Рішення № 141112650, 02.11.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 листопада 2026 рокуСправа № 280/8546/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.06.2026 №083950029268 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу з 17.06.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з підстави недосягнення 55-річного віку. Позивач вказує, що вона має необхідний загальний та пільговий стаж, набутий до 01.04.2015, а тому, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, має право на призначення пенсії після досягнення 50 років. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 щодо вирішення такої нормативної колізії на користь застрахованої особи, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.06.2026 № 083950029268 та зобов`язати його призначити пенсію з дати звернення 17.06.2026, а також стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 21.08.2026 відкрито провадження у справі №280/8546/26, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 04.09.2026 до суду свій письмовий відзив, у якому зазначає, що органи Пенсійного фонду України діють виключно на підставі та в межах повноважень чинного законодавства, яке визначає пріоритет Закону України №1058-IV над іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного забезпечення. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 цього Закону, пільгова пенсія за віком за Списком №2 призначається жінкам лише після досягнення 55 років, тоді як позивачу на момент звернення виповнилося 50 років 5 місяців. Посилання позивача на статтю 13 Закону України №1788-XII та Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 вважає безпідставними, оскільки після внесення змін Законом №2148-VIII регулювання цих відносин повністю передано до Закону №1058-IV, а Закон №1788-XII у цій частині припинив свою дію та до новостворених правовідносин не застосовується. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що доводи відповідача не спростовують фактичних та правових підстав позову. Позивач наголошує, що відповідач у своєму відзиві фактично визнав наявність у неї необхідного загального страхового (33 роки 8 місяців 18 днів) та пільгового стажу за Списком №2 (18 років 3 місяці 20 днів), набутого до 01.04.2015, а також її вік на момент звернення. Відтак, суть спору зводиться виключно до визначення правомірного пенсійного віку 50 чи 55 років. Позивач вказує, що колізія між Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV у цих правовідносинах уже була предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, яка вирішила її на користь особи, застосувавши принцип найбільш сприятливого тлумачення законодавства. Оскільки обставини її справи повністю відповідають ознакам типової справи, позивач наголошує на обов`язковості врахування судом висновків Верховного Суду та безпідставності заперечень відповідача щодо розподілу судових витрат. Підтримує заявлені позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

17.06.2026 позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Пенсійного фонду України із заявою №2242 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За принципом екстериторіальності вказану заяву разом із доданими документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення від 25.06.2026 №083950029268, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням необхідного віку 55 років.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач скористалася процедурою адміністративного оскарження, однак рішенням відповідача від 16.07.2026 № 0300-0303-8/57574 за результатами розгляду скарги її право на призначення пенсії з 50-річного віку поновлено не було.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з позовом про визнання його протиправним, скасування та зобов`язання пенсійного органу призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дати звернення.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

У даній справі спірним є питання щодо пенсійного віку, при досягненню якого позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2: позивач вважає, що має право на такий вид пенсії після досягнення віку 50 років на умовах, передбачених пунктом «б» статті13 Закону №1788-XII, а відповідач стверджує, що пенсійний вік для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначається пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV і становить 55 років. При цьому, достатність наявного у позивача страхового та пільгового стажу для призначення пільгової пенсії відповідачем визнається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 досліджувала питання конкуренції норм Закону № 1058-IV та Закону № 1788-XII при визначенні права особи на пенсію за віком на пільгових умовах.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що 03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Обставини справи, яка розглядається, відповідають ознакам типової справи, щодо якої прийнято рішення у зразковій справі № 360/3611/20.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до 01.04.2015 працювала повний робочий день на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача, довідками про підтвердження наявного трудового стажу, розрахунком страхового стажу, проведеним органи Пенсійного фонду України.

На час звернення із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 від 17.06.2026 позивач досягла віку 50 років, мала достатній страховий та пільговий стаж, що підтверджується розрахунком долученим до матеріалів справи.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 1788-XII, відтак відмова в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах з посиланням на недосягнення віку 55 років, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Таким чином, оскільки позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ після досягнення віку 50 років, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, згідно квитанції № 3158-1452-3876-6550 від 16.08.2026.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м.Луцьк, Київський майдан, буд. 6; код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 25.06.2026 № 083950029268 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 17.06.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 02.11.2026.

Суддя Р.В. Сацький