Єдиний державний реєстр судових рішень Дата документу 27.10.2026Справа № 554/15425/26Провадження № 1-кс/554/13064/2026
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , з участю: секретаря - ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника СВ ВнП № 1 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12026170460000424 від 25.10.2026 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Полтави, Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
В С Т А Н О В И В:
До провадження слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави 27 жовтня 2026 року надійшло клопотання заступника начальника СВ ВнП № 1 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12026170460000424 від 25.10.2026 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12026170460000424.
Досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження установлено, що 25.10.2026 приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, 65, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, правою рукою умисно наніс один удар ножем ОСОБА_8 у ліву частину черевної порожнини, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення черевної порожнини без пошкодження внутрішніх органів, які відповідно до п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
27.10.2026 ОСОБА_3 вручено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Прокурор просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначенням розміру застави.
Орган досудового розслідування мотивував своє клопотання тим, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; продовжити свою злочинну діяльність.
Так, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, ОСОБА_3 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Крім того, підозрюваний після вчинення злочину з місця його вчинення зник, не намагався надати медичну допомогу, не пересвідчився, що останній живий.
Обстановка вчинення інкримінованого діяння характеризує ОСОБА_3 , як особу, яка має підвищений рівень суспільної небезпечності, здатну незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Зміна показань свідка та потерпілого на користь підозрюваного унеможливить якісне проведення досудового розслідування та позбавить можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності.
Підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльності. ОСОБА_3 може вчинити інші насильницькі злочини відносно інших осіб. Підозрюваний ніде не працює, не має сталого джерела доходу, а тому може вчиняти корисливі злочини. Окрім цього, ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що свідчить про його антисоціальну поведінку.
Інші більш м`які запобіжні заходи, на думку органу досудового розслідування, не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та прохав його задовольнити з наведених вище підстав.
Захисник заперечувала проти заявленого клопотання, зазначивши, що ризики наведені прокурором необґрунтовані. ОСОБА_3 має постійне місце проживання, одружений, проживає разом з дружиною, яка є інвалідом ІІ групи, неповнолітньою донькою 2011 року народження та повнолітнім пасинком, який є інвалідом І групи з дитинства. У зв`язку з цим, захист вважав, що достатнім для можливості попередження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є обрання запобіжного заходу у нічний час доби.
Підозрюваний ОСОБА_3 підтримав позицію захисника. Додатково суду пояснив, що не переховувався від органів досудового розслідування, жодних речових доказів не приховував та добровільно видав всі необхідні речі під час проведення обшуку за місцем проживання. Обставин кримінального правопорушення не може а ні підтвердити а ні спростувати у зв`язку з тим, що їх не пам`ятає через те, що перебував у стані сп`яніння.
Дослідивши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу, заслухавши пояснення підозрюваного ОСОБА_3 обґрунтування органу досудового розслідування та сторони захисту, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з практикою ЄСПЛ вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони є достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл Гартлі проти Сполученого Королівства», п.32, Series A, № 182).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ у справах «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що «факти, які причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу вбачається, що вони містять достатні дані, що вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_3 . Це зокрема: дані рапорту ЄО про вчинене кримінальне правопорушення від 25.10.2026; дані протоколу огляду від 25.10.2026, яким встановлено та зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення та вилучено сліди РБК на місці події, шляхом змиву з поверхні та виготовлення контролю до вказаного змиву; дані протоколу огляду від 25.10.2026, проведеного в приміщенні КП «3-тя МКЛ ПМР», в ході якого вилучено речі потерпілого ОСОБА_8 зі слідами РБК та отворами від невідомого предмету (ймовірно ножа), які вилучено до паперових конвертів НПУ; дані протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , лікаря КП «3-тя МКЛ ПМР», яка оперувала потерпілого після спричинення йому ножового поранення та підтвердила в ході допиту поставлений діагноз: «Проникаюче поранення черевної порожнини без пошкодження внутрішніх органів»; дані протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 та стенограмою вказаного допиту в ході якого потерпілий повідомив, обставини нанесення йому 25.10.2026, біля зупинки громадського транспорту, що розташована за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, 65 удар ножем в область черевної порожнини; дані протоколу допиту свідка ОСОБА_10 яка повідомила, що чоловік схожий за описом наданий потерпілим дійсно заходив до приміщення магазину 25.10.2026 та купуючи товари, нервував, при цьому хотів поговорити, але після обслуговування через зайнятість продавців робочими справами покинув приміщенням магазину; дані протоколу впізнання за фотознімками від 25.10.2026, в ході якого, свідок ОСОБА_10 серед 4-х осіб впізнала чоловіка, який перебував у магазині 25.10.2026 близько 08:40 год., яким виявився ОСОБА_3 ; дані протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 26.10.2026, який був безпосереднім прямим свідком спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ; дані протоколу впізнання за фотознімками від 26.10.2026, в ході якого, ОСОБА_11 серед 4-х осіб впізнав чоловіка, який спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_8 ножем 25.10.2026, яким виявився ОСОБА_3 ; дані протоколу обшуку за адрескою проживання ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено одяг, в якому ОСОБА_3 перебував на місці вчинення кримінального правопорушення, а також можливе знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваною ОСОБА_3 інкримінованих їй кримінальних правопорушень доведена у клопотанні та у суду сумнівів не викликає.
Суд враховує, що згідно зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 є тяжким, за що передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
Оцінюючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Усвідомлення ОСОБА_3 можливості призначення суворого покарання за вчинення тяжкого злочину є об`єктивним та потужним стимулом для спроб ухилення від правосуддя. А тому, у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, що унеможливить виконання процесуальних рішень.
У рішенні по справі «W. проти Швецарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що тяжкість злочину та суворість майбутнього покарання мають свій раціональний зміст для прогнозування поведінки особи, однак національні суди зобов`язані оцінювати цей ризик у сукупності з іншими обставинами (сімейні зв`язки, наявність майна, репутація, міжнародні контакти тощо).
В цьому аспекті суд враховує, що ОСОБА_3 стабільного офіційного джерела доходу та офіційного місця роботи немає, будь-яку допомогу потерпілому надати не намагався, як і усунути потенційну загрозу життю останнього, натомість ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Також, обстановка вчинення інкримінованого діяння характеризує ОСОБА_3 , як особу, яка має підвищений рівень суспільної небезпечності, здатну незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Зміна показань свідка та потерпілого на користь підозрюваного унеможливить якісне проведення досудового розслідування та позбавить можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності.
Враховуючи, вище викладене, а також те що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, існує обґрунтований ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльності.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що без застосування вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо.
Інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України з наступних причин:
-особисте зобов`язання - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що даний запобіжний захід вимагає наявність особливої довіри до підозрюваного в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків. Враховуючи тяжкість злочину та вказані обставини, вимагається постійний контроль за поведінкою підозрюваного, що може бути досягнуто лише при застосуванні запобіжного заходу, пов`язаного із цілодобовою забороною залишати житло;
-особиста порука не можливо застосувати, оскільки жодна особа, яка би заслуговувала на відповідну довіру, не звернулась до органу досудового розслідування з метою поручитись за підозрюваного та такого прохання від нього самого не надходило;
-домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вищевказаним ризикам. Тому даний запобіжний захід може значно ускладнити проведення слідчих дій з підозрюваним та призвести до затягування досудового розслідування.
-застава не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні злочину який є тяжким, поєднаний із застосуванням насильства, окрім того підозрюваний не має законних джерел доходів та заощаджень.
Стан здоров`я ОСОБА_3 та вік не перешкоджають обранню запобіжного заходу тримання під вартою.
У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об`єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Проте, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який пов`язаний із застосуванням насильства.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому, з урахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КК України слідчий суддя вважає за можливе та необхідне не визначати підозрюваному розмір застави.
Керуючись ст. 131, 132, 176-178, 183, 193-194, 196-197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Полтави, Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який обчислювати з 27.10.2026 року по 25.12.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.
Повний текст ухвали складено 01.11.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_13
Судове рішення № 141127133, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави) було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 554/15425/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: