Рішення № 141120205, 02.11.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6790/26

Провадження №2/442/2732/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Павлів З.С.,

з участю секретаря судового засідання Фіцяк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дрогобицьку міську раду Львівської області та приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Ілик Галину Миронівну, про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку земельної ділянки,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

28.08.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 83/100 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,504 га, кадастровий номер 4610600000:01:020:0358, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та припинити режим спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,504 га, кадастровий номер 4610600000:01:020:0358, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та встановити режим спільної часткової власності, визначивши ОСОБА_1 83/100 частки, ОСОБА_2 14/100 частки.

В обгрунтування позовних вимог, посилається на те, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок, загальною площею 186,2 кв.м, житловою площею 102,7 кв.м, позначений у технічній документації літ. «А-1», до якого належать господарські будівлі та споруди: сарай літ. «Б», гараж літ. «Г», огорожа літ. «1», замощення літ. «ІІ». На час вирішення питання про передачу у власність земельної ділянки вказаний житловий будинок перебував у спільній частковій власності: - ОСОБА_4 - 83/100 частки та ОСОБА_2 - 17/100 частки.

Право ОСОБА_3 на 83/100 частки будинку сформувалося з урахуванням належної їй частки у спільному майні та спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_5 . ОСОБА_2 набув право власності на 17/100 частки зазначеного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2024. Таким чином, до моменту оформлення права власності на земельну ділянку співвідношення часток співвласників у праві власності на житловий будинок вже було остаточно визначене як 83/100 та 17/100.

07 листопада 2024 року Дрогобицька міська рада Львівської області прийняла рішення №2744 «Про затвердження технічних документацій з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передачу у власність земельних ділянок під наявними житловими будинками громадян». Пунктом 2.5 зазначеного рішення міська рада вирішила передати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безоплатно спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0504 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:020:0358, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 27 листопада 2024 року право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як право спільної сумісної власності, тобто без визначення розміру часток співвласників.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 заведена спадкова справа №1/2026. Відповідно до довідки приватного нотаріуса від 08.06.2026 №26/02-14 єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є позивачка. 22 липня 2026 року за позивачем на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстровано право власності на 83/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас оформлення спадкових прав позивача на земельну ділянку у позасудовому порядку неможливе, оскільки земельна ділянка була зареєстрована за спадкодавицею та відповідачем на праві спільної сумісної власності без визначення часток. Постановою приватного нотаріуса Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на відповідну частку земельної ділянки у зв`язку з тим, що частка спадкодавиці ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку за життя не була визначена, а домовленість між співвласниками щодо визначення часток відсутня. У зв`язку із цим позивач не має можливості зареєструвати успадковане речове право на земельну ділянку без судового вирішення питання.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

21.09.2026 відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати за ним право власності на 17/100 частки земельної ділянки площею 0,0504 га, кадастровий номер 4610600000:01:020:0358, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Свої вимоги обґрунтовує тим, що задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 призводить до припинення його права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0504 га, кадастровий номер 4610600000:01:020:0358, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Тому виникає необхідність звернутися до суду із зустрічним позовом про визнання за ним, ОСОБА_2 , права власності на 17/100 частки земельної ділянки площею 0,0504 га, кадастровий номер 4610600000:01:020:0358, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Процесуальні дії суду.

Ухвалою судді від 28.08.2026 прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 25.09.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачам встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

21.09.2026 відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.09.2026 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку земельної ділянки об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

На підставі ухвали суду від 16.10.2026 підготовче провадження в справі закрито, призначено справу до судового розгляду на 02.11.2026.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, первісний позов підтримує повністю, просить такий задоволити.

Представник відповідача подав до суд заяву про розгляд справи у його відсутності, просить зустрічний позов задоволити.

Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Ілик Г.М. в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не повідомила суду про причини неявки.

Представник Дрогобицької міської ради Львівської області подав до суд заяву про розгляд справи у його відсутності, з приводу задоволення позову покладається на думку суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 27.12.2002, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 186,2 кв.м, житловою площею 102,7 кв.м перебував у спільній частковій власності ОСОБА_3 на 83/100 частки. Даний факт підтверджується також Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.05.2023 та Відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з Договором купівлі-продажу від 21.09.2026, ОСОБА_2 набув право власності на 17/100 частки зазначеного житлового будинку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав про реєстрацію 17/100 частки житлового будинку.

У п.2.5. Рішення №2744 від 07.11.2024 «Про затвердження технічних документацій з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передачу у власність земельних ділянок під наявними житловими будинками громадян», виданого Дрогобицькою міською радою Львівської області, зазначено, що міська рада вирішила передати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0504 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:020:0358, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

27.11.2024 та 02.12.2024 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно, зареєстрували право власності на вказану земельну ділянку на праві спільної сумісної власності (згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №39.

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Ілик Галиною Миронівною 11 березня 2026 року заведена спадкова справа №1/2026. Відповідно до довідки приватного нотаріуса від 08.06.2026 №26/02-14 єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, 22 липня 2026 року за позивачкою зареєстровано право власності на 83/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Ілик Г.М. від 17.08.2026 №29/02-31 Позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на відповідну частку земельної ділянки.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Способами захисту суб?єктивних прав є закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства с справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом статей 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов?язує. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до з частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частини 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 1216 ЦІК України, спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичною особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України, передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належать спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і по припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення; до спадкоємців житлового будинку переходять також відповідні права на земельну ділянку, на якій цей будинок розташований.

Згідно статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, Відсутність свідоцтва про право на спадщину, не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що і було зроблено позивачем.

Згідно частини 1 статті 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Згадана правова позиція узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19 провадження №61-16069св20, які відповідно до ст.263 ЦПК України враховується при ухваленні рішення суду.

За правилами статті 392 ЦК України, власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадку придбання у власність об`єктів нерухомого майна, що розташовані не земельних ділянках.

Отже, якщо фізична або юридична особа приватного права набуває у власність об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності попереднього власника, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить до набувача об`єкта нерухомого майна без зміни її цільового призначення.

Відповідно до статей 86, 87 Земельного кодексу України земельна ділянка може перебувати у спільній власності з визначенням частки кожного учасника - на праві спільної часткової власності, а право спільної часткової власності на земельну ділянку може виникати, зокрема, на підставі рішення суду.

Згідно з ст.89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати громадянам на праві спільної сумісної власності. Співвласники земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, мають право на визначення часток, поділ земельної ділянки або виділення з неї окремої частки. При визначенні земельних часток закон виходить із їх рівності, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

У ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Стаття 120 Земельного кодексу України закріплює принцип юридичної єдності земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомості та пов`язує обсяг прав на земельну ділянку з обсягом прав на відповідний об`єкт нерухомого майна.

У практиці Верховного Суду зазначено, що за відсутності угоди між співвласниками про порядок користування земельною ділянкою, розмір частки співвласника на земельну ділянку визначається, виходячи з розміру його частки у будинку, який розташований на цій земельній ділянці. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №466/9302/15-ц (провадження № 61-5308св19), від 17 жовтня 2018 року у справі №490/6406/16-ц (провадження № 61-7173св18). Такий підхід забезпечує дотримання принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості.

З огляду на викладене, а також враховуючи ту обставину, що нотаріусом відмовлено позивачу в оформленні спадкового майна, у зв`язку із відсутністю розподілу часток на земельну, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позови є підставними та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 189, 197, 198, 200, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

ухвалив:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дрогобицьку міську раду Львівської області та приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Ілик Галину Миронівну, про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 83/100 (вісімдесят три сотих) частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,0504 га, кадастровий номер 4610600000:01:020:0358, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Припинити режим спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0504 га, кадастровий номер 4610600000:01:020:0358, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та встановити режим спільної часткової власності, визначивши ОСОБА_1 - 83/100 частки, ОСОБА_2 - 17/100 частки.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку земельної ділянки - задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 17/100 (сімнадцять сотих) частки земельної ділянки площею 0,0504 га, кадастровий номер 4610600000:01:020:0358, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місцепроживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 02.11.2026.

Суддя Павлів З.С.