Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
02.11.2026 р. справа №520/25292/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку ст.263 КАС України справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)доГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління)провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування ОСОБА_1 переплати в сумі 7649 грн. 64 коп., за період з 01.03.2026 по 30.06.2026; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не стягувати з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти в сумі 7649 грн. 64 коп., за період з 01.03.2026 по 30.06.2026.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що суб"єкт владних повноважень вчинив протиправні дії з приводу нарахування переплати з виплати пенсії у сумі 7.649,64грн. за період 01.03.2026р.-30.06.2026р.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що жодних рішень або дій з приводу стягнення чи нарахування до повернення виплати з пенсії у сумі 7.649,64грн. за період 01.03.2026р.-30.06.2026р. не приймалось та не вчинялось.
Оскільки здобуті судом докази із достатньою повнотою та всебічністю висвітлюють обставини спірних правовідносин; незмінне завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав учасника суспільних відносин від незаконних управлінських волевиявлень субєкта владних повноважень, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.
Тож суд, вивчив доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконав процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозвязку, проаналізував зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевірив обґрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи доказами і вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належить до громадянства України; документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 ; отримав р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ; з 14.08.2003р. отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026р. у справі № 520/21535/25 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачену частиною третьою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" шляхом збільшення мінімального розміру пенсії (18 888грн.) з 01 березня 2025 року - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, враховуючи, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, не може перевищувати 1500 гривень, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
Листом від 30.07.2026 року №2000-0306-8/131864 Головне управління повідомило позивача, що при перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виникла переплата пенсій в сумі - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р.
Текст указаного листа містить виключно пропозицію суб"'єкта владних повноважень, на що указує використання дієслова - "пропонуємо".
Доказів прийняття суб"єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин рішень з приводу стягнення або утримання з заявника кваліфікованої у якості переплати суми пенсії - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р. матеріали справи не містять.
Доказів вчинення суб"єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин будь-яких діянь з приводу нарахування, стягнення, утримання з заявника кваліфікованої у якості переплати суми пенсії - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р. матеріали справи не містять.
Стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень у формі дій з приводу нарахування у якості переплати суми пенсії - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р., заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.
При цьому, суд відзначає, що у п.46 постанови Верховного Суду від 24.03.2026р. по справі №640/9010/22 сформульований правовий висновок, за суттю якого принцип правової (справедливої) процедури (постанова від 16.04.2020р. у справі №495/5105/17, постанова від 13.03.2020р. у справі №805/2340/17-а) є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.
Однак, за правовим висновком постанови Верховного Суду від 30.07.2020р. по справі №824/875/19-а вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень, унаслідок чого має бути забезпечене право особи, зокрема, на обґрунтування органом влади прийняття несприятливих актів.
Відтак, мотиви вчинення управлінських волевиявлень субєктів владних повноважень (у тому числі і тексти правозастосовчих індивідуальних рішень органів публічної адміністрації) повинні відповідати критеріям за ч.2 ст.2 КАС України і забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Суд зазначає, що право громадян України на соціальний захист проголошено ст. 46 Конституції України, конкретизовано п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України і з 01.01.2004 р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з ч.1 ст.50 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.103 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що незалежно від причин виникнення переплати з пенсії кваліфіковані суб"єктом владних повноважень у якості переплати з пенсії суми коштів можуть бути стягнуті виключно або за рішенням суб"єкта владних повноважень, або за рішенням суду.
У розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Суд відзначає, що матеріалами справи не підтверджені обставини прийняття Управлінням рішення з приводу стягнення чи утримання з заявника переплати суми пенсії - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р.
У ході розгляду справи суб"єкт владних повноважень прямо заперечує факт прийняття такого рішення.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями додатково до положень наведених вище норм закону деталізований приписами Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (затверджений посатновою Правління пенсійного фонду України від 21.03.2003р. №6-4 у редакції постанови Правління пенсійного фонду України від 25.11.2014р. №25-зареєстрований в міністерстві юстиції України 15.05.2003р. за №374/7695; далі за текстом - Порядок №6-4).
Згідно з п.3 Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).
Суд повторно наголошує, що матеріали справи не містять доказів прийняття у межах спірних правовідносин суб"єктом владних повноважень рішення за формою додатку №1 до Порядку №6-4.
Лист Управління від 30.07.2026 року №2000-0306/8/131864 не є рішенням суб"'єкта владних повноважень у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, не містить жодних владних приписів.
Сформульована у цього листі суб"єктом владних повноважень пропозиція про добровільне повернення заявником певної суми коштів узгоджується із положеннями ч.1 ст.50 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч.1 ст.103 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", п.3 Порядку №6-4, не містить жодних владних приписів, не змінює стану прав та обов"язків заявника.
Тож, діяння суб`єкта владних повноважень з приводу направлення названого листа не може бути кваліфіковано у якості дії з приводу нарахування, стягнення, утримання з заявника переплати суми пенсії - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р.
У розумінні ч.1 ст.1 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Частиною 2 ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У силу застереження ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Як то указано у ч.4 ст.5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Зі змісту ч.1 ст.50 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч.1 ст.103 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" прямо слідує право територіального органу системи Пенсійного фонду України на звернення до суду із позовом про стягнення з громадянина надміру виплачених сум пенсії.
Тож, суб"єкт владних повноважень не може бути позбавлений цього права окремим рішенням адміністративного суду (на чому наполягає заявник у позові.).
Згідно з ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відтак, обставини: існування надмірної сплати пенсії конкретному громадянину, причин виникнення переплати пенсії, розрахункових помилок суб"єкта владних повноважень, зловживань з боку пенсіонера, подання недостовірних даних для обчислення пенсії входять до предмету доказування або у спорі за позовом тероргану системи ПФУ про стягнення надмірно виплаченої пенсії (переплати з пенсії) або у спорі за позовом громадянина про скасування рішення суб"єкта владних повноважень про стягнення переплати з пенсії.
У ході розгляду справи судом достеменно з`ясовано, що у межах спірних правовідносин рішень з приводу нарахування, стягнення, утримання з заявника переплати суми пенсії - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р. суб"єкт владних повноважень не приймав, а діяння суб`єкта владних повноважень з приводу направлення згаданого вище листа не може бути кваліфіковано у якості дії з приводу нарахування, стягнення, утримання з заявника переплати суми пенсії - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р.
Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений, насамперед, на суб`єкта владних повноважень шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи, що між тим, у силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21 не виключає ані визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, ані використання судом стандартів доказування згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, адже реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути кваліфікована у якості доведеної виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин субєктом владних повноважень не було вчинено жодного управлінське волевиявлення ані у формі рішення, ані у формі діяння з приводу нарахування, стягнення, утримання з заявника переплати суми пенсії - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк у межах спірних правовідносин рішень з приводу нарахування, стягнення, утримання з заявника переплати суми пенсії - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р. суб"єкт владних повноважень не приймав, а діяння суб`єкта владних повноважень з приводу направлення згаданого вище листа не може бути кваліфіковано у якості дії з приводу нарахування, стягнення, утримання з заявника переплати суми пенсії - 7.649,64грн. за період з 01.03.2026р. по 30.06.2026р.
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.
При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.
У ході розгляду справи судом не виявлено ані доказів (ані ознак існування таких доказів, ані джерел здобуття таких доказів) існування постанов Верховного Суду у подібних чи аналогічних спорах.
Згадані заявником у тексті позову судові акти не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у порядку п.4 ст.78 КАС України чи у порядку ч.5 ст.242 КАС України.
Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-78, 90, 211, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко
Судове рішення № 141122489, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 520/25292/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: