Рішення № 141112495, 02.11.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 листопада 2026 рокуСправа № 280/9722/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Христофорова А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ» (69118, м. Запоріжжя, вул. 40 річчя Перемоги, буд. 9, кв. 57, ЄДРПОУ 40730049) до Запорізької митниці (69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, буд. 12, ЄДРПОУ 40730049) про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів

ВСТАНОВИВ:

15.09.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці, в якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2026/000181, винесену Запорізькою митницею;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA112080/2026/000029/2 від 02.09.2026, винесене Запорізькою митницею.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, для визначення митної вартості товарів за першим методом за ціною договору. Вважає, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Зауважує також, що митницею при застосуванні резервного методу було взято ціну, зазначену у митних деклараціях № 26UA206050000027U9 від 06.01.2026 та № 26UA100230413487U5 від 24.06.2026, при цьому, позивачу не відомо, які товари та на яких умовах імпортувалися за даними деклараціями, чи не було їх скасування, а головне скільки та за якими цінами було імпортовано ідентичних та аналогічних товарів на територію України. Звертає увагу на той факт, що відповідач зазначаючи відсутність ідентичних чи аналогічних товарів, ввезених на територію України, для визначення митної вартості посилається на конкретну вартість у декларації, де на відміну від наданих позивачем документів, ціну визначено не за одиницю товару, а у кілограмах. З урахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 21.09.2026 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ» до Запорізької митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів та відкрито провадження у справі №280/9722/26.

Призначено розгляд адміністративної справи №280/9722/26 по суті за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) Запорізьким окружним адміністративним судом, розташованим за адресою: вул. Сергія Синенка, 65В, м. Запоріжжя, 69041.

Відповідач позов не визнав, 02.10.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №57144), у якому вказує, що під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 01.09.2026 №26UA112080004937U3 встановлено, що надані, відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Надані документи не містили усім відомостей для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, вказує, що позивачем не було усунуто сумнівів відповідача у достовірності та об`єктивності даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття митницею оскарженого рішення. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.10.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Запорізької митниці щодо розгляду адміністративної справи №280/9722/26 в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 21.10.2026 року зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ» надати пояснення щодо зазначення в інвойсі від 18.05.2026 № HX2026-194, експортній декларації країни відправлення від 20.06.2026 № 020220260000677499 та в специфікації від 19.05.2026 № 1 портом призначення - Одеса, а в коносаменті від 24.06.2026 № SHNGB260678 порт розвантаження Констанца в контексті відсутності інформації про порти Одеси в наданих до митного органу документах, інформацію стосовно митного оформлення послуг в порту Констанца, а також пояснення стосовно дотримання умов поставки FOB TIANJIN Китай, разом із документами, підтверджуючими вказані обставини.

22.10.2026 року позивачем надані до суду відповідні пояснення та додаткові документти.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «УТД ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 40730049) зареєстровано юридичною особою 09.08.2016. Основним видом діяльності позивача, зокрема, є: 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

Між позивачем, як «покупець» та фірмою HEBEI HENGXIANG ENGINEERING MATERIALS CO., LTD. Китай, як «продавець» укладено договір №НХ2026-194 від 18.05.2026, відповідно до якого продавець продає, а покупець покупає товар. Номенклатура товару описана у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна Договору визначається як вартість усіх товарів, які будуть доставлені покупцеві протягом терміну дії цього Договору. Вартість товару визначається окремими Специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього Договору. У вартість товару входять витрати на пакування, маркування та збереження. Покупець здійснює оплату згідно з умовами Договору або Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору. Покупець вносить передплату в розмірі 100% від загальної вартості товару, зазначеної у відповідних Специфікаціях. Базис поставки приймається FOB TIANJING згідно з «Інкотермс-2010» (п.1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.4.1, 3.4.2, 3.6 Договору). (а.с 23-25)

19.05.2026 сторонами за зовнішньоекономічним договором підписана Специфікація №1 до Договору №НХ2026-194 від 18.05.2026 на суму 20200 дол. США. (а.с. 26-27)

20.05.2026 позивачем на рахунок контрагента на підставі контракту № НХ2026-194 від 18.05.2026 перераховано передоплату у розмірі 6090 дол. США, що підтверджується копією свіфт платежу. (а.с. 33)

05.06.2026 позивачем на рахунок контрагента на підставі контракту № НХ2026-194 від 18.05.2026 перераховано остаточну суму в розмірі 14110 дол. США, що підтверджується копією свіфт платежу. (а.с. 34)

01.09.2026 року Позивачем подано до митного оформлення згідно зі ст. 257 Митного кодексу України ЕМД режим ІМ 40 ДЕ, якій присвоєно № 26UA112080004937U3 (гр. А митної декларації) на товари, що зазначені в гр. 31 ЕМД:

- товар № 1 «Устаткування для металевої горизонтальної опалубки та будівельних риштувань:- Steel Prop / Сталева опора - 1000шт. Регулювання висоти 1,7-3,0м.- Steel Prop / Сталева опора - 800шт. Регулювання висоти 2,0-3,5м.- Steel Prop / Сталева опора - 500шт. Регулювання висоти 2,2-4,2м. Матеріал: Q235, Внутрішня труба: 48х2,5мм, Зовнішня труба: 60х2,0мм, Пластина: 120х120х4мм, Поверхня: електрооцинкована. Опора регулювальна; виготовлена із оцинкованої сталі; являється частиною будівельних лісів (риштувань), вишки-тури та використовується як опора для встановлення їх на потрібний рівень. Не подвійного та не військового призначення. Не містять у своєму складі радіоактивних матеріалів. Для цивільного використання. Торговельна марка: HENG XIANG. Виробник - HEBEI HENGXIANG ENGINEERING MATERIALS CO., LTD. Країна виробництва Китай»;

- товар № 2 ««Устаткування для металевої горизонтальної опалубки та будівельних риштувань:- Steel Prop Forkhead / Сталева вилка для риштування - 300шт. Регулювання висоти 0,8м.Матеріал: Q235, Пластина 225 х 150 х 5мм, Кутник 30 х 30 х 3 х 185мм, труба 32 х 2,0 х 150мм. Покриття: холодне цинкування. Виготовлені із оцинкованої сталі; являються невід`ємною частиною будівельних лісів (риштувань), вишок-турів та призначений для кріплення сполучених елементів і їх фіксації. Не подвійного та не військового призначення. Не містять у своєму складі радіоактивних матеріалів. Для цивільного використання. Торговельна марка: HENG XIANG. Виробник - HEBEI HENGXIANG ENGINEERING MATERIALS CO., LTD. Країна виробництва - Китай».

До митного оформлення позивачем надіслано документи зазначені в гр. 44 даної ЕМД. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № UA112080/2026/000181, виписаної відповідачем.

Посадовою особою митниці при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено наступне:

1. В наданих до митного оформлення платіжних документах SWIFT від 05.06.2026, № SWIFT б/н та від 20.05.2026 відсутнє посилання на специфікацію від 19.05.2026 № 1, яка, згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 18.05.2026 № HX2026-194, є невід`ємною його частиною. Відповідно до пункту 3.4 договору від 18.05.2026 № HX2026-194 умовами оплати є 100% передоплата від загальної вартості товару, якщо інше не зазначено у специфікації. У специфікації від 19.05.2026 № 1 зазначено, що вноситься передоплата в розмірі 30% від загальної вартості товару, а остаточний розрахунок у розмірі 70% від загальної вартості товару перед відправкою товару. Відповідно платежі повинні були бути здійснені по цій специфікації, однак її реквізити відсутні в платіжних документах. Також, згідно пунктів 2.1-2.2 ціна договору визначається як вартість усіх товарів, які будуть доставлені покупцеві протягом терміну дії договору та визначається окремою специфікацією, тобто загальний об`єм поставки по цьому договору не обмежується лише однією партією товару по одній специфікації. Тому, навіть при однаковій сумі платежів у платіжному документі та специфікації №1, неможливо однозначно віднести дану оплату до цієї партії товару, так як вона може стосуватися будь яких інших специфікацій, які згідно пункту 2.2 є невід`ємною частиною цього договору . Відповідно до п.15 Розділу ІІ Постанови Нацбанку від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (із змінами та доповненнями) платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Виходячи із вищевикладеного, декларантом не надано у повному обсязі документів, які б підтверджували оплату за товар, а надані документи (платіжні документи, договір, специфікація, рахунок фактура) містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (фактурна вартість, не підтверджено сплату за товар).

2. В наданому до митного оформлення інвойсі від 18.05.2026 № HX2026-194 відсутнє посилання на специфікацію від 19.05.2026 № 1 , яка визначає вартість товару та згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 18.05.2026 № HX2026-194 є невід`ємною його частиною. Відсутність в інвойсі посилання на специфікацію не дає можливості перевірити чи всі ключові умови поставки, які мають прямий вплив на визначення митної вартості, збігаються та є чинними, або ж інвойс стосується іншої специфікації з іншими умовами постачання товару. Також варто зазначити, що на інвойсі відсутні відмітки іноземних митних органів, в той час, як такі відмітки наявні в автотранспортних накладних CMR від 28.08.2026 № 2808, CMR від 28.08.2026 № 9031. Відповідно надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

3. В наданому до митного оформлення інвойсі від 18.05.2026 № HX2026-194, експортній декларації країни відправлення від 20.06.2026 № 020220260000677499 та в специфікації від 19.05.2026 № 1 портом призначення зазначено Одеса, а в коносаменті від 24.06.2026 № SHNGB260678 порт розвантаження зазначається Констанца. Варто зазначити, що в експортній декларації країни відправлення відсутній номер наданого коносамента. До митного оформлення надані документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме рахунок від 28.08.2026 №47, довідки про транспортні витрат від 28.08.2026 № 4927-2, № 4927-3, б/ н, в яких відсутня інформація про порти Одеси, а вже наявна інформація про порт розвантаження Констанца. Відповідно в наданих до митного оформлення документах, що повинні містити відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також наявні розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

4. До митного оформлення не подані документи щодо обов`язкових послуг в порту Констанца: НРР, локальні витрати в порту Констанца, щодо обов`язкової послуги контейнерної лінії із оформлення дозволу на повернення контейнеру, оформлення Т1, демередж, витрати на зберігання, відповідно дані витрати не включені до митної вартості . В довідках про транспортні витрати від 28.08.2026 № 4927-2, №4927-3, № б/н та рахунку від 28.08.2026 № 47 вказані лише загальні витрати на транспортно-експедиторські послуги та фрахт. Згідно наданих документів партія товару розділена на дві частини (CMR від 28.08.2026 № 2808 перевізник ФОП ОСОБА_1 , CMR від 28.08.2026 № 9031 перевізник АТП-2004) та лише в одній частині (перевізник ФОП ОСОБА_1 ) вказані послуги по оформленню Т1, однак при цьому інші послуги відсутні та не зазначений маршрут фрахту (відсутній порт відправлення, лише країни Китай) і маршрут автоперевезення до кордону України . Крім того, встановлено невідповідність між особою, яка надала відомості про вартість перевезення, та фактичним виконавцем робіт. Довідка від 28.08.2026 №4927-2 була видана експедитором ТОВ «Порта Маріс Лоджистікс», тоді як згідно CMR фактичне перевезення здійснював АТП-2004 , що свідчить про залучення третіх осіб, однак підтвердження договірних відносин між вказаними підприємствами до митного оформлення не надано. Відповідно до наданих документів інвойс від 18.05.2026 № HX2026-194, специфікація від 19.05.2026 № 1, договір від 18.05.2026 № HX2026-194 товар постачається на умовах поставки FOB TIANJIN, Китай. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна (фактурна вартість) за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Відтак, з моменту завантаження на борт контейнеровоза всі подальші витрати на фрахт, страхування та логістику до порту призначення, а також ризики пошкодження товару, покладаються виключно на покупця. Відтак, оскільки умови FOB передбачають, що витрати на перевезення після порту відвантаження є складовою митної вартості, вони повинні бути підтверджені документами, що піддаються обчисленню. Варто зазначити, що відповідно до наданої довідки від 28.08.2026 № б/н зазначено, що завантаження у порту Констанца проводилось за рахунок вантажовідправника, що суперечить умовам поставки FOB TIANJIN, Китай. Відповідно в наданих до митного оформлення документах, що повинні містити відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також наявні розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

В складі електронного повідомлення, митницею декларанту надіслана інформація щодо запиту надання додаткових документів відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МКУ та ч. 3 ст. 53 МКУ, а саме: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно ч. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Також повідомлено, що згідно ч. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

01.09.2026 декларант листом повідомив митницю, що бажає надати додаткові документи, та відповідно до ст. 255 МКУ просив продовжити час митного оформлення.

Проте, 02.09.2026 декларант повідомив, що документи на вантаж, що йде на адресу ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УТД ПРОФІ", згідно з INVOICE 18.05.2026 № HX2026-194. до Контракту № 18.05.2026 № HX2026-194 р., CMR від 28.08.2026 № 2808, CMR від 28.08.2026 № 9031 на вантаж - Устаткування для металевої горизонтальної опалубки та будівельних риштувань, були надані в повному обсязі. Інші документи в десятиденний термін не надаватимуться. Просив припинення 10-денного терміну, встановленого ч. 3 ст. 53 Кодексу у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 255 Митного кодексу України та провести митне оформлення ВМД № 26UA112080004937U3 від 01.09.2026 на підставі наданих документів.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято Рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 02.09.2026 № UA112080/2026/000029/2, із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості № 2ґ (резервного) у відповідності з вимогами ст. 64 МКУ. (а.с. 11-14)

Джерелом інформації для винесеного Рішення стала наявна у митному органі цінова інформація щодо раніше визнаних митних вартостей з розрахунку:

- щодо товару № 1 2,01 USD/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких є максимально наближеним до нього за ЕМД від 06.01.2026 № 26UA206050000027U9 (товар № 3 - «Металоконструкції з чорних металів, устаткування для опалубок, риштувань загального призначення, нові в розібраному стані»; країна відправлення - «CN»; умови поставки FOB QINGDAO, виробник - «WANJUN MACHINERY EQUIPMENT Co., Ltd», країна виробництва «CN», країна відправлення Китай, характер угоди посередницький); за митною декларацією від 22.01.2026 № 26UA112080000450U8 (товар № 1- «Вироби з чорних металів: устаткування для металевих риштувань»; країна відправлення - «CN»; умови поставки FOB TIANJIN, виробник - «SICHUAN TAISHENGLAN TECHNOLOGY CO., LTD», країна виробництва «CN», країна відправлення Китай, контракт, укладено з виробником);

- щодо товару № 2 з розрахунку 4,08 USD/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких є максимально наближеним до нього за ЕМД від 24.06.2026 № 26UA100230413487U5 (товар № 2 Кронштейни, виготовлені з оцинкованої сталі. Країна виробництва CN. Виробник NINGBO POWER ELECTRIC MOTOR CO.,LTD., умови поставки FOB NINGBO, CN, країна відправлення Китай; характер угоди контракт, укладено з виробником).

У митному оформленні ЕМД від 01.09.2026 № 26UA112080004937U3 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.09.2026 № UA112080/2026/000181 (а.с. 8-10).

Оформлення вищезазначеного товару декларантом здійснено та випущено у вільний обіг за ЕМД від 03.09.2026 № 26UA112080004967U7 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. (а.с. 19-22) Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання гарантій відповідно до ч. 7 ст. 55 та розділу Х МК України.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

У силу приписів статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами частини 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2 та 3 статті 58 МК України закріплено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).

Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне визначити те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 620/1735/20.

Крім того, Верховним Судом ще у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16 та від 14.08.2018 у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

В постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У свою чергу, у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

При цьому, згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Всі вказані документи узгоджуються між собою та містять необхідні відомості про вартість перевезення згідно із положеннями частини 2 статті 53 МК України.

Щодо зауваження митного органу про те, що в наданих до митного оформлення платіжних документах SWIFT б/н від 05.06.2026, SWIFT б/н та від 20.05.2026 відсутнє посилання на специфікацію від 19.05.2026 № 1, яка, згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 18.05.2026 № HX2026-194, є невід`ємною його частиною, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі - Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг (далі - користувач), які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції.

Відповідно до п. 14 розділу ІІ Постанови № 216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);

2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);

5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);

6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];

9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;

10) призначення платежу;

11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);

12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);

13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

Пунктом 15 розділу ІІ Постанови № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що платіжні документи SWIFT від 20.05.2026 №200526/2089978 та SWIFT від 05.06.2026 № 050626/2095751 містять посилання на договір № НХ2026-194 від 18.05.2026 та номер замовлення на Alibaba 24841728501048145, передбачені Постановою № 216, які надають можливість ідентифікувати операцію за сторонами, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обовязкового посилання на специфікації у SWIFT повідомленні.

Крім того, у специфікації № 1 від 19.05.2026 року вказано: п. 3.1 покупець вносить передоплату за товар в сумі 6090,00 дол. США; п. 3.2 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар перед відправкою товару на суму 14110,00 дол. США; п. 3.3 номер замовлення на Alibaba 24841728501048145. Суд вважає, що з аналізу змісту специфікації № 1 від 19.05.2026 та платіжних документів SWIFT від 20.05.2026 №200526/2089978 та SWIFT від 05.06.2026 № 050626/2095751, наданих позивачем до митного органу разом з митною декларацію № 26UA112080004937U3, можна ідентифікувати оплату імпортованого товару саме відповідно до цієї специфікації, жодних розбіжностей дані документи не містять.

Повідомлення, сформовані за результатами здійснення переказів в іноземній валюті, в тому числі за допомогою системи SWIFT, за умови наявності у них всіх реквізитів, що дозволяють ідентифікувати здійснення такої операції, можуть вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар, а в даному випадку також віднести таку оплату до партії товару за митною декларацію № 26UA112080004937U3, відповідно до специфікації № 1 від 19.05.2026.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, вказано також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

Щодо доводів митниці про відсутність в інвойсі від 18.05.2026 № НХ2026-194 посилання на специфікацію від 19.05.2026 № 1, суд враховує, що відповідно до частини 1, пунктів 3, 4 частини 2 статті 53 МК України, декларант подає митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару, зокрема інвойс та, якщо інвойс оплачено, - банківські платіжні документи.

При цьому, чинне законодавство не містять вимог до інвойсу, не встановлюють його обов`язкові реквізити.

Також, судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення надано інвойс (комерційний рахунок), який містить відомості про найменування, кількість та вартість товару, який замовлено позивачем, що, в свою чергу, дає можливість встановити обсяги поставки товару та не містить розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Відтак, наведені вище твердження митниці є безпідставними. Так само відповідачем не наведено жодної норми національного або іноземного законодавства, яка б вимагала обов`язкової наявності на інвойсі відміток іноземних митних органів.

Щодо транспортних витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості.

В той же час, згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну України №599 від 24.05.2012, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Судом встановлено, що сторонами були узгоджені умови постачання товару FOB SHANGHAI (СHAІNА).

Відповідно до Інкотермс 2010 умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

Тобто за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, фрахт судна. При цьому, термін FOB не покладає на покупця обов`язку здійснювати обов`язкове страхування товару, це його право.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 зробив висновок, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

До митного контролю надано, зокрема:

- Договір транспортного експедирування №04062026 від 04.06.2026, укладений між ТОВ "Порта Маріс Лоджистікс" (Експедитор) та ТОВ "УТД ПРОФІ" (Замовник) про надання транспортно-експедиційних послуг замовнику.

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що організація виконання Експедитором визначених Договором послуг здійснюється на підставі заявки, яка оформлюється та узгоджується Сторонами. Заявки є додатками та невід`ємними частинами цього Договору.

Підпунктом 2.1.3 п. 2.1 Договору встановлено, що Експедитор має право залучати до виконання своїх обов`язків за Договором третіх осіб на свій розсуд;

- Договір перевезення вантажів № 2608-24 від 24.08.2026, укладений з ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) та ТОВ «УТД ПРОФІ» (Замовник) надання послуг з перевезення.

Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що перевезення вантажів здійснюється автомобільним транспортом та виконується Перевізником на підставі заявок.

Щодо надання транспортних послуг третіми особами, суд зазначає, що договірні та фінансові відносини у позивача існують, зокрема, з експедитором ТОВ "Порта Маріс Лоджистікс". При цьому, Позивач не є стороною господарських відносин між своїм експедитором та залученими ним третіми особами, а тому не володіє і, згідно із законодавством, не зобов`язаний володіти та надавати митному органу договори, рахунки чи платіжні документи між цими суб`єктами. Вимога митниці надати такі документи є неправомірною.

З приводу залучення Експедитором для виконання послуг з ТЕО інших осіб Верховний суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «….Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом №GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016, а саме "GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd", адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією- перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп…..».

Таким чином, залучення кількох компаній до процесу перевезення не є «розбіжністю», а стандартним та передбаченим договором способом організації логістики. Вартість транспортних послуг для позивача повністю підтверджена документами, наданими від його контрагента-експедитора, що й було надано митному органу.

Друга частина товару перевозилась іншим перевізником ФОП ОСОБА_1 , з яким позивачем укладено відповідний договір перевезення.

На виконання умов зазначених Договорів, позивачем надані заявки на перевезення № 040601 від 04.06.2026, № 260801 від 26.08.2026 до Договору транспортного експедирування №04062026 від 04.06.2026; № 1 від 24.08.2026 до Договору перевезення вантажів № 2608-24 від 24.08.2026.

Відповідно до Довідки про транспортні витрати № 4927-2 від 28.08.2026, складеної ТОВ "Порта Маріс Лоджистікс", контейнер TEMU2579031, авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 перевозить частину вантажу згідно супроводжувального листа бн від 24.08.2026 для ТОВ «УТД ПРОФІ». Відшкодування вартості морського фрахту за маршрутом Китай м. Констанца (Румунія) складає 81687,53 грн. Вартість транспортно експедиторського обслуговування (Т1)складає 9093,69 грн. Відшкодування вартості транспортно експедиторських послуг та автоперевезення до кордону України складає 20117,51 грн. Відшкодування вартості транспортно експедиторських послуг та автоперевезення по території України (після кордону) складає 35431,02 грн. Експедиторська винагорода 200 грн.

Відповідно до Довідки про транспортні витрати № 4927-3 від 28.08.2026, складеної ТОВ "Порта Маріс Лоджистікс", контейнер TEMU2579031, авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 перевозить частину вантажу згідно супроводжувального листа бн від 24.08.2026 для ТОВ «УТД ПРОФІ». Відшкодування вартості морського фрахту за маршрутом Китай м. Констанца (Румунія) складає 207183,55 грн. Експедиторська винагорода 100 грн.

Відповідно до Довідки про транспортні витрати б/н від 28.08.2026, виданої ФОП ОСОБА_1 міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу автомобілем DAF НОМЕР_3 / НОМЕР_4 по маршруту м. Констанца (Румунія) п.п. Джурджулєшти Рені становить 45780,28 грн., п.п. Джурджулєшти Рені м. Запоріжжя становить 89050 грн.

При цьому з наданих документів чітко встановлюється структура транспортно-експедиційних витрат та їхній зв`язок з конкретною партією товару і контейнером №TEMU 2579031.

Так, рахунками ТОВ "Порта Маріс Лоджистікс" №1264 від 28.08.2026, № 1266 від 28.08.32026, ФОП ОСОБА_1 № 47 від 28.08.2026 документально підтверджено витрати, понесені як за межами митної території України, так і транспортні послуги на території України.

Стосовно доводів Відповідача щодо зазначення в інвойсі від 18.05.2026 № HX2026-194, експортній декларації країни відправлення від 20.06.2026 № 020220260000677499 та в специфікації від 19.05.2026 № 1 портом призначення - Одеса, а в коносаменті від 24.06.2026 № SHNGB260678 порт розвантаження Констанца, суд враховує наступне.

На виконання ухвали суду від 21.10.2026 року про витребування доказів, позивачем надані до суду пояснення де зазначено, що відповідно до первинних домовленостей між продавцем та покупцем, а також оформлених товаросупровідних документів, товар було відвантажено з Китайської Народної Республіки з портом призначення Одеса Україна, на умовах поставки FOB TIANJIN, Китай.

На момент відправлення вантажу морським транспортом кінцевим портом призначення було визначено порт Одеса, що й було відображено в інвойсі, експортній митній декларації та специфікації. Однак під час транспортування вантажу морем, у зв`язку з обставинами, пов`язаними з припиненням функціонування порту Одеса та неможливістю здійснення розвантаження контейнера в зазначеному порту, морською контейнерною лінією CMA CGM було прийнято рішення про зміну порту розвантаження на порт Констанца, Румунія. У зв`язку зі зміною маршруту морського перевезення перевізником було здійснено переоформлення коносамента із зазначенням фактичного порту розвантаження Констанца, Румунія.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, відповідними коносаментами, а також повідомленням CMA CGM від 23.07.2026 року щодо імпортованих вантажів, які прямують до України.

Отже, суд вважає, що розбіжності між відомостями, зазначеними в інвойсі, експортній митній декларації та специфікації, і даними коносамента, виникли виключно внаслідок зміни порту розвантаження під час міжнародного морського перевезення та не пов`язані зі зміною умов зовнішньоекономічної угоди, не вплинули на погоджені сторонами умови поставки, найменування, кількість і вартість товару, а тому не можуть створювати для митного органу сумнівів у заявлених числових значеннях складових митної вартості товарів.

Крім того, в матеріалах справи наявні (та були надані митному органу) CMR від 28.08.2026 № 2808 перевізник ФОП ОСОБА_1 , CMR від 28.08.2026 № 9031 перевізник АТП-2004, які також підтверджують факт здійснення перевезення вантажу з порту розвантаження в м. Констанца до кінцевого пункту отримання товару в м. Запоріжжя.

Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Щодо правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів суд зазначає таке.

Відповідно до частин другої та третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі неможливості визначення митної вартості шляхом застосування попереднього методу.

Згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Судом встановлено, що під час прийняття оскаржуваних рішень Запорізька митниця застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, використавши інформацію про митну вартість товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше.

Зокрема, при прийнятті рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 02.09.2026 № UA112080/2026/000029/2 митним органом використано відомості митних декларацій:

- щодо товару № 1 2,01 USD/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких є максимально наближеним до нього за ЕМД від 06.01.2026 № 26UA206050000027U9 (товар № 3- «Металоконструкції з чорних металів, устаткування для опалубок, риштувань загального призначення, нові в розібраному стані»; країна відправлення - «CN»; умови поставки FOB QINGDAO, виробник - «WANJUN MACHINERY EQUIPMENT Co., Ltd», країна виробництва «CN», країна відправлення Китай, характер угоди посередницький); за митною декларацією від 22.01.2026 № 26UA112080000450U8 (товар № 1- «Вироби з чорних металів: устаткування для металевих риштувань»; країна відправлення - «CN»; умови поставки FOB TIANJIN, виробник - «SICHUAN TAISHENGLAN TECHNOLOGY CO., LTD», країна виробництва «CN», країна відправлення Китай, контракт, укладено з виробником).);

- щодо товару № 2 з розрахунку 4,08 USD/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких є максимально наближеним до нього за ЕМД від 24.06.2026 № 26UA100230413487U5 (товар № 2 Кронштейни, виготовлені з оцинкованої сталі. Країна виробництва CN. Виробник NINGBO POWER ELECTRIC MOTOR CO.,LTD., умови поставки FOB NINGBO, CN, країна відправлення Китай; характер угоди контракт, укладено з виробником.

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про вищий рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше, сама по собі не свідчить про неправильність визначення декларантом митної вартості оцінюваних товарів.

Використання інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби може бути підставою для проведення додаткової перевірки заявленої митної вартості, однак не звільняє митний орган від обов`язку належного обґрунтування прийнятого рішення.

При цьому митний орган повинен враховувати характеристики товарів, умови їх поставки, обсяг партії, комерційні умови продажу та інші обставини, які можуть впливати на формування ціни.

Суд звертає увагу, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів митний орган зобов`язаний не лише зазначити номер та дату митної декларації, використаної як джерело інформації, а й обґрунтувати можливість використання відповідних відомостей для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Зокрема, належному обґрунтуванню підлягають числове значення скоригованої митної вартості та обставини, які вплинули на її визначення, з урахуванням можливих відмінностей між оцінюваними товарами та товарами, відомості про які використано для коригування.

Разом із тим у відзиві відповідач посилається переважно на номери митних декларацій та відповідні цінові показники, не наводячи детального порівняння характеристик товарів, умов поставки та інших обставин, які впливають на їх митну вартість. Більш того, зазначаючи про неможливість застосування попередніх методів, ніж резервний, митний орган посилається на конкретну вартість товару у митних деклараціях, де на відміну від наданих позивачем документів (митної декларації, специфікації, інвойсу) ціну визначено не за одиницю товару, а у кілограмах.

За таких обставин саме посилання на вищий рівень митної вартості за іншими митними деклараціями не є достатнім обґрунтуванням неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Крім того, застосування резервного методу передбачає попереднє встановлення неможливості визначення митної вартості за кожним із методів, що передують йому, з наведенням відповідних мотивів.

Отже, формальне посилання на відсутність інформації для застосування інших другорядних методів без належного обґрунтування не може саме по собі підтверджувати правомірність переходу до резервного методу.

Таким чином, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є достатніми для підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості товарів за резервним методом та правильності встановлених митним органом числових значень скоригованої митної вартості.

Проаналізувавши доводи сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності достатніх правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору.

Суд зазначає, що позивачем до митного оформлення були подані договір продажу, специфікація, комерційний інвойс, коносамент, пакувальний лист, транспортні та інші товаросупровідні документи, які у своїй сукупності містять відомості, необхідні для перевірки заявленої митної вартості товарів.

При цьому виявлені митним органом розбіжності не були належним чином пов`язані з конкретними числовими значеннями складових митної вартості, достовірність яких відповідач поставив під сумнів.

Суд звертає увагу, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Водночас неподання витребуваних документів саме по собі не є безумовною підставою для коригування митної вартості, якщо наявні документи дозволяють встановити її числові значення.

Крім того, відповідачем не наведено належного обґрунтування неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів та необхідності переходу до резервного методу.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст.246 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналізуючи всі доводи позовної заяви та відзиву, суд також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів UA112080/2026/000029/2 від 02.09.2026 не відповідає вимогам обґрунтованості, визначеним Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що картка відмови № UA112080/2026/000181 оформлена у зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог також і у частині визнання її протиправною та скасування.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами першою та третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, а також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені обставини справи та надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та відповідної картки відмови.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ» належать задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці.

Керуючись ст.ст.5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ» (69118, м. Запоріжжя, вул. 40 річчя Перемоги, буд. 9, кв. 57, ЄДРПОУ 40730049) до Запорізької митниці (69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, буд. 12, ЄДРПОУ 40730049) про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2026/000029/2 від 02.09.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2026/000181.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ» (69118, м. Запоріжжя, вул. 40 річчя Перемоги, буд. 9, кв. 57, ЄДРПОУ 40730049) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці (69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, буд. 12, ЄДРПОУ 40730049) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6994,67 грн. (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні) 67 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 листопада 2026 року.

Суддя А.Б. Христофоров