Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 352/2285/26
Провадження № 2/352/1839/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог.
03.09.2026 року представник позивача звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.04.2026 року між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем був укладений кредитний договір № 24479-04/2026, який підписано електронним підписом позичальника на суму 6500 грн строком на 120 днів з процентною ставкою 0,90% в день. Кредит надавався у безготівковій формі шляхом його перерахування за реквізитами платіжної карти 4149 - 49xx - xxxx - 9503, реквізити якої надані відповідачем кредитору з метою отримання кредиту.
Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконала, тому позивач просить стягнути з відповідача загальну заборгованість за договорами в розмірі 23530 грн, з яких: 6500 грн заборгованість по тілу кредиту, 5265 грн заборгованість за відсотками, та 11765 грн заборгованість за штрафними санкціями, які і просить стягнути позивач, а також понесені судові витрати.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Представник позивача у заяві просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, в разі проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження здійснювати такий розгляд без участі представника позивача, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яка їй була вручена 12.09.2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач до суду надіслала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що не погоджується із позовними вимогами, вважає завищеною суму коштів, що заявлена у позовних вимогах, оскільки відсотки за користування кредитом мали бути нараховані протягом 120 днів за ставкою не більше 1% в день. Заявляє про відсутність у справі належних та допустимих доказів надання кредиту в розмірі 6500 грн. Зазначає, що не ухиляється від виконання зобов`язань, однак на даний час немає можливості сплатити заявлену суму, оскільки є особою з інвалідністю ІІІ групи. Крім цього просила зменшити розмір судових витрат на надання правничої допомоги позивача.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 08.09.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 13.04.2026 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 24479-04/2026, за умовами якого відповідач отримав у безготівковій формі на рахунок платіжної картки № 4149 - 49xx - xxxx - 9503 кредит у сумі 6500 грн на строк 120 днів, з процентною ставкою 0,90% в день, фіксована, яка застосовується в межах строку кредиту. Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом Y971.
При цьому як зазначено у п. 1.4 за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 650.00грн ( що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту.
Згідно п. 1.2. кінцева дата погашення кредиту 13.04.2026 року.
Згідно п. 3.2. договору Сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за видачу кредиту, нарахована неустойка (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.
Відповідно до п. 3.3 договору, нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, та нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, Комісія за видачу кредиту нараховується в процентному відношенні від суми виданого кредиту та підлягає сплаті Позичальником в перший платіжний період, відповідно до Графіку платежів.
Згідно п. 5.3. у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості.
В Додатку №1 до договору зазначений графік платежів, в якому вказано інформацію про дату видачі кредиту 13.04.2026 року, дати платежу 10.08.2026 року, сума кредиту 6500 грн, проценти за користування кредитом в загальній сумі 7020 грн, реальна річна процентна ставка 2572,74 грн, загальна вартість кредиту 14170 грн (доказ в електронному вигляді).
Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом W546 та містить ідентичну договору інформацію про умови кредитування (доказ в електронному вигляді).
Крім цього до позовної заяви додана заявка-анкета клієнта ОСОБА_1 на отримання фінансового кредиту, в якій зазначено персональні дані ОСОБА_1 , в тому числі номер телефону та реквізити платіжного засобу отримувача, в якій також містяться згоди та підтвердження клієнта щодо ознайомлення з умовами кредитування тощо (доказ в електронному вигляді).
В підтвердження перерахування суми кредиту до матеріалів справи надана квитанція ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про зарахування №1062669251 від 13.04.2026, на суму 6500 грн з призначенням платежу: Зарахування 6500 грн на карту НОМЕР_1 (доказ в електронному вигляді).
Крім цього, відповідно до інформації АТ КБ «Приват банк», яка надана на вимогу ухвали суду, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , 13.04.2026 року на вказану картку було здійснено зарахування коштів в розмірі 6500 грн, що підтверджується випискою по рахунку .
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Стар файненс груп» за кредитним договором № 24479-04/2026 від 13.04.2026 року за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 23530 грн, з яких: 6500 грн - сума за основною сумою боргу, 5265 грн - сума заборгованості за відсотками, 0 грн прострочена комісія, 11765 штраф, оплат всього за договором 1870,57 грн (1365 грн відсотки, 505,57 грн комісія) (доказ в електронному вигляді).
V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В п. 1ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Щодо стягнення неустойки.
Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань.
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Щодо одноразової комісії за надання кредиту.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.
Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Так, судом встановлено, що 13.04.2026 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Стар файненс груп» договір про споживчий кредит № 24479-04/2026 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму 6500 грн строком на 120 днів, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,90% від суми кредиту за кожен день користування.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 6500 грн підтверджено інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та інформацією АТ КБ «Приватбанк».
Суд вважає, що оскільки відповідач не в повній мірі здійснювала погашення заборгованості за кредитом, то позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 6500 грн та відсотків за користування кредитом, що нараховані за ставкою 0,90% в день в межах строку кредитування в розмірі 5265 грн підлягають до задоволення. Крім цього, суд зазначає, що відсотки за користування кредитом за розрахунком заборгованості позивача мали б становити 5596,50 грн (6500*0,90%*119 днів-1365 грн), натомість позивач просить стягнути 5265 грн., відтак враховуючи принцип диспозитивності, суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині в межах заявлених позивачем вимог.
Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача пені в розмірі 11765 грн, то суд вважає, що така до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки (штрафу, пені) в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.
Отже, позов слід задовольнити частково.
VІІ. Судові витрати.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 1331,20 гривень судового збору на користь позивача.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 6000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 02.01.2026 року про надання правової допомоги № 44022416, укладеного з ФОП « ОСОБА_2 », які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:
договір про надання правової допомоги № 44022416 від 02.01.2026 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ФОП ОСОБА_2 (доказ в електронному вигляді);
додаткова угода № 24479-04/2026 від 31.08.2026 року до договору про надання правничої допомоги № 44022416 від 02.01.2026 року;
детальний опис робіт, виконаних ОСОБА_2 , згідно договору про надання правової допомоги № 44022416від 02.01.2026 року на загальну суму 6000грн;
акт надання послуг № 24479-04/2026, де виконавець ФОП « ОСОБА_2 » , клієнт ТОВ «Стар файненс груп», у якому сторони підтвердили надання клієнту правової допомоги загальною вартістю 6000 грн;
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№11628/10, видане на ім`я ОСОБА_3 .
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 1, п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, позивачем надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн.
Суд вважає, що така сума буде співмірною зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
На підставі вищевикладеного, ст.625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050,1054, ст.3,11,12 Закону України "Про електронну комерцію", та керуючись ст.258, 259, 264,265,268 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» заборгованість за кредитним договором № 24479-04/2026 від 13.04.2026 року в загальній сумі 11 765 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн з яких: з заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн, заборгованість за відсотками - 5 265 (п`ять тисяч двісті шістдесят п`ять) грн.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. та 2 000 (дві тисячі) грн витрат на правничу допомогу.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп», вул. Фізкультури, 30-В, м. Київ, Київська область, 03150, ЄДРПОУ:44022416;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Рішення складене у повному обсязі 02.11.2026 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.
Судове рішення № 141121197, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 352/2285/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: