Рішення № 141139810, 02.11.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 758/8443/26

Провадження № 2/595/723/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», в інтересах якого діє представник О. Поляков, звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 941715895 від 15.04.2019 у розмірі 17981,06 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 941715895, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору 7FZE224M. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти в сумі 2600,00 грн. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, шляхом укладення додаткових угод, у зв`язку з чим загальна сума становить 6500,00 грн. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 36 від 23.07.2019, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, на підставі якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуто право вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21294,70 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 21294,70 грн, яка складається з: 6500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11481,06 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 3313,64 грн - заборгованість за штрафними санкціями, що також підтверджується випискою з особового рахунку на період 14.07.2025 - 26.12.2025. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

26 травня 2026 року ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Якимець О.І. цивільну справу № 758/8443/26 за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Липовецького районного суду Вінницької області.

09 липня 2026 року ухвалою судді Липовецького районного суду Вінницької області Присяжного О.І. цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Чортківського районного суду Тернопільської області.

07 серпня 2026 року ухвалою судді Чортківського районного суду Тернопільської області Коломієць Н.З. цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Бучацького районного суду Тернопільської області.

27 серпня 2026 року вищевказана справа надійшла на адресу Бучацького районного суду Тернопільської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2026 року справу № 758/8443/26 розподілено та того ж дня передано для розгляду судді Тхорик І.І.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 01 вересня 2026 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

14 вересня 2026 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_3 надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій вона просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 941715895 від 15.04.2019. Заяву мотивує тим, що статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом у 2026 році, тоді як кредитний договір був укладений ще 15.04.2019. Будь-яких платежів на виконання вказаного договору протягом останніх трьох років нею не здійснювалося, строк дії картки/договору закінчився більше ніж три роки тому, а відтак, позивачем пропущено передбачений законом трирічний строк позовної давності для звернення до суду.

17 вересня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарової О.І. через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення на заяву про застосування строку позовної давності. Заперечення мотивує тим, що 15.04.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 941715895. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, а саме: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого карантину». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14 травня 2024 року, з 14 травня 2024 року до 12 серпня 2024року та з 12 серпня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб. Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Слід зазначити, що Закон від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Проте вищезазначений Закон, також зазначає, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, тобто, набрання чинності відбулося 04.09.2025, саме з цієї дати відбулося відновлення обчислення строків позовної давності. Виходячи з цього, до 04.09.2025 діяли вищезазначені нормативно-правові акти. Отже, строки позовної давності в Україні були зупинені на період карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023 ) та на період дії воєнного стану (з 17.03.2022 до 03.09.2025). Починаючи з 04.09.2025 року, перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом № 4434-IX, який виключив відповідні норми з ЦК України. Також, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 941715895 від 15.04.2019, подана до суду 21.05.2026 р.. До того ж, у постанові від 21 червня 2023 року у справі №727/4133/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказував, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. З урахуванням вищенаведених нормативно-правових актів та практики національних судів, вважає, що строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню.

22 вересня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» О.Сахарової про витребування доказів, витребувано з банка-емітента АТ «Ощадбанк» (м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г., кодж ЄДРПОУ 00032129 ) наступну інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки) маска карти НОМЕР_2; про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 за період від 15.04.2019 до 20.04.2019 в сумі 250,00 грн; зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 за період від 15.04.2019 до 20.04.2019 в сумі 2600,00 грн; зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 за період від 23.04.2019 до 28.04.2019 в сумі 1500,00 грн; зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 за період від 26.04.2019 до 01.05.2019 в сумі 2150,00 грн; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска карти НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ); у разі підтвердження зарахування вказаних вище коштів ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника): повного номера рахунка (рахунків), що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) маска картки НОМЕР_2 ; у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками) маска картки: НОМЕР_2, витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (клієнта банку) за платіжною карткою маска картки: НОМЕР_2 у випадку, якщо картковий рахунок за маска картки НОМЕР_2 не належить позичальнику ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок маска картки НОМЕР_2 .

19 жовтня 2026 року на адресу суду від АТ «Державний ощадний банк України», на виконання ухвали суду від 22.09.2026 у справі № 758/8443/26 надійшов інформаційний лист № 46/12-11/140683/2026/БТ від 12.10.2026.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» не з`явився, однак у позовній заяві просив провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, у заяві, яка надійшла на адресу суду 14.09.2026, просила розглядати справу у її відсутності. Повідомила, що вона є багатодітною матір`ю, офіційно не працює, оскільки займається вихованням чотирьох дітей. Працює лиш чоловік. Вони є внутрішньо переміщеними особами, проживають у сільській місцевості (с. Росоша), у зв`язку з чим не має фінансової та фізичної можливості прибути у судове засідання до м. Бучач.

Дослідивши та оцінивши зібранні по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_4 в електронній формі був укладений Договір № 941715895, який підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором 7FZE224M, який відправлений на її номер телефону НОМЕР_5 , що стверджується довідкою щодо дій позичальника ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно умов п.1.1 Договору, товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 2600 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нарахованих згідно п.1.4 цього Договору.

П.1.2 та п.1.3 Договору передбачено, що строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів. Кредит надається строком на 30 (тридцять днів).

За даними п.1.4 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього Договору.

З врахуванням положень п.1.4 Договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 605,90 відсотків річних (п.1.5 Договору).

Згідно п.4.2 Договору сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.

П. 4.4. Договору передбачено, що сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

15 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено Додаткову угоду до Договору № 941715895 від 15.04.2019, згідно з якою товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 250 грн 00 коп. з 15.04.2019 на строк дії Договору № 941715895 від 15.04.2019. Всі інші умови договору не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання.

23 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено Додаткову угоду до Договору № 941715895 від 15.04.2019, згідно з якою товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 1500 грн 00 коп. з 15.04.2019 на строк дії Договору № 941715895 від 15.04.2019. Всі інші умови договору не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання.

26 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено Додаткову угоду до Договору № 941715895 від 15.04.2019, згідно з якою товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 2150 грн 00 коп. з 15.04.2019 на строк дії Договору № 941715895 від 15.04.2019. Всі інші умови договору не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання.

Згідно графіку розрахунків до Додаткової угоди від 26.04.2019 до Договору № 941715895 від 15.04.2019, сторони погодили загальну суму кредиту в розмірі 6500,00 грн, нарахований процент - 2641,06 грн, до сплати (разом) - 9141,06 грн, термін платежу - 15.05.2019.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит за договором № 941715895 від 15.04.2019 шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок НОМЕР_6 , що підтверджується платіжними дорученнями та довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» наступними платежами: 15.04.2019 в сумі 2600,00 грн; 15.04.2019 - 250,00 грн; 23.04.2019 - 1500,00 грн; 26.04.2019 - 2150,00 грн.

Згідно відповіді АТ «Державний ощадний банк України» № 46/12-11/140683/2026/БТ від 12.10.2026, наданої на виконання ухвали суду від 22.09.2026, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито рахунок № НОМЕР_7 , до якого було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_8 . Також емітувались інші картки. За платіжною карткою № НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) наявний фінансовий номер +380934929893, який знаходиться в анкетних даних. Також підтвердили зарахування платежів: 16.04.2019 в сумі 2600,00 грн; 16.04.2019 - 250,00 грн; 25.04.2019 - 1500,00 грн; 26.04.2019 - 2150,00 грн, що стверджується долученою банком випискою.

За змістом розрахунку заборгованості, який складено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що за період з 15.04.2019 по 19.06.2019 у ОСОБА_4 наявна заборгованість: тіло кредиту - 6500,00 грн; нараховані відсотки - 10582,70 грн.

28.11.2018 між клієнтом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та фактором ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно Додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», п. 8.2. Договору викладено в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього Договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором».

Згідно Додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», сторони погодили викласти Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у новій редакції, в тому числі, п. 8.2. Договору викладено в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього Договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором».

Відповідно до п.1 Додаткової угоди № 27 від 31.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2022, включно.

Згідно Додаткової угоди № 31 від 21.12.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2023, включно.

За даними Додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», сторони домовилися продовжити строк дії Договору до 31.12.2024, у зв`язку із чим погодили внести зміни до п.8.2 Договору, замінивши в ньому дату новою - «31 грудня 2024 року».

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 36 від 23.07.2019 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Кредитним договором № 941715895 від 15.04.2019, у розмірі 17082,70 грн, з яких 6500,00 грн - заборгованість по основному боргу; 10582,70 грн - заборгованість по відсотках.

05.08.2020 між клієнтом ТОВ «Таліон плюс» та фактором ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно Додаткової угоди № 2 від 03.08.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеної між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2022, включно.

Згідно Додаткової угоди № 3 від 30.12.2022 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеної між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 30.12.2024, включно.

Як вбачається із витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 941715895 від 15.04.2019, у розмірі 17981,06 грн, з яких 6500,00 грн - заборгованість по основному боргу; 11481,06 грн - заборгованість по відсотках.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» за кредитним договором №941715895 від 15.04.2019 слідує, що ОСОБА_4 31.07.2019 здійснила платіж в сумі 17966,70 грн, з яких 11466,70 грн перераховано на погашення відсотків в сумі 11466,70 грн та 6500,00 грн на погашення тіла кредиту.

11.07.2025 між клієнтом ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та фактором ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 14.07.2025 до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «ФК«ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 941715895 від 15.04.2019, у розмірі 21294,70 грн, з яких 6500,00 грн - заборгованість по основному боргу; 11481,06 грн - заборгованість по відсотках; 3313,64 грн - пеня.

За даними виписки ТОВ «ФК «ЕЙС» з особового рахунка за кредитним договором № 941715895 від 15.04.2019, заборгованість позичальника перед ТОВ «ФК ЕЙС» станом на 26.12.2025 складає 21294,70 грн, з яких 6500,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 11481,06 грн - прострочена заборгованість за процентами; 3313,64 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Станом на дату 26.12.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» повідомило, що заборгованість за кредитним договором не погашена.

Разом з тим, позивач у позовних вимогах просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором № 941715895 від 15.04.2019 у розмірі 17981,06 грн.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Наявні вище докази у справі у своїй сукупності належним чином свідчать про укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою кредитного договору №941715895 від 15.04.2019, що відповідачем ОСОБА_3 визнається.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Позивач підтвердив своє право вимоги за кредитним договором № 941715895 від 15.04.2019 згідно договорів факторингів, які містяться в матеріалах цивільної справи.

Позивач довів суду, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови Договору та надало відповідачці кредит у загальній сумі 6500,00 грн. Докази зворотного суду не надані.

Судом встановлено, що договір № 941715895, укладений між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на 30 (тридцять) днів із сплатою відсотків у розмірі 1,66 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Так, згідно умов договору та додаткових угод до нього, відповідачці нараховано загальну суму кредиту в розмірі 6500,00 грн, зокрема: 15.04.2019 - 2600,00 грн; 15.04.2019 - 250,00 грн; 23.04.2019 - 1500,00 грн; 26.04.2019 - 2150,00 грн.

Відтак, первісний кредитор мав право нараховувати відсотки в межах узгодженого сторонами 30-ти денного строку дії договору в розмірі 2645,21 грн, виходячи з розрахунку: 1294,80 грн (2600*30*1,66 % - за період з 15.04.2019 по 15.05.2019) + 124,50 грн (250*30*1,66% - за період з 15.04.2019 по 15.05.2019) + 547,80 грн (1500*22*1,66%) + 678,11 грн (2150*19*1,66%).

Додатками до Договору та Додаткових угод, які є Графіками платежів, передбачено, що термін платежів за вказаним договором та угодами передбачено 15.05.2019.

Так, Додатком № 1 до Додаткової угоди від 26.04.2019 до Договору № 941715895 від 15.04.2019, де зазначено загальну суму кредиту 6500,00 грн, термін платежу вказаний 15.05.2019, нарахований процент - 2641,06 грн, разом до сплати - 9141,06 грн.

Так, згідно розрахунку заборгованості, який складено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що заборгованість відповідачки за Договором № 941715895 від 15.04.2019 станом на 15.05.2019 становить 9141,06 грн.

Після цієї дати ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і новий кредитор ТОВ «Таліон Плюс» втратили право на нарахування відсотків.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після закінчення 30-ти денного строку на нових, значно гірших умовах.

Відтак, відсутні підстави вважати, що у даному випадку мало місце передбачене п. 4.2 Договору №941715895 від 15.04.2019 продовження строку надання кредиту. Докази активації відповідачем в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду суду не надані.

Щодо змісту п. 4.3 кредитного договору, згідно якого сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання позивач не заявляв.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст.1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст.625 ЦК України), нарахування відсотків після 30-ти денного користування кредитом є безпідставними.

У постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

У постанові ВС від 17.09.2025 у справі № 905/1197/24 міститься висновок, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Тому суд вважає, що нарахування відсотків поза межами строку кредитування є незаконним.

Так, згідно розрахунку заборгованості, який складено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що заборгованість відповідачки за Договором № 941715895 від 15.04.2019 станом на 15.05.2019 становить 9141,06 грн.

Разом з тим, із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 941715895 від 15.04.2019, сформованого ТОВ «Таліон Плюс» станом на 30.05.2023 слідує, що ОСОБА_4 31.07.2019 здійснила платіж в сумі 17966,70 грн, з яких 11466,70 грн перераховано на погашення відсотків в сумі 11466,70 грн та 6500,00 грн на погашення тіла кредиту.

Тому, із урахуванням здійснених позичальником платежів у розмірі 17966,70 грн, суд приходить до висновку, що відповідачкою погашено заборгованість за кредитним договором.

Стосовно заявленої відповідачем ОСОБА_3 заяви про застосування позовної давності, то слід зазначити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (близька за змістом позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити у повному обсязі з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І. І. Тхорик