Рішення № 141123416, 30.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10853/25

Провадження № 2/466/948/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«30» жовтня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді: Білінської Г.Б.,

секретаря судового засідання: Богуш Ю.С.,

за участю: представника позивача: Яценка С.А.,

третьої особи: ОСОБА_1 ,

представників третіх осіб: Гонсьор Д.В., Паїк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Корпорації будівельних підприємств «Галичартбуд», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2025 року ОСОБА_2 (далі Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до Корпорації будівельних підприємств «Галичартбуд» (далі Відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якому просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною частковою власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу в Головному управлінні МВС України у Львівській області і у 2001 році був звільнений в запас. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорії). Після звільнення він та члени його сім`ї тривалий час проживали в гуртожитку. Відповідно до Витягу з протоколу №2 від 24.09.2007 року засідання житлово-побутової комісії ГУ МВСУ у Львівській області та профспілки, йому як позачерговику було виділено 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

На підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.11.2008 року №1195, 04.12.2008 року йому було видано ордер №003758 на право зайняття житлового приміщення. Позивач наголошує, що з 2008 року і по теперішній час він та члени його сім`ї постійно та відкрито проживають у даній квартирі, зареєстрували в ній своє місце проживання, зробили ремонт за власні кошти та в повному обсязі несуть витрати на її утримання і оплату житлово-комунальних послуг, що підтверджується відповідними квитанціями.

Позивач вказує, що з метою реалізації свого законного права на приватизацію державного житлового фонду, він зібрав необхідний пакет документів та звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Львова. Однак, листами Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» та Юридичного департаменту ЛМР документи було повернуто без прийняття позитивного рішення. Підставою для відмови стало те, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну квартиру ще з 07.12.2007 року зареєстровано за приватною юридичною особою Корпорацією будівельних підприємств «Галичартбуд».

Позивач зазначає, що згідно з умовами інвестиційного договору на будівництво та Додаткової угоди №2 від 28.12.2007 року, забудовник ще на початку 2008 року фактично передав дану квартиру Відділу капітального будівництва УМВС у Львівській області, що підтверджується актами приймання-передачі. Незважаючи на це, державна реєстрація переходу права власності до держави в особі МВС не була здійснена. Оскільки КБП «Галичартбуд» фактично припинило активну діяльність щодо розпорядження цим майном, але залишається його титульним власником у реєстрах, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на приватизацію у позасудовому (адміністративному) порядку, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 24 березня 2026 року залучено до участі у справі третіх осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Ухвалою від 01 квітня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Яценко С.А. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наголосивши на тому, що позивач є добросовісним набувачем права користування житлом, правомірно вселився на підставі ордера, а відсутність належної реєстрації майна за державою є недоліком роботи владних інституцій, який не повинен позбавляти громадянина його житлових прав. Третя особа ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала.

Представники третіх осіб ГУ МВС України у Львівській області (Гонсьор Д.В.) та Управління державної реєстрації юридичного департаменту ЛМР (Паїк М.В.) покладалися на розсуд суду. У письмових поясненнях представник ГУ МВСУ надав розгорнутий аналіз ситуації, підтвердивши, що спірна квартира дійсно була виділена позивачу з ліміту житла МВС, а забудовник КБП «Галичартбуд» виконав свої зобов`язання перед міністерством щодо передачі квартири. Було зазначено, що ліквідаційна комісія ГУ МВС надала офіційний дозвіл на приватизацію.

Представник відповідача Корпорації будівельних підприємств «Галичартбуд» у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву не надходило. Суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши письмові докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між Головним управлінням МВС України у Львівській області та Корпорацією будівельних підприємств «Галичартбуд» 10 листопада 2006 року було укладено договір на будівництво багатоквартирних житлових будинків у м. Львові.

Згідно з Додатковою угодою №2 від 28.12.2007 року до вказаного договору, Генпідрядник (КБП «Галичартбуд») зобов`язався передати Замовнику (Відділу капітального будівництва Управління МВСУ у Львівській області) квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання цих умов, 03 січня 2008 року між ВКБ УМВСУ та КБП «Галичартбуд» було підписано Акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_3 загальною площею 95,3 кв.м. Згодом, Уточненим актом розподілу площ від 05.08.2008 року було остаточно закріплено, що вказана квартира переходить у розпорядження МВС. Таким чином, фактична передача об`єкта нерухомості від комерційного забудовника до державної структури відбулася, що також підтверджується відповіддю Корпорації будівельних підприємств «Галичартбуд» від 09.09.2024 та листом ГУ МВС у Львівській області від 29.08.2024.

Паралельно з цим, позивач ОСОБА_2 , будучи пенсіонером ОВС та ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 категорії, перебував на квартирному обліку. Відповідно до витягу з протоколу засідання житлово-побутової комісії ГУМВС України у Львівській області №2 від 24.09.2007 року, йому було розподілено вказану 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Згідно з листом Управління житлового господарства ЛМР від 20.06.2008 року було погоджено передачу квартири на баланс ГУМВС.

На підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.11.2008 року №1195, позивачу було видано ордер на житлове приміщення №003758 від 04.12.2008 року на право зайняття житлового приміщення складом сім`ї з 4 осіб. Згідно з відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади від 29.07.2025 року та копіями паспортів і посвідчень, позивач та члени його сім`ї зареєстрували своє місце проживання у спірній квартирі з 26.12.2008 року.

З метою реалізації права на приватизацію, позивач неодноразово звертався із заявами (від 12.07.2023, 13.09.2023, 04.08.2025, 10.09.2025) про передачу квартири у спільну часткову власність та долучав описи прийнятих ЦНАП документів. Витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії ГУМВС України у Львівській області №1 від 28.02.2024 року йому було надано відповідний офіційний дозвіл.

Однак, листами Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» від 04.09.2023 та 12.09.2025, а також листом юридичного департаменту Львівської міської ради від 09.09.2025 позивачу було відмовлено у приватизації та повернуто документи. Підставою для відмови стало те, що згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (від 07.10.2024 та 21.08.2025), право власності на квартиру досі зареєстроване за КБП «Галичартбуд» на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2007 року.

Технічні характеристики об`єкта підтверджуються довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 07.08.2025 та технічним паспортом від 15.08.2025, згідно з якими загальна площа квартири становить 95,2 кв.м., житлова площа - 54,9 кв.м., самовільні перепланування чи арешти відсутні.

Оцінюючи вказані докази, суд виходить з того, що відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин щодо вселення (у 2008 році), на підставі рішення про надання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет видавав громадянинові ордер, який був законною підставою для вселення. Суд констатує, що позивач та члени його сім`ї набули право користування квартирою цілком правомірно, з дотриманням усіх вимог закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир, призначених для проживання сімей та одиноких осіб державного житлового фонду на користь громадян України. Статтею 2 цього Закону визначено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Судом встановлено, що реалізації права позивача на приватизацію перешкоджає формальна обставина: за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну квартиру залишається зареєстрованим за КБП «Галичартбуд». Держава в особі МВС свого часу не забезпечила належної реєстрації переходу права власності на передані забудовником квартири.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які передані у власність, не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав. Водночас, суд наголошує, що сама по собі відсутність державної реєстрації за державою не скасовує факту передачі майна за договором інвестування будівництва.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Пайн Велі Девелопментс Лтд. та інші проти Ірландії», де сформульовано принцип захисту «правомірних очікувань» (legitimate expectations) щодо набуття майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Особа, яка правомірно отримала житло від держави та якій законодавством гарантовано право на його приватизацію, має правомірні очікування стати власником цього майна. Помилки або бездіяльність державних органів (зокрема, щодо нереєстрації переходу права власності від забудовника до МВС) не можуть слугувати підставою для позбавлення громадянина його майнових прав.

З огляду на те, що позивач ОСОБА_2 та члени його сім`ї правомірно вселилися у квартиру на підставі ордера, відкрито і безперервно нею користуються з 2008 року, отримали дозвіл житлової комісії органу, що виділив житло, на його приватизацію, суд вважає, що відмова у визнанні за ними права власності через суто реєстраційні розбіжності становитиме непропорційне втручання у їхнє право на мирне володіння майном та право на житло (ст. 47 Конституції України).

Разом з тим, суд частково відхиляє вимогу позивача щодо визнання квартири спільною частковою власністю в рівних частках. Відповідно до статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно з абзацом 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї. Оскільки матеріали справи не містять попередньо укладеного нотаріального чи іншого письмового договору між членами сім`ї про визначення конкретних ідеальних часток, належним та правомірним способом захисту в цьому випадку є визнання за позивачем та членами його сім`ї права спільної сумісної власності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню (зміна режиму з часткової на сумісну власність).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 368, 392 ЦК України, , ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Корпорації будівельних підприємств «Галичартбуд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 .

У задоволенні решти позовних вимог (в частині визнання права спільної часткової власності в рівних частках) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Корпорація будівельних підприємств «ГАЛИЧАРТБУД», код ЄДРПОУ 32894492, адреса: м. Львів, вул. Бескидська, буд. 44.

Третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 26526811, адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 299.

Третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, код ЄДРПОУ 08592247, адреса: м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3.

Третя особа: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_5 .

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя Г. Б. Білінська