Рішення № 141126024, 02.11.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 640/24171/19

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ВТОР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ВТОР» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2019 року №028032409.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач вказав про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті камеральної перевірки, щодо відсутності права у позивача формувати податковий кредит з ПДВ та завищувати його межі за результатами господарських операцій, проведених з контрагентами ТОВ «Ф`ЮЖН ЛТД» і ТОВ «Славресурс». На думку позивача, оскільки виписані контрагентами податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законом порядку та при проведенні встановлених Порядком №117 процедур податковим органом не виявлено ризиків безпідставного формування ТОВ «Ф`ЮЖН ЛТД» і ТОВ «Славресурс» податкових накладних, ТОВ «ЕКО-ВТОР» мало право на податковий кредит за відповідними податковими накладними на підставі п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. З урахуванням наведеного позивач вважає протиправним зменшення йому на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що під час камеральної перевірки встановлено порушення вимог пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного завищення суми від`ємного значення, яке підлягало зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 215312 грн. Вказані обставини й слугували підставою для ухвалення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача вказав, що податковий орган не навів будь-яких належних обґрунтувань законності оскаржуваного рішення, які стосувались би і наявності у позивача та його контрагентів як платників податків дефектів чи недоліків при формуванні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, за якими виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано суму податкового кредиту за серпень 2019 року на суму 215312 грн. При цьому представник позивача звертав увагу суду і на те, що він не вчиняв будь-яких протиправних дій, які могли би призвести до невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства. Відповідно, в діях позивача відсутня об`єктивна сторона податкового правопорушення, передбаченого пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Правом подання заперечень відповідач не скористався.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами, внесеними згідно із Законом №3863-IX від 16.07.2024) та розробленого на виконання цього Закону Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16.09.2024 №399, яким визначено порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, дану адміністративну справу було передано на розгляд та вирішення Чернівецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року прийнято дану справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; роз`яснено, що її розгляд починається спочатку; встановлено строки для подання заяв по суті справи; замінено відповідача у даній справі з Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП: 44116011 вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ).

Після прийняття Чернівецьким окружним адміністративним судом даної справи до свого провадження жодних документів від сторін до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість відносно ТОВ «ЕКО-ВТОР» за серпень 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18 жовтня 2019 року №4447/26-15-047-09-20/35506576.

Під час проведення перевірки було використано: податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2019 року з додатками та уточнюючий розрахунок за серпень 2019 року №9241886267 від 16 жовтня 2019 року від Єдиного реєстру податкових накладних.

В ході перевірки було встановлено, що підприємством ТОВ «ЕКО-ВТОР» у рядку 10.1 податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2019 року з урахуванням уточнюючого розрахунку від 16 жовтня 2019 року №9241886267 сформовано податковий кредит на суму ПДВ за рахунок податкових накладних, які зареєстровано в ЄРПН за товарною позицією 2701 (вугілля) на суму 215312 грн. Зазначена сума відображена у розділі ІІ «податковий кредит» додатку №5 по контрагенту-постачальнику ТОВ «Славресурс» на суму ПДВ 78363 грн, по контрагенту-постачальнику ТОВ «Ф`южн ЛТД» на суму ПДВ 136949 грн. За даними ЄРПН постачальник ТОВ «Славресурс» та ТОВ «Ф`южн ЛТД» виписано та зареєстровано податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Еко-Втор» (товарна позиція 2701) на загальну суму 262818 грн. Водночас згідно з даними інформаційних ресурсів ДПС України, заяви про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України вугілля, від ТОВ «Славресурс» та ТОВ «Ф`южн ЛТД» надійшли із запізненням, а саме: 01 серпня 2019 року №9168290893 та від 22 серпня 2019 року №90356.

Таким чином, Головним управлінням ДПС у м. Києві зроблено висновок про порушення ТОВ «Еко-Втор» пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що підлягало зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 215312 грн.

На підставі акту перевірки від 18 жовтня 2019 року №4447/26-15-047-09-20/35506576 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2019 року №028032409, яким ТОВ «Еко-Втор» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 215312 грн.

За таких обставин, не погоджуючись із указаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).

Так, відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а»).

У відповідності до пункту 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в абзаці четвертому вказаного пункту статті 198 Податкового кодексу України міститься правило про те, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Норми статті 201 Податкового кодексу України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної.

Так, вказаною нормою передбачені обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Зокрема, у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.3 статті 201 Податкового кодексу України у разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзац 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

При цьому пунктом 201.10 статті 201 статті 201 Податкового кодексу України встановлено заборону покупцю товарів/послуг відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі. При цьому продавець не звільняється від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, платник податку може включити до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається зі змісту акту перевірки Головного управління ДПС у м. Києві від 18 жовтня 2019 року №4447/26-15-047-09-20/35506576, проведеною контролюючим органом камеральною перевіркою було встановлено, що TOB «ЕКО-ВТОР» у рядку 10.1 податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2019 року з урахуванням уточнюючого розрахунку від 16 жовтня 2019 року №9241886267 сформовано податковий кредит на суму ПДВ за рахунок податкових накладних, які зареєстровано в ЄРПН за товарною позицією 2701 (вугілля) на суму 215312 грн.

Зазначена сума відображена у розділі ІІ «податковий кредит» додатку №5 по контрагенту-постачальнику ТОВ «Славресурс» на суму ПДВ 78363 грн, по контрагенту-постачальнику ТОВ «Ф`южн ЛТД» на суму ПДВ 136949 грн.

Водночас, як було встановлено відповідачем в ході проведення камеральної перевірки, згідно з даними інформаційних ресурсів ДПС України, заяви про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України вугілля від ТОВ «Славресурс» та ТОВ «Ф`южн ЛТД» надійшли із запізненням, а саме: 01 серпня 2019 року №9168290893 та від 22 серпня 2019 року №90356.

У зв`язку з наведеним, на думку податкового органу, у TOB «ЕКО-ВТОР» були відсутні підстави для формування податкового кредиту в сумі 215312 грн по контрагентам ТОВ «Славресурс» та ТОВ «Ф`южн ЛТД» у звітному періоді за серпень 2019 року, що свідчить про безпідставне завищення позивачем розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за вказаний період.

Надаючи оцінку таким твердженням відповідача, суд звертає увагу на таке.

Так, згідно з наявними у справі матеріалами 19 листопада 2018 між TOB «ЕКО-ВТОР» (Покупець) та TOB «Ф`ЮЖН ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки №19/11, згідно з яким TOB «Ф`ЮЖН ЛТД» зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити вугілля марки ДГ 0-100 (далі - Товар), найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якої визначається у рахунку - фактурі, видатковій накладній на товар. Ціна договору складається з суми вартості одиниць Товару, зазначених у рахунку-фактурі, видатковій накладній на товар (а.с. 26-32)

На підтвердження здійснення поставки за даним договором позивачем надано копії видаткових накладних: №1 від 14 серпня 2019 року (сума ПДВ 34680,53 грн), №2 від 14 серпня 2019 року (35136,00 грн), №3 від 16 серпня 2019 року (сума ПДВ 33167,73 грн), №4 від 16 серпня 2019 року (сума ПДВ 33964,80 грн) (а.с. 33, 36, 39, 42).

Здійснення поставок вугільної продукції за вказаними договором оформлено податковими накладними: №1 від 14 серпня 2019 року (сума ПДВ 34680,53 грн), №2 від 14 серпня 2019 року (35136,00 грн), №3 від 19 серпня 2019 року (сума ПДВ 33167,73 грн), №4 від 19 серпня 2019 року (сума ПДВ 33964,80 грн) (а.с. 55, 56, 57, 58).

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з даними акту камеральної перевірки від 18 жовтня 2019 року №4447/26-15-047-09-20/35506576 вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних: №1 від 14 серпня 2019 року 30 серпня 2019 року, №2 від 14 серпня 2019 року 30 серпня 2019 року, №3 від 19 серпня 2019 року 02 вересня 2019 року, №4 від 19 серпня 2019 року 02 вересня 2019 року (а.с. 18).

Як свідчить зміст заяв по суті справи, вказані обставини сторонами не заперечуються.

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2018 року між ТОВ «Славресурс» (Постачальник) і ТОВ «ЕКО-ВТОР» (Покупець) було укладено договір поставки №13/03-2018, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця Товар (вугілля кам`яне), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього вартість, яка вказана у рахунку та видаткових накладних.

На підтвердження здійснення поставки за даним договором позивачем надано копії видаткових накладних: №349 від 28 серпня 2019 року (сума ПДВ 32942,23 грн), №317 від 09 серпня 2019 року (сума ПДВ 24730,92 грн), №315 від 08 серпня 2019 року (сума ПДВ 22775,08 грн), №313 від 05 серпня 2019 року (сума ПДВ 20641,43 грн), №307 від 01 серпня 2019 року (сума ПДВ 24779,41 грн), (а.с. 63, 67, 71, 75, 83).

Здійснення поставок вугільної продукції за вказаними договором оформлено податковими накладними: №3 від 02 серпня 2019 року (сума ПДВ 24779,41 грн), №6 від 05 серпня 2019 року (сума ПДВ 24730,92 грн), №7 від 09 серпня 2019 року (сума ПДВ 22775,08 грн), №14 від 09 серпня 2019 року (сума ПДВ 24730,92 грн), №35 від 29 серпня 2019 року (сума ПДВ 32942,23 грн) (а.с. 92, 93, 94, 95, 96).

Згідно з даними акту камеральної перевірки від 18 жовтня 2019 року №4447/26-15-047-09-20/35506576 вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних: №3 від 02 серпня 2019 року 22 серпня 2019 року, №6 від 05 серпня 2019 року 23 серпня 2019 року, №7 від 09 серпня 2019 року 10 вересня 2019 року, №14 від 09 серпня 2019 року 10 вересня 2019 року, №35 від 29 серпня 2019 року 06 вересня 2019 року (а.с. 18).

Як свідчить зміст заяв по суті справи, вказані обставини сторонами також не заперечуються.

Крім цього, як свідчить зміст заяв по суті справи, сторонами визнається те, що позивач отримував від TOB «Ф`ЮЖН ЛТД» вугілля для власних виробничих потреб: опалення виробничих, адміністративних приміщень, підтримання теплових потужностей виробничих ліній, інше.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду цієї справи відповідачем не було надано жодних належних доказів того, що виписані TOB «Ф`ЮЖН ЛТД» і TOB «Славресурс» податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних із порушенням встановленого законодавством порядку, або ж доказів зупинення їх реєстрації або ухвалення рішення про відмову у реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім цього, як свідчить зміст зазначених вище податкових накладних, у таких відсутній напис «Без ПДВ» та визначені конкретні суми податку на додану вартість.

Також відповідач ні в ході проведення камеральної перевірки, ні під час судового розгляду цієї справи не надав жодних відомостей (з посиланням на відповідні належні та достовірні докази) про наявність будь-яких недоліків у правовому статусі позивача та/або його контрагентів, якими виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано суму податкового кредиту за серпень 2019 року, або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій з TOB «Ф`ЮЖН ЛТД» і TOB «Славресурс».

Разом з цим, наданими позивачем до позову первинними документами підтверджується факт реального (фактичного) вчинення TOB «ЕКО-ВТОР» господарських операцій з придбання вугільної продукції у TOB «Ф`ЮЖН ЛТД» за договором поставки від 19.11.2018 №19/11 та у ТОВ «Славресурс» за договором поставки 13 березня 2018 року №13/03-2018. Жодних зауважень щодо змісту вказаних документів (включаючи їх достовірність та повноту) відповідачем у відзиві не наведено.

Стосовно посилань відповідача на пункт 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України як на підставу для висновку щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціям з поставки вугільної продукції від ТОВ «Ф`ЮЖН ЛТД» та ТОВ «Славресурс» за серпень 2019 року у сумі 215312 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення тимчасово, до 1 січня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД. У разі застосування зазначеної пільги норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги. Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачена можливість зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 було затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117, який був чинний до 01 лютого 2020 року), який розроблено саме з метою запобігання ризиків порушення норм податкового законодавства, згідно якого, поміж іншого, здійснюється моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства при складанні податкових накладних/розрахунків коригування та їх реєстрації в ЄРПН.

Отже, у разі наявності інформації в інформаційних ресурсах ДФС щодо відсутності заяв ТОВ «Ф`ЮЖН ЛТД» і ТОВ «Славресурс» про відмову від використання пільги, встановленої статтею 45 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, контролюючий орган мав можливість зупинити реєстрацію податкових накладних №1 від 14 серпня 2019 року, №2 від 14 серпня 2019 року, №3 від 19 серпня 2019 року, №4 від 19 серпня 2019 року, №3 від 02 серпня 2019 року, №6 від 05 серпня 2019 року, №7 від 09 серпня 2019 року, №14 від 09 серпня 2019 року, №35 від 29 серпня 2019 року складених ТОВ «Ф`ЮЖН ЛТД» і ТОВ «Славресурс».

Проте, як свідчать встановлені в даній справі обставини, реєстрацію даних накладних контролюючим органом не було зупинено, натомість такі зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, враховуючи те, що вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто при проведенні процедури реєстрації податковим органом не було встановлено визначених Порядком №117 ризиків безпідставного формування ТОВ «Ф`ЮЖН ЛТД» і ТОВ «Славресурс» податкових накладних, то позивач має право на податковий кредит за відповідними податковими накладними на підставі абзацу 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Стосовно ж тверджень відповідача про несвоєчасне подання контрагентами позивача ТОВ «Ф`ЮЖН ЛТД» і ТОВ «Славресурс» заяв про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість в межах операцій з постачання з постачання вугілля ТОВ «ЕКО-ВТОР», то такі суд оцінює критично, адже вказані дії контрагентів позивача не можуть ставитись у провину безпосередньо ТОВ «ЕКО-ВТОР» як платнику податків і він не може нести відповідальність за несвоєчасне подання своїми контрагентами заяв про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість. Зазначене питання підлягає вирішенню виключно в межах перевірки діяльності платників податків ТОВ «Ф`ЮЖН ЛТД» і ТОВ «Славресурс» і не може перекладатись на контрагента, який фактично сплатив ПДВ у розмірі вартості товару (вугілля), і відносно якого контролюючим органом зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за господарськими операціями з поставки такого товару.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у позивача були відсутні правові підстави для неприйняття таких податкових накладних та несплати визначених у них сум податку на додану вартість у складі ціни за поставлене вугілля, а тому ним правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за серпень 2019 року по податковим накладним №1 від 14 серпня 2019 року, №2 від 14 серпня 2019 року, №3 від 19 серпня 2019 року, №4 від 19 серпня 2019 року, №3 від 02 серпня 2019 року, №6 від 05 серпня 2019 року, №7 від 09 серпня 2019 року, №14 від 09 серпня 2019 року, №35 від 29 серпня 2019 року, виданим ТОВ «Ф`ЮЖН ЛТД» і ТОВ «Славресурс», на підставі абзацу 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та наведені вище норми, суд приходить до висновку про те, що ухвалене Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2019 року №028032409 є протиправним і підлягає скасуванню.

Отже, заявлений ТОВ «Еко-Втор» позов підлягає задоволенню.

Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин між тими самими сторонами (за інший податковий період) дотримується і Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17 травня 2021 року у справі №640/22713/19.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення. Отже, позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір у розмірі 3229,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4598 від 03 грудня 2019 року (а.с. 3).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, судовий збір підлягає стягненню в сумі 3229,68 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ВТОР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19 листопада 2019 року №028032409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ВТОР» судовий збір у розмірі 3229 грн 68 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ВТОР» (вул. Миколи Шепелєва, буд. 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 35506576), відповідач Головне управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, ЄДРПОУ ВП 44116011).

Суддя О.П. Лелюк