Рішення № 141137507, 02.11.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2619/26

Провадження № 2/601/1403/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Шульгач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Хміль Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Смарт Пей» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №1001629990401 від 07.07.2020, відповідно до якого позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі 20100 грн. на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 0,01 % річних. 26.06.2026 між первісним кредитором акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором №1001629990401 від 07.07.2020 перейшло до ТОВ «ФК «Смарт Пей». Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав у зв`язку з чим станом на 26.06.2026 у нього виникла заборгованість в розмірі 28 945,68 грн., яка складається з: 20100 грн. заборгованість за кредитом; 11,19 грн. заборгованість по процентам, 8834,49 грн. заборгованість за комісією. Посилаючись на наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1001629990401 від 07.07.2020 в розмірі 20100 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.10.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву згідно якого зазначив, що з 24 вересня 2019 року його рахунок в АТ "ПУМБ" був заблокований державною виконавчою службою, накладення арешту в межах виконавчого провадження № 33607692. Він жодним чином не розпоряджався кредитними коштами, не знімав їх готівкою, не перераховував і не мав до них доступу. Дії банку з видачі кредиту на завідомо заблокований рахунок є неправомірними, оскільки банк позбавив його можливості виконати головну мету кредиту отримати та використати кошти за власним цільовим призначенням. Фактично, банк самостійно розпорядився цими грошима, перерахувавши їх третім особам (виконавчій службі). Крім цього, позивачем не додано до матеріалів позовної заяви банківської виписки по особовому рахунку, яка б фіксувала безпосереднє зняття коштів або їх перерахування та нараховано нікчемну комісію. У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Смарт Пей» просить відмовити повністю.

12.10.2026 представник позивача подав відповідь на відзив згідно якого зазначив, що укладення відповідачем договору з Банком відбулось шляхом вчинення ним власноручного письмового підпису у заяві №1001629990401 від 07.07.2020 року на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій сторонами було погоджено суттєві умови обслуговування, а також підтверджено факт ознайомлення та згоди Відповідача з публічною пропозицією ПАТ «ПУМБ», Умовами та Тарифами в їх сукупності. Такий спосіб підписання є належним вираженням волевиявлення на укладення Договору комплексного банківського обслуговування у письмовій формі, що повністю відповідає вимогам статей 207, 634, 638 ЦК України та спростовує доводи Відповідача щодо відсутності узгоджених умов кредитування. На підтвердження підстав виникнення кредитних правовідносин позивачем надано заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка містить особистий підпис відповідача. Позивач зазначає, що виписка з банківського рахунку є належним доказом, оскільки відображає рух коштів та неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків з погашення кредиту. Щодо тверджень відповідача про неможливість розпоряджання кредитними коштами через арешт рахунку, Позивач зазначає, що Банк свої зобов`язання за Договором №1001629990401 від 07.07.2020 року виконав у повному обсязі, зарахувавши 20 100,00 грн на рахунок позичальника. Підписавши заяву-приєднання, відповідач підтвердив правомірність використання цього рахунку (рахунок безпосередньо вказано в заяві), а наявність обмежень виконавчої служби від 24.09.2019 року була наслідком виключно його власної бездіяльності як боржника в іншому провадженні. Банк не мав правових підстав відмовляти у зарахуванні коштів клієнту, а позичальник, діючи на власний ризик, самостійно відповідав за стан своїх рахунків.

15.10.2026 відповідач ОСОБА_1 подав заперечення (на відповідь на відзив) згідно якого зазначив, що день укладання договору 07.07.2020 року, одразу після того, як стало відомо про блокування рахунку, відповідач невідкладно звернувся на офіційну гарячу лінію АТ «ПУМБ» з повідомленням про неможливість скористатися кредитними коштами та з метою врегулювання цієї ситуації. Працівники банку жодним чином не сприяли вирішенню проблеми, не запропонували скасувати кредитну транзакцію чи розірвати договір, а лише формально рекомендували «самостійно звертатися до виконавчої служби». Позивач просить стягнути заборгованість за комісією у розмірі 8 834,49 грн та відсотки. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, плата за користування кредитом (проценти, комісія) може нараховуватися судом лише у разі, якщо позичальник дійсно мав можливість користуватися цими грошима задля задоволення власних потреб. Оскільки гроші вилучила держава в особі виконавця, нарахування фінкомпанією відсотків та щомісячних комісій за «обслуговування заборгованості» є абсолютно безпідставним.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Просить у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини справи:

Між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1001629990401 від 07.07.2020 року, отримано кредитні кошти в розмірі 20100,00 грн.

Відповідачем підписано заяву №1001629990401 від 07.07.2020 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до умов кредитного договору, кредит надано на наступних умовах: Найменування кредитного продукту: Кредит на загальні цілі GP X-sell SP ВСЕЯСНО 2,99 (24) банківський переказ. Сума: 20100,00 (Гривні). Строк (в місяцях): 24. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 2,99%. Розмір процентної ставки: 0,01% річних. Разова комісія: 0,00 % + 0,00 грн. Схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами).

Згідно платіжної інструкції № TR.42885636.61800.8810 від 07.07.2020 АТ «ПУМБ» перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20100 грн призначення платежу: кредитний договір №1001629990401 від 07.07.2020.

Згідно з випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 07.07.2020 по 25.06.2026 р., вбачається, що 07.07.2020 ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 були зараховані кошти у розмірі 20100 грн.

Відповідно до розрахунку виконаного первісним кредитором, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1001629990401 від 07.07.2020, станом на 25.06.2026 (включно) становить 28 945,68 грн., з яких: 20100 грн. - заборгованість за кредитом; 11,19 грн - заборгованість по процентам, 8834,49 грн. заборгованість за комісією.

26.06.2026 р. між Акціонерним Товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» укладено договір факторингу № 1.

Пунктом 2.2. договору факторингу передбачено, що права вимоги переходять до Фактора у власність в повному обсязі відповідно до п. 4.1 Договору. Права вимоги переходять до Фактора в обсязі, визначеному цим Договором та Додатком №2 до нього, безвідклично та без можливості зворотного відступлення на користь Клієнта (без регресу). Клієнт не приймає на себе і не несе зобов`язань зі зворотного набуття/викупу у Фактора Прав вимоги, не задоволених Боржниками.

Згідно п.4.1. договору факторингу права вимоги за Реєстром Боржників вважаються відступленими у день надходження оплати за права вимоги в повному обсязі на рахунок Клієнта, вказаний у п. 3.2 Договору, за ціною, визначеною п. 3.1 Договору. Клієнт після надходження на його рахунок коштів в сумі, зазначеній в п.3.1 Договору, передає Фактору Реєстр Боржників.

У п.3.1. договору факторингу зазначено, що права вимоги за цим Договором відступаються за ціною у національній валюті, яка становить 100000000 (сто мільйонів) гривень 00 копійок.

Факт оплати за договором факторингу №1 від 26.06.2026 підтверджується платіжною інструкцією №23 від 26.06.2026 р.

Згідно з Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №1 ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1001629990401 від 07.07.2020 в сумі 28945,68 грн.

Згідно постанови про арешт коштів №33607692 від 24.09.2019 при примусовому виконанні виконавчого листа№2/1909/660 виданого 16.07.2012 Кременецьким районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох дітей в розмірі 400 щомісячно на кожну дитину починаючи з 04.07.2012 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках в АТ «ПУМБ».

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 07.07.2020 між Акціонерним Товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви №1001629990401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано його сторонами, у тому числі відповідачем власноручним підписом.

Оскільки вказаний кредитний договір відповідачем підписано особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування, що підтверджується особистим підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що останній погодився з його умовами та зобов`язався виконувати їх.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідно виписки по особовому рахунку за період часу з 07.07.2020 по 25.06.2026, відповідач отримав від кредитодавця обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі.

Така виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5 , є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до розрахунку виконаного первісним кредитором, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1001629990401 від 07.07.2020, станом на 25.06.2026 (включно) становить 28 945,68 грн., з яких: 20100 грн. - заборгованість за кредитом; 11,19 грн - заборгованість по процентам, 8834,49 грн. заборгованість за комісією.

Суд вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором №2001947120401 від 13.08.2021, що підтверджується, зокрема: копією договору факторингу, витягом з реєстру боржників, копією платіжної інструкції №23 від 26.06.2026 р.

Щодо тверджень відповідача про неможливість розпоряджання кредитними коштами через арешт рахунку, суд зазначає, що банк свої зобов`язання за Договором №1001629990401 від 07.07.2020 року виконав у повному обсязі, зарахувавши 20 100,00 грн на рахунок позичальника. Підписавши заяву-приєднання, відповідач підтвердив правомірність використання рахунку (рахунок безпосередньо вказано в заяві), а наявність обмежень виконавчої служби від 24.09.2019 року була наслідком виключно його власної бездіяльності як боржника в іншому провадженні. Банк не мав правових підстав відмовляти у зарахуванні коштів клієнту, а позичальник, діючи на власний ризик, самостійно відповідав за стан своїх рахунків.

Що стосується стягнення комісії за кредитним договором №1001629990401 від 07.07.2020 у сумі 8834,49 грн. варто зазначити, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, а також те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення із останнього в користь ТОВ «ФК «Смарт Пей» заборгованості за кредитним договором №1001629990401 від 07.07.2020 в розмірі 20111,19 грн. з яких: 20100 грн. заборгованість за тілом кредиту, 11,19 грн. заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач подав договір від 26 березня 2026 року та акт наданих послуг від 30.06.2026 на загальну суму 10000 грн., з яких 2000 грн. визначено за аналіз документів, 6000 грн. за підготовку позовної заяви та 2000 грн. за супровід справи.

Таким чином, позивачем представлено докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Суд враховує, що ця справа є малозначною, в даній категорії справ усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, обсяг наданих доказів не є великим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав. Отже, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень є співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

З урахуванням вимог частини першої статті 141 ЦПК України, та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1849,81 грн (2662,40 грн.* 20111,19 /28945,68).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором №1001629990401 від 07.07.2021 у розмірі 20111 гривень 19 копійок з яких: 20100 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11 гривень 19 копійок заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» 1849 гривень 81 копійку судового збору та 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», ЄДРПОУ: 43696954, місцезнаходження: вул.Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303 м.Київ, 01042;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Головуючий: