Рішення № 141123619, 02.11.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/980/26

Провадження № 2/369/8929/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» (далі АТ «СК «ІНГО») звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «СК «ІНГО» та ОСОБА_2 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 219361365, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 . 05 жовтня 2024 року в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області по вул. Оксамитовій, 11, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Позивач зазначає, що постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року у справі № 369/2642/25 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Після настання страхового випадку потерпілий ОСОБА_3 звернувся до АТ «СК «ІНГО» із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль «Hyundai Tucson». За результатами розгляду заяви та наданих документів позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування. Відповідно до ремонтної калькуляції № 7439616 від 10 жовтня 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 14 475 грн 73 коп. Позивач вказує, що на виконання своїх зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснив виплату потерпілому страхового відшкодування в розмірі 14 475 грн 73 коп., що підтверджується, зокрема, страховим актом № 8069577 та платіжним дорученням № 7771. Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до відповідача з регресною вимогою, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишила місце пригоди, що, на думку позивача, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає страховику право зворотної вимоги до винної особи в межах виплаченого страхового відшкодування. Крім того, позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено лист із вимогою про відшкодування завданої шкоди, однак зазначена вимога залишилася без задоволення, а кошти відповідачем добровільно не сплачені. Посилаючись на викладені обставини та положення статей 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СК «ІНГО» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 475 грн 73 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.01.2026 року справа була прийнята до провадження, призначене судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив справу розглянути без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За правилами частин першої та п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 13 лютого 2024 року між Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № 219361365.

Відповідно до зазначеного поліса забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Chevrolet Cruze 2.0», 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування встановлено з 13 лютого 2024 року до 12 лютого 2025 року включно. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160 000 грн, франшиза 0 грн.

Отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з використанням автомобіля «Chevrolet Cruze», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «СК «ІНГО».

Із постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року у справі № 369/2642/25 встановлено, що 05 жовтня 2024 року о 08 год 10 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Оксамитовій, 11, у с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області, під час руху заднім ходом не переконалася в безпечності виконуваного маневру та допустила зіткнення з автомобілем «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 залишила місце пригоди, чим порушила вимоги пункту 2.10 Правил дорожнього руху України.

Зазначеною постановою суду ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт порушення відповідачем Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, а також факт залишення нею місця пригоди підтверджуються постановою суду у справі про адміністративне правопорушення.

Із наданої копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що власником автомобіля «Hyundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 .

Факт пошкодження зазначеного автомобіля підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, протоколом огляду транспортного засобу від 09 жовтня 2024 року та ремонтною калькуляцією № 7439616 від 10 жовтня 2024 року.

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу зафіксовано механічні пошкодження передніх лівих дверей, елементів їх кріплення, лівої середньої стійки кузова та інших деталей автомобіля «Hyundai Tucson».

Згідно з ремонтною калькуляцією № 7439616 від 10 жовтня 2024 року, складеною із застосуванням програмного комплексу AUDATEX, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 43 410 грн.

Після проведення розрахункових вирахувань, зокрема врахування зносу запасних частин та інших передбачених калькуляцією коригувань, розмір шкоди, визначений для здійснення страхового відшкодування, становить 14 475 грн 73 коп.

29 жовтня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до АТ «СК «ІНГО» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 05 жовтня 2024 року.

01 квітня 2025 року АТ «СК «ІНГО» складено страховий акт № 8069577, відповідно до якого дорожньо-транспортну пригоду від 05 жовтня 2024 року визнано страховим випадком та визначено суму страхового відшкодування в розмірі 14 475 грн 73 коп.

На підставі зазначеного страхового акта страховиком оформлено розпорядження № 8069577 від 01 квітня 2025 року про виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_3 в розмірі 14 475 грн 73 коп.

Згідно з платіжною інструкцією № 7771 від 08 квітня 2025 року АТ «СК «ІНГО» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 14475 грн 73 коп. У призначенні платежу зазначено оплату страхового відшкодування за договором № 219361365.

Отже, факт виплати позивачем страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 14 475 грн 73 коп. підтверджується належними письмовими доказами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та на звернення до суду за захистом свого майнового права й інтересу.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною першою статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правовідносини, що виникли між сторонами, також регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у редакції, чинній на момент укладення договору страхування та настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону передбачено відшкодування витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням зносу, розрахованого в установленому законодавством порядку.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

З аналізу наведеної норми вбачається, що право страховика на пред`явлення регресної вимоги виникає після здійснення виплати страхового відшкодування за наявності передбачених законом обставин, зокрема самовільного залишення водієм забезпеченого транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди, яку він спричинив.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , керуючи забезпеченим за полісом № 219361365 автомобілем «Chevrolet Cruze», спричинила дорожньо-транспортну пригоду, унаслідок якої пошкоджено автомобіль «Hyundai Tucson», після чого самовільно залишила місце пригоди.

Зазначені обставини підтверджуються постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року у справі № 369/2642/25.

Позивач АТ «СК «ІНГО» на виконання зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснив виплату потерпілому ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 14 475 грн 73 коп., що підтверджується страховим актом № 8069577 від 01 квітня 2025 року, розпорядженням про виплату страхового відшкодування та платіжною інструкцією № 7771 від 08 квітня 2025 року.

Таким чином, унаслідок здійснення страхової виплати позивач набув передбачене законом право зворотної вимоги до відповідача як водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та самовільно залишив її місце.

Суд зазначає, що підставою для виникнення регресного зобов`язання у спірних правовідносинах є не лише встановлена вина відповідача у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, а й самовільне залишення нею місця пригоди, що прямо передбачено спеціальною нормою підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV.

Розмір заявленої позивачем регресної вимоги становить 14 475 грн 73 коп. та відповідає сумі фактично виплаченого страхового відшкодування.

Наведений розмір підтверджується ремонтною калькуляцією № 7439616 від 10 жовтня 2024 року, страховим актом № 8069577 від 01 квітня 2025 року та платіжною інструкцією № 7771 від 08 квітня 2025 року.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані позивачем докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємного зв`язку в сукупності, суд дійшов висновку, що вони підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» підлягає стягненню сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 475 грн 73 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 29145 від 16 грудня 2025 року.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», код ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 475 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 73 копійки, а також судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

02.11.2026 року