Ухвала суду № 141139053, 02.11.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4109/26

УХВАЛА

02 листопада 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кінаша Дмитра Вадимовича про розстрочку виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 28 вересня 2026 року,

встановив:

Представник ОСОБА_1 адвокат Кінаш Д.В. через підсистему «Електронний суд» 08.10.2026 року звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28.09.2026 року.

В обґрунтування заяви зазначає, що у відповідача ОСОБА_1 тяжке матеріальне становище, яке безпосередньо впливає на її здатність виконати вимоги щодо стягнення заборгованості. Одним із основних чинників, що визначають її поточний фінансовий стан, є звільнення з роботи у березні 2026 року. Також зазначає, що у відповідача є малолітня дитина, яка перебуває на її утриманні.

ОСОБА_1 , яка була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явилася, натомість 15.10.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Кінаш Д.В. подав заяву про розгляд заяви за відсутності сторони відповідача.

ТОВ «Споживчий центр», будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи, не забезпечив явку у судове засідання свого уповноваженого представника.

Вивчивши матеріали заяви, перевіривши матеріали справи №462/2557/26, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 28.09.2026 року, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 17920 грн. заборгованості за Кредитним договором №08.09.2025-100000065 від 08.09.2025 року та 1820,23 грн. понесених судових витрат.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

Відтак, підставою для розстрочення виконання рішення суду є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Верховний Суд України у п.10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 вказує, що суд у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Крім того, право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 зазначено, що системний аналіз норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Як на підставу для розстрочки судового рішення сторона відповідача посилається на відсутність у відповідача ОСОБА_1 нерухомого майна, її звільнення з роботи, відтак відсутність доходів , а також перебування на її утриманні малолітньої дитини.

Враховуючи викладене, зважаючи на строки невиконання рішення суду, суму боргу за судовим рішенням, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, тяжке матеріальне становище відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Разом з тим, дотримуючись балансу інтересів обох сторін в умовах дії воєнного стану в Україні, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28.09.2026 терміном на 7 місяців, шляхом сплати щомісячного платежу рівними частинами по 3948,04 грн., починаючи з дати набрання ухвалою законної сили.

Керуючись ст.435 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кінаша Дмитра Вадимовича про розстрочку виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 28 вересня 2026 року задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 вересня 2026 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 17920 грн. заборгованості за Кредитним договором №08.09.2025-100000065 від 08.09.2025 року та 1820,23 грн. понесених судових витрат, а всього 19740,23 грн., терміном на сім місяців, шляхом сплати щомісячного платежу рівними частинами по 2820,03 грн., починаючи з дати набрання ухвалою законної сили.

В решті вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний