Рішення № 141110896, 16.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

16 жовтня 2026 р. Справа № 120/3485/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

за участю

секретаря судового засідання: Боднарчук Л.А.,

представника позивача: Дубея В.Ю.,

представника відповідача: Кухрівського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Родинний Маєток»

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Родинний Маєток» (далі ТОВ «Родинний Маєток», Товариство, позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0386970701 (форма «Р»), №0386990701 (форма «Р»), №0387040701 (форма «В4»), №0387030701 (форма «ПН»), №0387010701 (форма «П»), №0387060701 (форма «ПС»), №0387772406 (форма «ПС»).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки складено акт від 25.09.2025 №27534/02-32-07-01/41029980, на підставі якого, прийнято сім податкових повідомлень-рішень від 04.12.2025.

Не погоджуючись із висновками перевірки, позивач подав заперечення до акта перевірки, а в подальшому, оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 18.02.2026 №4097/6/99-00-06-01-01-06 скаргу товариства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважає, що контролюючим органом неправильно визначено базу оподаткування податком на додану вартість за операціями з передачі житлових приміщень інвесторам, оскільки не враховано особливості залучення фінансування будівництва шляхом емісії цільових облігацій.

Зазначає, що у 2019 році товариством здійснено випуск цільових облігацій, номінальна вартість яких визначалася до завершення будівництва. Облігації реалізовано компанії з управління активами, а передача квартир інвесторам здійснювалася після погашення відповідних пакетів облігацій. При цьому, товариство не отримувало від фізичних осіб коштів за придбання облігацій.

Позивач наголошує, що контролюючий орган безпідставно використав показники опосередкованої вартості спорудження житла для визначення звичайної ціни нерухомості, не дослідив ринкові ціни на аналогічні об`єкти у зіставних умовах та не врахував момент визначення вартості майнових прав.

Крім того, позивач посилається на висновок судової економічної експертизи від 19.06.2024 №1937/24-21, яким, за його твердженням, документально не підтверджено заниження обсягів постачання та податкових зобов`язань з ПДВ за відповідними господарськими операціями.

Щодо застосування штрафних санкцій за нереєстрацію податкових накладних позивач зазначає, що реєстрацію таких накладних було зупинено контролюючим органом, а тому вважає безпідставним застосування відповідальності за їх нереєстрацію.

Стосовно зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток позивач заперечує висновки відповідача про неправомірне відображення витрат за господарськими операціями. На його переконання, контролюючим органом не доведено нереальності господарських операцій, не досліджено належним чином їх фактичний зміст та не спростовано документального підтвердження понесених витрат.

Також позивач не погоджується з донарахуванням податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказуючи на необґрунтованість розрахунків контролюючого органу та допущені, на його думку, суперечності у визначенні податкових зобов`язань.

Щодо штрафних санкцій за неподання повідомлень за формою №20-ОПП позивач вважає, що відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для їх застосування.

Окремо позивач заперечує правомірність застосування штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей у податкових розрахунках сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб, зокрема щодо відображення операцій з надання поворотної фінансової допомоги.

Крім того, позивач посилається на порушення процедури проведення перевірки, оскільки, за його твердженням, контролюючим органом не направлялися належним чином оформлені запити із конкретним переліком документів, необхідних для перевірки.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати всі сім податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 22.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.04.2026.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позову.

На обґрунтування своєї позиції зазначає, що документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ «РОДИННИЙ МАЄТОК» встановлено порушення вимог податкового законодавства, які відображені в акті перевірки від 25.09.2025 №27534/02-32-07-01/41029980.

Зокрема, відповідач стверджує, що товариством занижено базу оподаткування податком на додану вартість за операціями з передачі нерухомого майна, оскільки вартість реалізованих об`єктів була нижчою за звичайні ціни.

Контролюючий орган посилається на показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, відомості щодо вартості нерухомості та результати проведеного під час перевірки аналізу. На переконання відповідача, такі обставини свідчать про заниження товариством бази оподаткування ПДВ, що стало підставою для збільшення грошового зобов`язання з цього податку та зменшення від`ємного значення ПДВ.

Щодо штрафних санкцій за порушення порядку реєстрації податкових накладних відповідач зазначає, що товариством не забезпечено належного виконання обов`язку щодо їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у тому числі не вжито необхідних заходів для реєстрації накладних, реєстрацію яких було зупинено.

Стосовно податку на прибуток відповідач посилається на порушення товариством вимог законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку та формування показників фінансової звітності.

Зокрема, контролюючий орган вважає, що товариством неправомірно віднесено до складу витрат вартість консультаційних, інформаційних та інших послуг, отриманих від контрагентів, оскільки надані документи не підтверджують належним чином фактичного виконання відповідних операцій, їх змісту та зв`язку з господарською діяльністю товариства.

На думку відповідача, зазначені порушення призвели до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік.

Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач зазначає, що товариством неправильно визначено податкові зобов`язання щодо належних йому об`єктів нерухомості, зокрема внаслідок неврахування відповідних об`єктів та їх площ під час обчислення податку.

Стосовно застосування штрафних санкцій за неподання повідомлень за формою №20-ОПП відповідач вказує на невиконання товариством обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням чи через які провадиться господарська діяльність.

Також відповідач зазначає про встановлення перевіркою порушень порядку заповнення та подання податкових розрахунків сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб, у зв`язку з невідображенням відповідних операцій із надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідач наголошує, що перевірку проведено відповідно до вимог Податкового кодексу України, а її висновки ґрунтуються на досліджених документах бухгалтерського та податкового обліку, податковій звітності та інших матеріалах.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

27.04.2026 підготовче засідання відкладено на 04.05.2026.

04.05.2026 підготовче засідання відкладено на 18.05.2026.

18.05.2026 підготовче засідання відкладено на 03.06.2026.

Ухвалою суду від 01.06.2026 допущено участь представника позивача у підготовчому засіданні у справі №120/3485/26 03.06.2026 о 13:00, та у наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

03.06.2026 судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання у зв`язку із необхідністю надання додаткових доказів. Наступне судове засідання призначено на 09.06.2026.

В судовому засіданні 09.06.2026 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 23.06.2026.

23.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.08.2026.

04.08.2026 відкладено розгляд справи на 20.08.2026.

В судовому засіданні 20.08.2026 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 08.09.2026.

В судовому засіданні 08.09.2026 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 16.09.2026.

В судовому засіданні 16.09.2026 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 22.09.2026.

В судовому засіданні 22.09.2026 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 28.09.2026.

В судовому засіданні 28.09.2026 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 07.10.2026.

В судовому засіданні 07.10.2026 позивач просив задовольнити позов, а відповідач своєю чергою просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 07.10.2026 суд завершив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами і повідомив про проголошення судового рішення 16.10.2026.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши доводи сторін, суд встановив такі обставини.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області в період з 29.08.2025 по 18.09.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДИННИЙ МАЄТОК» (код ЄДРПОУ 41029980) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.09.2025 №27534/02-32-07-01/41029980, у якому контролюючим органом зафіксовано висновки про порушення товариством вимог податкового законодавства, а саме:

-п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1. ст. 134, пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства», унаслідок чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на 7 081 616 грн. ( з урахуванням завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2019 рік у сумі 2 981 616 грн. та за 2023 рік у сумі 4 100 000 грн).

- п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.219, п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, унаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 21569096 грн., в тому числі по періодах: квітень 2023-15460845 грн., липень 2023 130321 грн., серпень 2023 - 1406697 грн., вересень 2023 656341 грн., листопад 2023 942470 грн., грудень 2023 292625 грн., січень 2024 666669 грн., лютий 2024 1357471 грн., березень 2024 626470 грн., вересень 2024 29187 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за грудень 2024 року 69455 грн.

- на порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підприємством не проведено реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування.

- на порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму перевищення між звичайною ціною та ціною реалізації майнових прав на нерухоме майно.

- п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14, п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266, п.п 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, занижено податок на нерухомість відмінну від земельної ділянки на загальну суму 76615,98 грн., в т.ч. за 2022 рік на 8 071,38 грн., за 2023 рік на 33 278,90 грн, за 2024 рік на 35 265,70 грн.

- п. 63.3 ст. 63, п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України в частині не подання (несвоєчасного подання) повідомлення про наявні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність по 10 об`єктах.

-п. 51.1 ст. 51, п. 119.1 п.п б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме, податкові розрахунки сум доходу нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ), за перевіряємий період підприємством 1-4 кв. 2019, 1-4 кв. 2020, 1-4 кв. 2021, 1-4 кв. 2022, 1-4 кв. 2023, 1-4 кв. 2024 подані з недостовірними відомостями, а саме, не відображені суми поворотно-фінансової допомоги по ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

На підставі зазначеного акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.12.2025, а саме:

№0386970701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 95 769,98 грн, з яких 76 615,98 грн за податковими зобов`язаннями та 19 154,00 грн за штрафними санкціями;

№0386990701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 26 961 370,00 грн, з яких 21 569 096,00 грн за податковими зобов`язаннями та 5 392 274,00 грн за штрафними санкціями;

№0387040701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2024 року на 69 455,00 грн;

№0387030701, яким застосовано штрафні санкції за порушення порядку реєстрації податкових накладних у загальному розмірі 87 988,35 грн;

№0387010701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на 7 081 616,00 грн;

№0387060701, яким застосовано штрафні санкції за порушення вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України в розмірі 11 220,00 грн;

№0387772406, яким застосовано штрафні санкції за порушення порядку подання податкової звітності щодо доходів фізичних осіб у розмірі 1 020,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, товариство подало до контролюючого органу відповідні заперечення.

Надалі, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою від 24.12.2025 №24/12/25 до Державної податкової служби України.

За результатами адміністративного оскарження Державною податковою службою України прийнято рішення від 18.02.2026 №4097/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу ТОВ «РОДИННИЙ МАЄТОК» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 04.12.2025 без змін.

Вважаючи зазначені рішення контролюючого органу протиправними, та такими, що порушують його права й законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України контролюючий орган зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

За змістом частини першої статті 67 Конституції України обов`язок сплачувати податки і збори виникає у порядку та розмірах, установлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України показники, пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, формуються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших передбачених законодавством документів. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Перевіряючи оскаржувані рішення, суд застосовує критерії, визначені частиною другою статті 2 КАС України. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона доводить обставини, на яких ґрунтує свої вимоги та заперечення, а обов`язок довести правомірність оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Докази оцінюються за правилами статті 90 КАС України.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 04.12.2025 №0386990701 та №0387040701.

Як встановлено судом, за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «РОДИННИЙ МАЄТОК» контролюючим органом складено акт від 25.09.2025 №27534/02-32-07-01/41029980.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0386990701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 26 961 370 грн, з яких, 21 569 096 грн становить основний платіж та 5 392 274 грн штрафні санкції.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2025 №0387040701 позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2024 року на 69 455 грн.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення бази оподаткування операцій з передачі об`єктів нерухомості та відображення розрахунку коригування податкових зобов`язань.

Зокрема, відповідно до акта перевірки відповідачем встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ за операціями з передачі об`єктів нерухомості на загальну суму 21 621 884 грн.

Окремо контролюючим органом встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2022 року на 16 667 грн, у зв`язку з відображенням розрахунку коригування до податкової накладної до дати його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, загальна сума визначеного перевіркою заниження податкових зобов`язань становить 21 638 551 грн.

За наслідками перерахунку показників податкової звітності відповідачем визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 21 569 096 грн та суму завищеного від`ємного значення ПДВ за грудень 2024 року в розмірі 69 455 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними висновками, стверджує, що контролюючим органом безпідставно застосовано показники опосередкованої вартості спорудження житла для визначення звичайної ціни об`єктів нерухомості.

На переконання позивача, відповідні показники не відображають ринкової вартості конкретних об`єктів нерухомості, не враховують особливостей фінансування будівництва шляхом випуску цільових облігацій та не можуть використовуватися для визначення мінімальної бази оподаткування ПДВ.

Крім того, позивач заперечує правомірність донарахування 16 667 грн за операцією з коригування податкових зобов`язань, посилаючись на реєстрацію відповідного розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач, своєю чергою, наполягає на тому, що передача об`єктів нерухомості здійснювалася за цінами, нижчими від звичайних, у зв`язку з чим позивачем порушено вимоги пункту 188.1 статті 188 ПК України.

При цьому, контролюючий орган вважає обґрунтованим застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла як мінімального рівня вартості відповідних об`єктів.

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайною ціною є ціна товарів, робіт або послуг, визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Таким чином, законодавцем установлено презумпцію відповідності ціни, визначеної сторонами договору, рівню ринкових цін.

Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна визначається з урахуванням умов, за яких незалежні сторони здійснюють відповідні операції на ринку ідентичних або однорідних товарів у порівнянних економічних умовах.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України дата виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів та послуг визначається за правилом першої події, якщо інше не передбачено положеннями цього Кодексу.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів та послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням установлених цією нормою особливостей.

При цьому база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів та послуг не може бути нижчою за звичайні ціни.

Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України операції з постачання житла, крім його першого постачання, звільняються від оподаткування ПДВ з урахуванням особливостей, передбачених зазначеною нормою.

Першим постачанням житла, зокрема, є перша передача готового новозбудованого житла у власність покупця.

Водночас для правильного визначення податкових наслідків операцій із житловою нерухомістю необхідно враховувати фактичний зміст відповідних правовідносин, предмет постачання, правовий статус об`єкта та обставини виникнення податкових зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів перевірки, ТОВ «РОДИННИЙ МАЄТОК» здійснювало будівництво житлового комплексу за адресою: м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 27-А.

Фінансування будівництва здійснювалося, зокрема, шляхом випуску цільових облігацій підприємства, виконання зобов`язань за якими передбачало передачу відповідних об`єктів житлової нерухомості.

Відповідно до акта перевірки товариством здійснено випуск цільових облігацій серій А, В та С загальною кількістю 1 893 428 штук номінальною вартістю 85 204 260 грн.

Номінальна вартість однієї облігації становила 45 грн.

При цьому одна облігація надавала право на отримання 0,01 кв. м загальної площі квартири, а пакет зі 100 облігацій відповідав одному квадратному метру її площі.

Отже, номінальна вартість пакета облігацій, який відповідав одному квадратному метру площі квартири, становила 4500 грн.

В акті перевірки зазначено, що первинне розміщення облігацій здійснювалося відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених із компанією з управління активами.

Зокрема, від реалізації облігацій на рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 20 703 870 грн у 2019 році, 29 160 675 грн у 2020 році та 35 339 715 грн у 2021 році.

Як зазначає позивач, первинне розміщення облігацій здійснювалося на користь ТОВ «Київська компанія з управління активами», яке діяло в інтересах та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду.

Позивач стверджує, що безпосередньо коштів від кінцевих інвесторів за облігації не отримував, а передача квартир здійснювалася після погашення відповідних пакетів облігацій.

Таким чином, спірні операції здійснювалися в межах правовідносин, пов`язаних із залученням фінансування будівництва шляхом випуску цільових облігацій.

Суд зазначає, що застосування такого механізму фінансування саме по собі не звільняє позивача від обов`язку дотримання вимог податкового законодавства щодо визначення бази оподаткування ПДВ.

Водночас особливості відповідного механізму фінансування мають значення для встановлення фактичного змісту господарських операцій та умов формування їх вартості.

Як установлено з акта перевірки, контролюючий орган, визначаючи звичайну ціну об`єктів нерухомості, використав показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

На підставі порівняння зазначених показників із вартістю об`єктів нерухомості, визначеною позивачем, контролюючий орган дійшов висновку про їх передачу за цінами, нижчими від звичайних.

При цьому відповідач виходив із того, що показник опосередкованої вартості спорудження житла може бути використаний як мінімальний рівень вартості для визначення бази оподаткування ПДВ.

Порядок визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України затверджено наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.09.2005 №174.

Зазначений Порядок регулює визначення та застосування розрахункових показників вартості спорудження житла за регіонами України.

Такі показники формуються на підставі узагальнених даних щодо вартості будівництва відповідних об`єктів-представників та застосовуються для цілей, визначених зазначеним Порядком.

Водночас пункт 188.1 статті 188 ПК України не передбачає визначення мінімальної бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів виходячи з показників опосередкованої вартості їх виготовлення.

Зазначеною нормою прямо передбачено, що база оподаткування таких операцій не може бути нижчою за звичайні ціни.

Отже, показник опосередкованої вартості спорудження житла та звичайна ціна об`єкта нерухомості є різними за своїм змістом показниками.

Вартість будівництва характеризує витрати на створення відповідного об`єкта, тоді як ринкова ціна відображає вартість, за якою такий об`єкт може бути реалізований у конкретних ринкових умовах.

На формування ринкової ціни нерухомості, крім витрат на її будівництво, можуть впливати місцезнаходження об`єкта, його технічні характеристики, ступінь готовності, умови фінансування, строки виконання зобов`язань, попит і пропозиція та інші обставини.

У спірних правовідносинах істотне значення має також те, що фінансування будівництва здійснювалося шляхом випуску цільових облігацій, номінальна вартість яких визначалася на етапі залучення коштів для фінансування будівництва.

За таких обставин, умови придбання облігацій та набуття права на отримання об`єкта нерухомості можуть відрізнятися від умов придбання готової квартири на ринку нерухомості.

Відтак для обґрунтованого порівняння цін необхідно враховувати не лише площу відповідних об`єктів, а й особливості фінансування будівництва, момент виникнення зобов`язань, строки передачі квартир та інші істотні умови відповідних операцій.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Отже, саме контролюючий орган повинен довести належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для визначення позивачу додаткових податкових зобов`язань.

При цьому обов`язок доказування правомірності податкового повідомлення-рішення охоплює як підтвердження факту податкового правопорушення, так і обґрунтованість розміру визначеного грошового зобов`язання.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами дослідження операцій з передачі об`єктів нерухомості контролюючим органом визначено заниження податкових зобов`язань з ПДВ за липень 2021 року на 3 520 812 грн, за серпень 2021 року на 1 608 943 грн, за вересень 2021 року на 466 673 грн та за жовтень 2021 року на 160 352 грн.

За січень 2022 року відповідачем визначено заниження податкових зобов`язань на 349 063 грн, за лютий 2022 року на 151 030 грн, за червень 2022 року на 892 235 грн, за липень 2022 року на 121 881 грн, за вересень 2022 року на 5 135 386 грн, за жовтень 2022 року на 2 444 921 грн, за листопад 2022 року на 1 396 145 грн та за грудень 2022 року на 5 374 443 грн.

Загальна сума визначеного контролюючим органом заниження податкових зобов`язань за зазначеними операціями становить 21 621 884 грн.

Визначені відповідачем суми ґрунтуються на перерахунку бази оподаткування за операціями з передачі нерухомості. Тому вирішальним для оцінки донарахування є не лише арифметика, а й доведеність звичайної ціни, покладеної в основу перерахунку.

Сам по собі факт реалізації товару за ціною, нижчою від його собівартості або розрахункової вартості виготовлення, не свідчить про порушення платником податків вимог пункту 188.1 статті 188 ПК України, оскільки зазначена норма встановлює для самостійно виготовлених товарів мінімальну базу оподаткування на рівні звичайних цін, а не собівартості їх виготовлення.

Відтак контролюючий орган повинен обґрунтувати, що визначена ним величина відповідає саме звичайній ціні відповідного об`єкта, встановленій з урахуванням положень підпунктів 14.1.71 та 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

У цьому контексті суд враховує Правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.06.2021 у справі №300/1791/19, щодо недопустимості використання показників опосередкованої вартості спорудження житла як самостійної підстави для визначення звичайної ціни нерухомості з метою оподаткування ПДВ.

Застосовуючи зазначений правовий підхід до спірних правовідносин, суд виходить з того, що показники опосередкованої вартості спорудження житла можуть характеризувати розрахунковий рівень витрат на будівництво, однак самі по собі не підтверджують ціну, за якою відповідні об`єкти реалізуються між незалежними учасниками ринку за порівнянних економічних умов.

Крім того, для оцінки зіставності господарських операцій необхідно враховувати обставини, які можуть впливати на формування ціни, зокрема час укладення договорів, стадію готовності об`єктів, умови фінансування будівництва та строки виконання зобов`язань.

У цій справі позивач наголошує, що номінальна вартість цільових облігацій визначалася на етапі залучення коштів для фінансування будівництва, тоді як фактична передача квартир здійснювалася в наступних податкових періодах.

Окремо суд звертає увагу на доводи позивача щодо результатів судової економічної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №4202302000000337.

Як зазначає позивач, відповідно до висновку експерта від 19.06.2024 №1937/24-21 документально не підтверджено можливого заниження обсягів постачання та податку на додану вартість за операціями з реалізації житлових приміщень, податкові накладні за якими складалися на неплатників ПДВ.

Позивач також посилається на закриття відповідного кримінального провадження.

Оцінюючи ці доводи, суд зазначає, що висновок експерта є одним із засобів доказування, передбачених процесуальним законом, та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

При цьому відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється разом з іншими доказами за правилами статті 90 цього Кодексу.

Сам по собі факт проведення експертизи в межах кримінального провадження не надає її висновкам преюдиційного значення для вирішення цього адміністративного спору.

Так само закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, оскільки предмет доказування у кримінальному та адміністративному провадженнях є різним.

Водночас доводи позивача про наявність експертного дослідження, яке стосується аналогічних операцій та можливого заниження податкових зобов`язань з ПДВ, мають значення для оцінки обґрунтованості висновків контролюючого органу та підлягають перевірці з урахуванням предмета, періоду і вихідних даних відповідного дослідження.

Щодо коригування податкових зобов`язань на суму 16 666,67 грн суд встановив, що позивач склав розрахунок коригування №32 від 15.08.2022 до податкової накладної №2 від 03.08.2022, оформленої на неплатника ПДВ. Розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН 01.09.2022, тоді як зменшення податкових зобов`язань позивач відобразив у декларації за серпень 2022 року.

За змістом пункту 192.1 та підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України зменшення суми компенсації вартості постачання є підставою для коригування податкових зобов`язань за умови належного складення та реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН. Визначення звітного періоду такого коригування залежить, зокрема, від своєчасності реєстрації відповідного розрахунку.

Суд враховує, що дата реєстрації розрахунку коригування сама по собі не визначає звітного періоду зменшення податкових зобов`язань. Вирішальне значення має дотримання граничного строку реєстрації з урахуванням законодавства, чинного на час відповідної операції. Тому реєстрація розрахунку коригування 01.09.2022 не дає підстав автоматично вважати неправомірним його відображення у декларації за серпень 2022 року. Водночас факт реєстрації не усуває необхідності перевірити правильність відображення коригування за відповідний період.

Контролюючий орган, обґрунтовуючи донарахування, мав установити застосовний граничний строк реєстрації розрахунку коригування, довести його порушення та пояснити вплив встановлених обставин на показники декларацій за серпень, вересень 2022 року і наступні періоди. Саме по собі зіставлення дат 15.08.2022 та 01.09.2022 без відповідної правової оцінки й розрахунку не підтверджує визначеної суми грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Положеннями пунктів 200.2 та 200.4 статті 200 ПК України врегульовано порядок визначення податкових наслідків позитивного та від`ємного значення зазначеної різниці.

Зокрема, за наявності від`ємного значення відповідна сума може враховуватися у зменшення податкового боргу, заявлятися до бюджетного відшкодування або зараховуватися до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за умов, установлених ПК України.

Таким чином, зміна розміру податкових зобов`язань певного звітного періоду може впливати на показники від`ємного значення ПДВ, які переносяться до наступних звітних періодів, та на суму податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Як вбачається з акта перевірки, унаслідок здійсненого відповідачем перерахунку податкових зобов`язань за 2021 2022 роки змінено показники податкової звітності позивача за наступні звітні періоди.

За результатами такого перерахунку контролюючим органом визначено збільшення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 21 569 096 грн та зменшення від`ємного значення ПДВ за грудень 2024 року на 69 455 грн.

Зазначені суми в сукупності становлять 21 638 551 грн та відповідають загальній сумі встановленого перевіркою заниження податкових зобов`язань з ПДВ.

Отже, податкові повідомлення-рішення №0386990701 та №0387040701 ґрунтуються на результатах єдиного перерахунку показників податкової звітності позивача, здійсненого контролюючим органом за наслідками встановлених ним порушень.

Судом встановлено, що основна сума донарахованих податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 21 621 884 грн визначена контролюючим органом шляхом застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла як звичайної ціни об`єктів нерухомості.

Водночас, як зазначено вище, такі показники не є тотожними звичайній ціні у розумінні підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України та не можуть самостійно підтверджувати порушення платником податку вимог пункту 188.1 статті 188 ПК України.

Отже, застосована відповідачем методика визначення бази оподаткування не підтверджує обґрунтованості донарахування податкових зобов`язань у зазначеній сумі.

Стосовно коригування на суму 16 666,67 грн суд ураховує наведені вище висновки щодо необхідності встановлення граничного строку реєстрації та впливу відповідної операції на показники податкової звітності. Самого зіставлення дат складання і реєстрації розрахунку коригування недостатньо для підтвердження донарахування в цій частині.

При цьому податкові повідомлення-рішення №0386990701 та №0387040701 прийняті за наслідками перерахунку показників податкової звітності, основою якого стало необґрунтоване збільшення бази оподаткування операцій з передачі об`єктів нерухомості.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 26 961 370 грн та зменшення від`ємного значення ПДВ на 69 455 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0386990701 та №0387040701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0387030701 суд встановив, що до позивача застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 87 988,35 грн за відсутність реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН).

Відповідно до акта перевірки та розрахунку штрафних санкцій зазначена сума складається зі штрафу в розмірі 47 188,35 грн, визначеного відповідно до абзацу першого пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України (далі ПК України), та штрафу в розмірі 40 800 грн, визначеного відповідно до абзацу четвертого цього пункту.

Позивач заперечує правомірність застосованих штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідні податкові накладні та розрахунки коригування були направлені на реєстрацію, однак їх реєстрацію зупинено контролюючим органом. Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача щодо необхідності складення додаткових податкових накладних на суми перевищення звичайної ціни об`єктів нерухомості над фактичною ціною їх постачання.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний складати податкові накладні та реєструвати їх у ЄРПН у встановлені законодавством строки.

Водночас пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено можливість зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 120..2 статті 120 ПК України встановлено відповідальність за відсутність реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування протягом установленого граничного строку.

Разом із тим зазначеною нормою передбачено, що в разі зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України штрафні санкції не застосовуються на період такого зупинення до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації.

Отже, законодавець передбачив спеціальні правові наслідки зупинення реєстрації податкових накладних, які підлягають урахуванню під час вирішення питання про застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з акта перевірки та розрахунку штрафних санкцій, контролюючим органом визначено штраф у розмірі 47 188,35 грн, що становить 50 відсотків від суми ПДВ 94 376,69 грн за податковими накладними та розрахунками коригування, відсутність реєстрації яких встановлено під час перевірки.

Водночас із матеріалів перевірки вбачається, що відповідні документи були направлені позивачем на реєстрацію, однак їх реєстрацію зупинено контролюючим органом.

При цьому щодо частини документів у розрахунку зазначено статус «реєстрацію зупинено», а щодо інших прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації.

Обґрунтовуючи застосування штрафних санкцій, відповідач посилається, зокрема, на те, що позивачем не вжито необхідних заходів для розблокування податкових накладних та розрахунків коригування протягом установленого законодавством строку.

Однак суд зазначає, що неподання платником податку пояснень та документів для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної саме по собі не є тотожним порушенню обов`язку щодо її направлення на реєстрацію.

У постанові від 24.12.2025 у справі №560/518/25 Верховний Суд сформулював правовий підхід, відповідно до якого неподання платником податку протягом 365 календарних днів пояснень та копій документів для вирішення питання про реєстрацію податкових накладних не є самостійною достатньою підставою для застосування штрафних санкцій за відсутність їх реєстрації, якщо така реєстрація була зупинена контролюючим органом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд ураховує зазначений правовий висновок під час вирішення цієї справи.

Суд зазначає, що передбачене пунктом 120.2 статті 120 ПК України обмеження застосування штрафних санкцій на період зупинення реєстрації податкових накладних не може бути нівельоване виключно посиланням контролюючого органу на невчинення платником податку подальших дій щодо їх розблокування.

Водночас суд ураховує, що стосовно частини податкових накладних та розрахунків коригування комісією регіонального рівня прийнято рішення про відмову в реєстрації.

Разом із тим правові наслідки прийняття таких рішень необхідно розмежовувати з обставинами первинного направлення документів на реєстрацію та її зупинення.

Саме по собі прийняття рішення про відмову в реєстрації не свідчить про те, що платник податку не виконав обов`язку щодо своєчасного направлення відповідного документа на реєстрацію.

При цьому положення пункту 120.2 статті 120 ПК України передбачають спеціальне регулювання відповідальності в разі зупинення реєстрації податкових накладних, а тому контролюючий орган повинен установити обставини, які свідчать про наявність підстав для застосування штрафу щодо кожного документа.

Зокрема, підлягають урахуванню дата направлення податкової накладної на реєстрацію, дата її зупинення, подальші рішення контролюючого органу та їх правові наслідки.

Водночас із наведеного відповідачем обґрунтування застосованих штрафних санкцій вбачається, що визначальною підставою для притягнення позивача до відповідальності стало невжиття ним заходів щодо розблокування податкових накладних та розрахунків коригування.

Проте зазначена обставина сама по собі не є достатньою для висновку про наявність складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 120.2 статті 120 ПК України.

Наявність у розрахунку штрафних санкцій відомостей про прийняття рішень щодо відмови в реєстрації окремих документів також не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність застосування відповідальності з урахуванням усіх обставин, які мають значення для її застосування.

Отже, за наявними матеріалами справи відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 47 188,35 грн.

Окремо суд надає оцінку правомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 40 800 грн.

Як вбачається з акта перевірки та розрахунку штрафних санкцій, зазначений штраф застосовано за відсутність реєстрації 12 податкових накладних, які, на переконання контролюючого органу, позивач повинен був скласти на суми перевищення звичайної ціни об`єктів нерухомості над фактичною ціною їх постачання.

Зазначені податкові накладні стосуються операцій за липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року, січень, лютий, червень, липень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2022 року.

За кожною із зазначених податкових накладних відповідачем застосовано штраф у розмірі 3400 грн, що загалом становить 40 800 грн.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України в разі здійснення операцій з постачання товарів або послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання, постачальник може скласти зведену податкову накладну з урахуванням суми податку, розрахованої виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною.

Водночас застосування відповідальності за відсутність реєстрації податкових накладних, складення яких пов`язане з перевищенням бази оподаткування над фактичною ціною постачання, передбачає належне встановлення самого факту такого перевищення.

Як зазначено судом під час оцінки правомірності податкових повідомлень-рішень від 04.12.2025 №0386990701 та №0387040701, контролюючим органом не доведено обґрунтованості визначення звичайної ціни об`єктів нерухомості шляхом застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла.

Отже, відповідачем не доведено наявності перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до вимог статті 188 ПК України, над фактичною ціною постачання в установленому актом перевірки розмірі.

Відтак не підтверджено й наявності обов`язку позивача щодо складення та реєстрації додаткових податкових накладних на визначені контролюючим органом суми такого перевищення.

За таких обставин застосування штрафних санкцій у розмірі 40 800 грн є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на висновках щодо визначення звичайної ціни, правомірність яких відповідачем не доведено.

Оцінивши встановлені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у загальному розмірі 87 988,35 грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0387030701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2025 №0387010701 позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 7 081 616 грн.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стали висновки акта перевірки від 25.09.2025 №27534/02-32-07-01/41029980 про завищення позивачем витрат за 2019 рік на 2 981 616 грн та за 2023 рік на 4 100 000 грн.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, сформованого за правилами бухгалтерського обліку, на різниці, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктами 44.1, 44.2 статті 44 ПК України та статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» показники податкового обліку формуються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Із акта перевірки вбачається, що контролюючий орган пов`язав завищення витрат 2019 року на 2 981 616 грн із бухгалтерським проведенням від 30.11.2019 на суму 2 981 615,52 грн за дебетом субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» та кредитом субрахунку 6851 за розрахунками з ТОВ «Промислова група «Вінниця-Буд». Отже, предметом оцінки є саме підстава визнання витрат від списання або оцінки відповідної заборгованості, а не реальність інших операцій товариства.

Контролюючий орган зазначив про відсутність документального підтвердження зазначеної операції. Разом із тим сам факт відображення бухгалтерського проведення від 30.11.2019 на суму 2 981 615,52 грн не розкриває економічного змісту операції, характеру відповідної заборгованості, підстав її виникнення та умов віднесення спірної суми до складу витрат.

Відповідач мав обґрунтувати, яке саме правило бухгалтерського обліку порушено позивачем, у чому полягає таке порушення та яким чином воно вплинуло на визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток. Посилання на відсутність документального підтвердження підлягає оцінці з урахуванням вимог статті 44 ПК України та встановлених обставин надання чи ненадання документів.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав вважати, що саме наведені в акті перевірки обставини підтверджують неправомірність віднесення всієї суми 2 981 615,52 грн до складу витрат 2019 року.

Суд розмежовує бухгалтерський запис як відображення господарської операції та документи, які підтверджують підстави її здійснення. Проведення за субрахунками 944 і 6851 засвідчує спосіб відображення відповідної суми в обліку, проте без аналізу виникнення заборгованості, її характеру, строків погашення, підстав визнання сумнівною або безнадійною та застосованих правил бухгалтерського обліку не дозволяє встановити, яке саме правило формування фінансового результату порушено.

Суд також враховує, що акт від 23.09.2025 №1343/02-32-07-01/41029980, на який посилається відповідач, стосується ненадання пояснень щодо обставин вини та фінансової відповідальності. Його зміст не слід ототожнювати з актом про відмову надати первинні документи за конкретною операцією. При цьому наявність у матеріалах перевірки інших запитів вимагає їх самостійної оцінки, а не ігнорування.

За пунктами 44.1, 44.6, 44.7 статті 44 та пунктами 85.2, 85.6 статті 85 ПК України платник зобов`язаний зберігати й надавати документи, пов`язані з предметом перевірки, а їх ненадання за встановлених законом умов має визначені податкові наслідки. Ці положення не дозволяють суду презюмувати наявність відсутніх первинних документів. Водночас при оцінці висновку про завищення витрат суд перевіряє не лише факт ненадання документів, а й належність установлених контролюючим органом обставин саме до спірного показника, підстави застосування пункту 44.6 ПК України та відповідність зробленого податковим органом висновку змісту досліджених матеріалів. За наявними у справі матеріалами відповідач не навів належної предметної оцінки природи операції від 30.11.2019 і підстав, за якими всю суму проведення слід виключити з витрат саме в установленому ним порядку. Разом з тим суд не вважає документально підтвердженим сам факт правомірності таких витрат лише на підставі наведеного бухгалтерського запису.

Щодо витрат за 2023 рік у сумі 4 100 000 грн судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_7 укладено договір від 04.01.2023 про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та управління підприємством.

На підтвердження виконання договору оформлено акт виконаних робіт від 28.12.2023. Контролюючим органом також установлено здійснення оплати послуг та відображення відповідних операцій у бухгалтерському обліку.

Водночас відповідач поставив під сумнів реальність надання послуг, посилаючись на відсутність додаткових матеріалів щодо проведених консультацій, тренінгів, вебінарів та наданих рекомендацій, а також на значну вартість послуг і залучення позивачем інших фахівців.

Оцінюючи зазначені доводи, суд враховує, що предметом договору передбачено надання як письмових, так і усних консультацій та рекомендацій, які за своїм характером не обов`язково передбачають створення окремого матеріального результату.

Суд також бере до уваги доводи позивача про те, що необхідність придбання інформаційно-консультаційних послуг була зумовлена особливостями господарської діяльності товариства, зокрема здійсненням операцій із цінними паперами, які потребували відповідного консультаційного супроводу.

При цьому предметом договору з ФОП ОСОБА_7 були послуги з питань комерційної діяльності та управління підприємством, які за своїм змістом не є тотожними юридичним чи бухгалтерським послугам.

Відтак залучення позивачем інших фахівців не свідчить про фактичне ненадання послуг ФОП ОСОБА_7 , а порівняння контролюючим органом таких послуг без урахування відмінностей їх предмета не є достатнім обґрунтуванням висновку про нереальність господарської операції.

Сама по собі значна вартість послуг також не є достатньою підставою для висновку про їх фактичне ненадання, оскільки питання доцільності відповідних витрат належить до сфери господарської діяльності підприємства.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що під час перевірки ним надавалися первинні документи на підтвердження відповідних операцій, які, на його думку, не отримали належної оцінки контролюючого органу.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що наявність договору, акта прийняття послуг та документів про оплату не звільняє від необхідності встановлення фактичного змісту господарської операції, однак такі документи підлягають оцінці в сукупності з характером послуг та умовами їх надання.

При цьому контролюючим органом не наведено достатнього обґрунтування того, чому встановлені під час перевірки обставини свідчать про фактичне ненадання всього обсягу послуг за договором та необхідність виключення з витрат усієї суми 4 100 000 грн.

Відповідно до підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових років з урахуванням установлених цим Кодексом особливостей.

Судом враховано, що контролюючий орган здійснив розрахунок впливу спірних витрат за 2019 та 2023 роки на від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2024 рік. Водночас правильність такого розрахунку залежить насамперед від обґрунтованості первинних коригувань витрат, покладених у його основу.

Суд оцінює окремо обидві складові коригування: 2 981 616 грн за 2019 рік та 4 100 000 грн за 2023 рік. Щодо першої складової наявність бухгалтерського проведення і запитів ДПС не замінює обґрунтування конкретного порушення правил формування витрат та встановлення передумов застосування пункту 44.6 ПК України. Щодо другої складової договір, акт приймання послуг і оплата підлягають оцінці в сукупності, а сумніви контролюючого органу щодо доцільності або вартості консультацій не є самостійним доказом їх ненадання. За таких обставин відповідач не обґрунтував належними та достатніми доказами законність зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 7 081 616 грн.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0387010701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0386970701 (податок на нерухоме майно), то відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач донарахував податок щодо чотирьох приміщень №131, 129, 121 та 127 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 496,7 кв. м. При цьому об`єкти названо нежитловими, а у визначенні їх типу використано код 1122.2, що належить до класифікації багатоквартирних житлових будинків. Саме по собі таке позначення не доводить відсутності об`єкта оподаткування, адже нежитлові приміщення можуть бути розташовані в житловій будівлі, однак потребує узгодження із характеристиками кожного приміщення та відповідною ставкою.

Відповідач розрахував основний платіж за 2022 рік у сумі 8 071,38 грн, за 2023 рік 33 278,90 грн, за 2024 рік 35 265,70 грн, разом 76 615,98 грн, та застосував штраф у сумі 19 154 грн. Арифметична відповідність наведених сум не є предметом самостійного спору. Водночас правильність арифметики не замінює доказів належності конкретних об`єктів платнику в кожному спірному періоді та правомірності застосованої ставки.

У запереченнях позивач вказував, зокрема, на неузгодженість виду податку в документах перевірки та недостатню обґрунтованість донарахування.

За підпунктами 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.5.1 та 266.7.5 статті 266 ПК України для правомірного визначення податку необхідно встановити належність об`єкта до житлової чи нежитлової нерухомості, його загальну площу, власника, місяць виникнення права власності на новостворений об`єкт та ставку, встановлену місцевою радою залежно від місця розташування і типу нерухомості.

Акт перевірки містить посилання на рішення Вінницької міської ради щодо місцевих податків, а тому твердження про повну відсутність нормативного джерела ставки було б неправильним. Проте самого переліку рішень та застосування в розрахунку ставки 1 відсоток недостатньо без установлення того, що відповідний додаток до чинного в кожному році рішення передбачав саме таку ставку для класифікованих у належний спосіб спірних приміщень.

Суд враховує, що матеріали справи мають оцінюватися щодо кожного елемента податкового зобов`язання. Зокрема, посилання на код 1122.2 поряд із визначенням приміщень як нежитлових вимагає пояснення, який тип об`єкта використано для ставки. Крім того, для застосування правила щодо новоствореного майна має значення підтверджений місяць виникнення права власності на кожне приміщення, а не лише загальне зазначення в акті періоду з жовтня 2022 року.

Окремо суд перевіряє правомірність штрафу. Якщо санкцію застосовано за пунктом 123.2 статті 123 ПК України, відповідач повинен довести обставини, які свідчать про умисний характер порушення, у значенні статті 109 ПК України. Сам факт донарахування податку таких обставин не встановлює.

Наведені контролюючим органом матеріали не містять самостійного обґрунтування умислу платника, яке б відповідало застосованій підставі штрафної відповідальності. Відтак навіть за умови підтвердження бази оподаткування правомірність санкції потребує доведення.

З огляду на сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що в межах поданих сторонами доказів відповідач не підтвердив належним чином застосування конкретної ставки до відповідних об`єктів і періодів та підстави застосування штрафної санкції. За таких обставин правомірність визначеного ППР №0386970701 грошового зобов`язання у сумі 95769,98 грн відповідачем не доведена, що є підставою для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0387060701 (форма №20-ОПП), то відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України платники податків зобов`язані повідомляти контролюючі органи про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, передбачено подання повідомлення за формою №20-ОПП протягом десяти робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття відповідного об`єкта.

Як вбачається з акта перевірки, відповідачем встановлено неподання позивачем повідомлень за формою №20-ОПП щодо десяти об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, у зв`язку з чим на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України застосовано штрафні санкції в розмірі 11 220 грн.

Позивач заперечує правомірність застосування зазначених штрафних санкцій, посилаючись на відсутність передбачених законом підстав для притягнення його до відповідальності за неподання повідомлень за формою №20-ОПП.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із того, що обов`язок платника податків подавати відповідне повідомлення та наявність підстав для застосування фінансової відповідальності за порушення такого обов`язку не є тотожними правовими питаннями.

Положення пункту 117.1 статті 117 ПК України підлягають застосуванню з урахуванням принципу юридичної визначеності та необхідності чіткого встановлення передбачених законом підстав відповідальності.

При цьому контролюючий орган повинен довести не лише факт неподання повідомлення, а й наявність визначених законом підстав для застосування відповідної санкції, а також правильність її розрахунку.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки відповідачем зазначено про неподання повідомлень щодо десяти об`єктів, тоді як застосований штраф у розмірі 11 220 грн відповідає одинадцяти штрафам по 1 020 грн.

Отже, наведена в акті перевірки кількість об`єктів не узгоджується із сумою штрафу без додаткового пояснення розрахунку.

Суд наголошує, що фінансова відповідальність платника податків не може ґрунтуватися на припущеннях, а її застосування потребує належного встановлення фактичних обставин правопорушення та відповідності визначеного штрафу вимогам закону.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належним чином правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у визначеному спірним рішенням розмірі.

Відтак податкове повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0387060701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0387772406 (податкова звітність про доходи фізичних осіб), то підставою для прийняття цього рішення стали висновки контролюючого органу про невідображення позивачем у податковій звітності сум поворотної фінансової допомоги, наданої фізичним особам.

Відповідно до підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку, не включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Водночас зазначена обставина не виключає обов`язку податкового агента належним чином відображати відповідні суми у податковій звітності.

Разом із тим пунктом 119.1 статті 119 ПК України передбачено відповідальність за подання податкової звітності з недостовірними відомостями або помилками за умови, що такі недостовірні відомості чи помилки призвели до зменшення або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Позивач зазначає, що податкову звітність ним подано у встановлені законодавством строки, а суми нарахованих і сплачених податків контролюючим органом не оспорюються.

Суд враховує, що відповідач пов`язує застосування штрафу саме з недостовірністю відомостей у податковій звітності, однак не встановив, що відповідні недоліки призвели до наслідків, передбачених пунктом 119.1 статті 119 ПК України.

При цьому невідображення сум поворотної фінансової допомоги, які відповідно до положень ПК України не включаються до оподатковуваного доходу фізичних осіб, саме по собі не свідчить про зменшення чи збільшення податкових зобов`язань або зміну платника податку.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність належного обґрунтування застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1 020 грн, у зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0387772406 є протиправним та підлягає скасуванню.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку порядку витребування контролюючим органом документів під час проведення перевірки та доводам позивача щодо недостатньої конкретизації відповідних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом складалися запити про надання документів. Зокрема, запит №1 містить перелік категорій документів бухгалтерського та податкового обліку, необхідних для проведення перевірки. Отже, твердження про повну відсутність вимог контролюючого органу щодо надання документів матеріалами справи не підтверджується.

Водночас зазначений запит сформульований переважно шляхом визначення загальних категорій документів, пов`язаних із фінансово-господарською діяльністю товариства за період перевірки. Сам по собі такий спосіб формулювання запиту не свідчить про його протиправність, однак має значення під час оцінки доводів про ненадання документів щодо окремих операцій.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючого органу всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Водночас оцінка наслідків ненадання документів має здійснюватися з урахуванням змісту вимог контролюючого органу, характеру встановлених порушень, обсягу фактично наданих документів та обставин їх витребування.

Загальне витребування документів бухгалтерського та податкового обліку саме по собі не підтверджує, що платнику було індивідуалізовано повідомлено, які саме документи контролюючий орган вважав відсутніми або недостатніми для підтвердження окремих господарських операцій, покладених в основу висновків акта перевірки.

Суд також враховує, що акт від 23.09.2025 №1343/02-32-07-01/41029980 стосується ненадання пояснень щодо обставин вини та фінансової відповідальності, а тому, сам по собі не доводить факту відмови позивача надати конкретні первинні документи щодо спірних господарських операцій.

Наявність запитів та їх доведення до платника податків не звільняє контролюючий орган від обов`язку належно обґрунтувати встановлені порушення, визначити їх фактичні обставини, відповідні положення законодавства та вплив порушень на показники податкової звітності. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваних рішень покладається на відповідача.

Таким чином, факт витребування широкого переліку документів та посилання на їх ненадання не можуть замінювати належного встановлення й доказування конкретних податкових правопорушень. Разом із тим зазначені обставини не є самостійною підставою для скасування всіх оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а враховуються судом у сукупності з іншими доказами та встановленими обставинами щодо кожного з них.

За наведених обставин податкові повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0386970701, №0386990701, №0387040701, №0387030701, №0387010701, №0387060701 та №0387772406 є протиправними та підлягають скасуванню.

Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну, та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень, на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі. З огляду на задоволення позову судовий збір у розмірі 33 280 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.12.2025 №0386970701 (форма «Р»), №0386990701 (форма «Р»), №0387040701 (форма «В4»), №0387030701 (форма «ПН»), №0387010701 (форма «П»), №0387060701 (форма «ПС»), №0387772406 (форма «ПС»).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Родинний Маєток» судовий збір у розмірі 33 280 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Родинний маєток" (вул. Івана Богуна, 27-В, приміщення 124, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 41029980)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькії області (вул. Хмельницьке шосе, буд.7/ вул. К. Василенка,буд.21, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Рішення в повному обсязі складено: 02.11.2026 р.

Суддя Крапівницька Н.Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: