Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №463/6512/25
Провадження №2/463/235/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Нор Н.В., розглянувши заяву про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької окружної прокуратури № 1, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, третя особа Державна Казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебуває за позовом ОСОБА_1 до Галицької окружної прокуратури № 1, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, третя особа Державна Казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди.
Автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею з розгляду цивільної справи №463/6512/25 (провадження № 2/463/235/26) за позовом ОСОБА_1 до Галицької окружної прокуратури № 1, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, третя особа Державна Казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди визначено суддю Нора Н.В.
Заява про самовідвід мотивована тим, що в процесі слухання цивільного позову встановлено, що підставою позову стало невизнання позивачку потерпілою в межах кримінального провадження № 42018140000000329 від 07.12.2018р., внесеного до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.365 ККУ, а також об?єднання двох протилежних кримінальних проваджень в одне провадження № 42018140000000329 від 07.12.2018р., внесеного до ЄДР за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.365 ККУ та № 62020140000000434, внесеного до ЄДР про кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 175, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 212, ч.1 ст. 212-1, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 ККУ.
Разом з тим, було встановлено, що слідчий суддя Нор Н.В. в межах кримінального провадження № 62020140000000434 від 23.04.2020 року розглядав клопотання (справа № 463/4602/21, провадження № 1-кс/463/2887/21) про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020140000000434 від 23.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172, ч.1 ст. 175, ч.1 ст. 190,ч.1 ст. 212-1, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 382 КК України.
Окрім цього слідчим суддею Нором Н.В. здійснювався розгляд скарг (справа № 463/1257/21, провадження № 1-кс/463/969/21) ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР у м. Львові про зобов`язання до вчинення дій та скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження та скарги (справа № 463/11917/23, провадження № 1-кс/463/146/24) стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРДР в межах кримінального провадження № 42018140000000329 від 07.12.2018 року.
Відповідно до ч.2 ст 34 ЦПК України у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Частина 1, 2, 9 статті 40 ЦПК України визначає, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі; питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість; питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Стаття 63 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" регламентує, що присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону.
Відповідно до п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини») і застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»).
Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення.
Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах «розсудливого спостерігача». В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, зокрема те, що підставою позову стало невизнання позивачку потерпілою в кримінальному провадженні № 42018140000000329 від 07.12.2018р., внесеного до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.365 ККУ, а також об?єднання двох протилежних кримінальних проваджень в одне провадження № 42018140000000329 від 07.12.2018р., внесеного до ЄДР за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.365 ККУ та № 62020140000000434, внесеного до ЄДР про кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 175, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 212, ч.1 ст. 212-1, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 ККУ, а також те, що мною, як слідчим суддею розглядалось клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020140000000434 від 23.04.2020 року, та здійснювався розгляд скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР у м. Львові про зобов`язання до вчинення дій та скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження та скарги стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРДР в межах кримінального провадження № 42018140000000329 від 07.12.2018 року на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, у зв`язку з даними обставинами, з метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, на підставі п. 5 ч. 1ст.36 ЦПК України вважаю за необхідне задоволити заяву про самовідвід судді Нор Н.В.
Керуючись ст. 36,39,40 ЦПК України суд -
постановив:
заяву судді Нора Н.В. про самовідвід у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Галицької окружної прокуратури № 1, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, третя особа Державна Казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди задоволити.
Відвести суддю Нора Назарія Васильовича від розгляду цивільної справи №463/6512/25 (провадження № 2/463/235/26) за позовом ОСОБА_1 до Галицької окружної прокуратури № 1, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, третя особа Державна Казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди.
Матеріали цивільної справи №463/6512/25 (провадження № 2/463/235/26) за позовом ОСОБА_1 до Галицької окружної прокуратури № 1, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, третя особа Державна Казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди передати для повторного розподілу між суддями Личаківського районного суду м. Львова.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Нор Н.В.
Судове рішення № 141133499, Личаківський районний суд м.Львова було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 463/6512/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: