Рішення № 141122821, 02.11.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
02.11.2026
Номер справи
520/31819/26
Номер документу
141122821
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року № 520/31819/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області (юридична адреса: 63503, м. Чугуїв, вул. Леонова, 4а, код ЄДРПОУ 41430463), третя особа управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області (юридична адреса: 65303, м. Чугуїв, вул. Леонова, 4а, секція А, код ЄДРПОУ 22645269) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, третя особа управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, щодо не зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № 36121558 від 05.06.2013 року (номер запису про обтяження в спеціальному розділі 1230227 від 08.06.2013 року) на майно ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області зняти арешт, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 31621558 від 05.06.2013 року (номер запису про обтяження в спеціальному розділі 1230227 від 08.06.2013 року) та скасувати заборону на його відчуження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є власницею частки квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину, а також власницею іншої квартири на підставі договору дарування, проте реалізація належних правомочностей власника щодо зазначеного майна є неможливою, у зв`язку з наявністю обтяження у вигляді арешту, накладеного в межах виконавчого провадження.

Чугуївським відділом державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області повідомлено, що відомості про виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання (три роки після закінчення провадження відповідно до ч. 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби від 07.06.2017 року № 1829/5).

Позивач вказує, що вона сплатила борг перед пенсійним фондом, а тому відсутні підстави для подальшого існування арешту.

Отже, позивач вважає, що невжиття органом державної виконавчої служби належних заходів щодо скасування зазначеного арешту, накладено у межах виконавчого провадження, матеріали якого знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, призвело до протиправного обмеження права власності позивача та позбавило її можливості вільно розпоряджатися належним позивачу нерухомими майном.

Позивач також вважає, що арешт, накладений на її нерухоме майно підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі.

Представники Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області та управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області були повідомлені про розгляду справи судом засобами електронної пошти, своїм правом не скористалися та не надали суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , є власницею частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 2653 від 11.09.2024 року, виданий приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Алексик Т.В., а також власницею квартири за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору дарування серія та номер 930 від 11.09.2024 року, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дунаєвою О.С.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року по справі № 2а-6503/12/2070 стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 1031,99 грн.

23 січня 2013 року державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу.

05 червня 2013 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна (коштів) боржника.

13 лютого 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результативними.

З довідки Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області від 28.08.2026 року, вбачається, що на примусовому виконання у зазначеному вище відділі перебувало ВП № 36121558 з примусового виконання виконавчого листа 2а-6503/12/2070 від 26.06.2012 року виданий Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 1031,99 грн. 23.01.2023 року відкрито виконавче провадження, 05.06.2013 року винесено постанову про арешт майна позивача.

Довідка про Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 480083786 від 03.06.2026 року виданої приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області, Гусейновою Е.Г. підтверджує наявність обтяження всього нерухомого майна (номер запису про обтяження № 1230227 від 08.06.2013 року, державний реєстратор Татарський Андрій Миколайович).

Чугуївським відділом державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області повідомлено, що відомості про виконавче провадження знищено у зв`язку закінченням строку зберігання (три роки після закінчення провадження відповідно до ч. 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби від 07.06.2017 року № 1829/5).

Крім того, зазначено, що питання скасування арешту підлягає вирішенню виключно в судовому порядку.

Відповідно до довідки Чугуївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 22.08.2017 року № 8338-03/23 станом на 22.08.2017 року борг на суму 1031,99 грн сплачено 15.06.2012 року в сумі 700,00 грн, 18.04.2013 року в сумі 331,99 грн.

Отже, позивач вважає, що у зв`язку з відсутністю заборгованості та будь-яких інших правових підстав для подальшого застосування заходів примусового виконання, відсутні й підстави для подальшого існування арешту, накладеного Чугуївським відділом державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області на нерухоме майно позивача.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши нормативно-правові акти, до сфери регулювання яких відносяться спірні правовідносини, при вирішенні спірних правовідносин суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання у право мирного володіння майном повинно забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

При цьому таке втручання має бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним цій меті.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції, чинній на момент винесення спірних постанов) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Таким чином, арешт майна у виконавчому провадженні є не самостійною метою, а заходом примусового виконання, функціональне призначення якого полягає в забезпеченні виконання відповідного рішення.

Застосування такого заходу повинно бути обумовлене існуванням законної мети, задля досягнення якої його було застосовано.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, законодавець передбачив можливість судового зняття арешту з майна боржника не лише у випадках, коли виконавець зобов`язаний самостійно зняти арешт у зв`язку з настанням визначених законом обставин, а й в інших випадках, коли подальше збереження такого обмеження не має належного правового та фактичного обґрунтування.

Суд враховує, що відповідно до статті 50 Закону № 606-XIV, чинного на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, повернення виконавчого документа стягувачу не було тотожним закінченню виконавчого провадження та саме по собі не зумовлювало обов`язку виконавця зняти арешт із майна боржника.

Разом із тим зазначена обставина не виключає можливості судового зняття арешту на підставі частини п`ятої статті 59 Закону №1404-VIII з урахуванням усіх встановлених обставин справи, зокрема факту погашення заборгованості, тривалості існування обмеження та відсутності належних доказів існування невиконаних зобов`язань, для забезпечення яких цей арешт було накладено.

Суд бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.05.2025 року у справі № 2/1522/11652/11, відповідно до якого повернення виконавчого документа стягувачу саме по собі не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та допускає повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання у встановлені законом строки.

Водночас суд звертає увагу, що у цій справі питання вирішується не виключно з огляду на факт повернення виконавчого документа стягувачу, а з урахуванням сукупності інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, наявна у матеріалах справи довідка Пенсійного фонду України підтверджує повне погашення заборгованості, що була предметом судового рішення та примусового виконання.

Відповідачем не надано доказів існування на момент розгляду справи невиконаних вимог стягувача за відповідним виконавчим документом, повторного пред`явлення такого документа до виконання або наявності іншого виконавчого провадження, у межах якого продовжувалося б примусове виконання зазначеного судового рішення.

Також відповідачем не надано належних доказів наявності непогашеної заборгованості за виконавчим збором або витратами виконавчого провадження, які могли б обґрунтовувати подальше збереження арешту.

Суд наголошує, що сама лише відсутність у відповідача матеріалів виконавчого провадження не може тлумачитися на користь безстрокового збереження обмеження права власності особи, особливо за наявності документального підтвердження виконання основного зобов`язання.

Інше тлумачення фактично покладало б на особу негативні наслідки неналежного збереження органом державної влади документів, які перебували у його володінні та розпорядженні.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 12.08.2026 у справі № 2-2744/2010 сформульовано правовий висновок, згідно з яким у разі знищення матеріалів виконавчого провадження у зв`язку із закінченням строку їх зберігання орган державної виконавчої служби перед вирішенням питання про зняття арешту зобов`язаний вжити заходів для відновлення матеріалів провадження, зокрема шляхом використання даних автоматизованої системи виконавчого провадження та інших доступних джерел, установити обставини та підставу завершення виконавчого провадження і лише після цього прийняти рішення щодо подальшого існування арешту.

Отже, знищення матеріалів виконавчого провадження не звільняє державного виконавця від обов`язку діяти належним чином, з`ясувати всі істотні обставини та забезпечити дотримання прав учасників виконавчого провадження.

Натомість відповідач, посилаючись на знищення матеріалів виконавчого провадження, фактично не забезпечив належного з`ясування питання щодо існування правових підстав для подальшого збереження арешту, накладеного ще у 2013 році.

Такий підхід не відповідає принципу належного урядування, відповідно до якого органи державної влади повинні діяти послідовно, своєчасно та належним чином, а ризик помилок, допущених державними органами, не повинен покладатися на приватну особу.

Судом встановлено, що арешт нерухомого майна позивачки продовжує існувати протягом тривалого часу після погашення заборгованості, для забезпечення стягнення якої його було застосовано.

При цьому розмір первісної заборгованості становив 1031,99 грн, а її повне погашення підтверджене документом Пенсійного фонду України.

Відповідач не довів наявності актуальної заборгованості, іншої невиконаної вимоги або іншої законної мети, для досягнення якої необхідно продовжувати обмеження права позивачки розпоряджатися нерухомим майном.

За таких обставин подальше збереження арешту не забезпечує досягнення мети виконавчого провадження, а фактично перетворює тимчасовий захід примусового виконання на безстрокове обмеження права власності.

Суд вважає, що таке втручання не відповідає критерію пропорційності та порушує справедливий баланс між інтересами держави у забезпеченні виконання судових рішень і правом особи на мирне володіння своїм майном.

Суд також вказує на те, що оскільки у провадженні органу державної виконавчої служби відсутні виконавчі провадження за зазначеним вище виконавчим листом, що свідчить про відсутність майнових претензій стягувача, тривале (понад десять років) втручання у право особи на мирне володіння своїм майном суперечить положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наявні підстави для зняття обтяження.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для подальшого збереження арешту нерухомого майна позивачки.

Зокрема, не надано доказів існування непогашених зобов`язань за виконавчим документом, наявності невиконаних вимог щодо виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, а також доказів повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Натомість позивачкою надано документальне підтвердження повного погашення заборгованості, що була предметом примусового виконання.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності подальшого збереження арешту, а встановлені обставини свідчать про порушення права позивачки на мирне володіння та розпорядження належним їй майном.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, третя особа управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн (квитанція № 9227-1506-2877-7406 від 26.09.2026 року).

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Суд зазначає, що позивач може звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 257-263, 293, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області (юридична адреса: 63503, м. Чугуїв, вул. Леонова, 4а, код ЄДРПОУ 41430463), третя особа управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області (юридична адреса: 65303, м. Чугуїв, вул. Леонова, 4а, секція А, код ЄДРПОУ 22645269) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області (юридична адреса: 63503, м. Чугуїв, вул. Леонова, 4а, код ЄДРПОУ 41430463), щодо не зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № 36121558 від 05.06.2013 року (номер запису про обтяження в спеціальному розділі 1230227 від 08.06.2013 року) на майно ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області (юридична адреса: 63503, м. Чугуїв, вул. Леонова, 4а, код ЄДРПОУ 41430463) зняти арешт, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 31621558 від 05.06.2013 року (номер запису про обтяження в спеціальному розділі 1230227 від 08.06.2013 року) та скасувати заборону на його відчуження.

Стягнути з Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області (юридична адреса: 63503, м. Чугуїв, вул. Леонова, 4а, код ЄДРПОУ 41430463) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141122821 ?

Документ № 141122821 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141122821 ?

Дата ухвалення - 02.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141122821 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141122821 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141122821, Харківський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141122821, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141122821 відноситься до справи № 520/31819/26

Це рішення відноситься до справи № 520/31819/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141122819
Наступний документ : 141122822