Рішення № 141139434, 02.11.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2832/26

Провадження № 2/202/3597/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

цивільну справу № 202/2832/26

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО КАПІТАЛ»

до

ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ»,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ») через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 92 625,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 06.04.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 1422315 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000,00 грн шляхом перерахування коштів на її платіжну картку. Відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконала. 10.10.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на підставі договору факторингу № 10/10/24 відступило позивачу право вимоги за договором. Заборгованість відповідача становить 92 625,00 грн, з яких 15 000,00 грн - тіло кредиту, 70 125,00 грн - проценти, 7 500,00 грн - неустойка (штраф). Позивач вважає вимогу про стягнення штрафу правомірною, оскільки договір укладено після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», внесеними Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX. Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість і судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

26.04.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а в разі неможливості, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшити розмір процентів і штрафів до розміру, що не перевищує тіла кредиту, а також витребувати в позивача детальний розрахунок заборгованості.

Відзив обґрунтовано тим, що заявлені 70 125,00 грн процентів майже вп`ятеро перевищують суму кредиту, є кабальними і суперечать засадам справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3, 627 ЦК України), а сукупна сума неустойки та інших платежів за законом не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем. Проценти нараховано після закінчення строку кредитування, який за продуктом «NewShort» становить до 30 днів. Відповідача не було повідомлено про відступлення права вимоги, а з позивачем вона в договірних відносинах не перебувала, нарахування штрафу під час дії воєнного стану обмежено законом. Позивач не надав первинних документів, які поденно розкривають нарахування процентів, а витяг з реєстру боржників є внутрішнім документом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, натомість в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 1422315 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. До укладення договору відповідачу надано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору сума кредиту становить 15 000,00 грн (п. 1.2), строк кредиту - 360 днів (п. 1.3), проценти сплачуються кожні 30 днів відповідно до графіка платежів (п. 1.4), стандартна процентна ставка - 2,5 % на день, яка застосовується в межах строку кредиту (п. 1.5.1); знижена процентна ставка 2 % на день застосовується, якщо споживач до 06.05.2024 або протягом трьох календарних днів після цієї дати сплатить суму не менше першого платежу за графіком, а в разі невиконання цієї умови застосовується стандартна процентна ставка без знижки (п. 1.5.2). Денна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою становить 2,5 %, загальні витрати за кредитом 135 000,00 грн (п. 1.7.1, 1.8.1). Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (п. 3.1).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що в разі невиконання зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів споживач сплачує штраф у розмірі 2 250,00 грн на четвертий день такого невиконання та 165,00 грн за кожний день починаючи з п`ятого дня.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн на платіжну картку № 5168-74XX-XXXX-7170, реквізити якої зазначено в п. 2.1 договору, підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про перерахування коштів. Відповідач не заперечувала отримання кредитних коштів.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор), відповідач жодного платежу за договором не здійснила. Проценти нараховано щоденно на суму кредиту 15 000,00 грн: з 06.04.2024 по 05.05.2024 за зниженою ставкою 2 % на день (300,00 грн на день) - 9 000,00 грн; у зв`язку з несплатою першого платежу у встановлений п. 1.5.2 договору строк 10.05.2024 проценти за перший період перераховано за стандартною ставкою 2,5 % на день (2 250,00 грн); з 07.05.2024 по 10.10.2024 за стандартною ставкою 2,5 % на день (375,00 грн на день) - 58 875,00 грн; разом 70 125,00 грн. Нарахування процентів припинено 10.10.2024, тобто в межах 360-денного строку кредиту.

Крім того, 10.05.2024 нараховано штраф 2 250,00 грн і з 11.05.2024 - по 165,00 грн на день до досягнення 11.06.2024 суми 7 500,00 грн.

10.10.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 10/10/24, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 1422315 у розмірі 92 625,00 грн, що підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією № 3045 та витягом з реєстру боржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, у цій справі суд встановив, що відповідач отримала кредит, однак у порядку та на умовах договору його не повернула і процентів не сплатила, а право вимоги за договором перейшло до позивача.

Оцінюючи доводи відзиву, суд виходить з такого.

Щодо відступлення права вимоги.

Підпунктом 3 пункту 4.1 договору сторони погодили право кредитодавця відступати право вимоги за договором без згоди споживача з повідомленням його про таке відступлення.

Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У такому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від виконання зобов`язання і не робить відступлення недійсним, а лише дає боржникові право виконати обов`язок первісному кредиторові.

Відповідач не стверджує і не надала доказів того, що виконала зобов`язання первісному кредиторові, тому цей довід не є підставою для відмови в позові. Відсутність договірних відносин відповідача безпосередньо з позивачем не має значення, оскільки позивач набув права кредитора за договором, укладеним відповідачем з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ».

Щодо розміру денної процентної ставки.

Норма ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» про максимальний розмір денної процентної ставки, запроваджена Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, є імперативною, а нікчемність умови договору, що перевищує цей розмір, суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, Законом № 3498-IX запроваджено перехідний період тривалістю 240 днів з поетапним зниженням максимальної денної процентної ставки (п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»): для договорів, укладених з 24.12.2023 по 21.04.2024, вона не могла перевищувати 2,5 %, для договорів, укладених з 22.04.2024 по 19.08.2024, - 1,5 %, а для договорів, укладених з 20.08.2024, - 1 %.

У цій справ судом встановлено, що договір укладено 06.04.2024, тобто на першому етапі перехідного періоду, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %. Денна процентна ставка за договором, розрахована за стандартною ставкою за весь строк кредиту, становить 2,5 % і цього розміру не перевищує. Отже, підстав для висновку про нікчемність умов договору щодо процентів немає.

Щодо надмірності процентів та їх зменшення.

Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами (ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України), розмір якої сторони погодили в договорі, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання.

Частина третя статті 551 ЦК України дозволяє суду зменшити розмір неустойки, а не плати за користування кредитом.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору про споживчий кредит недійсною (оспорюваною) чи змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Відповідач зустрічного позову про визнання умов договору недійсними чи про зміну договору не пред`являла, а прохання про зменшення процентів, викладене у відзиві, позовною вимогою не є. Обмеження сукупної суми неустойки та інших платежів за порушення зобов`язань за договором про споживчий кредит, на яке посилається відповідач, стосується платежів за порушення зобов`язань, а не процентів за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування.

Щодо періоду нарахування процентів.

Строк кредиту за договором становить 360 днів (п. 1.3 договору), тобто до 31.03.2025, а не 30 днів, як стверджує відповідач; 30 днів - це періодичність сплати процентів (п. 1.4 договору). Проценти нараховано з 06.04.2024 по 10.10.2024, тобто в межах строку кредитування.

Щодо застосування стандартної процентної ставки за перший період.

Умови договору щодо процентних ставок не є нечіткими чи двозначними. Так, п. 1.5.1 договору визначає стандартну процентну ставку 2,5 % на день як ставку, що застосовується в межах строку кредиту, а п. 1.5.2 - знижену ставку 2 % на день як знижку, умовою надання якої є сплата першого платежу до 06.05.2024 або протягом трьох календарних днів після цієї дати, з прямою вказівкою на застосування стандартної ставки без знижки в разі невиконання цієї умови.

З наданих суду доказів випливає, що денну процентну ставку, загальні витрати та загальну вартість кредиту в договорі розраховано саме за стандартною ставкою. Відповідач першого платежу не здійснила, тому проценти за перший період нараховано за стандартною ставкою відповідно до умов договору. Підстав для тлумачення цих умов на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів») немає, а оспорити їх як несправедливі відповідач могла лише шляхом пред`явлення відповідної позовної вимоги (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23).

Щодо доказів розміру заборгованості.

До позову додано розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором, у якому поденно відображено нарахування процентів і штрафу, ставки, суми та платежі за весь період до відступлення права вимоги. Цей розрахунок узгоджується з умовами договору, а відповідач контррозрахунку не надала. Тому підстав для витребування в позивача додаткового розрахунку суд не вбачає, а витяг з реєстру боржників суд оцінює як доказ переходу права вимоги, а не розміру заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 15 000,00 грн тіла кредиту та 70 125,00 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 7 500,00 грн штрафу суд виходить з такого.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Суд враховує доводи позивача про те, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції, відповідно до якої звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит поширюється на договори, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом. Договір № 1422315 укладено 06.04.2024, тобто після цієї дати, тому пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» на нього справді не поширюється.

Водночас це не виключає застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є самостійною нормою. Законом № 3498-IX цей пункт не змінено і не виключено, він є чинним і поширюється на всі договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), без будь-якого обмеження за датою їх укладення. Звуження сфери дії спеціальної пільги, встановленої Законом України «Про споживче кредитування», не скасовує дії норми Цивільного кодексу України, яка продовжує регулювати ці відносини. Частина третя статті 1054 ЦК України, згідно з якою особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом, не свідчить про протилежне, оскільки положення пункту 18 спеціальним законом не змінено і не скасовано.

Заявлений до стягнення штраф передбачений п. 6.4 договору саме як санкція за невиконання зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, тобто є неустойкою за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором, укладеним 06.04.2024, повністю припадає на період дії в Україні воєнного стану, відповідач звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу), а нарахований штраф у розмірі 7 500,00 грн підлягає списанню кредитодавцем. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Ураховуючи наведене, доводи відповідача щодо зменшення штрафу на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України окремої оцінки не потребують.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено на 91,9 % (85 125,00 грн із заявлених 92 625,00 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 446,82 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УНО КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 39669296, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 39) заборгованість за Договором № 1422315 про надання споживчого кредиту від 06.04.2024 у розмірі 85 125 (вісімдесят п`ять тисяч сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 15 000,00 грн - тіло кредиту, 70 125,00 грн - проценти за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2 446 (дві тисячі чотириста сорок шість) гривень 82 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою рішення відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 02.11.2026 року.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО