Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 02.11.2026
Справа № 334/7396/26
Провадження № 2/334/4939/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Фетісова М.В., за участі секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представник позивача адвокат Столітній М.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 17 065,01 гривень, з яких сума кредиту 3 991,99 гривня, сума процентів за користування кредитом 5 687,82 гривень, нараховані проценти за 74 календарних днів 7 385,20 гривень.
Позов обґрунтовує тим, що 13.01.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4294866 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума кредиту 4 000 гривень, строк кредиту 360 днів: з 13.01.2024 по 07.01.2025. Кредит наданий відповідачу шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 . Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статями 205, 207 ЦК України. Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «58838». Враховуючи зазначене, той факт, що Договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, відповідно до вимог чинного законодавства України, не може бути спростовано. Процентна ставка 2,5% в день та застосовується в межах строку кредиту. Знижена процентна ставка, яка становить 0,01% в день. У період з 13.01.2024 по 25.10.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в сумі 619,01 гривень, які спрямовані на оплату тіла кредиту в сумі 8,01 гривень та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 611 гривень. Оплата відповідачем суми нарахованих процентів за користування грошовими коштами на рахунок первісного кредитора є підтвердженням факту отримання боржником від первісного кредитора грошових коштів у сумі, що визначена пунктом 1.2 Договору. 25.10.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним Договором. Загальна сума заборгованості склала 9 679,81 гривень, з якої заборгованість з тіла кредиту 3991,99 гривня, заборгованості за процентами 5 687,82 гривень. З 13.01.2024 по 25.10.2024 (Дата укладання Договору факторингу), у відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у сумі 5 687,82 гривень. Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.10.2024 № 25/10/2024, строк дії Договору № 4294866 від 13.01.2024 не закінчився. ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 26.10.2024 по 07.01.2025 (74 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 7 385,20 гривень. Заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 13 073,02 гривні (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 5 687,82 гривень, проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 7 385,20 гривень). Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором загальною сумою 17 065,01 гривень, яка складається з тіла кредиту 3 991,99 гривня, нарахованих процентів первісним кредитором 5 687,82 гривень, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 74 календарних днів 7 385,20 гривень.
Представник відповідача адвокат Гешева Ю.Л. подала відзив на позов, в якому просила позов позивача задовольнити частково та стягнути в частині заборгованості за тілом кредиту у сумі 3 991,99 гривня. 13.01.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4294866, відповідно до якого товариство надало кредит у сумі 4 000 гривень, строк кредиту 360 днів, процента ставка становить 2,50% в день, знижена процентна ставка становить 0,01% в день. Згідно графіку платежів вбачається, що сума кредиту 4 000 гривень, сума за відсотками 33 012 гривень (360 днів) загальна вартість кредиту 37 012 гривень. Станом на 25.10.2024 відповідачем за період з 13.01.2024 по 16.05.2024 було здійснено оплату тіла кредиту в сумі 8,01 гривень та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 611 гривень. Сума боргу за тілом кредиту становить 3 991,99 гривень, за відсотками 5 687,82 гривень. Відповідно до розрахунку за період з 26.10.2024 по 07.01.2025 вбачається нарахування відсотків на суму 7 385,20 гривень. Відповідач є особою на яку поширюються пільги, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У зв`язку з цим, на період дії особливого періоду, а також протягом усього строку призову на військову службу, не підлягають нарахуванню штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом за кредитним договором: № 4294866 від 13.01.2024, правонаступником за якого є ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Про наявність зазначених пільг, ОСОБА_1 було повідомлено як первісного кредитора, так і правонаступника, проте кредиторами проігноровано наявність вказаних пільг. Таким чином, за кредитним Договором підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту у сумі 3 991,99 гривня.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив на обставинах, викладених у позові, та те, що для припинення або звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники або члени їх сімей повинні звернутись до кредитора (банку або МФО) із заяву разом з документами, перелік документів встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. В матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач звертався до первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та/або позивача у встановленому порядку з відповідним пакетом документів щодо списання відсотків за кредитним договором до моменту звернення з позовною заявою до суду. Згідно доданої до відзиву на позовну заяву довідки № МВ/2976 від 21.03.2025, відповідач призваний з 06.07.2022 на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Звертає увагу, що Договір № 4294866 про надання коштів на умовах споживчого кредиту було укладено 13.01.2024, тобто вже після початку проходження відповідачем військової служби, відповідач добровільно прийняв на себе кредитні зобов`язання, усвідомлюючи свій статус військовослужбовця та пов`язані з ним обставини. Отже, посилання відповідача на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є підставою для звільнення його від виконання кредитних зобов`язань та не спростовує обґрунтованість позовних вимог. Також звертає увагу, що посилання відповідача на статус військовослужбовця виникло лише після звернення позивача до суду, що свідчить про намагання уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Таким чином пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не може підлягати застосуванню в спірних правовідносинах. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 25.10.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/10/2024, за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором. Щодо реєстру боржників необхідно зазначити, що позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, що підписаний керівником Товариства та скріплений печаткою Товариства відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020, оскільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням Закону України «Про захист персональних даних».
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.08.2026 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Витребувана у АТ «СЕНС БАНК» інформація подана суду 24.08.2026.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети та отримана ними 04.08.2026. Отже відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України позивач та відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
13.01.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4294866 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі Договір), відповідно до умов якого сума кредиту 4 000 гривень (пункт 1.2), строк кредиту 360 днів (пункт 1.3), стандартна процентна ставка 2,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього Договору (пункт 1.4.1), знижена процентна ставка, яка становить 0,01% в день та застосовується на таких умовах: якщо Клієнт до 11.02.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт у як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною з процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (пункт 1.4.2).
Кредит надано у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача на платіжну картку № НОМЕР_3 (пункт 2.1).
Отримання відповідачем кредиту в сумі 4 000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_3 підтверджується листами АТ «СЕНС БАНК» від 14.07.2026 № 30448-09.4/2026 та від 14.08.2026 № 14110-БТ-32.3/2026, випискою з рахунка клієнта № 717993-2026/0817 за період з 13.01.2024 по 22.01.2024, та листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 01.11.2024 № 341-0111.
Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» станом на 25.10.2024 склала 9 679,81 гривень, з яких сума кредиту 3 991,99 гривня, сума процентів за користування кредитом 5 687,82 гривень. Сплачені тіло кредиту в сумі 8,01 гривень та проценти в сумі 611 гривень.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 6 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним на момент укладання кредитного договору, договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі Закон № 675-VIII) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону № 675-VIII).
Частиною п`ятою статті 11 Закону № 675-VIII передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами Договору, що підтверджується накладенням відповідачем електронного цифрового підпису одноразовими ідентифікаторами «58838».
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), що передбачено частиною першою статті 1078 ЦК України.
У статті 1082 ЦК України зазначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
На підставі Договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024, акту прийому-передачі реєстру боржників, реєстру боржників, платіжної інструкції № 3475 від 01.11.2024, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 4294866 від 13.01.2024 в сумі 9 679,81 гривень, з яких сума кредиту 3 991,99 гривня, сума процентів за користування кредитом 5 687,82 гривень.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за нарахованими процентами позивача за 74 календарних днів складає 7 385,20 гривень.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Судом встановлено, що відповідач отримав від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кредит в сумі 4 000 гривень, строком на 360 днів, стандартною процентною ставкою 2,50% в день, яка застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього Договору, зниженою процентною ставкою, яка становить 0,01% в день та застосовується на таких умовах: якщо Клієнт до 11.02.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт у як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною з процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором виконав належним чином. Відповідач, у свою чергу, свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, кредит і нараховані за його користування проценти у строк кредитування не повернув.
Позивач ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» є новим кредитором за Договором.
Відповідно до розрахунків заборгованості заборгованість за Договором склала 17 065,01 гривень, з яких сума кредиту 3 991,99 гривня, сума процентів за користування кредитом 5 687,82 гривень, нараховані проценти за 74 календарних днів 7 385,20 гривень.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_4 від 06.07.2022, довідкою військової частини НОМЕР_2 від 09.02.2024 № 150, довідками ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 № МВ/2976 від 21.03.2025 № ГП № 2970, солдат ОСОБА_1 відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.07.2022 № 201 призваний з 06.07.2022 на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий режим військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З 24.02.2022 в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX з наступними змінами.
На момент укладення Договору № 4294866 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем, останній проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні в позову в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 5 687,82 гривень та процентів за 74 календарних днів в сумі 7 385,20 гривень.
Крім того, відповідачем була сплачена заборгованість по процентам в сумі 611 гривень, яку необхідно вирахувати з тіла кредиту.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в сумі 3 380,99 гривень (3 991,99 гривня (заявлена заборгованість по тілу кредиту) 611 гривень (сплачені відповідачем проценти)).
Аргументи представника позивача щодо безпідставного посилання відповідача на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для звільнення його від виконання кредитних зобов`язань є необґрунтованими, оскільки проценти за користування кредитом не нараховуються протягом усього періоду проходження військової служби, навіть якщо кредит був оформлений уже під час її несення.
Суд не бере до уваги заяву про реструктуризацію боргу відповідача від 01.08.2026, оскільки відсутні докази про її надсилання позивачу (фіскальний чек, квитанція, накладна, тощо).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищевказане та часткове задоволення позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи позивача та відповідача.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.
Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини п`ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що 10.12.2024 між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в особі виконуючого обов`язки генерального директора Сівеки Станіслава Сергійовича та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем укладений Договір про надання правової допомоги № 10/12-2024. Відповідно до Акту № 22364 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.07.2026, рахунку на оплату № 22364-23/07-2026 від 23.07.2026, вартість виконаних адвокатом робіт за договором щодо ОСОБА_1 складає 10 000 гривень (зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 годин) 440 гривень, дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 година) 840 гривень, аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 години) 440 гривень, підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (1 година) 840 гривень, письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 година) 840 гривень, проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 година) 840 гривень, складання позовної заяви (2 години) 1 640 гривень, складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) (1 година) 840 гривень, складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо (2 години) 1 640 гривень, представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь у судових засіданнях (2 години) 1 640 гривень).
З огляду на наведені мотиви та надані позивачем докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд відзначає таке.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 137 ЦПК України, визначені також положеннями частин п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 141 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (п`ятої та встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-79 ЦПК України.
Отже, у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц);
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
Суд, оцінивши надані позивачем в обґрунтування адвокатських витрат документи, вважає, що такі дії (послуги), як зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунку па оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи), аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства, підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом, є складовими процесу підготовки позовної заяви. Відтак у цій частині витрати позивача не підлягають покладанню на відповідача.
Схожа права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 березня 2024 року у справі № 918/535/23.
Включення до складу витрат представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь у судових засіданнях, є безпідставним, оскільки справа розглянута у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Також позивачем не надані докази того, що адвокатом була проведена письмова юридична консультація та складений письмовий консультаційний висновок.
Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду суд визнає виправданим.
Крім цього вказана справа не потребувала вжиття адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів, оскільки вказані докази містять банківську таємницю і адвокату відомо, що вказана інформація не могла бути надана на його запити.
Адвокатом були подані разом з позовною заявою одне клопотання про витребування доказів. Інші заяви по суті справи та з процесуальних питань адвокатом не подавались. Складання клопотання про витребування доказів вочевидь не потребувало витрат адвокатом двох годин часу.
Представник відповідача у відзиві на позові заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та зазначила, що витрати у заявленому позивачем розмірі не відповідають критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості. Зазначений позивачем перелік наданих послуг містить роботи, частина яких має характер загальної підготовки до звернення до суду, а частина процесуальних дій, необхідність та фактичне виконання яких мають бути підтверджені матеріалами справи. Відповідач не заперечує проти права позивача користуватися професійною правничою допомогою, однак вважає, що сам факт укладення договору з адвокатом та визначення сторонами договору вартості послуг не означає автоматичного покладення всієї погодженої суми на іншу сторону. При цьому предмет спору у даній справі стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, що не потребує значного обсягу процесуальних дій. Відповідач вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 гривень такими, що не є належним чином обґрунтованими та не відповідають критеріям співмірності із складністю справи, обсягом та фактичним змістом наданих послуг.
Ураховуючи вищезазначене, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 4 200 гривень.
Також, представник відповідача просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 гривень та зазначила, що 15.07.2025 між нею, адвокатом Гешевою Ю.Л., та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги. 06.08.2026 затверджено та підписано Акт приймання передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.07.2025. Відповідно до вказаного Акту адвокат, виконала свої зобов`язання у межах Договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.07.2025 у повному обсязі, а саме: ведення справи № 334/7396/26 в суді першої інстанції (заява про реструктуризацію боргу до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», аналіз позовної заяви; підготовка та подання відзиву на позовну заяву; підготовка інших процесуальних документів та пояснень у разі необхідності, участь у судовому засіданні суду). Загальна вартість наданих послуг (виконаних робіт) становить 10 000 гривень. Замовником сплачено послуги Виконавця у сумі 10 000 гривень.
Зважаючи на фактичний об`єм послуг, наданих адвокатом відповідачу, враховуючи те, що розгляд справи здійснювався у спрощеному провадження без повідомленням (викликом) сторін, обсяг відзиву, який склав 8 сторінок, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати відповідача на професійну правничу допомогу складають 4 200 гривень, що складається зі складання відзиву.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 832,12 гривні (4 200 гривень (реальні витрати на професійну правничу допомогу) х (3 380,99 гривень (задоволена частина позову) х 100 % : 17 065,01 гривень (ціна позову)), а також судовий збір в сумі 527,49 гривень (2 662,40 гривні (сплачений судовий збір) х (3 380,99 гривень (задоволена частина позову) х 100 % : 17 065,01 гривень (ціна позову)). Загальна сума витрат позивача, які покладаються на відповідача складає 1 359,61 гривень. Інші витрати позивача покладаються на нього.
У свою чергу на позивача покладаються судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 3 367,88 гривень (4 200 гривень (реальні витрати на правничу допомогу) ? (13 684,02 гривні (розмір вимог, у задоволенні яких відмовлено (17 065,01 гривень (ціна позову) 3 380,99 гривень (задоволена частина позову)) ? 100 % : 17 065,01 гривень (ціна позову)). Інші витрати відповідача покладаються на нього.
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки на позивача покладену більшу суму судових витрат, він зобов`язаний сплатити відповідачу різницю в сумі 2 008,27 гривень (3 367,88 гривень (судові витрати, покладені на позивача) 1 359,61 гривень (судові витрати, покладені на відповідача)).
Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість в сумі 3 380 (три тисячі триста вісімдесят) гривень 99 копійок, яка складається з суми кредиту.
У позові в іншій частині відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 008 (дві тисячі вісім) гривень 27 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосереднього до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822,
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя М.В. Фетісов
Судове рішення № 141119601, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 334/7396/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: