Рішення № 141111412, 02.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
02.11.2026
Номер справи
160/4101/26
Номер документу
141111412
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа №160/4101/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного у порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Яворським Богданом Ярославовичем №81919566 від 18 листопада 2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею - 31,00 кв.м, житловою площею - 18,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі заяви ОСОБА_1 від 07 жовтня 2025 року за реєстровим № 69268371.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з Договором купівлі-продажу, посвідченим старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Фесенко Р.А. 12.05.1992, зареєстрованим в Реєстрі за №1-3374, ОСОБА_1 (позивач) набула у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . 07.10.2025 позивач звернулася до державного реєстратора Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою, реєстраційний номер №69268371, про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням від 18.11.2025 № 81919566 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Яворським Б.Я. відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки державний реєстратор позбавлений можливості підтвердити у встановленому законом порядку проведену до 01.01.2013 держану реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач із цим рішенням не погоджується, тому і звернулась з цим позовом до суду.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/4101/26 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 ; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому він указує, що заперечує проти заявлених позовних вимог. В обґрунтовування відзиву відповідач зазначає, що 20.02.2026 позивач звернулася до Центру надання адміністративних послуг із заявою про державну реєстрацію права спільної часткової власності за реєстраційним номером 69268371. Разом із заявою на розгляд державного реєстратора було надано оригінал договору купівлі-продажу від 12.05.1992 № 1-3374, завірений державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори, технічний паспорт на квартиру № НОМЕР_1 , виданий Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації. В результаті перевірки відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта державним реєстратором встановлено, що за позивачем або будь-якою особою право власності на заявлену квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано в електронних реєстрах. Державним реєстратором було сформовано в паперовому вигляді запит № 01.1-19/1302 від 13.10.2025 до бюро технічної інвентаризації (оскільки Лисичанське бюро технічної інвентаризації, або орган, який на сьогоднішній день зберігає архіви Енергодарського бюро технічної інвентаризації, не було підключено до електронної взаємодії з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та державний реєстратор позбавлений можливості направити електронний запит). Також державним реєстратором було прийнято рішення про залишення заяви без руху № 81307791 від 13.10.2025. Згідно поданого заявниками для державної реєстрації листа управління адміністративних послуг Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецього району Луганської області від 16.10.2025 № 846/01-25 про надання інформації щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , повідомляється наступне: «Обов`язки по зберіганню реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року, були покладені Лисичанською міською радою на Лисичанське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації». Такі справи до 24.02.2022 оцифровані не були, зберігалися у приміщенні ЛКП «БТІ» у паперовій формі та до моменту окупації 03 липня 2022 року з міста Лисичанська евакуйовані не були, само підприємство не релоковане, діяльності на підконтрольній Україні території не провадить. У зв`язку з вищезазначеним Управління адміністративних послуг Лисичанської міської військової адміністрації не має можливості надати інформацію про наявність або відсутність державної реєстрації речових прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року тощо на об`єкт нерухомого майна квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за гр. ОСОБА_1 , та будь-яку іншу інформацію про зазначений об`єкт нерухомості, зокрема власників, технічний опис та схематичний план, наявність відсутність самочинного будівництва, переобладнання, обтяжень, заборон, обмежень тощо, оскільки на цей час відсутній доступ до державних реєстрів та інших відповідних джерел інформації через тимчасову окупацію міста Лисичанськ Сіверськодонецького району Луганської області.» Таким чином, Управління адміністративних послуг Лисичанської міської військової адміністрації позбавлене можливості надати запитувану інформацію, а також, не може направити запит від 13.10.2025 на розгляд до КП «Лисичанське Бюро технічної інвентаризації». Отже, державний реєстратор був позбавлений можливості підтвердити, у встановленому законом порядку, проведену до 01.01.2013 державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна, 18.11.2025 державним реєстратором було прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій. На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 ; встановлено третій особі 15-тиденний строк з дня отримання ухвали для подання пояснень або заперечень до позову або відзиву.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі була направлена третій особі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену в позовній заяві. Проте, вказане відправлення було повернуто на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання».

Третя особа не скористалась правом на подачу відповідних пояснень.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно з Договором купівлі-продажу, посвідченим старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Фесенко Р.А. 12.05.1992, зареєстрованим в Реєстрі за №1-3374, ОСОБА_1 (позивач) набула у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із технічним паспортом квартира за адресою: АДРЕСА_1 розташована на третьому поверсі, має загальну площу 31,0 кв.м., житлову площу 18,6 кв.м., складається з однієї кімнати, кухні, ванної кімнати та коридорів.

Відповідно до рішення Лисичанської міської ради «Про перейменування вулиць» №3/43 від 24.12.2015 вулицю Красногвардійську у м. Лисичанськ було перейменовано на АДРЕСА_2 .

07.10.2025 позивач звернулася до державного реєстратора Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою, реєстраційний номер №69268371, про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви позивачем було надано договір купівлі-продажу від 12.05.1992 № 1-3374, посвідчений старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Фесенко Р.А.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Яворським Б.Я. від 13.10.2025 №81307791 заяву було залишено без руху через неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, а саме:

Відповідно до частини 3 пункту 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних їх державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Для повноти відомостей, на підставі яких приймається рішення про державну реєстрацію та у зв`язку з відсутністю актуальних відомостей у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, сформовано паперовий запит до БТІ.

У відповідь на запит державного реєстратора листом Управління адміністративних послуг Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області від 16.10.2025 №846/01-25 було повідомлено, що Управління адміністративних послуг Лисичанської міської військової адміністрації не має можливості надати інформацію про наявність або відсутність державної реєстрації речових прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року тощо на об`єкт нерухомого майна - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за гр. ОСОБА_1 , та будь-яку іншу інформацію на зазначений об`єкт нерухомості, зокрема власників, технічний опис та схематичний план наявність/відсутність самочинного будівництва, переобладнання, обтяжень, заборон обмежень тощо, оскільки на цей час відсутній доступ до державних реєстрів та інших відповідних джерел інформації через тимчасову окупацію міста Лисичанськ Сіверськодонецького району Луганської області

Рішенням від 18.11.2025 № 81919566 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3 відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки державний реєстратор позбавлений можливості підтвердити у встановленому законом порядку проведену до 01.01.2013 держану реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач не погоджується із зазначеним рішення, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений і діє дотепер.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 (у редакції на час виникнення спірних відносин), м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади включений до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною третьою статті 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Положеннями частин другої-п`ятої статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (далі Закон №1952-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (частина першої статті 1 Закону).

За змістом пунктів 1, 3 частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, на підставі якого набувається, змінюється або припиняється речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною третьою статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина четверта статті 3 Закону №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором (абзац 3 частини п`ятої статті 3 Закону №1952-IV).

Частиною першою статті 6 Закону №1952-IV визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення (частина друга статті 6 Закону №1952-IV).

Відповідно до положень частини першої статті 10 Закону №1952-IV державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Пунктами 1, 2 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV установлено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

У частині першій статті 20 Закону №1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 13-3) договору про передачу страхового портфеля; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

За змістом положень частини першої, третьої та п`ятої статті 23 Закону №1952-IV заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

У частині першій статті 24 Закону №1952-IV визначені підстави для відмови в державній реєстрації прав:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом;

6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці);

14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості;

15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості;

16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва;

17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва;

18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»;

19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі: державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва; первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням;

20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону;

21) відсутність дозволу кредитора за аграрною нотою на проведення державної реєстрації прав у результаті відчуження боржником за відповідною аграрною нотою належної земельної ділянки (крім звернення стягнення на предмет іпотеки), права оренди, права емфітевзису або права суперфіцію, укладення договору суборенди, розірвання договору оренди, емфітевзису або суперфіцію, внесення змін до такого договору або відмову від нього - у разі якщо земельна ділянка зазначена в Реєстрі аграрних нот як місце вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена (частина п`ята статті 24 Закону №1952-IV).

За змістом статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.

У межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 18.11.2025 №81919566 про відмову в проведенні реєстраційних дій за результатами розгляду заяви від 07.10.2025.

Як установив суд, згідно з Договором купівлі-продажу, посвідченим старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Фесенко Р.А. 12.05.1992, зареєстрованим в Реєстрі за №1-3374, ОСОБА_1 (позивач) набула у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

На договорі є відмітка про те, що зазначена вище квартира зареєстрована Лисичанським районним бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_1 , записано в реєстрі за №304 від 26.05.1992.

Згідно із технічним паспортом квартира за адресою: АДРЕСА_1 розташована на третьому поверсі, має загальну площу 31,0 кв.м., житлову площу 18,6 кв.м., складається з однієї кімнати, кухні, ванної кімнати та коридорів.

Відповідно до рішення Лисичанської міської ради «Про перейменування вулиць» №3/43 від 24.12.2015 вулицю Красногвардійську у м. Лисичанськ було перейменовано на АДРЕСА_2 .

Відповідачем у відзиві вказано, що разом із заявою на розгляд державного реєстратора був наданий оригінал купівлі-продажу від 12.05.1992 №1-3374 завірений державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори, технічний паспорт на квартиру № НОМЕР_1 , виданий Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації. В результаті перевірки відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта державним реєстратором встановлено, що за позивачем або будь-якою особою право власності на заявлену квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано в електронних реєстрах. У проведенні реєстрації права власності на квартиру було відмовлено.

Однак, приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором прав на нерухоме майно не було прийнято до уваги наведені норми Цивільного законодавства, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд зазначає, що виходячи з аналізу пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує інформацію від відповідних органів лише у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав; чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах; та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, а не в обов`язковому порядку, як помилково зазначає відповідач.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» носій інформації - це матеріальний об`єкт, на якому зберігається інформація, а документ - це специфічний вид носія інформації, що зберігає та передає її в часі та просторі.

Долучений позивачем до заяви нотаріально посвідчений оригінал договору купівлі-продажу квартири з відміткою бюро технічної інвентаризації про право власності на квартиру можна вважати носієм інформації про об`єкт нерухомого майна, щодо якого була подана заява про реєстрацію. Зауважень щодо поданого позивачем документу в контексті достатності для сприйняття інформації, державним реєстратором не зазначено ані в оскаржуваному рішенні, ані під час судового розгляду.

Сполучник «чи» в положенні пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV розуміється як пункти, які виключають один одного. Тобто, якщо носій інформації містить необхідну інформацію про об`єкт нерухомого майна, то підставою для відмови не може слугувати: не отримання інформації від компетентного підприємства Бюро технічної інвентаризації, що проводило державну реєстрацію прав до 2013 року.

Імплементація статті 10 Закону №1952-IV знайшла своє відображення і в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, а саме в пункті 53, в якому вказано, що у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Це положення вказує, що звернення до реєстрових книг БТІ або архівів є альтернативним джерелом підтвердження прав лише у разі втрати, пошкодження чи зіпсування оригіналів документів.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката.

Система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 зазначила, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Також слід зазначити, що державна реєстрація не вважається способом набуття права власності на об`єкт нерухомості, а є лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав на підставі визначених законом документів.

Подібна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 08.08.2019 у справі №909/472/18, від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17, від 14.08.2024 у справі № 640/1991/22.

У спірному випадку оригінал документа про підтвердження права власності збережений, не пошкоджений, містить напис про реєстрацію права власності Лисичанським районним бюро технічної інвентаризації номер в реєстрі 304 від 26.05.1992, засвідчений печаткою установи та підписом керівника БТІ.

Отже, державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.

За таких обставин, залишення державним реєстратором прав на нерухоме майно заяви без руху з підстав подання документів для державної реєстрації прав не у повному обсязі, передбаченому законодавством, свідчить про те, що подані разом із заявою документи належним чином нерозглянуті державним реєстратором.

При цьому, запитувана державним реєстратором інформація не могла бути надана ані заявником, ані Лисичанським бюро технічної інвентаризації у зв`язку із тим, що вказане підприємство не релоковане, створені в результаті діяльності цього підприємства документи залишились в м. Лисичанськ, яке є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Суд зазначає, що вказана обставина не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Частиною другою статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Отже, законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню (постанова Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 638/13304/17).

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Водночас, така підстава для відмови як відсутність можливості через окупацію територіальної громади отримати інформацію за запитом про зареєстровані права власності до 01.01.2013, не зазначена серед підстав, визначених частиною першою статті 24 Закону № 1952-IV.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання державного реєстратора здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2025 року за реєстровим № 69268371 про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивача ухвалою суду звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Яворського Богдана Ярославовича №81919566 від 18.11.2025 про відмову в проведенні реєстраційних дій на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2025 року за реєстровим №69268371 про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (пр-т Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40392181).

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Н.В. Кучугурна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141111412 ?

Документ № 141111412 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141111412 ?

Дата ухвалення - 02.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141111412 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141111412 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141111412, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141111412, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141111412 відноситься до справи № 160/4101/26

Це рішення відноситься до справи № 160/4101/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141064168
Наступний документ : 141111413