Ухвала суду № 141110296, 11.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 1-кс/759/9303/26

ун. № 759/25070/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Київ

слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у рамках кримінального провадження №42025110000000350 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 378, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2026 р. до суду надійшло вищезазначене клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням єдиного учасника ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» від 06.10.2023 №06/10/23 ОСОБА_4 призначено на посаду Генерального директора указаного товариства з 07.10.2023 та останній почав здійснювати загальне управління ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ».

У подальшому, рішенням єдиного учасника ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» від 23.12.2024 припинено повноваження Генерального директора ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» з 27.01.2025 та на зазначену посаду з 28.01.2025 призначено ОСОБА_5 , у зв?язку з чим останній почав здійснювати загальне управління ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ».

Згідно з наказом товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ДОЙЧ - ФАРМ» ОСОБА_6 приступила до виконання обов?язків головного бухгалтера ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ».

Також установлено, що рішенням єдиного учасника ТОВ «ГРІН ЛОДЖИСТІК» ОСОБА_7 призначено на посаду директора указаного товариства з 14.03.2024.

Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді Генерального директора ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ», а ОСОБА_7 - на посаді директора ТОВ «ГРІН ЛОДЖИСТІК» були особами, які обіймають посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, являлися службовими особами.

Окрім цього, головний бухгалтер ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» ОСОБА_6 в силу займаної посади також є службовою особою у розумінні ст. 18 КК України.

Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше січня 2024 року у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем, що виразилося у використанні ним як службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби з метою привласнення бюджетних коштів шляхом завищення цін на лікарські засоби під час тендерних закупівель суб?ектами господарювання, що фінансуються з бюджетів.

У подальшому, з метою реалізації свого умислу він у невстановлений досудовим розслідування час та при невстановлених обставинах залучив до вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб.

Розробивши злочинний план та присупивши до його реалізації, останніми було використано ТОВ «Грін Лоджистік» (ЄДРПОУ 42724236), директором та засновником якого формально призначено працівника ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» ОСОБА_7 з метою реалізації державним та комунальним установам лікарських засобів із застосуванням схеми штучного завищення їх вартості, при цьому установлено, що завищення цін на лікарські засоби відбувається всупереч встановленим вимогам граничних постачальницько-збутових надбавок згідно з постановою КМУ N?955 від 17.10.2008 та Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи керівниками ТОВ «ДОЙЧ - ФАРМ» (ЄДРПОУ 40581739), а ОСОБА_8 , будучи головним бухгалтером ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ», а також невстановлені на даний час особи, ліючи умисно, протиправно, маючи на меті незаконе збагачення, у період з 01.01.2025 по 30.04.2026 здійснили придбання лікарських засобів у виробників (імпортерів), а в подальшому від ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» реалізували їх на адресу ТОВ «Грін Лоджистік».

У свою чергу, ОСОБА_7 , будучи директором ТОВ «ГРІН ЛОДЖИСТІК», діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, у період з 01.01.2025 по 30.04.2026 здійснив реалізацію лікарських засобів (медичних препаратів) на адреси закладів охорони здоров?я та інших бюджетних установ 3 перевищенням 10 відсоткової граничної постачальницько-збутової надбавки, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 №955, завдавши у такий спосіб майнової шкоди державному та місцевим бюджетам на загальну суму 80 940 683 грн.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що афілейовані особи ТОВ «ГРІН ЛОДЖИСТІК» (ЄДРПОУ 42724236), яке мас ознаки «транзитності», здійснили протягом 2024-2026 року умовне придбання в ТОВ «ДОЙЧ - ФАРМ» (ЄДРПОУ 40581739) лікарських засобів, які в подальшому були реалізовані в адресу державних підприємств, установ та організацій за результатами тендерних закупівель за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів лікарських засобів за завищеною вартістю

Так, встановлено, що протягом 2024-2026 років ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та інші не встановлені на даний час особи діючи умисно, протиправно, незаконно в порущення норм діючого законодавства реалізували до державних та комунальних підприємств наступні медичні препарати.

Після чого, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також та інші невстановлені під час досудового розслідування особи, поставили до різних медичних закладів лікарські препарати з завищенням вартості, чим зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, під час дії воєнного стану, заволоділи бюджетними коштами вищезазначених медичних закладів у особливо великих розмірах на загальну суму 80 940 683 грн, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

18.08.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Так в ході виконання доручення співробітниками ДВКР СБ України установлено перелік майна належного на праві власності підозрюваній ОСОБА_6 а саме: - квартира за адресою: АДРЕСА_1 . - приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

У судове засідання прокурор не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином шляхом телефонограми, клопотаннь про відкладення до суду не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Відповідно до телефонограми суду про виклик у судове засідання прокурора судом одночасно витребовувались матеріали кримінального провадження за №42025110000000350 від 13.10.2025, які на день слухання справи органом досудового розслідування надіслані не були, а тому суд вимушений обмежитись при розгляді справи поданим клопотанням та додатками до нього.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності та володінні завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності та володінні повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Між тим, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання у розумінні вимог ст. 132 КПК України, не наводить у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

Також, не доведено органом досудового розслідування існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення у даному кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених аб. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Надані прокурором матеріали до клопотання, не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна. Не доведено, що у застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного майна.

З урахуванням наведеного слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні внесеного клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 98, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у рамках кримінального провадження №42025110000000350 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.10.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 378, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 121 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя Святошинського

районного суду м. Києва ОСОБА_1