Рішення № 14113568, 19.01.2011, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-117/11

РІШЕННЯ

іменем України

19 січня 2011 року Верхньодніпровський районний суд

Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретарі Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та про звільнення частини житлового приміщення та зустрічною позовною завою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 2/3 частки жилого будинку

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності та про звільнення частини житлового приміщення до відповідача ОСОБА_2, посилаючись на слідуюче: він є власником 257/300 частин жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.2003 року та договорів дарування від 19.12.2002 року та 04.03.2009 року. Відповідач ОСОБА_2, є співвласником 43/300 частин вказаного жилого будинку на підставі свідоцтва про право на спадкування від 24.12.2003 року

Жилий будинок складається з 11 відокремлених кімнат, жила плоша складає 60.5 кв.м. Загальна площа 102.6 кв.м. Йому відповідно до його ідеальної частки 257/300 припадає в загальній площі 87.9 кв. м., а жилій площі 51.8. кв.м. ОСОБА_2 припадає відповідно до його ідеальної долі 43/300 - 17.7 кв.м. від загальної площі і 8.7 кв.м., жилої площі.

В даний час він займає в будинку приміщення 1-1, 1-2,1-3, 1-4, 1-9, 1-10, 1-11, що відповідає 63 кв.м загальної площі та 33.8 кв. м. жилої площі, а ОСОБА_2,займає приміщення: 1-5, 1-6, 1-7,1-8, що відповідає загальній площі 39.6 кв.м., а житловій площі 26.7 кв. м.

Вважає, що ОСОБА_2, незаконно займає приміщення 1-5 та 1-8 в житловому будинку, так як розміри жилої площі, яку він займає, набагато більші, чим та частка, що належить йому, тим самим він порушує його права як власника 257/300 частини жилого будинку і в добровільному порядку не бажає звільнити вищевказані приміщення. Він згоден дозволити ОСОБА_2, користуватись приміщеннями 1-6 та 1-7, які можуть відповідати його частці в спільній частковій власності, що й стало підставою звернення до суду

Відповідач ОСОБА_2, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просить припинити право власності ОСОБА_1, на 2/3 частини жилого будинку літ “А-1”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 посилаючись на таке: він разом з баратом та сестрою є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

На підставі договору дарування від 30.01.1953 року його батько отримав в дар одноповерховий жилий будлинок літ “А-1”, розміром 6.7 Х 5 кв.м. Цей будинок згідно техніного паспорта складається з двох жилих кімнат 1-5 площею 11.6 кв.м. та 1-6 площею 15.1 кв.м та приміщень 1-8 площею 5.3 кв.м. та 1-7 площею 7.56 кв.м.

Після збудованої ним з братом двоповерхової прибудови увесь жилий будинок став складатись з 11 окремих приміщень жилою площею 60.5 кв.м. та загальною площею 102.6 кв.м.

Він з братом є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1 Він є власноким 43\300 частини вказаного домоволодіння, а ОСОБА_1,. власник 257/300 частини жилого будинку.

На теперішній час його сім”я займає так званний старий жилий будинок жилою площею 26.7 кв.м. та загальнорю площею 39.6 кв.м., а ОСОБА_1,. займає двоповерхову прибудову загальнорю площею 63 кв.м. Та жилою площею 33.8 кв.м.

Згідно висновку № 1185/1186-09 судової будівельно-технічної експертизи від 25.11.2009 року призначеної за ухвалою Верхньодніпровського районного суду по справі № 2-30/2009( за його позовом до ОСОБА_1. про визнання договору дарування недійсним) на питання про про визначення можливості розділити в натурі жилий будинок літ “А-1” в домоволодінні АДРЕСА_1 відповідно до часток власників (по1\3 та 2\3) на дві ізольовані квартири у відповідності з нормативними документами, чинними в галузі будівництва на території України, а саме де мінімальна площа для обладнання ізольованої однокімнатної квартири повинна бути не менше 15.0 для облажнання житлової кімнати і 7 кв.м., для кухні. Таким чином 15.0 (житлова) + 7.0 кухня = 22 кв.м. А також потребує влаштування приміщення коридору літ. “А-1” по АДРЕСА_1 на дві ізольовані квартирі між влсниками по 1/3 та по 2/3 частини кожному власнику технічно не можливо.

Стара частина будинку літ “А-1” 1953 року забудови на теперішній час потребує капітального ремонту і знаходиться в аврійному стані.

Згідно судово будівельно-технічної експертизи виділити його частку в натрі технічно не можливо, тому річ є неподільною, між співласниками склались такі відносини, що не дозволяють добровільно вирішити питання з цього приводу, тому просить припинити право вланості ОСОБА_1. на 2/3 частини будинку літ “А-1” компенсувавши йому вартість 2/3 частин будинку 17491грн.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1, позовні вимоги за первісним позовом підтримав, позовних вимог за зустрічним позовом не визнав, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2. позовні вимоги за первісним позовом не визнав, свої позовні вимоги підтримав в повному об”ємі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Та вніс на депозитний рахунок суду вартість 2/3 частин будинку.

Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а за зустрівчним позовом задоволенню не підлягають за такими підставами.

Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 є власником 257/300 частини жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.2003 року, після счмерті батька ОСОБА_3 та договорів дарування від 19.12.2002 року, згідно якого ОСОБА_3, подарував ОСОБА_1, 57/100 жилого будинку по АДРЕСА_2 в м. Верхньодніпровську та від 04.03.2009 року, згідно якого ОСОБА_4, подарувала ОСОБА_1, 43/300 частини жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_2, є співвласником 43/300 частин вказаного жилого будинку на підставі свідоцтва про право на спадкування від 24.12.2003 року після смерті батька ОСОБА_3

Судом також встановлено, що на підставі договору дарування від 30.01.1953 року батько сторін ОСОБА_3, отримав в дар одноповерховий жилий будлинок літ “А-1”, розміром 6.7 Х 5 кв.м. Цей будинок згідно техніного паспорта складається з двох жилих кімнат 1-5 площею 11.6 кв.м. та 1-6 площею 15.1 кв.м та приміщень 1-8 площею 5.3 кв.м. та 1-7 площею 7.56 кв.м.

Згодом батьком за участю сторін до вказаного будинку було прибудовано двоповерхову прибудову і весь жилий будинок став складатись з 11 окремих приміщень жилою площею 60.5 кв.м. та загальною площею 102.6 кв.м.

Із показань свідка ОСОБА_5,. в судовому засіданні встановлено, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_1,. та ОСОБА_2, раніше там був невеликий будиночок в якому проживали батьки сторін. Потім батьки перестали спільно проживати і цей будиночок розділили на дві половини в одній половині, що складалась з двох кімнат проживала мати, а в іншій батько. Через деякий час батько почав будувати прибудову до своєї частини будинку. Сини допомогали батьку будувати прибудову і була збудована двоповерхова прибудова до сторого будинку. На даний час старий будинок перебуває не в дуже доброму стані, потребує ремонту. Після смерті батьків сторін, в будинку проживав то один то другий брат. Один час ОСОБА_1, пускав жити сестру до будинку. Вона вважає, що дві кімнати, які просить виділити собі позивач йому потрібні, так як хоч він і проживає в двоповерховому будинку, але має дітей і дітям потрібне житло.

Із показань свідка ОСОБА_6, в судовому засіданні установлено, що вона проживає в даному будинку разом з чоловіком з 2006 року. Її чоловіку належить двоповерхова прибудова до будинку і 2/3 частини старого будинку. Проте в даний час повністю весь старий будинок займає відповідач. Вхід у дві кімнати на які вони претендують, забитий і вони не мають можливості ними користуватись. Потреба в цих кімнатах у них існує, так як у них є двоє дітей, вони різнополі і тому потребуть роздільних кімнат для проживання.

Із показань свідока ОСОБА_4, в судовому засіданні установлено, що після смерті батька вона та двоє її братів успадкували старий будинок, так як двоповерхову прибудобу батько ще за життя подарував ОСОБА_1 Вона в свою чергу подарувала належну їй частину спадщини своємку брату ОСОБА_1

Із показань свідка ОСОБА_7,, в судовому засіданні встановлено, що як йому відомо один його дядько ОСОБА_2,. подав заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька, а йо матері і ОСОБА_1, нічого не сказав. Коли його мати та дядько ОСОБА_1,. про це дізнались вони також звернулись до нотаріуса і спадщина була розділена на трьох.

Із показань ОСОБА_8, в судовому засіданні установлено, що між її чоловіком та його братом позивачем ОСОБА_1. склались неприязнені відносини. В старому будинку їм належить дуже мала площа, а в них навчається син. Після закінчення навчання повернеться жити до них, тому вони потребуть більшої площі. Згідно проведениї ними експертизи виділити їм одну третю частину старого будинку технічно не можливо. Вони внесли кошти за вартість 2\3 частини будинку, що належить позивачу. Раніше позивач обіцяв подарувати їм свою частину, якщо вони сплатять кошти ОСОБА_4, за її частину. Вони були згодні, вже назбирали кошти, але виявилось, що вона подарувала свою частину позивачу. Вони оспорювали і договір дарування прибудови до будинку, але їм було відмовлено з тих підстав, що вони пропустили строк позовної давності.

Із показань свідка ОСОБА_9, в судовому засіданні встанолено, що він знає обох братів ОСОБА_1 з 1975 року. В 80-х роках вони разом з батьком вели будівництво двоповерхової прибудови до будинку. В даний час ОСОБА_2, проживає в старій хаті, дана хата потребує капітального ремонту та є дуже малою. Він бував в ОСОБА_2, коли він займав дві кімнатки в старому будинку, вони дуже малі і як там можна жити він не уявляє. Коли заходиш до його половини то зразу заходиш у ванну, яка є одночасно і кухнею, на ванні лежить дощечка і це використовується як стіл, а потім слідує друга кімната яка є дуже малою.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, шо ОСОБА_1, в старому будинку літ “А-1 1953 року забудови на праві власності належить 2/3 його частини, на підставі свідоцтва про право на спадщину та договору кіпівлі-продажу. ОСОБА_2, в даному будинку на праві власності належить 1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином суд вважає, що права позивача з приводу володіння та користування ним своєю часкою у праві спільної часткової власності дійсно порушуються.

Відповідно до ч. 3 ст. 385 ЦК України кожен із співвласників має право надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його часті у праві спільної часткової власності.

Судом встановлено, що на даний час старим будинкум літ. “А-1” користується відповідач по справі ОСОБА_2, якому належить право власності лише на 1/3 частину цього будинку. Виділити йому в натурі 1/3 частку цього будинку є технічно неможливим, що підтверджується висновком № 1185/1186-09 судової будівельно-технічної експертизи від 25.11.2009 року.

Позивач відхоячи від дотримання розміру 2/3 та 1/3 часток у спільній частковій власності просить визнати за ним право користування жилими примішеннями 1-5 жила кімната 11.6 м.кв. та 1-8 коридор 5.3 м.кв. Всього 16.9 м. кв. А за відповідачем просить визнати право на користування приміщеннями 1-6 житлова кімната 15.1 м. кв. та 1-7 ванна 7.6 м.кв. Всього 21.7 м. кв.. Тобто позивач просить визнати за відповідачем право на користування жилими приміщеннями, площа яких є значно більшою, ніж належна йому 1/3 частина у спільній сумісній власності.

Згідно оглянутого плану будівлі, розташованої в м. верхньодніпровську по АДРЕСА_1 судом встановлено, що кімнати 1-8 та 1-5,. право на користування якими просить визнати за ним позивач прилеглі до належної йому на праві власності двоповерховї прибудови. З плану вбачається, що між двоповерховую прибудовою та цими двома кімнатами є прохід, який як стверджують сторони в даний час забитий, але його можна відновити. В свою чергу приміщення 1-7 та 1-6 також прилеглі одна до одної. Між приміщеннями 1-5 та 1-6 є прохід, який може бути закритий сторонами і таким чином у відповідача буде ізольоване приміщнення, яке є не меншим, а навіть більшим ніж належна йому частка у спільній власності.

Тому суд вважає за можливе виділити ОСОБА_1 в користування в жилому будинку літ. “А-1” приміщення: 1-5 та 1-8, в житловій прибудові літ “А”-2” приміщення: 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-9, 1-10, 1-11, а ОСОБА_2 виділити в користування в жилому будинку літ . “А-1” приміщення: 1-6 та 1-7.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування, та розпоряджяння своїм майном.

Приймаючи рішення про визнання за позивачем ОСОБА_1, прово на користування приміщеннями: 1-5 та 1-8 в жилому будинку літ. “А-1” суд вважає за потрібне зобов”язати відповідача ОСОБА_2 їх звільнити та передати в користування ОСОБА_1

Втрішуючи питання про відмову в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_1 про припинення право власності ОСОБА_1, на 2/3 частини жилого будинку літ “А-1”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за ним ОСОБА_2, права власності на на 2/3 частини в цьому будинку, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 365 ЦК України право на частку у спільному майні може бути припинен за рішенням суду на підставі позовоу інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі

2) річ є неподільною

3) спільне володіння і користування майном неможливе

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім”ї

Позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2, мотивує свої вимоги тим, що згідно висновку судово-будівельної експертзи № 1185/1186-09 судової будівельно-технічної експертизи від 25.11.2009 року виділити його частку 1/3 частину в старому будинку літ “А-1” є неможливим та тим, що він вніс на депозитний рахунок суду вартість належної ОСОБА_1, 2/3 частини будинку.

Проте відповідачем не раховані вимоги п. 1 ст пп.1 ст. 365 ЦК України про те, що частка співвласника повинна бути незначоною та її не можна виділити в натурі.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що відповідачеві за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1. належить 2/3 частини спірного будинку, тоб його частка не є незначною, так як складає більшу половину спірного будинку. Незначною є саме частка позивача ОСОБА_2, по зрівнянняю з часткою ОСОБА_1

Тому суд вважає, що право власності ОСОБА_1, на частку в спірному майні не може бути припинене, так його частка є значною. ОСОБА_1, відходячи від дійсного розміру своєї частки визнає за ОСОБА_2. право на користування примішеннями 1-6, і 1-7, якими ОСОБА_2, можна користуватись ізольовано від іншого співвласника ОСОБА_1, тобто річ в даному випадку не можна вважати неподільною. Так як приміщшення, що виділяються в користування ОСОБА_2, можно ізолювати від приміщень, що виділяються ОСОБА_1, сторони мають можливість спільно володіти і користуватись належним їм на праві спільної сумісної власності будинком, незважаючи на наявність неприязнених відносин. Припинення права власності ОСОБА_1, на 2/3 частини належного йому будинку на думку суду завдасть йому істотної шкоди. Тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою позивачеві ОСОБА_2, потрібно відмовити.

Так я к суд відповіляє позивачу ОСОБА_2, у задоволенні позовних вимог про пипинення права власності ОСОБА_1,. та визнанні за ним права вдасності на 2/3 частинир строго будинку внесені ним кошти на депозитний рахунок Верхньодніпровського районного суду в сумі 17491 грн., за ватртість 2/3 частки житлового будинку, розташованого за адресою: м. Верхньодніпровську по АДРЕСА_1 Дніпроптеровської області, підлягають йому поверненню.

Керуючись ст. 10, 60,88, 212, 214. 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом задовольнити

Визначити порядок користування жилим приміщенням жилим будинком АДРЕСА_1 виділивши ОСОБА_1 в користування в жилому будинку літ. “А-1” приміщення: 1-5 та 1-8, в житловій прибудові літ “А”-2” приміщення: 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-9, 1-10, 1-11, а ОСОБА_2 виділити в користування в жилому будинку літ . “А-1” приміщення: 1-6 та 1-7.

Усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 його права власності на 257/300 частини жилого будинку по АДРЕСА_1 в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області зобов”язавши ОСОБА_2 звільнити займані ним приміщення в жилому будинку літ. “А-1” - 1-5 та 1-8

У задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою про припинення права власності ОСОБА_1 на 2/3 частини житлового будинку літ “А-1” розташованого в м. Верхньодніпровську по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області позивачеві ОСОБА_2 відмовити

Повернути ОСОБА_2 17491 грн., за ватртість 2/3 частки житлового будинку, розташованого за адресою: м. Верхньодніпровську по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, внесені ним згідно квитанції 33191.613.1 23.11.2010 року на депозитний рахунок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області в ТУДСА в Дніпропетровській області код 26239738 р/р 37312022006709 Банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012 призначення платежу вартість частки нерухомого майна

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Головуючий