Рішення № 141135543, 02.11.2026, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/1008/26

Номер провадження 2/525/662/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2026 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

встановив:

У серпні 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява сформована в системі "Електронний суд".

Позовна заява обґрунтована тим, що 05.01.2022 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та відповідачем укладено КРЕДИТНИЙ договір № 4354581, за умовами якого надано кредит в сумі 6000,00 гривень. 26.07.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" укладено договір про відступлення права вимоги № 26-07/2024, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача. В поданій до суду позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на користь свою користь заборгованість за договором у розмірі 13867,78 грн., а також понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12.08.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторона відповідача до суду відзив не подала, належним чином повідомлені про розгляд справи за адресою реєстрації фізичної особи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.01.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено кредитний договір № 4354581, за умовами якого надано кредит в сумі 6000,00 гривень. Договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Строк дії договору 15 днів. Відповідно до п. п. 1.5.2. Кредитного договору нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 2700,20 гривень.

Кредитодавець умови договору виконали та надали відповідачу грошові кошти. Відповідач всупереч умов договору кошти не повернув у повному обсязі.

26.07.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" укладено договір про відступлення права вимоги № 26-07/2024, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

Згідно з наданим товариством довідкою-розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором № 4354581 від 05.01.2022, становить 13867,78 грн., з яких: 5364,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6763,78 грн. - заборгованість за процентами; 1740,00 грн. заборгованість за Комісією.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення тіла кредиту в сумі 6000,00 гривень та нарахованої КОМІСІЇ в сумі 1740,00 гривень, підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, то суд приймає за основу зміст підписаного сторонами кредитного договору від 05.01.2021 № 4354581, у змісті якого, як і у паспорті кредиту зазначено, що сума процентів за користування кредитом складає суму 2700,00 гривень, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом слід задовольнити у зазначеному розмірі.

Загальна сума заборгованості визначена судом складає суму 9804,00 (дев`ять тисяч вісімсот чотири гривні 00 копійок).

Таким чином, позов підлягає до задоволення частково.

Щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

У поданій до суду позовній заяві представник ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 гривень.

В обґрунтування понесених витрат на надання професійної правничої допомоги позивачем надано копії: договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 укладеного між ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" та АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", прайс-листа АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", заявки на надання юридичної допомоги №3011 від 01.04.2026, витягу з Акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, відповідно до яких позивачу були надані наступні юридичні послуги: надання усної консультації 2 години 3000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 години 6000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 24-26), від 23 січня 2014 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обгрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №94/2355/21).

Суд ураховує, що дана справа є малозначною та типовою, у даній категорії справ мається стала судова практика; позовна заява є незначною за обсягом, містить посилання виключно на норми чинного законодавства та умови кредитного договору, жодних розрахунків не містить, що, як наслідок, не потребувало витрачання значного часу для обґрунтування правових підстав позову. Представник позивача участі у розгляді справи не приймав.

З огляду на викладене, обсяг юридичної та технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви) не можна вважати значним; вартість такої роботи адвоката у загальному розмірі 9000,00 гривень є завищеною та не співмірною із ціною позову, яка становить 13867,78 гривень, належним чином не обґрунтованою. Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи та реальності наданих адвокатських послуг суд вважає доведеним розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3000,00 гривень.

У іншій частині заявлені вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, в загальній сумі 9804,00 гривень, тобто 70,70 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судові витрати в сумі 4003,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 282, 284 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", місцезнаходження юридичної адреси: вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150, ідентифікаційний номер юридичної особи 42640371, до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ідентифікаційний номер юридичної особи 42640371, заборгованість за кредитним договором № 435481 від 05 січня 2022 року в сумі 9804,00 (дев`ять тисяч вісімсот чотири гривні 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ідентифікаційний номер юридичної особи 42640371, судові витрати в сумі 4003,10 (чотири тисячі три гривні 10 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.І. Ячало