Рішення № 141111498, 02.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/7768/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 13.02.2026 без урахування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 13.02.2026 позивач звернувся до відповідача з вимогою виплатити пенсію за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного у справі №160/15349/25 без урахування Постанови КМУ №821 від 14.07.2025. Відповідач же зазначив, що виплата без урахування цієї постанови чинним законодавством не передбачена, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 17.04.2026, відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач станом на 02.11.2026 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.

За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає його належним чином повідомленого про розгляд цієї справи.

Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 160/15349/25, яке набрало законної сили після перегляду в суді апеляційної інстанції 19.11.2025, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незастосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2022, 2023, 2024 роки при переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 12.04.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023, 2024 роки;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на письмове звернення від 13.02.2026 з питання виплати пенсії ОСОБА_1 , у листі від 06.03.2026 №25365-15443/A-01/8-0400/26 повідомило, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі №160/15349/25 з 12.04.2025 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 12.04.2025 по 28.02.2026 в сумі 39502,09 грн. В межах бюджетних асигнувань згідно Порядку №821 проведено виплату доплати на виконання рішення суду у лютому 2026 року в розмірі 9967,00 грн. Залишок доплати на виконання рішення суду станом на 01.03.2026 в сумі 29535,09 грн обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та подальша його виплата буде проводитись згідно Порядку №821 при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду.

Вважаючи застосування Порядку №821 у питані виплати пенсії протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 46 та 92 Конституції України чітко закріплено право громадян на соціальний захист і пенсійне забезпечення, основи та форми якого визначаються виключно законами України. Будь-яке втручання у сферу пенсійних виплат, зокрема встановлення додаткових умов, обмежень асигнувань чи особливих часових параметрів для їх отримання, є прерогативою законодавчої влади і не може здійснюватися актами Кабінету Міністрів України.

За змістом статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з фундаментальних засад судочинства. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на всій території України, а держава зобов`язана забезпечити його реалізацію у визначеному саме законом порядку. Цей принцип є невід`ємною складовою права на справедливий суд, закріпленого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання, встановлює Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

Так, статтею 2 Закону № 4901-VI визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до п.1 статті 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Так, правові засади виконання судових рішень та державні гарантії їх виконання визначені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Зазначені закони регулюють, зокрема, виконання рішень, боржниками за якими є державні органи.

Пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено здійснення з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду за окремими напрямами за джерелами їх виплати.

Також, пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що починаючи з 1 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінету Міністрів України доручено забезпечити визначення порядку виконання цієї норми.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.07.2025 №821, якою затвердив Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок № 821).

Цим Порядком Уряд визначив механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Пунктами 5 та 6 Порядку № 821 передбачено здійснення виплат нарахованих за минулий час сум пенсій та перерахованих пенсій за рішеннями суду в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

За пунктом 7 Порядку № 821 сума виплати визначається пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням. Пунктом 8 цього Порядку передбачено перенесення невиплачених протягом поточного бюджетного періоду сум на наступний бюджетний період із їх виплатою в межах установлених бюджетних асигнувань.

Частина третя статті 7 КАС України встановлює пріоритет застосування акта вищої юридичної сили в разі невідповідності йому іншого правового акта.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд ураховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Спірним у цій справі є питання правомірності застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України Порядку № 821 як підстави для обмеження виплати пенсії, перерахованої позивачу на виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Отже, вирішенню підлягає не питання про повторне встановлення права позивача на відповідні перерахунки пенсії, а питання про допустимість запровадження відповідачем додаткових умов та обмежень реалізації цього права на підставі підзаконного нормативно-правового акта Порядку № 821.

Під час вирішення питання про належний спосіб судового захисту суд враховує правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, відповідно до якого оскарження дій органу Пенсійного фонду України щодо застосування Порядку № 821 під час виконання судового рішення за загальним правилом здійснюється в порядку статті 383 КАС України, а не шляхом пред`явлення нового позову.

Разом з тим, оцінюючи вказаний правовий висновк, суд звертає увагу на позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 20.10.2026 у справі № 520/29667/25. У вказаному рішенні Верховний Суд наголосив, що висновки справи № 580/490/26 підлягають застосуванню з урахуванням конкретних фактичних обставин та предмета спору. Застосування Порядку № 821 підлягає самостійній оцінці в межах окремого адміністративного провадження у випадках, коли оскаржувані дії відповідача виходять за межі процесуального процедурного виконання конкретного судового рішення та стосуються правомірності поширення додаткових підзаконних обмежень на вже нараховані виплати.

З огляду на наведене, дії відповідача щодо поширення обмежень, передбачених Порядком № 821, на виплату заборгованості за пенсією мають самостійний правовий характер і потребують оцінки на предмет відповідності актам вищої юридичної сили в межах даного провадження. Відтак, висновки постанови Верховного Суду від 15.09.2026 у справі №580/490/26 не є релевантними для розгляду цієї справи по суті, а обраний позивачем спосіб захисту забезпечує належний та ефективний судовий захист його порушеного права.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо правомірності застосування Порядку № 821, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25.

У зазначеній справі предметом судового розгляду була правомірність Постанови №821. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову № 821 визнано протиправною та нечинною. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо виходу Кабінету Міністрів України за межі наданих йому повноважень та обмеження права на належне виконання судового рішення.

Зокрема, у пункті 49 зазначеної постанови Верховний Суд сформулював такий висновок: «Приписи Порядку № 821 встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що ставить обов`язковість виконання судового рішення у залежність від обсягів бюджетного фінансування, що суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом».

У пункті 66 постанови від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 Верховний Суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України не уповноважений розширювати права Пенсійного фонду України, дозволяючи його органам самостійно визначати черговість, частковість чи пропорційність виконання остаточних судових рішень. Постанова № 821 прийнята Урядом поза межами його конституційної компетенції.

Наведені висновки підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки стосуються правової природи та допустимості застосування того самого нормативного регулювання, на яке відповідач послався як на підставу для обмеження виплати пенсії позивачу.

Суд зауважує, що відмінність безпосереднього предмета оскарження - нормативно-правового акта у справі № 320/51895/25 та дій органу Пенсійного фонду України щодо його застосування у справі, що розглядається, не змінює змісту правового питання щодо відповідності встановлених Порядком № 821 обмежень актам вищої юридичної сили.

Перерахунок пенсії та виплата визначених за його результатами сум є взаємопов`язаними елементами реалізації права на пенсійне забезпечення. Проведення перерахунку не усуває порушення, якщо виплата його результатів обмежується на підставі приписів, які суперечать закону.

Посилання на необхідність здійснення бюджетних платежів у межах відповідних призначень також не є достатнім обґрунтуванням правомірності спірних дій.

Бюджетне планування та визначення джерел фінансування виконання судових рішень належать до організації діяльності держави. Однак ці повноваження не можуть тлумачитися як дозвіл установлювати підзаконним актом додаткові обмеження виконання остаточного судового рішення або змінювати обсяг належної особі виплати. Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду щодо змісту делегованих Уряду повноважень у справі №320/51895/25.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд вважає, що формальна чинність підзаконного акта на момент виникнення спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку перевірити його відповідність актам вищої юридичної сили під час вирішення конкретного спору. У цій справі суд не вирішує повторно питання про визнання Постанови № 821 нечинною, а визначає норми права, які підлягають застосуванню для оцінки правомірності дій відповідача.

Підставою для висновку про протиправність оскаржуваних дій є застосування відповідачем до спірних правовідносин обмежень, які не відповідали актам вищої юридичної сили.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 160/15349/25 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 12.04.2025 по 28.02.2026 в сумі 39 502,09 грн. Проте, у лютому 2026 року відповідач виплатив позивачу лише 9 967,00 грн, а залишок доплати в сумі 29 535,09 грн залишив на обліку із зазначенням про її виплату в майбутньому при надходженні відповідного фінансування згідно з Порядком № 821.

Отже, як підставу для відтермінування та пропорційного обмеження виплати залишкової суми доплати відповідач застосував приписи Порядку № 821.

Суд зауважує, що саме по собі внесення нарахованих сум до відповідної інформаційної системи (облік заборгованості) в Головному управлінні Пенсійного фонду України не усуває правових наслідків застосування до позивача обмежень, установлених Порядком № 821. Облік заборгованості є організаційно-технічною дією та не може підміняти собою виплату належних особі коштів у повному обсязі. Визнання відповідачем нарахованих сум заборгованістю не надає йому права довільно визначати інші, не передбачені законом, умови та строки їх отримання.

Відтак, за сукупністю наведених обставин, оцінивши надані сторонами докази та доводи, суд доходить висновку про наявність підстав для захисту порушених прав позивача.

Конституційне право позивача на пенсійне забезпечення та гарантія виконання судового рішення, яке набрало законної сили, підлягають безумовному захисту. Дії пенсійного органу щодо застосування Порядку № 821 під час проведення виплати пенсії позивачу суперечать актам вищої юридичної сили, звужують обсяг існуючих прав позивача та порушують принцип обов`язковості судового рішення.

Підводячи підсумок викладеному, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення виплати пенсії із застосуванням Порядку № 821 та зобов`язати пенсійний орган проводити виплату нарахованої пенсії без урахування обмежень, установлених Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з дати звернення позивача із відповідною заявою 13.02.2026.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією № 6279-7747-5031-9229 від 24.03.2026.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 13.02.2026 без урахування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець