Рішення № 141119753, 02.11.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/2613/26

Номер провадження 2/337/2172/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 позивач звернулася до суду з позовом до Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області, про визнання права власності на спадкове майно.

В позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 . Після смерті вказаних осіб усе майно повинно перейти позивачу як єдиній спадкоємиці.

ОСОБА_2 був власником 11/20 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та двох земельних ділянок площею 0,15 га та 1,8 га відповідно. ОСОБА_3 була власницею 09/20 частки вказаного житлового будинку, а також земельної ділянки площею 0,13 га.

Усе нерухоме майно наразі перебуває на тимчасово окупованій території.

Через неможливість подання нотаріусу всіх документів, необхідних для оформлення спадкового майна, позивачу як спадкоємцю було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з чим позивач просить визнати за нею право власності на нерухоме майно (житловий будинок та три земельних ділянки) в порядку спадкування за законом у судовому порядку.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18.06.2026 у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. витребувано копію спадкової справи, відкритої після смерті матері позивачки ОСОБА_3 .

24.06.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача та про відсутність доказів, які б спростовували або підтверджували позовні вимоги.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.08.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

01.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких вона зазначила, що 31.08.2026 нею було отримано витяг зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи № 68330818, відкритої після смерті батька (справа відкривалася 20.09.2021 у приватного нотаріуса Ворожбянової А.А. на території, яка в подальшому стала тимчасово окупованою). Свідоцтва про право на спадщину у вказаній справі не видавалися.

02.11.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Ст. 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Суд встановив, що батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (свідоцтво про народження від 19.06.1968).

Факт зміни прізвища позивача підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 26.03.1988, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть; за життя батьки позивачки перебували у шлюбі з 26.11.1966, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 26.11.1966.

Батькам позивачки належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (у частках 11/20 та 9/20 батьку та матері відповідно), що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 23.11.1978, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.09.1990, копії технічного паспорту.

ОСОБА_2 належали земельні ділянки площею 0,15 та 1,8 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.11.2021, державним актом на прав власності на земельну ділянку.

ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 0,13 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.11.2021.

23.04.2026 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неподанням документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

З матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців (крім позивача), або осіб, які б пред`являли своє право на спадщину, не вбачається.

З витягу зі Спадкового реєстру від 31.08.2026 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після його смерті не видавались.

Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Михайлівської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про визнання права власності на спадкове майно, а відтак, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно:

будинок загальною площею 86,20 кв.м., житловою площею 67,70 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 2323355400:06:016:0023, площею 0,15 га, цільове призначення 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 2323355400:04:002:0001, площею 1,8 га, цільове призначення «Для ведення особистого селянського господарства»;

земельну ділянку з кадастровим номером 2323355400:06:016:0031, площею 0,13 га, цільове призначення 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Михайлівська селищна військова адміністрація Василівського району Запорізької області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Соборний, б. 164, ЄДРПОУ 45525328).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ