Рішення № 141137143, 03.11.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Іванюк І.Д., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся 12.08.2026 року до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2385253 від 06.01.2022 року в розмірі 16933,50 грн., з яких: 7100 грн. - тіло кредиту; 9052,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 781 грн - комісія, а також стягнути понесені судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2385253, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7100 грн строком на 30 днів, тобто до 05.02.2022 року. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2662.5 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 16933,50 грн., з яких: 7100 грн. - тіло кредиту; 9052,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 781 грн. - комісія. В подальшому, 26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір відступлення прав вимоги №26-07/24, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2385253 від 06.01.2022 року. Посилаючись на викладене, ТОВ «Факторинг Партнерс» просить суд стягнути із ОСОБА_1 16933,50 грн. за кредитним договором та понесені судові витрати у справі.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20.08.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 08.09.2026 року подала відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечила та зазначила, що на підтвердження укладення договору позивач надав лише його паперову роздруківку без підпису відповідача, а належних доказів направлення їй одноразового ідентифікатора, його отримання та використання для підписання саме цього договору матеріали справи не містять. На думку відповідача, із врахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору саме на умовах, наведених у позовній заяві. Також матеріали справи не містять даних про зарахування на її картковий рахунок грошових коштів, як і не доведено факту переходу прав вимоги до позивача. Крім того заперечила щодо розміру заборгованості, оскільки вона є військовослужбовцем ЗСУ та відповідно до п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції та проценти за користування кредитом їй не нараховуються. Також просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Із врахуванням наведеного просила у позові відмовити.

17.09.2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що 06 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2385253 в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується його умовами, які передбачають підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, та довідкою про ідентифікацію позичальника. Факт надання кредитних коштів у розмірі 7 100 грн позивач обґрунтував довідкою АТ КБ «ПриватБанк» LIQPAY про здійснення переказу від 06 січня 2022 року. Щодо позовної давності позивач зазначив, що на момент звернення до суду 30 липня 2026 року вона не спливла, з огляду на законодавчі положення про продовження та зупинення її перебігу під час карантину та воєнного стану, а також поновлення перебігу позовної давності з 04 вересня 2025 року. Стосовно нарахування процентів позивач послався на пункти 2.3.1.2 та 2.3.2 кредитного договору, за якими, на його думку, строк кредитування міг продовжуватися внаслідок подальшого користування кредитними коштами, але загалом не більше ніж на 60 календарних днів. Позивач вважає нарахування процентів протягом зазначеного періоду правомірним. Право вимоги до відповідача позивач обґрунтував договором відступлення права вимоги від 26 липня 2024 року № 26-07/2024, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Партнерс», за яким до останнього перейшло право вимоги, зокрема за кредитним договором № 2385253. На підтвердження переходу права вимоги позивач також послався на відомості реєстру боржників, у якому, за його твердженням, зазначено дані відповідача, номер кредитного договору та суму заборгованості. Заперечуючи проти застосування до спірних правовідносин пільги, передбаченої частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач зазначив, що, за наданою довідкою, відповідач проходить військову службу з 16 червня 2026 року, тоді як проценти за кредитним договором нараховано до 23 лютого 2022 року. З огляду на це позивач вважає, що підстави для звільнення відповідача від сплати нарахованих процентів відсутні. Просив позов задовольнити.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 06.01.2022 року ТОВ «Мілоан» надав відповідачці для ознайомлення паспорт споживчого кредиту та відповідачкою заповнено Анкету-заяву на кредит № 2385253 (а. с 12 -13).

Надалі, цього ж дня, 06.01.2022 року, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2385253 шляхом підписання самого договору та анкети-заяви, що є невід`ємною частиною даного Договору. Згідно із вказаним договором ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7100 грн строком на 30 днів із фіксованою пільговою процентною ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та стандартною (базовою) процентною ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.36).

Згідно із п. 1 договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на строк, визначений у п. 1.3. Договору, а позичальник приймає на себе обов`язок повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитом у встановлений п.4.1. термін., а згідно із п.2.1. кредитні кошти надаються безготівково шляхом переказу на картковий рахунок.

П. 1.5.1 Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту у сумі 11 % від суми кредиту одноразово, що становить 781 грн.

Пунктом 2.3.1.1. та 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник має право продовжити строк кредитування на пільгових умовах, для чого має вчинити дії, передбачені п. 6 Правил, у тому числі, сплатити комісію за управління кредитом та певну частину заборгованості за кредитом. Також позичальник може збільшити строк кредитування на стандартних умовах на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно із п. 4.2 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування, має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України та вважається, що ця умова встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

П. 6.2 Договору передбачено, що після укладення Кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника та додатково може бути направлено на електронну пошту або іншими каналами зв`язку, наданими позичальником Товариству. При цьому у п. 10 реквізити позичальник вказала власний номер телефону: НОМЕР_1 та електронну адресу.

Також, на підтвердження укладення договору про споживчий кредит №2385253 від 06.01.2022 року позивачем надано довідку про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 підтвердила укладення договору одноразовим ідентифікатором F76448 від 06.01.2022 року з номеру телефону НОМЕР_1 (а. с. 19).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19; від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 року № 127/33824/19.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи договір про споживчий кредит №2385253 від 06.01.2022 року був укладений в письмовій формі у вигляді електронних документів, створених згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Водночас суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивачем не доведено цілісність та незмінюваність електронного договору з огляду на положення статей 81, 100 ЦПК України.

Так, Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 звернув увагу на необхідність перевірки достовірності, цілісності та незмінюваності електронного документа у випадку, коли сторона ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) його оригіналу. При цьому Верховний Суд зазначив, що якщо до суду не надано примірника електронного кредитного договору з кваліфікованим чи удосконаленим електронним підписом, суд має з`ясувати обставини, які дають можливість встановити цілісність та незмінюваність даних, зокрема чи направлявся примірник електронного договору відповідачу, у який спосіб він направлявся та чи існувала технічна можливість внесення до нього змін після його укладення та направлення відповідачу.

Як встановив суд, у матеріалах справи наявні докази, які дають можливість ідентифікувати особу позичальника та факт накладення нею одноразового ідентифікатора, через належні її засоби зв?язку (а.с. 13, 19).

При цьому відповідач, заперечуючи відповідність наданого позивачем примірника договору умовам, погодженим нею під час укладення правочину, не зазначила, які саме умови договору, на її думку, були змінені, та не надала доказів існування іншої редакції договору. Саме по собі посилання на можливість зміни інформації, розміщеної в інформаційно-комунікаційній системі, без встановлення факту такої зміни у конкретному випадку не спростовує доказового значення наданих позивачем документів.

Відтак саме по собі посилання відповідача на недоведеність цілісності та незмінюваності електронного договору, без наведення конкретних обставин, які б свідчили про зміну його змісту після укладення, та без надання відповідних доказів, не може бути підставою для висновку про недостовірність наданого позивачем електронного договору.

Свої зобов`язання за договором ТОВ «Мілоан» виконало шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №1875954856 від 06.01.2022 року (а.с.20).

Наведене також вбачається із відповіді АТ «КБ «ПриватБанк» від 10.10.2026 року, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , за платіжною карткою закріплено фінансовий номер НОМЕР_1 , який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , та 06.01.2022 року на вказаний рахунок надійшли кошти у сумі 7100 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Стаття 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит №2385253 від 06.01.2022 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 16933,50 грн., з яких: 7100 грн. - тіло кредиту; 9052,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 781 грн. - комісія. Заборгованості відповідачка не погашала (а.с. 21).

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Так судом встановлено, що 26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір відступлення прав вимоги №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги за договорами кредиту (а.с.55-57).

З реєстру боржників до договору №26-07/2024 від 26.07.2024 року (а.с. 62) та Акту приймання -передачі реєстру боржників (а.с. 61) вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Факторинг Партнерс» передало право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №2385253 від 06.01.2022 року.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що такий не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) Велика Палата ВС констатувала, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

З постанови Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 провадження N 14-44цс21 вбачається, що ВП констатувала, що умову договору плату за управління кредитом слід визнати недійсною, оскільки із змісту кредитного договору, укладеного між сторонами, неможливо визначити та встановити, за які саме послуги надані банком, встановлено комісію, Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Проте не встановлена конкретна ціна кожної послуги. Відповідно до графіка щомісячних платежів, зазначена сукупна вартість комісії з розрахунком на кожен місяць. Тобто банк встановив плату за надання інформації, яка згідно Закону надається безоплатно.

З урахування наведеного суд зазначає, що умовами кредитного договору № 2385253 від 06.01.2022 (п. 1.5.1) передбачено комісію за надання кредиту, тобто за дію, яку вчиняє кредитодавець з метою встановлення правовідносин, а тому підстав для стягнення такої комсії у суду немає.

Водночас суд зазначає, що указом ПрезидентаУкраїни від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Відповідно до п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», (у редакції Закону України від 03.11.2006 р. N 328-V) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Оскільки кредитний договір укладено та проценти за користування ним нараховано до введення в Україні воєнного стану (до 24.02.2022 року), а з поданих відповідачкою документів вбачається, що на момент укладення договором про споживчий кредит №2385253 від 06.01.2022 року вона не набула статусу військовослужбовця і на неї не розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та сума процентів за користування кредитом нарахована їй до призову на військову службу, отже підстав для застосування щодо неї вказаної норми немає.

Відповідно до пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України було продовжено на строк дії такого карантину, який було встановлено на всій території України з 12.03.2020 року та відмінено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651.

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний пункт виключено на підставі Закону України від 14.05.2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 року.

З приводу позовної давності суд зазначає, що на момент звернення позивача до суду - 30 липня 2026 року вона не спливла з огляду на законодавчі положення про продовження та зупинення її перебігу під час карантину та воєнного стану, а також поновлення перебігу позовної давності з 04 вересня 2025 року.

Із врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що до стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 16152,50 грн (за виключенням комісії в розмірі 781 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивачем сплачено 2662,40 грн (платіжне доручення №0686020002 від 19.08.2026 року - а.с.78).

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на суму 2539,61 грн (із розрахунку 16152,50 грн х 2662,40 грн : 16933,50 грн).

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначення адвокатом в акті виконаних робіт таких послуг як надання письмової консультації не підтверджується матеріалами справи та на переконання суду має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги, як необгрунтоване.

Окрім того, з огляду на те, що справа, яка розглядається є малозначною, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, позовна заява є типовою у аналогічній категорії справ, обсяг і складність процесуальних документів не є значними, наявне клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, тому суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн за участь у вказаній цивільній справі не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, а також їх необхідністю для постановлення судового рішення.

З урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В той же час, із врахуванням вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на суму 2861,64 грн (із розрахунку 16152,50 грн х 3000,00 грн : 16933,50 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 19, 81, 89,141, 263-265 Цивільного процесуального України, суд -На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 81, 263-265, 280-287 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 16152 (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят два) грн 50 коп. заборгованості та 5401,25 грн судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, р/р НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Іванюк І.Д.