Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року № 520/25654/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною, скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Просить суд: 1) визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області у призначенні ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , одноразової допомоги сім`ї у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 одноразову допомогу сім`ї у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило їй у призначенні страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника.
Отже позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку із чим звернулась до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області був повідомлений про розгляду справи судом засобами електронної пошти, своїм правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 .
03 червня 202 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_3 , який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а/з № 100).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача та ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_2 .
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 04 червня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.
24 вересня 2025 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 загинув внаслідок нещасного випадку на території ТОВ «МАЛИНІВСЬКИЙ СКЛОЗАВОД».
12 березня 2026 року ТОВ «МАЛИНІВСЬКИЙ СКЛОЗАВОД» видав ОСОБА_1 копію Акту Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 20 лютого 2026 року о 1 годині 40 хв з працівником ОСОБА_3 , в якому нещасний випадок визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом.
21 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась з заявою в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника.
Постановою № 20001-136066845/20001-136066845-2026-4 від 28.05.2026 року ОСОБА_2 призначені страхові виплати одноразової допомоги членам сім`ї потерпілого (в разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві); та щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право в разі втрати годувальника. Страхова виплата у розмірі 40 мінімальних заробітних плат не була призначена.
06 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась через вебпортад електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника у розмірі 40 мінімальних заробітних плат.
08 липня 2026 року листом № 45246-43587/3-02/8-2000/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача про те, що територіальні органи Фонду не наділені повноваженнями визначати наявність критеріїв за яких особи складають сім`ю, а нормами Закону № 1105 та Порядку № 4-1 не визначено коло осіб, що належать до членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Отже, позивачу відмовлено у призначенні страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-ХІV).
Пунктом 2 частини сьомої статті 30 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхові виплати складаються з страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Відповідно до частини другої статті 35 Закону № 1105-XIV непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:
1) діти, які не досягли 18 років;
2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;
3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
4) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку (частина третя статті 35 Закону №1105-XIV).
Частиною п`ятою статті 36 Закону №1105-XIV установлено також, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Наведене свідчить, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на щомісячні страхові виплати, та осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім`ї допомоги сім`ї потерпілого (виплачується сукупно на сім`ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого).
Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачується одноразова допомога в сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Отже, наведена норма закону передбачає виникнення права на відповідну страхову виплату за наявності визначених нею юридичних фактів, зокрема смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та належності особи або осіб, на користь яких вирішується питання про призначення допомоги, до сім`ї потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний веб портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Приписами частини другої статті 37 Закону №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Як установлено частиною третьою статті 37 Закону № 1105-XIV, потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Стаття 38 Закону № 1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з якою територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Пунктом 4 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.
На момент смерті ОСОБА_3 як моменту настання страхового випадку був чинний Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року № 11 (далі Порядок № 11).
Розділом V Порядку № 11 врегульовано питання призначення, зокрема, одноразової допомоги особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого, де також, шляхом встановлення різних умов призначення, визначено наявність двох окремих видів одноразових страхових виплат на сім`ю померлого та на кожну особу окремо.
Відповідно до пункту 5.1 розділу V Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються:
заяви (колективна чи індивідуальні) для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;
копії паспорта;
копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;
копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого й потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого);
довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).
Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна збігатися з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
21.03.2024 року набрав чинності Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 року № 4-1 (далі Порядок № 4-1, чинний на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової допомоги).
Відповідно до абзаців 1 - 3 пункту 3 Порядку № 4-1 для призначення страхових виплат у разі смерті потерпілого особи, які мають право на такі виплати, подають в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або вебпорталу Пенсійного фонду до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 2 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа.
Особи, які мають право на виплати у разі смерті потерпілого, мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються:
акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;
виписка з акта огляду МСЕК про встановлення причинного зв`язку з травмою або захворюванням, отриманим на виробництві (у разі наявності);
довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку;
надані заявником документи, що підтверджують смерть потерпілого, родинні стосунки та право на одержання утримання від потерпілого.
При цьому суд зазначає, що умов, що стосуються обов`язковості однакового зареєстрованого місця проживання усієї родини, Порядок № 4-1 не містить.
Як вже встановлено судом, відповідач відмовив позивачу у призначенні одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати у зв`язку із тим, що був розірваний шлюб і на даний час загиблий не проживає разом із донькою.
Оцінюючи доводи відповідача щодо підстав відмови у призначенні страхової виплати «одноразова допомога сім`ї», необхідно зазначити, що ані Закон № 1105-XIV, ані Порядок № 4-1 поняття родини/сім`ї не визначають.
Для такого правового регулювання з урахуванням предмета спору спеціальним законом, який має враховуватись при визначенні поняття сім`ї та її членів при вирішенні питань про наявність права на отримання допомоги, передбаченої Законом № 1105-XIV, є Сімейний кодекс України (далі СК України).
Як вже було з`ясовано, на день смерті ОСОБА_3 шлюб між ним та позивачем був припинений, а позивач перебувала в іншому шлюбі.
Водночас ці обставини самі собою не свідчать про припинення сімейно-правового зв`язку між загиблим та його донькою.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При цьому подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік з поважних причин не проживають спільно.
Частиною третьою статті 3 Сімейного кодексу України прямо передбачено, що дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець установив спеціальне правило щодо належності дитини до сім`ї її батьків, яке не ставить відповідний статус у залежність виключно від факту спільного проживання.
Визначальним у цих правовідносинах є те, що дитина перебуває у встановленому законом сімейно-правовому зв`язку зі своїми батьками, а окреме проживання дитини з одним із них не припиняє такого зв`язку.
Розірвання шлюбу між батьками змінює їхній сімейний статус як подружжя, проте не припиняє походження дитини від батька та матері й не усуває передбачених законом прав та обов`язків між ними.
Так само укладення матір`ю дитини нового шлюбу не припиняє правового зв`язку між дитиною та її біологічним батьком, якщо відсутні інші передбачені законом обставини, які впливають на цей зв`язок.
Отже, самі по собі факти розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і подальшого укладення позивачем іншого шлюбу не можуть бути підставою для заперечення належності малолітньої ОСОБА_2 до сім`ї її загиблого батька.
Інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження обсягу прав дитини внаслідок обставин, які стосуються виключно сімейного статусу її батьків.
При цьому суд бере до уваги, що право дитини на відповідне страхове забезпечення є самостійним правом, яке не може ставитися в залежність від того, чи зберегли її батьки шлюбні відносини на момент смерті одного з них.
Як установлено судом, нещасний випадок, унаслідок якого загинув ОСОБА_3 , визнано таким, що пов`язаний із виробництвом.
Відповідно, обставина, з якою пункт 1 частини п`ятої статті 36 Закону № 1105-XIV пов`язує виникнення права на одноразову допомогу сім`ї потерпілого, підтверджена належним документом.
Крім того, відповідачем уже призначено малолітній ОСОБА_2 страхові виплати у зв`язку зі смертю годувальника, що узгоджується з установленим фактом її правового зв`язку із загиблим батьком.
Відмова в призначенні спірної одноразової допомоги мотивована тим, що територіальні органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями визначати наявність критеріїв, за яких особи становлять сім`ю, а спеціальне законодавство не визначає вичерпного кола членів сім`ї потерпілого.
Суд не погоджується з таким обґрунтуванням.
Відсутність у спеціальному законі вичерпного визначення певного правового поняття не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку належним чином розглянути заяву особи, встановити юридично значущі обставини та застосувати відповідні положення законодавства системно, з урахуванням їхнього змісту й мети.
Законодавство не містить підстав для висновку, що дитина втрачає належність до сім`ї свого батька внаслідок припинення шлюбу між її батьками.
Більше того, частина третя статті 3 Сімейного кодексу України прямо врегульовує питання належності дитини до сім`ї батьків у разі окремого проживання.
Таким чином, під час вирішення питання про призначення спірної страхової виплати відповідач мав урахувати наведене положення сімейного законодавства та встановлені обставини щодо походження малолітньої ОСОБА_2 від загиблого.
Натомість посилання виключно на відсутність у Пенсійного фонду України повноважень визначати критерії належності до сім`ї не є належним обґрунтуванням відмови у призначенні передбаченої законом страхової виплати.
Суд також ураховує, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 36 Закону № 1105-XIV не встановлює як самостійну умову призначення одноразової допомоги збереження шлюбу між батьками дитини на день смерті потерпілого.
Отже, припинення шлюбу між позивачкою та загиблим не може бути використане для позбавлення їхньої малолітньої доньки права на страхове забезпечення, якщо встановлені законом умови для його призначення виконані.
За наведених обставин суд доходить висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у призначенні одноразової допомоги сім`ї загиблого в частині реалізації права малолітньої ОСОБА_2 є протиправною.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час перевірки рішень суб`єктів владних повноважень з`ясовує, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно зі статтею 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може зобов`язати відповідача вчинити певні дії.
Суд зазначає, що ефективний судовий захист у цій справі має забезпечити не лише усунення протиправної відмови, а й реальне поновлення порушеного права малолітньої дитини на отримання передбаченого законом страхового забезпечення.
Установлені у справі обставини підтверджують факт загибелі потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, належність малолітньої ОСОБА_2 до сім`ї загиблого батька та відсутність правових підстав для відмови у призначенні спірної допомоги з мотивів, наведених відповідачем.
За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , одноразову допомогу сім`ї у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі, визначеному пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону № 1105-XIV.
При цьому суд наголошує, що предметом цього спору є право малолітньої ОСОБА_2 на відповідне страхове забезпечення, а не встановлення права позивачки як колишньої дружини загиблого на отримання такої допомоги для себе особисто.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, та враховуючи дискреційні повноваження Пенсійного фонду, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі № 520/25138/26 не здійснювати.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною, скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) у призначенні ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_2 , одноразової допомоги сім`ї у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_2 одноразову допомогу сім`ї у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тарасенко І.М.
Судове рішення № 141122759, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 520/25654/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: