Постанова № 141138768, 16.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 335/7739/26 2-а/335/171/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суду міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., за участі секретаря судового засідання Корсунової Г.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Малія О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА №7476231 від 02 липня 2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 позивач звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА №7476231 від 02 липня 2026 року, винесену інспектором 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Трибоєм Євгеном Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки були відсутні в його діях склад будь-якого адміністративного правопорушення. Позивач не згоден з нижчевикладених підстав. Працівниками поліції не надано доказів керування, у зв`язку з чим позивач вважає, що постанова винесена незаконно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 липня 2026 року інспектором 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Трибоєм Євгеном Сергійовичем було винесено постанову серії ЕНА № 7476231 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Далі зазначив, що згідно з постановою, позивач нібито, керуючи транспортним засобом по вул. Діагональній у м. Запоріжжі, не виконав вимогу дорожнього знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

Вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Відповідач не довів його вину належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі можуть бути лише фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку можна достовірно встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність конкретної особи.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на Відповідача.

У постанові зазначено, що правопорушення зафіксовано технічним засобом «Motorola Solutions VB400» кольору в момент його проїзду повз дорожній знак 2.2.

Далі зазначив, що на цьому фрагменті відеозапису відсутній державний номерний знак транспортного засобу, не вбачається його марка, модель або будь-які інші індивідуальні ознаки, які дозволяли б безсумнівно ідентифікувати автомобіль.

Вважає, відеозапис не містить об`єктивних даних, які дозволяють достовірно встановити, що транспортний засіб, зафіксований біля дорожнього знака 2.2, є саме транспортним засобом, яким керував позивач. Також відповідач не забезпечив безперервного візуального спостереження за транспортним засобом, що унеможливлює його належну ідентифікацію.

Хоча відеозапис технічно не переривається, транспортний засіб, який, за твердженням відповідача, порушив вимоги дорожнього знака, повністю зникає з поля зору камери без будь-яких об`єктивних ознак, які дозволяли б його ідентифікувати. Протягом приблизно 15 секунд на відеозаписі відсутній будь-який транспортний засіб, фіксується лише виїзд патрульного автомобіля із другорядної дороги. Після цього в полі зору камери на значній відстані від місця ймовірного правопорушення з`являється транспортний засіб, схожий за кольором.

Лише після його зупинки в кадрі вперше стає видимим державний номерний знак. Будь-які об`єктивні ознаки, які б дозволяли ототожнити цей транспортний засіб із транспортним засобом, зафіксованим біля дорожнього знака 2.2, на відеозаписі відсутні.

Таким чином, безперервне візуальне спостереження за транспортним засобом було втрачено, а відеозапис не містить об`єктивних даних, які б дозволяли достовірно встановити, що транспортний засіб, зафіксований біля дорожнього знака 2.2, та транспортний засіб, який згодом було зупинено працівниками поліції, є одним і тим самим транспортним засобом.

За таких обставин висновок інспектора про те, що транспортний засіб, зафіксований біля дорожнього знака 2.2, та транспортний засіб, який було зупинено, є одним і тим самим транспортним засобом, ґрунтується виключно на припущенні.

Оскільки належна ідентифікація транспортного засобу не забезпечена, посадова особа не мала достатніх підстав для висновку про те, що саме позивач вчинив інкриміноване адміністративне правопорушення. Відеозапис здійснено на неналежний прилад фіксації.

Також позивач вважає, що при складанні постанови було порушено його право на захист.

14.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито провадження по справі.

16.09.2026 до суду від представника УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, в якому він зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

02.07.2026 під час несення служби, поліцейським управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було зупинено транспортний засіб «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», та здійснив рух без повної зупинки транспортного засобу, чим порушив вимогу пункту 8.4.б ПДР України.

Надалі в ході розгляду справи, поліцейським було роз`яснено та дотримано права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, згідно статті 63 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивачем будь-яких клопотань не заявлялось, що підтверджується відеозаписом, який долучається до відзиву на позовну заяву (часовий відрізок приблизно 08:17:50 08:18:20 з відеозапису з портативного відеореєстратора інспектора, який долучається до відзиву на позовну заяву).

Додатково зазначили, що після повідомлення поліцейського про те, що позивач може скористатися послугами захисника, якого залучить для захисту, останній не скористався своїм правом мати захисника, що підтверджується відеозаписом.

При цьому, законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, не був позбавлений права запросити адвоката на місце розгляду справи, не звертався до працівників поліції з клопотанням про забезпечення його права на захист шляхом запрошення адвоката. Доказів протилежного позивач не надав.

Далі вказали, що як вбачається з відеозапису, долученого до відзиву на позовну заяву, 02.07.2026 службовий транспортний засіб поліцейських перебував на під`їзній дорозі у напрямку до Північного шосе. О 08:14:20 транспортний засіб позивача «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_1 здійснив проїзд дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», без виконання вимоги щодо повної зупинки транспортного засобу.

Після цього, службовий транспортний засіб виїхав на Північне шосе та розпочав рух за транспортним засобом позивача, який у цей час здійснює проїзд через залізничний переїзд. Надалі транспортний засіб позивача було зупинено поліцейськими.

Також наполягають на тому, що на відеозаписі здійсненому відеореєстратором із службового транспортного засобу, не зафіксовано руху жодного іншого транспортного засобу, окрім Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 .

Таким чином вважають, що зазначені обставини підтверджують наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Разом з тим, доводи позивача щодо ненадання йому патрульним поліцейським жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення з матеріалів адміністративної справи для ознайомлення необґрунтовані, оскільки з відеозапису з портативних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що позивачу було запропоновано ознайомитись із доказами вчинення адміністративного правопорушення на мобільному телефоні.

Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, з тих підстав, які вказані в ньому.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Малій О.М. в судовому засіданні заперечував стосовно заявлених вимог, прохав в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом.

Як передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Презумпція невинуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 02.07.2026 інспектором 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Трибоєм Євгеном Сергійовичем було винесено постанову серії ЕНА № 7476231 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Відповідно до відеозапису, який був долучений до відзиву, встановлено, що було зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_1 та водій здійснив проїзд дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», без виконання вимоги щодо повної зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим, складено відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. З пояснень, які на відео надає ОСОБА_1 слідує, що йому повністю зрозумілі його права, зокрема і право на правничу допомогу. Скористатися правовою допомогою на місці події останній не виказав бажання. Останній не заперечував щодо демонстрації йому відеозапису з телефону поліцейського. Йому було відомо, що відеозапис був здійснений на відеореєстратор службового автомобіля працівників поліції та вивантажено на інших технічний носій.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» - Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

В силу положень ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до розділу 33 пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі-ПДР України), зазначено, що знак пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» перед нерегульованим залізничним переїздом зобов`язує водія виконати обов`язкову повну зупинку транспортного засобу.

В судовому засіданні було встановлено, що причини зупинки транспортного засобу працівником поліції були названі з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Відеозапис було здійснено на відеореєстратор службового автомобіля. Відомості про засоби фіксації містяться в п. 7 оскаржуваної постанови.

Дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» знаходився перед нерегульованим залізничним переїздом. На тому місці дорога не має будь-яких інших прилеглих ділянок, не змінює свій напрямок, що не дозволяло б транспортному засобу, який був зафіксований на відеозаписі, змінити напрямок руху чи з`явитися з будь-якого іншого боку вже під час переслідування його працівниками поліції на службовому автомобілі. Тобто, суд доходить висновку, що транспортний засіб позивача і є тим самим транспортним засобом, який був зафіксований в момент порушення ПДР. Будь-яких інших транспортних засобів в той самий час, в тому ж самому місці взагалі не було. Окремо суд зазначає, що автомобіль можливо ідентифікувати не лише за номерними знаками, а також і за іншими зовнішніми ознаками, зокрема за: маркою та моделлю, типом кузова, кольором та його особливостям, поколінням або роком випуску. В розглядуваному випадку, на переконання суду, зазначені зовнішні ознаки дозволяли поза розумним сумнівом працівникам поліції ідентифікувати транспортний засіб, який був причетний до вчинення адміністративного правопорушення та за кермом якого виявлений позивач.

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, поліцейський Управління патрульної поліції встановивши, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом порушив вимоги знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», тобто порушив ПДР України, мав законні підстави для прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7476231 від 02 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладенню на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. - є законною, тобто винесена уповноваженою особою, в межах наданих їй повноважень у відповідності до вимог закону, а тому не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 241, 242, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА №7476231 від 02 липня 2026 року - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.10.2026.

Суддя: О.О. Романько