Рішення № 141110890, 02.11.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 листопада 2026 р. Справа № 120/14695/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загороднюк Тетяни Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання відмови протиправною, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

24.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, у якому просить:

- визнати протиправною відмову та бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області щодо надання повної публічної інформації (копії документа) за його запитом № 0160603-2-ІЗ від 03.06.2026 року та повторним запитом № 0160605-1-ІЗ від 05.06.2026 року;

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати йому у повному обсязі без будь-яких вилучень, обмежень, ретушувань та приховувань копію Технічного звіту № 01-21 від 11.03.2021 року «Про результати повторного обстеження та визначення доступності та відповідності нормативним вимогам функціонально-планувальних елементів, вхідних вузлів, комунікацій комплексу будівель КП «Ладижинська міська лікарня» для користування маломобільними групами населення» разом з усіма наявними додатками, текстовими висновками, графічними схемами та планами території та будівель, шляхом направлення копії документа на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1,00 грн (одна гривня 00 копійок).

Позовні вимоги мотивовані протиправною відмовою відповідача щодо надання повної публічної інформації (копії документа) за запитом позивача №0160603-2-ІЗ від 03.06.2026 року та за повторним запитом №0160605-1-ІВ від 05.06.2026 року.

13.10.2026 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, застосування заходів процесуального примусу та встановлення судового контролю.

13.10.2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відповідач не заперечує необхідності дотримання частини 8 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, наданню підлягає та його частина, доступ до якої не обмежено законом.

З огляду на це, вимога позивача про надання технічного звіту в повному обсязі, без вилучень, приховувань чи ретушування, на думку представника відповідача, не може бути задоволена автоматично, без попередньої оцінки змісту документа та правомірності доступу до окремих його складових.

Також представник відповідача у відзиві не стверджує, що всі відомості технічного звіту автоматично належать до інформації з обмеженим доступом. Правомірність обмеження має визначатися щодо конкретних відомостей із дотриманням вимог статті 6 зазначеного Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У разі встановлення судом того, що окремі відомості звіту підлягають наданню, відповідач вважає належним способом забезпечення балансу інтересів надання доступної частини документа з вилученням виключно тих відомостей, обмеження доступу до яких буде належно обґрунтоване.

Таким чином, представник відповідача вважає, що вимога про надання повної копії технічного звіту разом з усіма графічними схемами та планами без будь-яких вилучень є передчасною без належного визначення правового режиму відповідних відомостей.

Щодо постанови Ладижинського міського суду Вінницької області від 02.09.2026 у справі № 135/1370/26, якою директора КНП «Ладижинська міська лікарня» було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 212-3 КУпАП, представник відповідача наголошує, що ця постанова у справі №135/1370/26 не встановлює автоматично правомірності чи неправомірності обмеження доступу до кожного окремого документа, який запитується позивачем, і не звільняє суд від необхідності дослідити обставини саме цієї справи.

Крім того, представник відповідача вказує, що позивач визначив розмір моральної шкоди в сумі 1,00 грн, пояснюючи це символічним характером вимоги та прагненням до судового визнання порушення. Проте символічний розмір заявленої суми не звільняє позивача від необхідності довести наявність передбачених законом підстав для її стягнення.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

16.10.2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просить визнати заперечення та доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та повністю їх відхилити, а також просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Також 16.10.2026 року позивач подав до суду клопотання про витребування доказів та зобов`язання вчинити дії в порядку ст.80 КАС України.

У клопотання просив витребувати в Комунального некомерційного підприємства «Ладижинська міська лікарня» оригінал та повну, належним чином засвідчену копію Технічного звіту №01-21 від 11.03.2021 року у первісному неретушованому вигляді, обов?язково включно з усіма наявними графічними додатками, кресленнями, схемами території та поповерховими планами будівель, для перевірки їх фактичної наявності та дослідження судом; з метою недопущення приховування інформації, зобов?язати КНП «Ладижинська міська лікарня» у строк, що не перевищує 3 (три) дні з дня отримання ухвали суду, надати суду та позивачу письмові відомості про суб?єкта господарювання (підрядника/експерта), який здійснював розробку та складання вказаного Технічного звіту №01-21 від 11.03.2021 року, із зазначенням його повного найменування, коду ЄДРПОУ, юридичної та електронної адреси; на підставі отриманих відомостей, невідкладно витребувати від суб?єкта господарювання (підрядника/експерта) - розробника звіту, копію другого примірника Технічного звіту №01-21 від 11.03.2021 року, що зберігається в його архівах, для проведення судом порівняльного аналізу на предмет автентичності.

Ухвалою суду від 19.10.2026 року заяву про забезпечення позову, застосування заходів процесуального примусу та встановлення судового контролю в адміністративній справі № 120/14695/26, - повернуто заявнику без розгляду.

19.10.2026 року представник відповідача подав заперечення на клопотання про витребування доказів, у якому просив відмовити в задоволенні цього клопотання та зобов`язання вчинити дії в частині вимог, необхідність і обґрунтованість яких належним чином не підтверджені.

Ухвалою суду від 20.10.2026 року залишено без задоволення клопотання позивача про витребування доказів в адміністративній справі № 120/14695/26.

20.10.2026 року позивач подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у якому просить:

1) залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національну службу здоров?я України (НСЗУ) - код ЄДРПОУ 42032422 відповідно до бланку державного органу;

2) на підставі частини четвертої статті 9 КАС України самостійно встановити за наявними у матеріалах справи відтисками печаток та реєстраційними номерами сертифікатів повні реквізити, ідентифікаційні коди та адреси для отримання судових повідомлень виконавців (розробників) Технічного звіту №01-21 від 11.03.2021 р., а саме:

- Приватного підприємця ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

- Інженера-проектувальника ОСОБА_4 (Кваліфікаційний сертифікат серії АР №013306, Реєстраційний №11379);

- Експерта ОСОБА_3 (Кваліфікаційний сертифікат серії AE №000329, Реєстраційний №306);

3) після встановлення реквізитів, залучити зазначених виконавців (ФОП ОСОБА_2 , інженера ОСОБА_5, експерта ОСОБА_3) до участі у справі №120/14695/26 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору;

4) зобов`язати залучені треті особи надати суду письмові пояснення щодо повноти, наявності графічної частини (креслень), об?єктів обстеження (включаючи будівлю стоматології) та автентичності реквізитів наданого лікарнею Технічного звіту №01-21 від 11.03.2021 року.

20.10.2026 року позивач подав клопотання про долучення доказів.

20.10.2026 року представник відповідача подав заперечення на клопотання про долучення доказів, у якому просив відмовити у задоволенні клопотання позивача у повному обсязі.

21.10.2026 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову: до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/14695/26 заборонити КНП «Ладижинська міська лікарня» та його директору ОСОБА_6, особам, які тимчасово виконують його обов`язки, заступникам директора, а також будь-яким іншим працівникам цього підприємства чи третім особам вчиняти будь-які дії щодо зміни змісту, ретушування, модифікації, дооформлення, внесення доповнень, знищення, пошкодження, приховування або передачі третім особам оригіналу та копій Технічного звіту № 01-21 від 11.03.2021 року разом з усіма додатками, кресленнями та планами будівель.

21.10.2026 року позивач подав клопотання про застосування заходів процесуального примусу (в порядку статей 149, 166 КАС України).

23.10.2026 року позивач подав додаткові письмові пояснення щодо спростування заперечень відповідача та доведеності предмета позову.

Ухвалою суду від 26.10.2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 02.11.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

03.06.2026 року на електронну адресу КНП "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області позивач направив запит № 0160603-2-ІЗ, у якому, керуючись приписами Закону України "Про доступ до публічної інформації" просив:

1) надати копії бюджетних запитів на встановлення ліфта/підйомника, якщо такі запити надавалися адміністрацією лікарні за останні 3 роки.

2) надати копії актів обстеження, сертифікатів та висновків експерта щодо відповідності будівлі, де надаються стоматологічні послуги, вимогам доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;

3) повідомити прізвища, ім?я та по-батькові, посади відповідальних осіб, які підписували та затверджували згадані у п.2 Запиту акти, висновки, сертифікати та ліцензії;

4) надати копію Витягу з Ліцензійного реєстру МО3 щодо наявності ліцензії на провадження медичної практики за адресою де розташовані стоматологічні кабінети;

5) надати копію Відомостей про стан матеріально-технічної бази, що подавалися для отримання/оновлення ліцензії (зокрема в частині підтвердження вільного доступу маломобільних груп населення);

6) надати копію договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій НСЗУ.

За результатами розгляду запиту, відповідач листом від 05.06.2026 року № 1142 , окрім іншого повідомив, що станом на 03.06.2026 рік будівля, в якій надаються стоматологічні послуги не обладнана підйомником для маломобільних груп населення, але на даний час проводяться роботи за проєктом «Капітальний ремонт вхідної групи будівлі стоматологічної поліклініки за адресою: вул. Ентузівстів, 24, м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, в якому передбачено встановлення підйомної платформи ППВ-3202 та мобільного сходового підйомника на гусенічному ходу, що повністю відповідає нормам ДБН В.2.2-40:2018 "Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення".

Публічне посилання на закупівлю даних робіт: http://zakupivli.pro/gov/tenders/ua-2025-11-07-007205-a/l01-65d9/la4797e48aebe89baecae28b21b.

Також за результатами розгляду запиту, відповідач листом від 05.06.2026 року № 1143 повідомив, окрім іншого, по питанню 2 у запиті зазначив, що на дотримання вимог ДБН В.2.2-40:2018 та «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики», в лютому 2021 року проведене обстеження комплексу будівель КП «Ладижинська міська лікарня» за адресою: вул. Ентузіастів, 24, м. Ладижин. Висновок щодо обстежених будівель, відповідно до Технічного звіту N?01-21 від 11.03.2021 року «Про результати повторного обстеження та визначення доступності та відповідності нормативним вимогам функціонально-планувальних елементів, вхідних вузлів, комунікацій комплексу будівель К «Ладижинська міська лікарня» для користування маломобільними групами населення»: встановлено можливість доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп.

У зв`язку з тим, що КНП «Ладижинська міська лікарня» є об`єктом критичної інфраструктури, а технічний звіт містить схеми і плани території та будівель закладу, керуючись ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», з метою безпеки території громади даний документ не буде наданий.

05.06.2026 року на електронну адресу КНП "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області позивач повторно направив запит №0160605-1-ІЗ, у якому, просив:

1) надати копії всіх актів обстеження (технічних звітів) та сертифікатів, висновків експерта, що підтверджують відповідність будівлі, де надаються стоматологічні послуги пацієнтам, нормам інклюзивності (доступності для осіб з інвалідністю) згідно з приписами ДБН В.2.2-40:2018 та вимогам «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» затверджених Постановою КМУ №285 від 2 березня 2016 року;

2) повідомити до якої категорії обмеження відноситься запитувана інформація;

3) повідомити ким (яким органом та посадовою особою) та коли було накладено обмеження (назва органу, прізвище, ім`я, по-батькові та посада);

4) повідомити на яких підставах було накладено обмеження на конкретно запитувану інформацію та надати копії відповідних документів (накази, розпорядження, постанови);

5) якщо таке обмеження було накладено керівництвом КНП «Ладижинська міська лікарня» надати документальне підтвердження (копію виписки з книги реєстрації наказів / розпоряджень);

6) надати копію першої сторінки запитуваного документа з нанесеним грифом ступеня обмеженості;

7) повідомити, чи був раніше обмежений доступ до запитуваної інформації. Якщо був, також надати інформацію, яка перелічена у п.п. 2-5 цього запиту;

8) або надати запитувані документи виключивши з них «схеми і плани території та будівель закладу» на які були посилання в отриманій відповіді.

У зв`язку з ненаданням відповіді на запит на публічну інформацію від 05.06.2026 року №0160605-1-ІЗ, позивач 17.06.2026 року звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою №0160617-4-ОМБ, у якій просив:

1) зафіксувати численні систематичні факти порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» посадовими особами комунального некомерційного підприємства «Ладижинська міська лікарня»;

2) встановити винних в ненаданні інформації та скласти протокол про адміністративне правопорушення на відповідальних посадових осіб комунального некомерційного підприємства «Ладижинська міська лікарня»;

3) невідкладно не пізніше 3-х днів після складання протоколу про адміністративне правопорушення) передати матеріали до суду для притягнення винних до адміністративної відповідальності;

4) копію адміністративного протоколу та копії всіх матеріалів по розгляду цієї заяви у повному обсязі направити на його електронну адресу;

5) забезпечити виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» посадовими особами комунального некомерційного підприємства «Ладижинська міська лікарня» та зобов?язати їх негайно надати запитувану публічну інформацію у повному обсязі на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

19.06.2026 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини А. Ковальчук направив на адресу КНП "Ладижинська міська лікарня" лист №69661.4/С-44433.3/26/53, у якому містилось прохання підтвердити або спростувати інформацію заявника щодо ненадання відповіді на запит від 05.06.2026 року, з обов`язковим наданням копій відповідних документів, а у разі ненадання відповіді розглянути запит та надати підтверджуючі документи про розгляд.

29.06.2026 року КНП "Ладижинська міська лікарня" повідомила Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини А. Ковальчука листом № 1328, у якому вказала, що в період з 03.06.2026 року по 09.06.2026 року від ОСОБА_1 на електронну адресу КНП «Ладижинська міська лікарня» надійшли запити в форматі pdf, без зазначеної адреси заявника чи інших контактних даних та без накладання ЕЦП, що не давало можливість ідентифікувати особу, яка надсилала так велику кількість звернень з одними і тими ж вимогами. В запитах вказано було тільки прізвище ім`я по-батькові та електрона пошта на яку потрібно надіслати відповідь. Крім того запити про надання інформації, які були надіслані ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.1, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Також у листі КНП "Ладижинська міська лікарня" вказала, що надсилання та отримання документів поштою вимагає підвищеної уваги до безпеки підприємства, оскільки електронна пошта є основною ціллю для атак зловмисників. Це включає ризики витоку конфіденційних даних, втрати доступу до облікових записів або завантаження шкідливих файлів.

30.06.2026 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини А. Ковальчук направив на адресу КНП "Ладижинська міська лікарня" лист №74280.4/С-44433.3/26/53, у якому зазначив у строк до 08.07.2026 року розглянути запит заявника від 05.06.2026 року, з урахуванням наданих роз`яснень та відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вважаючи протиправною відмову відповідача в частині ненадання інформації на запит № 0160603-2-ІЗ від 03.06.2026 року та протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду повторного запиту № 0160605-1-ІЗ від 05.06.2026 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VІ публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

При цьому, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону №2939-VІ до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в вказаній статті, у порядку, передбаченому вказаним Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону №2939-VІ на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини 1 та в частині 2 вказаної статті, вимоги зазначеного Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Статтею 20 цього Закону визначено строки надання відповіді на інформаційний запит, а статтею 19 - вимоги до його оформлення.

При цьому закон допускає подання запитів електронною поштою. Відсутність кваліфікованого електронного підпису сама по собі не становить передбаченої законом підстави для відмови в розгляді належно оформленого електронного запиту.

Частиною 1 ст. 22 Закону №2939-VI визначено випадки, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.23 Закону №2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Суд також враховує положення Закону України від 16 листопада 2021 року № 1882-IX «Про критичну інфраструктуру», який регулює питання захисту відповідних об`єктів.

Проте положення цього Закону не усувають необхідності застосування спеціальних правил обмеження доступу до публічної інформації, передбачених Законом № 2939-VI.

Наявність воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, також не означає автоматичного обмеження доступу до будь-якої інформації про діяльність комунального медичного закладу.

Правомірність обмеження має оцінюватися з урахуванням змісту конкретних відомостей та обставин їх можливого розголошення.

Як вже встановлено судом, 03.06.2026 року та 05.06.2026 року на електронну адресу КНП "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області позивач направив запити № 0160603-2-ІЗ та №0160605-1-ІЗ в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", які відповідачем отримані 03.06.2026 року та 05.06.2026 року відповідно.

Водночас за результатами розгляду запиту від 03.06.2026 року № 0160603-2-ІЗ відповідач листом від 05.06.2026 року № 1143 повідомив, окрім іншого, по питанню 2 у запиті, що у зв`язку з тим, що КНП «Ладижинська міська лікарня» є об`єктом критичної інфраструктури, а технічний звіт містить схеми і плани території та будівель закладу, керуючись ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», з метою безпеки території громади даний документ не буде наданий.

При цьому, запит №0160605-1-ІЗ від 05.06.2026 року КНП "Ладижинська міська лікарня" не розглянула та відповіді позивачу не надала.

Спір у цій справи виник у зв`язку із реалізацією права ОСОБА_1 на отримання публічної інформації у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Надаючи правову оцінку доводам КНП "Ладижинська міська лікарня" щодо відмови у наданні технічного звіту (пункт 2 запиту № 0160603-2-ІЗ від 03.06.2026 року), з посиланням на статус об`єкта критичної інфраструктури та ризики кібербезпеки, а також оцінюючи факт нерозгляду запиту від 05.06.2026 року № 0160605-1-ІЗ, суд виходить із того, що наведені відповідачем обставини можуть мати значення для вирішення питання про обмеження доступу до окремих відомостей, однак не звільняють його від обов`язку належно мотивувати таке обмеження.

Так, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог («трискладовий тест»):

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно з ч. 8 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту".

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відмова в доступі до публічної інформації може бути встановлена лише шляхом застосування "трискладового тесту".

Так само лише після застосування "трискладового тесту" допустиме обмеження доступу до публічної інформації.

Відповідно до п. 6.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 " Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:

1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ);

3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ).

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох вимог "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Водночас сама лише наявність грифу обмеження доступу або віднесення підприємства до об`єктів критичної інфраструктури не звільняє розпорядника від обов`язку довести, що шкода від розголошення конкретних даних (у цьому випадку - технічного звіту) в умовах воєнного стану дійсно переважає суспільний інтерес.

Тому якщо під час розгляду справи в суді буде з`ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував "трискладового тесту" або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною. У такому разі суд також може зобов`язати розпорядника інформації повторно розглянути запит і надати на нього обґрунтовану відповідь із застосуванням "трискладового тесту" відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2939-VI.

Відповідач у листі від 05.06.2026 року № 1143 обмежився лише формальним посиланням на норму закону та загальні міркування безпеки території громади. Матеріали справи не містять доказів проведення лікарнею належного аналізу потенційної шкоди та зважування її із суспільним інтересом.

Зміст листа № 1143 не свідчить про проведення відповідачем оцінки кожної із передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI умов.

Зокрема, у листі не визначено, які саме частини технічного звіту містять відомості, розголошення яких може завдати істотної шкоди охоронюваним законом інтересам.

Також не наведено обґрунтування характеру та істотності такої шкоди і не здійснено зіставлення можливих негативних наслідків розголошення інформації із суспільним інтересом в отриманні відомостей про доступність комунального медичного закладу.

Суд ураховує, що доступність медичних закладів для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення має безпосереднє значення для реалізації права на охорону здоров`я, забезпечення рівності та недопущення дискримінації.

Відомості про фактичну доступність входів, шляхів пересування, санітарно-гігієнічних приміщень, результати обстежень та рекомендації щодо усунення недоліків можуть становити значний суспільний інтерес.

Водночас суд не виключає, що окремі креслення, схеми внутрішнього планування або інші графічні матеріали можуть містити відомості, поширення яких за конкретних обставин створюватиме ризики для безпеки медичного закладу.

Однак саме існування такого ризику не є тотожним доведеності всіх умов обмеження доступу, передбачених законом.

Крім того, відповідач не обґрунтував, чому неможливо було надати позивачу відкриту частину технічного звіту без тих відомостей, доступ до яких міг бути правомірно обмежений.

У відзиві відповідач фактично погодився з необхідністю розмежування відкритої інформації та потенційно чутливих графічних матеріалів.

Отже, обрана відповідачем форма повної відмови в наданні копії документа не відповідала вимогам частин другої та восьмої статті 6 Закону № 2939-VI.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 липня 2019 року у справі № 554/11837/14-а та від 23 грудня 2020 року у справі № 826/15472/18, відповідно до якої презумпція відкритості інформації покладає на розпорядника обов`язок довести законність обмеження доступу із застосуванням трискладового тесту.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправною відмови відповідача у наданні інформації на запит № 0160603-2-ІЗ від 03.06.2026 року, а також про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запит № 0160605-1-ІЗ від 05.06.2026 року.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга № 10465/83) за наявністю правової можливості, якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Вирішуючи вимогу щодо зобов`язання надати позивачу у повному обсязі копію Технічного звіту №01-21 від 11.03.2021 року, суд виходить із необхідності забезпечити ефективне поновлення порушеного права без підміни встановленої законом процедури визначення правового режиму конкретної інформації, враховуючи, що презумпція відкритості інформації покладає на розпорядника обов`язок довести законність обмеження доступу із застосуванням трискладового тесту.

Незаконність повної відмови в наданні документа не означає, що кожна складова такого документа обов`язково є відкритою.

Установлені обставини свідчать про те, що відповідач не здійснив належного розмежування відкритої інформації та відомостей, доступ до яких може бути обмежений.

Відповідно, надання всього документа без будь-яких вилучень за відсутності встановлених судом обставин щодо правового режиму конкретних креслень не може вважатися належним способом відновлення порушеного права.

Водночас залишення відповідачу можливості повторити попередню невмотивовану відмову не відповідало б завданню адміністративного судочинства.

Тому суд вважає необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути інформаційний запит від 03 червня 2026 року № 0160603-2-ІЗ, застосувавши до конкретних відомостей вимоги частини другої статті 6 Закону № 2939-VI та забезпечивши надання тієї частини документа, доступ до якої не обмежено законом.

При повторному розгляді запиту відповідач зобов`язаний не лише зазначити загальну мету обмеження доступу, в разі її наявності, а й визначити конкретні відомості, до яких застосовується обмеження, характер можливої істотної шкоди та причини переважання такої шкоди над суспільним інтересом.

У разі відсутності сукупності передбачених законом умов відповідні відомості підлягають наданню.

Такий спосіб захисту узгоджується з підходом Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 380/12153/20, щодо повторного розгляду інформаційного запиту в ситуації, коли розпорядник повинен здійснити передбачену законом оцінку підстав обмеження доступу.

Що стосується повторного запиту від 05.06.2026, то з урахуванням установлених обставин суд вважає належним способом захисту визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду повторного запиту та зобов`язання розглянути його відповідно до Закону № 2939-VI.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1 грн., суд вказує таке.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

При цьому, суд зауважує, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках від статі, віку та стану здоров`я потерпілого.

За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов`язок доведення спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, яка звертається до суду з таким позовом.

Разом з тим, позивач не навів належного обґрунтування для стягнення відшкодування моральної шкоди, у тому числі у заявленому розмірі, не надав доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними рішеннями відповідача, зокрема, доказів погіршення стану здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок протиправних рішень відповідача.

Саме по собі визнання відмови в наданні публічної інформації протиправною не звільняє суд від оцінки обставин, якими обґрунтовується вимога про відшкодування моральної шкоди.

Суд ураховує підхід Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.04.2020 року у справі № 180/1560/16-а, щодо можливості розгляду вимоги про компенсацію моральної шкоди, завданої ненаданням відповіді на інформаційний запит, в одному провадженні з публічно-правовим спором.

У цій справі позивач посилається на душевні переживання, стрес, почуття приниження та необхідність витрачати час на захист свого права.

Однак із наведеного обґрунтування не вбачається достатньої конкретизації характеру немайнових втрат, їхнього впливу на звичний спосіб життя позивача та причинного зв`язку саме з оскаржуваною відмовою.

Обраний позивачем символічний розмір компенсації не усуває необхідності встановлення передбачених законом умов відповідальності.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи відсутність судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Комунального некомерційного підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області у наданні інформації на запит № 0160603-2-ІЗ від 03.06.2026 року без належного обґрунтування обмеження доступу до конкретних відомостей відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та без вирішення питання про надання відкритої частини документа відповідно до частини восьмої цієї статті.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області повторно розглянути запит ОСОБА_1 № 0160603-2-ІЗ від 03.06.2026 року з урахуванням правової оцінки, наведеної в цьому рішенні, забезпечивши надання інформації, доступ до якої не обмежено законом.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області щодо ненадання відповіді на запит № 0160605-1-ІЗ від 05.06.2026 року.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області розглянути запит ОСОБА_1 № 0160605-1-ІЗ від 05.06.2026 року та надати відповідь відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району, Вінницької області (вул. Ентузіастів, 24, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ: 41758238)

Суддя Загороднюк Тетяна Михайлівна