Рішення № 141116834, 30.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/2620/26

Провадження №2/932/789/26

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

30.10.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

позивача ОСОБА_1 , прокурора Трикозенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради та ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом і в обґрунтування позовних вимог вказала, що її батьки перебували в шлюбі з 2004 по 2012 рік, від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась вона. Шлюб між батьками розірваний рішенням суду від 13.11.2012. Після розлучення батьків вона проживає з матір`ю - ОСОБА_3 .

З моменту розлучення батьків і дотепер з батьком бачилася декілька разів, а не бачились взагалі років 7-8. Він є боржником зі сплати аліментів, які стягнуті рішенням суду від 08.11.2012, сплачував аліменти невчасно або взагалі не платив. У зв`язку з відмовою сплачувати вчасно та регулярно аліменти був поданий виконавчий лист до ВДВС, виконавче провадження НОМЕР_5 було відкрите 26.09.2023. Станом на 29.04.2025 загальна сума заборгованості становить 95734,15 грн, аліменти стягуються з заробітної плати відповідача у ФОП ОСОБА_4

18.08.2023 її матір`ю була подана позовна заява про збільшення розміру аліментів та рішенням суду від 21.08.2023 судом змінено розмір стягуваних аліментів з 400 грн на частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Це рішення суду відповідач взагалі не виконував, ВДВС було відкрите виконавче провадження НОМЕР_6 від 05.12.2024. Станом на 29.04.2025 загальна сума заборгованості - 29794,96 грн.

Іншої матеріальної допомоги на її утримання батько не надавав та не надає.

Коли у неї виникла потреба в отриманні паспорту у вигляді ID-картки, мати намагалася зв`язатися з батьком через месенджер Viber для отримання від нього документу як батька для оформлення їй паспорту в 14 років, на що він надав відповідь у нецензурній формі.

Батько не цікавиться її життям, навчанням, здоров`ям, не брав і не бере участі у її вихованні, не вітав з днем народження, не запрошував на прогулянки, на відпочинки, не знає, хто її друзі, які вона має вподобання, не піклувався про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не створював належних умов для розвитку її здібностей, не готував її до самостійного життя і праці. Батько злісно і свідомо ухилився від своїх обов`язків, чим порушив її права та інтереси.

Просила позбавити його батьківських прав щодо неї.

ІІ. Позиції, пояснення, заяви (клопотання) учасників справи

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги та наполягала на їхньому задоволенні. Додала до викладеного в позовній заяві, що на її стійке переконання батько не бажав брати на себе відповідальність за неї, не був та не є зацікавленим у поновленні та збереженні відносин. В її 5 років у нього з`явилася нова жінка, потім народився син. В разі непозбавлення його батьківських прав він в подальшому зможе претендувати на допомогу від неї як повнолітньої дочки, чого вона не бажає. Надала згоду на ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився з невідомої суду причини, про час та місце розгляду справи повідомлявся у порядку, передбаченому ЦПК України, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Відзиву на позовну заяву суду не надіслав, про свою позицію у справі не повідомив.

Третя особа ОСОБА_3 до суду не прибула, пояснень, заяв та клопотань суду не спрямувала.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради також до суду не з`явився, адміністрацією надано висновок по суті спору та заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вважаючи недостатніми підставами для цього відсутність спілкування та несплату аліментів.

Письмового висновку прокурора по суті спору суду не надавалося.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 19.03.2026 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.05.2026. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третьою особою без самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування та зобов`язано його надати суду висновок щодо предмету спору.

09.06.2026 судом отриманий висновок органу опіки та піклування у справі.

25.06.2026 судом закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 06.08.2026.

Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку відповідача.

Ухвалою суду від 16.09.2026 до участі у справі залучено Центральну окружну прокуратуру міста Дніпра.

20.10.2026 у зв`язку із повторною черговою неявкою до суду відповідача, що повідомлявся у встановлений законом спосіб про час та місце судового розгляду, врахувавши неподання ним відзиву та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, судом постановлено розглядати дану справу з ухваленням заочного рішення в порядку статей 280-282 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

20.10.2026 за наслідками розгляду справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення суду з його проголошенням в судовому засіданні 30.10.2026.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2012 у справі №403/12070/12 шлюб між батьками позивача розірвано.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2012 у справі №403/12152/12 з відповідача на утримання позивача до повноліття стягнути аліменти в розмірі 400,00 грн щомісячно, а рішенням від 11.12.2023 у справі №932/7529/26 розмір стягуваних аліментів змінено на частину доходів відповідача.

У відкритих на виконання вищевказаних рішень виконавчих провадженнях НОМЕР_5 та НОМЕР_6 заборгованість ОСОБА_2 за аліментами становить 78498,34 грн та 14532,56 грн відповідно станом на травень 2026 року.

З відомостей довідок Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс №137 «ліцей-загальноосвітній навчальний заклад» Дніпровської міської ради від 06.11.2020, 18.10.2021, 24.10.2022, 14.02.2023 встановлено, що ОСОБА_1 навчалася в закладі протягом періоду видачі довідок, при цьому з педагогами дитини спілкується мати, яка цікавиться шкільним життям доньки, а батько дитини контакту із школою не підтримує, з учителями не спілкується.

У скріншотах листування за допомогою месенджерів з абонентом НОМЕР_1 (найменування абонента - ОСОБА_5 та образливе найменування), зміст та належність якої відповідачем не спростовані, вбачається наявність нецензурних висловлювань відповідача на вимогу про погашення заборгованості з аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , фактична відмова врегулювати питання сплати аліментів за місцем роботи та намір відповідача в подальшому ініціювати питання стягнення аліментів на своє утримання з повнолітньої дитини. Також відповідачем відмовлено в лайливій формі в наданні копії свого паспорту для оформлення паспорту дитини, від участі в цьому процесі.

За висновком Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 05.06.2026 позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 є недоцільним через досягнення дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.

V. Оцінка суду

Суд констатує, що на момент розгляду справи позивачеві ОСОБА_1 виповнилося 18 років, тобто вона досягла повноліття, у той час як позов було нею пред`явлено ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці повних 17 років.

Приписи Сімейного кодексу України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття.

Так, досягнувши повноліття, позивач втратила правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між сторонами після досягнення позивачем повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв`язок саме як батька та дочки. Це обумовлює існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов`язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі - навіть після смерті одного з них. Тож навіть після досягнення позивачем повноліття батько, який не позбавлений батьківських прав щодо неї, зберігає певні права та обов`язки, які ґрунтуються на факті кровного споріднення.

З повноліттям дитини виникають права батьків на утримання і піклування з боку повнолітніх сина/дочки та виникають відповідні кореспондуючі їм обов`язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями своєї дитини за законом.

Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином/дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та матір, які належно виконували свої обов`язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках і після цього), мають право на утримання від повнолітніх сина/дочки, а також на спадкування за законом. Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов`язків унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому.

У разі подання позову про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини суд не може відмовити у такому позові з тієї підстави, що під час розгляду цивільної справи і вирішення спору по суті дитина досягла повноліття.

Незважаючи на досягнення дитиною повноліття, суд має встановити обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених статтею 164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити відповідне судове рішення.

Такі висновки суду ґрунтуються на правовій позиції, наведені в постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2024 у справі №185/9339/21, яка є релевантною даній справі.

Визначаючи обґрунтованість підстав позову суд оцінив наявні у справі докази та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 18 та частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII та набула чинності для України 27.09.1991, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ці положення міжнародного законодавства знайшли своє визначення у законодавстві національному, і відповідно до вимог статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину. За змістом статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У випадку виникнення підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, зокрема, у разі ухилення від своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстокого поводження з дитиною.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

При цьому наведені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З наданих доказів встановлено, що відповідач систематично протягом тривалого часу аж до повноліття позивача ухилявся від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення її необхідних умов життя, навчання та виховання. Доказів на підтвердження поважності ухилення від виконання батьківських обов`язків суду не надавалося.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Пунктами 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У даній справі суд, визнаючи, що законодавство України і усталена практика Європейського Суду з прав людини визначає позбавлення батьківських прав крайньою мірою при вирішенні подібних справ, констатує триваючу свідому пасивну поведінку відповідача щодо позивача як батька до дитини, тому не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі.

Враховуючи всі обставини справи, з метою подальшого захисту інтересів позивача як повнолітньої доньки, задля виключення для відповідача можливості претендувати на своє утримання нею, суд вважає за необхідне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_1 .

При цьому суд враховує, що відповідач є чоловіком працездатного віку, відомості про наявність у нього проблем зі здоров`ям відсутні, він працює, добре обізнаний про свої обов`язки, але свідомо відмовився їх виконувати, що він, покинувши дитину, через власні образи протягом більшої частини життя доньки усвідомлено нехтував її правами (як на матеріальне забезпечення, так само й в інших сферах її життя), отже, обставин, які б об`єктивно могли перешкоджати йому опікуватися дитиною, не встановлено. Його ухилення від виконання батьківських обов`язків триває значний період часу, донька не відчувала та не відчуває піклування, любові та турботи батька, не отримує від нього жодного виду добровільної допомоги. Вказане свідчить, що ОСОБА_2 не має інтересу відновити та берегти батьківські відносини, що зміцнює переконання суду про необхідність задоволення позовних вимог та позбавлення його батьківських прав.

Зміст висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав лише з підстави повноліття позивача не змінює висновків суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки досліджена судом сукупність доказів у справі дала підстави встановити обґрунтованість передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав, про що суд і ухвалює відповідне судове рішення.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст.141 ЦПК України через задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір розмірі 1064,96 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,128,258,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (49006, м. Дніпро, пр. Л. Українки, 65, код за ЄДРПОУ 44209446) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно повнолітньої доньки ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем та третьою особою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про його перегляд відповідачем та подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 30.10.2026.

Суддя: В.С. Салькова