Рішення № 141133796, 02.11.2026, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/926/26

Провадження № 2/685/769/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

02 листопада 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області у складі: головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В., за участю секретаря судового засідання Медун В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 42649746; місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок № 21/1, місто Бровари, Київська область, 07406) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Теофіпольського районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 31 081,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальницею укладено договір про надання фінансового кредиту № 254768, який підписано відповідачкою з використанням електронного цифрового підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого товариство надало позичальниці грошові кошти в розмірі 7000,00 грн, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі.

Позивач зазначив, що грошові кошти відповідачка отримала шляхом безготівкового перерахування коштів на банківську картку, вказану відповідачкою при укладенні договору. Відтак, позивач вважає, що ТОВ «Клай Інвест» свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 254768 виконало в повному обсязі.

Отримавши грошові кошти у позику від ТОВ «Клай Інвест», відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого на підставі договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 ТОВ «Клай Інвест» відступило право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідачки, на підставі чого ТОВ «Діджи Фінанс» просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024 у розмірі 31 081,70 грн, з яких: 7000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 7058,80 грн становить заборгованість за нарахованими процентами, 1750,00 грн становить заборгованість за комісією, 15 272,90,00 грн становить пеня, а також судові витрати.

Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 27.08.2026 провадження у справі відкрито, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду по суті, встановлено учасникам строк для подання заяв по суті справи.

У судові засідання, призначені на 29.09.2026, 22.10.2026, 02.11.2026 учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом, не прибули, заяв чи клопотань не подали. Правом подати відзив на позов відповідачка не скористалася, хоча копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала особисто 03.09.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Із урахуванням поданого у позовній заяві клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача, а також заяви про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи, на підставі положень ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі поданих сторонами доказів та постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог, позицій сторін та їх представників, викладених у заявах по суті справи, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність такого, що підлягає судовому розгляду, спору між сторонами, що виник з відносин договору кредиту та договору факторингу.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, зазначених у позові, суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши правову позицію сторін, висловлену у наявних у справі заявах по суті справи (у позові), виходячи із змісту спірних правовідносин, встановив такі фактичні обставини справи.

1. Факт укладення договору кредиту.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регламентує Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016, який набрав чинності 10.06.2017.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016, договір про споживчий кредит вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

За змістом ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Суд встановив, що 03.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 254768, в електронній формі з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором KL8462, за умовами п. 1.1 якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 01.07.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.

За умовами п. 1.3 кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 803% річних від суми кредиту в розрахунку 2,2% на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором (п. 1.4 кредитного договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п. 1.5 кредитного договору).

У розділі 9 договору про надання фінансового кредиту № 254768 від 03. 04.2024 зазначено номер рахунку ОСОБА_1 : НОМЕР_2 .

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення договору про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та позичальницею ОСОБА_1 .

2. Факт отримання грошових коштів у позику.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

У матеріалах справи відсутні відомості про відмову споживача від договору про споживчий кредит.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 Глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено § 2 Глави 71 ЦК України (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На вимогу ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у позику від ТОВ «Клай Інвест» за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024 підтверджено копією листа ТОВ «ПрофітГід», з якого вбачається, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції: A813734B340968CLY254768T2121093; надавач платіжних послуг: ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України № 21/991-рк від 29.05.2023; платник: ТОВ «Клай Інвест», код ЄДРПОУ: 42146903; номер транзакції: 41213-34914-69723; дата/час здійснення переказу: 03.04.2024 об 11:38 год; сума переказу, грн: 7000,00; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_2 ; емітент платіжної картки отримувача: PRIVAT BANK; код авторизації: 156123; код RRN: 409411835529; призначення переказу: видача кредиту № 254768.

Крім цього, зазначений факт підтверджено відомостями, наданими представником АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 03.04.2024 було зараховано кошти в сумі 7000,00 грн.

У цивільному процесі кожна сторона спору доводить ті обставини, про які стверджує. Правом подати відзив відповідачка не скористалася. У матеріалах справи відсутні належні, достовірні, допустимі, достатні докази, які б спростовували отримання відповідачкою грошових коштів за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор ТОВ «Клай Інвест» зобов`язання перед ОСОБА_1 , взяті на себе за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024 виконав у повному обсязі, грошові кошти у сумі 7000,00 грн, було передано відповідачці у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки.

З огляду на вказане, суд вважає факт виконання кредитодавцем умов договору з передачі грошових коштів доведеним, та на цій підставі, виниклим обов`язок відповідачки повернути позичені грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором кредитування.

3. Факт невиконання позичальником обов`язку з повернення кредиту.

Порядок та строки повернення кредиту, процентів та комісії визначено у договорі (розділ 3) та надано у вигляді графіка платежів, який є невід`ємною частиною договору № 2253529 від 03.04.2024, підписаного відповідачкою з використанням електронного цифрового підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 254768 від 03.04.2024, 29.04.2024 ОСОБА_1 сплатила 1000,00 грн заборгованості, 08.05.2024 1000,00 грн заборгованості, 23.05.2024 600,00 грн заборгованості, на загальну суму 2600,00 грн.

Відповідачка підписанням кредитного договору підтвердила отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних нею умов кредитування, разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що отримавши грошові кошти у позику в сумі 7000,00 грн, відповідачка повернула їх ТОВ «Клай Інвест» повністю.

За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд зауважує, що обрана відповідачкою процесуальна поведінка, у тому числі неявки в судові засідання, неподання заяв по суті справи, неподання у встановлені процесуальні строки доказів унеможливлюють формування у справі висновків про повну або часткову безпідставність позовних вимог.

Належні і допустимі докази повного виконання позичальницею ОСОБА_1 взятих на себе за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024 обов`язків з повернення позичених грошових коштів та процентів, у матеріалах справи відсутні.

4. Факт переходу права вимоги від клієнта до фактора.

У ході дослідження факту права на позов у контексті переходу права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи Фінанс» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 , суд встановив таке.

Суд установив, що ТОВ «Діджи Фінанс», діючи як фактор, з однієї сторони, та ТОВ «Клай Інвест», як клієнт, з іншої сторони, уклали договір факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024. Відтак, правовідносини, що виникли на підставі зазначеного договору, регулюються положеннями ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом (ст. 1082 ЦК України). За змістом ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача статусу фінансової установи.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, згідно умов цього договору клієнт зобов?язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов?язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення прав вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов?язки клієнта за кредитним договором (п. 2.2 договору факторингу).

Згідно з п. 3.1 договору факторингу, фінансування належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором трьома рівними платежами: перший платіж сплачується в день підписання сторонами реєстру прав вимог; другий платіж сплачується не пізніше 15.01.2025; третій платіж сплачується не пізніше 15.02.2025. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений в пункті 12 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після і зарахування на рахунок клієнта в повному обсязі. Всі витрати, пов?язані з перерахуванням грошових коштів в рахунок сплати фінансування на користь клієнта покладаються на фактора та не підлягають відшкодуванню клієнтом.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.

Цей договір набуває чинності та всі права та обов?язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (п. 8.1 договору факторингу). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 28.02.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання умов цього договору (п. 8.2 договору факторингу). Даний договір діє до дати визначеної в п. 8.2. (включно), однак у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.4 договору факторингу).

На виконання п. 3.1 договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 грошові кошти від ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ТОВ «Клай Інвест» перераховано в якості оплати за договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 в сумі 396 680,51 грн 23.12.2024 (платіжна інструкція № 11010 від 23.12.2024), в сумі 396 680,51 грн 15.01.2025 (платіжна інструкція № 11147 від 15.01.2025) та в сумі 396 680,50 грн 13.02.2025 (платіжна інструкція № 11416 від 13.02.2025).

У матеріалах справи наявна копія акта приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024.

Як вбачається з витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за договором № 254768 від 03.04.2024 в сумі 31 081,70 грн з яких: 7000,00 грн становить заборгованість за тілом кредиту, 7058,80 грн становить заборгованість за процентами, 1750,00 грн становить заборгованість за комісією, 15 272,90 грн становить заборгованість за пенею.

Відтак, суд вважає доведеною обставиною перехід на підставі договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи Фінанс» у правовідносинах, що виникли на підставі договору про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 .

Отже, суд встановив факти укладення договору про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та позичальницею ОСОБА_1 ; виконання ТОВ «Клай Інвест» зобов`язань перед ОСОБА_1 , взятих на себе за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024 у повному обсязі; передання грошових коштів у сумі 7000,00 грн відповідачці у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки; неповного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024; переходу на підставі договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи Фінанс» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 .

Згідно з долученою позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» копією детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024, сума загальної заборгованості позичальниці перед кредитодавцем становить 31 081,70 грн, з них 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 7058,80 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 1750,00 грн заборгованості за комісією, 15 272,90 грн пеня.

Стосовно суми заявленого до стягнення основного зобов`язання (тіла кредиту) в розмірі 7000,00 грн суд виходить із відсутності у справі доказів виконання позичальницею її обов`язків щодо повернення позичених коштів, відтак, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача у заявленому розмірі.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 7058,80, суд враховує таке.

На підставі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підставі положень ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з долученим позивачем розрахунком заборгованості за період з 04.04.2024 по 16.12.2024, із застосуванням процентної ставки у розмірі 2,2 % у періоді з 04.04.2024 по 10.06.2024 за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024, укладеним між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачкою ОСОБА_1 , станом на 16.12.2024 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за нарахованими процентами становила 7058,80 грн.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування» внесено зміни, відповідно до яких на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1% (зміни, внесені п. 5 розділу І Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, набрали чинності 24.12.2023, тобто, з дня, наступного за днем його опублікування (23.12.2023).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Тобто, положення цього Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1%, має зворотну дію в часі й стосовно кредитних правовідносин, що виникли до набрання чинності цим законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%; тобто, у період з 24.12.2023 по 21.08.2024 діє перехідний період, під час якого діє обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 2,5 %, 1,5%.

Відтак, застосовними з 24.12.2023 є такі максимальні розміри денної процентної ставки: 1) 1 % при укладенні кредитних договорів у правовідносинах, що виникають після 24.12.2023 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5); 2) 2,5 % (з 24.12.2023 по 21.04.2024) та 1,5% (з 22.04.2024 по 19.08.2024), 1% з 20.08.2024, при продовженні після 24.12.2023 строку кредитування чи строку, на який надається кредит, у договірних правовідносинах, що виникли до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування» (з урахуванням висновку Верховного Суду складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У практиці Верховного Суду сформовано сталий підхід, за якого при застосуванні норми права в разі можливості її неоднозначного розуміння необхідно враховувати її текстуальне значення (букву закону), з`ясовувати дійсну легітимну мету законодавця, яка встановлюється, зокрема, через аналіз пояснювальної записки до проєкту закону, а також дослідження генезису розвитку відповідних законодавчих змін, дійсної суті проблеми, що підлягає вирішенню на рівні прийняття закону (Постанова КАС у складі ВС від 20.11.2018 у справі № 820/1670/18).

З пояснювальної записки до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 вбачається, що прийняття законопроєкту обґрунтовано необхідністю знизити надвисоке ціноутворення на ринку мікрокредитування, зменшити високоризикове кредитування, сповільнити зростання заборгованості малозабезпечених і фінансово необізнаних позичальників та посилити захист прав споживачів шляхом гарантування отримання ними всієї інформації, необхідної для оцінки спроможності до повернення кредиту та виплати відсотків за користування ним, а також усунення можливості психологічного впливу кредитодавцем на процес прийняття такого рішення.

Суд ураховує, що метою прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 було покращення становища споживача послуг кредитування, а обмеження максимального розміру процентної ставки мало на меті не створити надмірний фінансовий тягар для споживача.

Принцип тлумачення закону на користь слабшої сторони є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи («in dubio pro persona» або «in dubio pro homine», що означає «у вагомих сумнівах на користь людини» (Постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23). Тобто, будь-які сумніви в розумінні положень закону і договору повинні інтерпретуватись на користь слабшої сторони, якою є споживач.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24.12.2023. Парламент при конструюванні імперативної приватно-правової норми про максимальний розмір денної процентної ставки здійснив еx ante контроль щодо розміру процентів. Тобто сторонам заздалегідь відомо про те, що умову, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, не можна включати в договір.

Суд при розгляді цієї справи бере до уваги призначення перехідних положень закону, визнає відсутніми підстави для їх застосування до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24.12.2023, та в умовах існування більш сприятливого для споживача фінансових послуг правового регулювання і чинності застереження, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»), дійшов висновку, що для правовідносин, які виникли після набрання чинності 24.12.2023 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення; така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати»; захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure; водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

Вказане дає підстави для висновку, що для правовідносин, які виникли після набрання чинності 24.12.2023 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, у протилежному разі суд за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio) уповноважений визнати відповідні умови договору недійсними.

Договір про надання фінансового кредиту № 254768 укладений між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 03.04.2024, тобто, після набрання чинності 24.12.2023 відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 1.3 договору про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 803% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2% (процентів) на добу; у п. 3.5 цього договору визначено, що денна процентна ставка за договором становить 2,48% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Оскільки положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» про обмеження максимального розміру денної процентної ставки розміром 1% застосовуються до спірних правовідносин, виниклих 03.04.2024 (після набрання чинності 24.12.2023 відповідним законом), сторонам цього договору заздалегідь було відомо про те, що умову, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, не можна включати в договір, то суд за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio) визнає недійсними умови п. 1.3, п. 3.5 договору про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024 в частині зазначення процентної ставки у розмірі 2,2% та 2,48% замість 1,00 % на день, застосовуючи при розгляді справи процентну ставку, визначену законом у розмірі 1,00% на день, та тому відхиляє наданий позивачем розрахунок заборгованості у частині нарахованих відповідачці процентів.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд здійснив перерахунок нарахованих позивачем процентів за період дії договору кредитування з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1% відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», застосувавши до договору процентну ставку у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом 69 днів з 03.04.2024 по 10.06.2024 за формулою: сума процентів = 7000/100х1х69 = 4830,00 (грн).

Відтак, з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про споживче кредитування», розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії договору про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024 становить 4830,00 грн.

З урахуванням сплаченої відповідачкою частини заборгованості за нарахованими процентами в сумі 2600,00 грн, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2230,00 грн заборгованості за нарахованими процентами (4830,00 2600,00 = 2230,00 грн).

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за комісією за надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1750,00 грн суд зазначає таке.

Як вбачається п. 1.4 кредитного договору, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, до загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат споживача, включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо можливості встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За змістом частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням зазначеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Як вбачається з п. 1.4 договору про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024, підписаного відповідачкою ОСОБА_1 , у ньому наведено перелік послуг, за які встановлено комісію, однак позивачем не долучено доказів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 конкретних послуг із обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, або інших послуг, надання яких забезпечувалося кредитодавцем.

Принципи добросовісності, розумності, справедливості є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях учасників означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією за надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 1750,00 грн, задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача пені в розмірі 15 272,90 грн суд зазначає таке.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє і дотепер.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У конкуренції норм цивільного (кредитного) законодавства та правил, які унормовують суспільні відносини в умовах воєнного стану, зазначена норма має перевагу як спеціальна в умовах воєнного стану, що спростовує аргумент позивача про можливість стягнення неустойки.

Оскільки прострочення відповідачкою ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання зі сплати кредиту виникло у період дії в Україні воєнного стану, то з відповідачки не підлягає стягненню пеня, відтак, в цій частині позов не підлягає задоволенню.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми позичених коштів в будь-який час.

На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ураховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв`язку, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального права, з дотриманням вимог процесуального права, суд дійшов висновку про те, що майнові права позивача підлягають захисту в судовому порядку, позов підлягає частковому задоволенню, а порушене право відновленню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024, укладеним між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 у розмірі 9230,00 грн, з яких: 7000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 2230,00 грн становить заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 790,62 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (9230,00 / 31 081,70 х 2896,58 = 790,62 грн).

Також, як вбачається із долучених до позову письмових доказів, у зв`язку зі зверненням до суду позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, що підтверджено договором про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026, детальним описом робіт (наданих послуг) від 21.07.2026, копією додаткової угоди № 254768 до договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026 (від 21.07.2026).

Клопотання в порядку ст. 137 ЦПК України від відповідачки про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не надходило.

Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1781,75 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (9230,00 / 31 081,70 х 6000,00 = 1781,75 грн).

На підставі наведеного та керуючись статтями 41, 55 Конституції України, статтями 15, 16, 205, 207, 525-530, 610, 626, 628, 629, 638, 639, 1054-1056-1, 1077-1086 Цивільного кодексу України, статтями 1, 13-15, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-84, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 254768 від 03.04.2024 у розмірі 9230 (дев`ять тисяч двісті тридцять) гривень 00 копійок, з яких: 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 2230 (дві тисячі двісті тридцять) гривень 00 копійок становить заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 790 (сімсот дев`яносто) гривень 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) гривня 75 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Теофіпольським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 42649746; місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок № 21/1, місто Бровари, Київська область, 07406).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне рішення суду складено і підписано 02.11.2026.

Головуюча суддя Турчин-Кукаріна І.В.