б давали підстави сумніватися в неупередженості судді при розгляді зазначеної справи суду не надав, а тому підстави для задоволення заяви про відвід судді Василишину В.О. відсутні.

Керуючись ст. ст. 36, 40, 258-260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Хуторненка Ігоря Миколайовича про відвід судді Василишина Валерія Олександровича від розгляду цивільної справи № 361/8222/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Броварська міська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання заповіту недійсним.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М. Гізатуліна