Рішення № 141128227, 29.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2393/26

Номер провадження 2/570/2169/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Коробова С.О.,

за участю

представник позивача Лук`янчук В.С.,

представника органу опіки і піклування Деркач О.С.,

прокурора Киричок М.М.,

секретаря судового засідання Данчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області в порядку заочного розгляду загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - виконавчий комітет Рівненської міської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовує тим, що Сторони у зареєстрованому шлюбі між собою не перебували, дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її повному утриманні. Батько дитини участі у вихованні та утриманні дитини не бере, з дитиною не спілкується, її життям, здоров`ям та розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги добровільно не надає та належного піклування про дитину не здійснює. Тобто, відповідач покладених законом на батьків обов`язків не виконує, ухиляється від їх виконання.

Ухвалою суду від 05.06.2026 відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 07.08.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в судовому засіданні вказала, що згідно висновку Органу опіки та піклування доцільним є позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 . Просила позов задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні пославшись на норму закону, яка визначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька дитини, так і для дитини, просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав, пояснень чи заперечень на позов не подав, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено наступні обставини.

Сторони у зареєстрованому шлюбі між собою не перебували. Дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю та перебуває на її повному утриманні за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 01.05.2026 року №02.

Відповідач участі у вихованні та утриманні дитини не бере, з дитиною не спілкується, її життям, здоров`ям та розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги добровільно не надає та належного піклування про дитину не здійснює.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 28.04.2026 року ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом із своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом з діагнозом: наслідки запальних хвороб центральної нервової системи, наслідки перенесеної ненроінфекцн (енцефаліт 12.2020), спастичного тетрапарезу, подвійна спастична діплегія зі стійким порушенням функції кінцівок, що підтверджується медичним висновком №462 иа дитину (підлітка)- інваліда з дитинства віком до 18 років від 07.08.2024 року, індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда №463.

Згідно декларації №0001-9061-48 ОСОБА_4 проходить лікування у лікаря ОСОБА_5 у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Ювілейний» Рівненської міської ради.

Згідно повідомлення Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.05.2026 року №15140 станом на 08.05.2026 року до Відділу не надходила заява про відкриття виконавчого провадження від ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно даних АСВП станом на 08.05.2026 року будь-які виконавчі провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у Відділі на виконанні не перебували та не перебувають.

Згідно відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Ювілейний» РМР від 08.05.2026 року №259 вбачається, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Декларація заключена 09.04.2024 року із лікарем-педіатром ОСОБА_5 . Статус пацієнта - дитина з інвалідністю з 21.04.2021 року. Дитина оглянута лікарем 29.04.2026 року. ОСОБА_6 до лікаря-педіатра з приводу захворювання та лікування дитини здійснює мама ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У Позивача ОСОБА_1 наявні всі необхідні умови проживання для дитини.

Відповідно до характеристики від ОСББ «Сагайдачного-2» від 01.05.2026 року повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає з 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 , за період проживання зарекомендувала себе з позитивної сторони, приймає участь у житті будинку, скарг від сусідів не надходило, в конфліктних ситуаціях не помічена.

Свідки, допитані в судовому засіданні (кожен окремо) підтвердили, що батько дитини участі у житті дитини не приймає, поряд з дитиною його ніхто ніколи не бачив.

Таким чином, відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання, утримання, лікування та забезпечення належного розвитку дитини. Усі обов`язки щодо догляду за малолітньою дитиною, яка є дитиною з інвалідністю та потребує постійного лікування і реабілітації, покладені виключно на позивача. Враховуючи стан здоров`я дитини, необхідність постійного медичного супроводу та значвнх матеріальних

витрат на її лікування і забезпечення належних умов життя, позивач змушена звернутися до суду за захистом прав та інтересів дитини.

На даний час позивач для дитини є найближчою людиною, оскільки її батько ОСОБА_2 не здійснює будь-якого догляду за донькою, не займається її вихованням та утриманням, тривалий час не проживає та не спілкується із своєю дитиною.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Рівненської міської ради, затвердженого виконавчим комітетом Рівненської міської ради вважають доцільно позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України Суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (Постанова Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц).

Матеріалами справи знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач участі у вихованні дитини не бере, дитиною не цікавиться, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не виявляє до доньки батьківської турботи.

З огляду на вищевикладені обставини, які підтверджуються належними та допустимими доказами, суд дійшов до переконливого висновку, що своєю поведінкою відповідач порушує вимоги ст. 150 СК України та не виконує обов`язки, які покладаються на батьків по вихованню та утриманню дитини, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір потрібно покласти на відповідача.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - виконавчий комітет Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження №2067, зроблений 15.10.2020 року Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), серії НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , судові витрати у розмірі 1331,20 грн.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач на рішення може подати апеляційну скаргу безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2026 року.

Суддя Коробов С.О.