Рішення № 141124390, 26.10.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/224/26

Провадження № 2/675/492/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Король К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

19 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 19920,00 грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 12 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір (оферти) № 12.05.2025-100002013. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 6000,00 грн, строком на 217 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 14 грудня 2025 року. Згідно п. 3.1 цього договору визначено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Відповідно до п. 4.1 вказаного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 . Згідно п. 4.3 вказаного договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредтодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 19920,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 6000,00 грн, по процентам у сумі 9300,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в сумі 540,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 1080,00 грн, неустойки в сумі 3000,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 12.05.2025-100002013 від 12 травня 2025 року та сплачений при подачі позовної заяви судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив розглядати справу без його участі, заявлений позов підтримав повністю, не заперечував про винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання за повторними викликами не з`явився, про дату, час та місце рогляду справи повідомлений належним чином, до суду подав відзив на позов, в якому просив в задоволені позову відмовити за недоведеністю.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що 12 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір (оферти) № 12.05.2025-100002013, що підтверджується копією договору, доданою до матеріалів справи, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е252. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 6 000,00 грн, що підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів за договором 12.05.2025-100002013 від 12 травня 2025 року, копія якої додана до матеріалів справи.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 6000,00 грн строком на 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 14 грудня 2025 року, що зазначено у заявці від 12 травня 2025 року, що є частиною кредитного договору, копія якої додана до матеріалів справи.

Згідно п. 3.1 вказаного договору визначено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 . Згідно п. 4.3 договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредтодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. Згідно пункту 9.1 договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/ або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п. 7.6 кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів за договором 12.05.2025-100002013 від 12 травня 2025 року, якою підтверджено переказ 6000 грн 12 травня 2025 року на номер карти НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка на думку позивача становить 19920,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 6000,00 грн, по процентам у сумі 9300,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в сумі 540,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 1080,00 грн, неустойки в сумі 3000,00 грн, що позивач підтверджує доданими до матеріалів справи довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором, розрахунком заборгованості.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 611, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, що передбачено ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, суд констатує, що відповідач був ознайомлений і погодився з умовами та правилами надання кредиту, що діяли станом на момент підписання договору про надання кредиту 12.05.2025-100002013 від 12 травня 2025 року.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитодавцю не повернуті в строк, визначений договором, та не сплачені передбачені умовами договору проценти та комісії, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати визначених сторонами у договорі процентів, комісії.

Відповідач до суду за викликом не з`явився, до суду подав відзив на позов, в якому просив у позові відмовити за недоведеністю, разом з тим, проти факту отримання кредитних коштів не заперечував, жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 12.05.2025-100002013 від 12 травня 2025 року у розмірі 15840,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн, по процентам в розмірі 9300,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 540,00 грн.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За вимогами частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема, комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Звертаючи до суду з позовною вимогою щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 12.05.2025-100002013 від 12 травня 2025 року, позивач просив стягнути з відповідача додаткову комісію (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 1080,00 грн, яка передбачена п 9 договору, однак вказана вимога не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи видно, що умовами договору про надання грошових коштів у кредит, а саме п. 9 договору, передбачено стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості (надалі «Комісія за обслуговування») - 540 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим чрговим періодом; комісія за обслугвуваня нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів; комісія за обслуговування встановлюється (економчна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, заабезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги , які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості; до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надаати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Разом з тим, позивачем не було надано суду доказів того, що ТОВ «Споживчий центр» надавав відповідачу будь-які додаткові послуги, перелчені у п. 9 кредитного договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 1080 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Щодо стягнення неустойки за кредитним договором в сумі 3000,00 грн суд вважає необхідним зазначити таке.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В Україні діє воєнний стан, який був введений в дію відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений, востаннє дія воєнного стану в Україні продовжена Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 596/2026 від 13 липня 2026 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4928-ІХ від 14 липня 2026 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір з відповідачем укладено під час дії воєнного стану.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у стягненні заборгованості за неустойкою за кредитним договором № 12.05.2025-100002013 від 12 травня 2025 року в розмірі 3000,00 грн відмовити, оскільки позичальник звільняється від стягнення неустоки за кредитним договором, в період дії воєнного стану.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 19920,00 грн і задоволено на суму ТОВ «Споживчий центр» 15840,00 грн, тобто на 79,52% (15840,00х100:19920,00). Таким чином, зі ОСОБА_1 на корить ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 2117,14 грн (2662,40х79,52%) судового збору.

Керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 15 липня 2021 року органом 6820, зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 15 липня 2021 року органом 6820, зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_5 ) заборгованість за кредитним договором № 12.05.2025-100002013 від 12 травня 2025 року в сумі 15840,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 6000,00 грн, по процентам у сумі 9300,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в сумі 540,00 грн; судові витрати у розмірі 2117 (дві тисячі сто сімнадцять) грн 14 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. С. Янішевська