Рішення № 141109360, 02.11.2026, Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2647/26

Провадження № 2/734/1287/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

02 листопада 2026 року селище КозелецьКозелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого судді Соловей В.В.,

секретар судових засідань Пахмутова О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» м. Бровари Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

у с т а н о в и в:

із позовною заявою про стягнення заборгованості за договором позики у Козелецький районний суд Чернігівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 березня 2025 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» договір позики № 173674. ТОВ «Сіроко Фінанс» направило відповідачу ОСОБА_1 електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач ОСОБА_1 підтвердила прийняття умов договору позики № 173674 від 03 березня 2025 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті ТОВ «Сіроко Фінанс». У відповідності до умов договору позики, його підписання здійснювалось електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний при укладанні договору позики. Відповідачу ОСОБА_1 передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу відповідача ОСОБА_1 у розмірі 3800.00 гривень. 23 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «ФК «Солвентіс» укладений договір факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року. Відповідно до умов договору факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 173674 від 03 березня 2025 року. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 23 липня 2025 року наявна заборгованість за договором позики № 173674 від 03 березня 2025 року в розмірі 12540.00 гривень (із них: 3800.00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 11.02 гривень сума заборгованості за відсотками; 1128.98 гривень сума заборгованості за комісією; 7600.00 гривень сума заборгованості за штрафними санкціями). Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заявлені позовні вимоги про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 173674 від 03 березня 2025 року в розмірі 12540.00 гривень (із них: 3800.00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 11.02 гривень сума заборгованості за відсотками; 1128.98 гривень сума заборгованості за комісією; 7600.00 гривень сума заборгованості за штрафними санкціями).

За ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 липня 2026 року відкрите провадження у цивільній справі і прийнята вказана позовна заява до розгляду (за правилами спрощеного позовного провадження).

Представник позивача ОСОБА_2 у позовній заяві зазначив про проведення судового розгляду справи без участі представника ТОВ «ФК «Солвентіс». Відповідач ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час, дату і місце судового розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явилася.

У судовому засіданні встановлено, що 03 березня 2025 року відповідач ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Сіроко Фінанс» договір позики № 173674 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), сума позики становить 3800.00 гривень, строком на 30 днів, із процентною ставкою 0.01% (фіксована) базова/день. Кредитні кошти в розмірі 3800.00 гривень відправлені відповідачу ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 . 23 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «ФК «Солвентіс» укладений договір факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року. Відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язань за договором позики і за розрахунком, проведеним ТОВ «Сіроко Фінанс», станом на 23 липня 2025 року заборгованість становить 12540.00 гривень (із них: 3800.00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 11.02 гривень сума заборгованості за відсотками; 1128.98 гривень сума заборгованості за комісією; 7600.00 гривень сума заборгованості за штрафними санкціями).

Приписами ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовими нормами ст.ст. 526, 527 і 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Правовими нормами ст. 1048 ЦК України передбачені проценти за договором позики.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 указаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Правовими нормами ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12 і 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У ч. 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Дослідивши надані позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» докази, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» м. Бровари Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає частковому задоволенню.

Позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» для підтвердження заборгованості в розмірі 12540.00 гривень надано Розрахунок заборгованості за договором позики № 173674 від 03 березня 2025 року, згідно якого загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за вказаним договором позики становить 12540.00 гривень (із них: 3800.00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 11.02 гривень сума заборгованості за відсотками; 1128.98 гривень сума заборгованості за комісією; 7600.00 гривень сума заборгованості за штрафними санкціями).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджений згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, із 05.30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався та діє до цього часу. Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нарахована пеня за невиконання грошових зобов`язань за договором позики у цей період, підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені у розмірі 7600.00 гривень відсутні. Отже, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення пені не підлягають задоволенню.

За викладених обставин із відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» грошові кошти в розмірі 4940.00 гривень (із них: 3800.00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 11.02 гривень сума заборгованості за відсотками; 1128.98 гривень сума заборгованості за комісією) за договором позики № 173674 від 03 березня 2025 року.

Для підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» надані (в копіях) укладений із Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» Договір про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02 січня 2026 року, Додаткова угода № 173674 до Договору про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02 січня 2026 року, Акт надання послуг № 173674 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31 березня 2026 року, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості, за змістом яких вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 6000.00 гривень. Загальний розмір витрат на професійну правову допомогу в сумі 6000.00 гривень підтверджений наданими доказами.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених у Акті надання послуг № 173674 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31 березня 2026 року, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» судових витрат у розмірі 3000.00 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» обсягом послуг, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» сплачений 23 березня 2026 року судовий збір у розмірі 2662.40 гривень. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 39.39% (4940.00 гривень : 12540.00 гривень х 100%), судовий збір, що підлягає стягненню на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», становить 1048.72 гривень.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 1054 і 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282, 284, 288, 289, 352, 354 і 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» м. Бровари Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики частково задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки - платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1 Київська область, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) грошові кошти в розмірі 4940 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) гривень 00 копійок заборгованості за договором позики № 173674 від 03 березня 2025 року, а також грошові кошти в розмірі 1048 (одна тисяча сорок вісім) гривень 72 копійки судового збору і в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів із дня проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленим цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення суду або апеляційна скарга, або якщо судове рішення залишене в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя