Рішення № 141122573, 30.10.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/2220/26Справа №456/4903/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

30.10.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Друзюк М.М.,

за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» подав до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивує тим, що 25.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 25.07.2024-100003193. Відповідно до умов договору позичальниці надано кредит у розмірі 2 500 грн, строком на 124 дні, тобто до 25.11.2024 за стандартною процентною ставкою 1,5% на день. Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на момент подання позову, наявна заборгованість у розмірі 8 300 грн, з яких: 2 500 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 875 грн заборгованість за відсотками, 225 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 450 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 1 250 грн неустойка. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Процесуальні дії у справі.

На адресу суду 25.08.2026 відповідачка подала відзив, в якому вказала, що не заперечує факту укладення кредитного договору від 25.07.2024 №25.07.2024-100003193 та отримання кредитних коштів у розмірі 2 500 грн, визнає заборгованість за основною сумою кредиту. Водночас заперечує проти стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 3 875 грн, комісії у розмірі 675 грн та неустойки у розмірі 1 250 грн. Просить перевірити правильність розрахунку заборгованості, відмовити у задоволенні необґрунтованих позовних вимог, а судові витрати розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.09.2026 справу передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2026 справу передано для розгляду судді Друзюк М.М.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 07.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі.

У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Через систему «Електронний суд» 07.10.2026 від відповідачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Підтримала доводи, викладені у відзиві на позов.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 25.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 25.07.2024-100003193.

Згідно з умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), електронний кредитний договір, частиною якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту). Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір. У випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником.

Для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор у повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті.

Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку.

Примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Таким чином, 25.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою укладено кредитний договір (оферти) №25.07.2024-100003193 у формі електронного документу, через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора, шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами умовами договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 2 500 грн. на умовах строковості, поворотності, платності, шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача №4441-11ХХ-ХХХХ-2159, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів товариства.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (п. 3.1 Пропозиції).

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах визначених у заявці (п.3.3 Пропозиції).

У заявці кредитного договору №25.07.2024-100003193 (кредитної лінії) сторонами визначено наступні умови: загальний розмір наданого кредиту 2 500 грн, строк, на який надається кредит - 124 дні, дата повернення кредиту 25.11.2024.

Стандартна процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших двох чергових періодів.

Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом у розмірі 1,47% протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту (п.9 заявки).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №25.07.2024-100003193 від 25.07.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 8 300 грн, з яких: 2 500 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 875 грн заборгованість за відсотками, 225 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 450 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 1 250 грн неустойка.

Норми права, які застосував суд.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами, та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено, сторонами не спростовано, що 25.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №25.07.2024-100003193. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 2 500 грн, строком на 124 дні, дата повернення кредиту 25.11.2024 за стандартною процентною ставкою 1,5% на день.

Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зауважує, що відповідачка, підписавши договори про надання кредиту шляхом ведення одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" погодилася з умовами договору, однак належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала.

Надаючи оцінку сумі заборгованості наведеній позивачем у розрахунку в частині тіла кредиту в розмірі 2 500 суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування.

Щодо нарахування відсотків суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №25.07.2024-100003193 від 25.07.2024, відсотки у розмірі 3 875 грн нараховувалися позивачем в межах строку кредитування з 25.07.2024 по 25.11.2024. При цьому, за період з 25.07.2024 по 24.09.2024 відсотки нараховували за процентною ставкою 1,5%, що становить 37,50 грн на день, а за період з 26.07.2024 по 25.11.2024 за процентною ставкою 1%, що становить 25 грн на день.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Проте, зміни до вказаної статті набрали чинності з 24.12.2023 відповідно до Закону України №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Процентна ставка не змінювалася відповідно до змін у Законі і нарахування процентів з 22.08.2024 здійснювалося всупереч законодавству.

Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та вимоги пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у період з 22.08.2024 по 24.09.2024 позивачем неправомірно нараховувалися проценти за ставкою 1,5%.

Таким чином, нарахування відсотків слід розділити на два періоди: період з 25.07.2024 по 21.08.2024 (28 днів) за процентною ставкою 1,5% (2 500 грн х 1,5% х 28 днів) та період з 22.08.2024 по 25.11.2024 (96 дні) за процентною ставкою 1% (2 500 грн х 1% х 96 днів). Таким чином, заборгованість за відсотками за весь період кредитування становить 3 450 грн (1 050 грн + 2 400 грн).

Крім того, обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, представник позивача просив стягнути з відповідачки неустойку в розмірі 1 250 грн, нараховану за період з 25.08.2024 по 13.10.2024.

Однак, відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для стягнення з відповідачки неустойки в розмірі 1 250 грн, нараховану за період з 25.08.2024 по 13.10.2024.

Надаючи оцінку доводам відповідачки щодо неправомірності нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 225 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 10 червня 2017 року), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України №1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі №331/2974/23 (провадження №61-7620св24).

Отже, позивач у кредитному договорі мав право встановити комісію за надання кредиту в розмірі 15,00% грн від суми виданого кредиту, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Тому доводи відповідачки щодо безпідставного нарахування позивачем комісії за надання кредиту в розмірі 225 грн судом відхиляються.

Водночас, як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивачем нараховано відповідачці додаткову комісію у розмірі 450 грн.

Відповідно до п. 12 заявки кредитного договору №25.07.2024-100003193 від 25.07.2024, комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Приписами частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Суд зазначає, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності витрат додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450 грн, а виключно зазначив перелік можливих послуг, серед яких також є неконкретизовані послуги, а саме «інші послуги, які прямо не вказані у договорі». Вказані в п. 12 заявкии послуги, за які передбачено стягнення комісії визначені договором і відносяться до обов`язків кредитодавця та позичальника, а саме: кредитодавець зобов`язаний забезпечити позичальника усними консультаціями з питань отримання кредиту та виконання договору (п. 5.1 пропозиції).

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки додаткової комісії в розмірі 450 грн за обслуговування кредитної заборгованості є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки заборгованість за кредитним договором №25.07.2024-100003193 від 25.07.2024 в загальному розмірі 6 175 грн, з яких: 2 500 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 450 грн заборгованість за відсотками, 225 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1 980,77 грн.

Керуючись ст. 141, 246, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість у розмірі 6 175 (шість тисяч сто сімдесят п`ять) грн, з яких:

2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн заборгованість за тілом кредиту,

3 450 (три тисячі чотириста п`ятдесят) грн заборгованість за відсотками,

225 (двісті двадцять п`ять) грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 980 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) грн 77 (сімдесят сім) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повні найменування та ім`я сторін.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Друзюк М. М.