Рішення № 141139834, 03.11.2026, Зборівський районний суд Тернопільської області

Справа № 599/1391/26

н.п.2/599/887/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

судді Снігурського В. В., при секретарі Куриляк О.Г., розглянувши у в м.Зборові у порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

позивач - ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.02.2020 року №725522310 та судових витрат, посилаючись на те, що відповідач не виконує своїх договірних зобов`язань, в результаті чого, його заборгованість за вказаним договором складає 26046,33 грн.

Представник позивача просить розглянути справу без його участі, позов підтримує повністю, щодо постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився однак надав відзив на позов, згідно яких позовні вимоги визнає частково, не заперечує факту укладення договору та факту отримання кредитних коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Водночас не погоджується з вимогами про стягнення процентів і з остаточним розрахунком заборгованості, а також з сумою витрат на правову допомогу.

Зазначає, що на час виникнення кредитних відносин він проходив військову службу в Національній гвардії України. Просить застосувати пільгу, передбачену пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, чинній у період спірних нарахувань 2020 року.

Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог. Погоджується, що військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Однак представник відповідача зазначає, що відповідачем подано до суду довідку форми 5, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 вступив до лав ЗСУ 20.05.2020, тобто через 3 місяці після укладання Кредитного договору № 725522310 від 08.02.2020.

Тобто, нарахування відсотків на період 08.02.2020 20.05.2020, є правомірним та становить 12 203,39 грн.

Тобто загальна сума заборгованості складає 21 802,87 грн. (9 599,48 грн. за тілом кредиту та 12 203,39 грн. відсотків за користування кредитом).

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд спави за його відсутності. Відповідач не заперечує проти стягнення тіла кредиту в розмірі 9 599,48 грн та відшкодування судового збору в розмірі 2 662,40 грн. Решту вимог не визнає, підтримує заперечення проти стягнення 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, в силу ст.211 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу без участі сторін на підставі наявних матеріалів.

Суд дослідив та оцінив докази у справі та встановив, що 08.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №725522310 про надання кредиту.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 824ВЕЕ5Q.

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 3 650,00 шляхом перерахування через банк-провайдер.

Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 9 600,00 грн.

Факту укладення договору та отримання коштів відповідач не заперечує.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, однак відповідач отримані кредитні кошти не повернув.

Таким чином відповідач порушив зобов`язання, визначене в кредитному договорі, що відповідно ст.611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором та законом.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

28.11.2018 між первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 82 від 11.06.2020, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 8 від 17.12.2021 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

14.02.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 14/02/2022- 01, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512, ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). В силу ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077, ст.1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 15.02.2022 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 046,33 грн. за кредитним договором №725522310 від 08.02.2020.

Згідно розрахунку позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, за Кредитним договором, становить 26046,33 грн, яка складається з: 9599,48 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12 203,39 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Однак, згідно документів, наданих відповідачем, він є діючим військовослужбовцем з 2019 року. З 23 грудня 2019 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що засвідчує витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2019.

У травні 2020 року його переведено до військової частини НОМЕР_2 , що засвідчує довідка військової частини НОМЕР_2 про проходження ОСОБА_1 військової служби за контрактом у цій частині з 20.05.2020.

Копія службового посвідчення містять записи про присвоєння ОСОБА_1 звання молодшого сержанта у грудні 2019 року у військовій частині НОМЕР_1 та звання сержанта у січні 2021 року у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

Таким чином відповідач є діючим військовослужбовцем та перебуває на військовій службі з 2019 року, отже на час укладення договору позики від 08.02.2020 року №725522310 з ТОВ «Юніт Капітал» і в даний час на відповідача поширювалися та поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Правовий висновок з цього приводу наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2026 року у справі № 521/15568/24 щодо подібних правовідносин.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача в користь позивача слід стягнути 9 599,48 грн. заборгованості за договором позики від 08.02.2020 року №725522310 з ТОВ «Юніт Капітал» (заборгованість за тілом кредиту).

Також позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Відповідач у відзиві на позов вказані вимоги заперечив, вважає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. заявлена позивачем, є не співмірною з сумою позову, обсягом виконаних адвокатом робіт.

В силу ст.ст.133,134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати за проведення експертизи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

До позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 між позивачем та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери»; додаткову угоду № 25770383956 від 19.06.2026 до Договору правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026; акт прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно якого вартість наданих послуг становить 7000 грн., зокрема:вивчення матеріалів справи 1000,00 грн; складання позовної заяви 5000,00 грн; підготовка адвокатського запиту 500,00 грн; підготовка клопотань 500,00 грн.

Однак, суд звертає увагу на відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, враховує складність справи та ціну позову, а саме, що справа розглядалася в порядку спрощеного судового провадження, враховує фактичний обсяг робіт, здійснених представником позивача у даній справі, а саме: підготовлено позовну заяву, клопотання про витребування доказів, заявлено відповідь на відзив до позову, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову.

Суд враховує, що відповідач обґрунтовано заперечує заявлену суму витрат на правничу допомогу, вважає її неспівмірною, не заперечив факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак довів безпідставність вимог про стягнення з нього відсотків за кредитом.

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи, суд вважає, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідача слід задовольнити частково, в сумі 2000 грн, які підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Крім цього з відповідача в на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи зазначене позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 12,81,137, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 514,525,526,530,558,559, 1046-1050, 1054 ЦК України,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ:43541163) заборгованість за кредитним договором № 725522310 від 08.02.2020 року у розмірі 9 599,48 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 48 копійок); 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору та 2000 грн. (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його прийняття.

Суддя Зборівського

районного суду В. В. Снігурський