Рішення № 141111538, 02.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/31354/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

01.10.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №047050037583 від 29.06.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України періоди роботи ОСОБА_1 з 01.06.1999 по 16.10.2009 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», згідно відповідним записам трудової книжки серія НОМЕР_1 від 29.08.1995;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 22.06.2026 з дня подачи ОСОБА_1 заяви про призначення їй пенсії до управління ПФУ, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.06.2026 позивач, якій виповнилося 50 років, звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.06.2026 № 047050037583 їй відмовлено у зв`язку з відсутністю пільгового стажу та недосягненням 55-річного віку. До пільгового стажу не зараховано період її роботи машиністом холодильних установок на Дніпровському металургійному комбінаті з 01.06.1999 по 16.10.2009, хоча, на думку позивача, цей період підтверджено записами трудової книжки, архівною довідкою, документами про атестацію робочих місць та відомостями реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5). Позивач вважає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років вона має відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Ремез К. І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 02.11.2026.

Відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

09.10.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтовано тим, що після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 здійснюється виключно за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто після досягнення 55 років (пункт 2 частини 2 статті 114 цього Закону); період роботи позивача з 01.06.1999 по 16.10.2009 до пільгового стажу не зараховано, оскільки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» припинило діяльність, а рішення комісії щодо підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє, на дату звернення позивач не досягла віку 55 років і пільгового стажу не має.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзиву на позовну заяву не подало.

Щодо відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Згідно з пунктом 2 частини четвертої цієї статті до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. За частиною дев`ятою статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до неї додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи; учаснику справи, у якого немає електронного кабінету, такі документи направляються в паперовій формі листом з описом вкладення.

Відзив Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало в електронній формі через підсистему «Електронний суд». Позивач електронного кабінету не має, що зазначено і в самому відзиві. Отже, копію відзиву з додатками відповідач мав надіслати позивачу листом з описом вкладення та подати до суду доказ такого надіслання. Доданий до відзиву фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 08.10.2026 підтверджує лише направлення позивачу рекомендованого листа, але не його вміст: опису вкладення відповідач не подав. Отже, доказів надіслання позивачу саме копії відзиву та доданих до нього документів матеріали справи не містять.

За таких обставин позивач була позбавлена можливості ознайомитися з відзивом і доданими до нього документами та висловити щодо них свою позицію у відповіді на відзив (стаття 163 КАС України), що суперечить засадам рівності учасників судового процесу та змагальності сторін (стаття 8, частина перша статті 9, частина перша статті 44 КАС України). Тому суд не бере до уваги відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та додані до нього документи і вирішує справу за наявними в ній матеріалами (частина шоста статті 162 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України, наявною в матеріалах справи.

22.06.2026 позивач звернулася до Кам`янського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке прийняло рішення від 29.06.2026 № 047050037583 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

У рішенні зазначено, що вік заявниці становить 50 років, страховий стаж - 34 роки 07 місяців 16 днів, пільговий стаж відсутній. До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 01.06.1999 по 16.10.2009, оскільки згідно з даними ЄДРПОУ ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (код 05393043) припинило свою діяльність, а рішення комісії щодо підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє. Відповідач дійшов висновку, що на дату звернення за призначенням пенсії заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 55 років і у зв`язку з відсутністю пільгового стажу права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не має.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , заповненою 29.08.1995, позивач з 10.08.1995 працювала на Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф. Е. Дзержинського, зокрема:

- 01.06.1999 переведена там же машиністом холодильних установок, підмінним (розпорядження від 01.06.1999 № 21к, запис № 3);

- з 01.09.2000 управління реалізації товарів ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» перейменоване в управління громадського харчування (наказ від 14.08.2000 № 749);

- 02.01.2001 переведена машиністом холодильно-аміачних установок там же (розпорядження від 02.01.2001 № 19к, запис № 5);

- 01.11.2002 у зв`язку з удосконаленням структури управління переведена в управління харчування та торгівлі, плодоовочева база, машиністом холодильних установок 5 розряду (розпорядження від 01.11.2002 № 8к, наказ по комбінату від 13.09.2002 № 655, запис № 6);

- робоче місце атестовано на підставі постанови від 29.12.2006 № 992 (запис № 7);

- 16.10.2009 у зв`язку з удосконаленням структури управління комбінатом переведена в сортопрокатний цех машиністом насосних установок 4 розряду (наказ від 06.10.2009 № 904, розпорядження від 13.10.2009 № 239, запис № 8).

Архівною довідкою архівного управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 03.03.2026 № Ц-21/2-09/226 підтверджено, що позивач розпорядженням від 01.06.1999 № 21к переведена машиністом холодильних установок підмінним плодоовочевої бази управління реалізації товарів з 01.06.1999, розпорядженням від 02.01.2001 № 19к - машиністом холодильно-аміачних установок плодоовочевої бази управління громадського харчування з 02.01.2001, розпорядженням від 01.11.2002 № 8к - машиністом холодильних установок 5 розряду плодоовочевої бази управління харчування та торгівлі з 01.11.2002, розпорядженням від 04.04.2003 № 19к - машиністом холодильних установок 5 розряду дільниці зі зберігання та переробки плодоовочевої продукції управління харчування та торгівлі з 04.04.2003, а з 16.10.2009 переведена машиністом насосних установок сортопрокатного цеху. Документи з особового складу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» прийняті на зберігання до архівного управління на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі № 904/2104/19.

До позовної заяви також додано засвідчені архівним управлінням копії документів про атестацію робочих місць за умовами праці:

- постанови Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф. Е. Дзержинського від 30.05.1995 № 351 «Про атестацію робочих місць за умовами праці УРТ ДМК», якою затверджено перелік робочих місць, професій і посад управління реалізації товарів, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, та доручено долучити виписки з неї до трудових книжок машиністів холодильних аміачних установок, внесених до цього переліку;

- постанови ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» від 06.08.2002 № 639 про доповнення постанови від 25.12.2001 № 1269 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», додатком № 2 до якої за Списком № 2 в управлінні громадського харчування (плодоовочева база) атестовано робоче місце машиніста холодильних установок 5 розряду за позицією «машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки» (розділ XXXIII, код 23200000-14341; протокол атестаційної комісії від 04.06.2002 № 23);

- постанови ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» від 29.12.2006 № 992 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», додатком № 2 до якої за Списком № 2 в управлінні харчування та торгівлі (дільниця з переробки плодоовочевої продукції, компресорна) атестовано робоче місце машиніста холодильних установок за позицією «машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки» (розділ XXXIII, позиція 33; протокол атестаційної комісії від 29.11.2006 № 8);

- листів головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області від 26.10.1999 № 14/1-121 про продовження до 01.01.2001 строку дії постанови адміністрації та профкому комбінату від 20.10.1994 про атестацію робочих місць за умовами праці та від 27.12.2000 № 14/1-261 про згоду на використання до 31.12.2001 результатів санітарно-гігієнічних досліджень, отриманих під час попередньої атестації.

Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.08.2026 № 14 за результатами розгляду заяви позивача про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, вирішено, що для підтвердження періоду роботи з 01.06.1999 по 15.10.2009 для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 підстав немає. Комісія виходила з того, що за роз`ясненнями щодо застосування Списків № 1, № 2 право на пільгову пенсію мають машиністи холодильних установок, які обслуговують аміачно-холодильні установки та зайняті у виробництві продукції, а машиністи холодильних установок системи споживчої кооперації, які працюють на заготівельних, торговельних та інших непромислових підприємствах, таким правом не користуються; у трудовій книжці не зазначено характеру виконуваної роботи та зайнятості на умовах, передбачених Списками, повний робочий день; у наданих документах відсутня інформація про те, що заявниця працювала машиністом з обслуговування аміачно-холодильних установок дільниці виготовлення продукції.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), сформованими 08.09.2026, у розділі «Відомості по спеціальному стажу» за страхувальником з кодом 05393043 відображено спеціальний стаж з кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013Б1 за 1999 рік - 2 місяці, за 2001-2006 роки - по 12 місяців, за 2007 рік - 8 місяців 24 дні, за 2008 рік - 8 місяців 8 днів, за 2009 рік - 5 місяців 27 днів; відомостей про спеціальний стаж за 2000 рік ця форма не містить.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо віку, з досягненням якого позивач набуває право на пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) в редакції, чинній станом на 22.06.2026, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас пунктом «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VIII), передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 резолютивної частини). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 (провадження № 11-209заі21) дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, з одного боку, та Законом № 1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах: перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Пославшись на правовий висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».

Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі № 380/1208/25, застосовуючи висновки зразкової справи, зазначив, що визначальним є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, саме до 01.04.2015, а застосування цієї статті можливе щодо осіб, які до 01.04.2015 не лише працювали на відповідних посадах, а й набули необхідний пільговий стаж за Списком № 2 (пункти 23, 25).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На дату звернення до органу Пенсійного фонду України 22.06.2026 позивачка досягла 50 років, її страховий стаж, визнаний відповідачем, становить 34 роки 07 місяців 16 днів, а робота, яку вона просить зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, виконувалася в 1999-2009 роках, тобто до 01.04.2015.

Отже, у разі підтвердження пільгового стажу за Списком № 2 тривалістю не менше 10 років право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах визначається пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV. Висновок відповідача про недосягнення позивачкою пенсійного віку 55 років суперечить наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.06.1999 по 16.10.2009, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1058, чинній станом на 22.06.2026, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до абзацу першого пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Абзацом останнім пункту 20 Порядку № 637 передбачено, що у разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, уточнююча довідка підприємства, а за відсутності правонаступника - підтвердження періодів роботи у порядку, визначеному Пенсійним фондом України, потрібні тоді, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Належно оформлені записи трудової книжки про займану посаду і період роботи разом із документами про атестацію робочого місця підлягають оцінці органом Пенсійного фонду України при вирішенні питання про зарахування відповідного періоду до пільгового стажу.

Розділ XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (втратив чинність 16.01.2003), містив позицію 23200000-14341 «Машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки». Розділ XXXIII «Загальні професії (у всіх галузях господарства)» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, містить позицію 33 «машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки». Отже, з урахуванням пункту 3 Порядку № 383 ця професія належала до Списку № 2 протягом усього спірного періоду. У постанові про атестацію від 06.08.2002 № 639 робоче місце машиніста холодильних установок плодоовочевої бази віднесено до розділу XXXIII Списку № 2 за кодом 23200000-14341, а в постанові від 29.12.2006 № 992 - за позицією 33 розділу XXXIII.

Як встановлено судом, трудова книжка позивача містить записи про її роботу з 01.06.1999 машиністом холодильних установок, з 02.01.2001 - машиністом холодильно-аміачних установок, з 01.11.2002 - машиністом холодильних установок 5 розряду плодоовочевої бази управління харчування та торгівлі, а також запис про атестацію робочого місця на підставі постанови від 29.12.2006 № 992. Ці відомості узгоджуються з архівною довідкою від 03.03.2026 № Ц-21/2-09/226, з документами про атестацію робочих місць (постанови від 30.05.1995 № 351, від 06.08.2002 № 639, від 29.12.2006 № 992), якими робоче місце машиніста холодильних установок плодоовочевої бази (дільниці з переробки плодоовочевої продукції, компресорної) віднесено до Списку № 2 за позицією «машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки», а також з відомостями реєстру застрахованих осіб про спеціальний стаж позивача з кодом підстави ЗП3013Б1.

Утім у рішенні від 29.06.2026 № 047050037583 ці документи не оцінено: єдиною підставою незарахування спірного періоду до пільгового стажу Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області назвало припинення діяльності ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та відсутність рішення комісії. Однак припинення діяльності роботодавця саме по собі не позбавляє особу права на зарахування до пільгового стажу періодів роботи, підтверджених трудовою книжкою, архівними документами та даними реєстру застрахованих осіб, і не звільняє орган Пенсійного фонду України від обов`язку оцінити подані особою документи.

Оцінюючи як доказ рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.08.2026 № 14, суд зазначає, що Список № 2 відносить машиністів холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки, до загальних професій у всіх галузях господарства і не пов`язує право на пільгове пенсійне забезпечення за цією позицією із зайнятістю у виробництві продукції. Позивачка працювала не в системі споживчої кооперації, а на металургійному комбінаті, який за результатами атестації відніс її робоче місце до Списку № 2 саме за цією позицією. Посилання комісії на роз`яснення щодо машиністів холодильних установок системи споживчої кооперації не містить реквізитів цих роз`яснень і до обставин цієї справи не стосується, а відсутність у трудовій книжці формулювання про зайнятість повний робочий день сама по собі не спростовує результатів атестації робочого місця та відомостей, поданих роботодавцем до реєстру застрахованих осіб.

Разом з тим тривалість пільгового стажу позивача за Списком № 2 підлягає визначенню з урахуванням строків застосування результатів атестації робочих місць (пункт 4.2 Порядку № 383), зайнятості повний робочий день (пункт 2 Порядку № 383) та відомостей реєстру застрахованих осіб про спеціальний стаж (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV), які за 1999, 2000 і 2007-2009 роки не збігаються з календарною тривалістю спірного періоду. Крім того, за записом № 8 трудової книжки та архівною довідкою з 16.10.2009 позивачка працювала машиністом насосних установок сортопрокатного цеху, тобто період її роботи машиністом холодильних установок завершився 15.10.2009. Обчислення пільгового стажу на підставі зазначених документів відповідач за наслідками розгляду заяви позивача не здійснював, а суд не може підміняти орган Пенсійного фонду України в такому обчисленні.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.06.2026 № 047050037583 прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, а тому не відповідає критеріям, визначеним пунктами 1, 3 частини 2 статті 2 КАС України, і підлягає скасуванню.

Щодо належного відповідача та способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке і прийняло оскаржуване рішення. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення за заявою позивача про призначення пенсії не приймало.

Верховний Суд у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 зазначив, що дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача (пункти 33-36). Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.

У постанові від 04.08.2026 у справі № 340/5804/25 Верховний Суд виснував, що належним, ефективним і достатнім способом повного захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача, який прийняв оскаржуване рішення, а вимогу про зобов`язання органу за місцем проживання здійснити виплату визнав передчасною і похідною від вирішення питання про перерахунок, а тому такою, що не підлягає задоволенню (пункти 2527).

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до її пільгового стажу період роботи, призначити та виплатити пенсію задоволенню не підлягають, оскільки цей орган оскаржуваного рішення не приймав, а вимога про виплату пенсії, крім того, є передчасною до вирішення питання про її призначення.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та готує документи для її виплати.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки тривалість пільгового стажу позивача за Списком № 2, від якої залежить її право на пенсію за пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII, відповідачем не обчислювалася, а її обчислення потребує оцінки пенсійним органом усіх наданих документів і даних реєстру застрахованих осіб, суд для ефективного захисту прав позивача виходить за межі позовних вимог і зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 22.06.2026 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Заявлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру, які стосуються однієї пенсії та пов`язані між собою як основна та похідні. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що відповідає ставці судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру в паперовій формі (підпункт 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»), тобто за одну вимогу.

Отже, підстав для пропорційного розподілу судового збору немає, і сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на її користь у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, щодо якого позов задоволено.

Керуючись ст. 2, 5, 8, 9, 44, 72-77, 90, 139, 162, 163, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №047050037583 від 29.06.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез