Ухвала суду № 141108056, 02.11.2026, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/937/26

Провадження 1-кп/574/130/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2026 року за №12026200450000548 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Коренівськ, рф, неодруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 07.02.2012 Селидівським міським судом Донецької області за ст.ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 1, 75 КК України, до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 11.06.2012 року Селидівським міським судом Донецької області за ст. 185 ч.3, 75 КК України, до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 14.03.2013 року Селидівським міським судом Донецької області за ст.ст. 187 ч.2, 187 ч.3, 70, 71 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі;

- 19.07.2013 року Селидівським міським судом Донецької області за ст.ст. 187 ч.2, 70 ч.4 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 10.12.2019 після відбуття строку покарання;

- 20.05.2020 року Красноармійським міськрайонним судом за ст. 190 ч.2, 75 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 3 роки;

- 15.06.2021 Селидівським міським судом Донецької області за ст.ст. 190 ч.2, 353 ч.1, 70 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі. 05.10.2023 Дніпровським апеляційним судом вирок скасовано в частині призначення покарання за ст. 353 ч. 1 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 353 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі. 11.10.2023 року звільнений після відбуття строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,

встановив:

На розгляді в Буринському районному суді Сумської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обґрунтовано тим, що під час досудового розслідування ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжено ухвалою суду до 08.11.2026 року. Однак, ризики встановлені під час досудового розслідування, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не припинили свого існування, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, а тому може переховуватись від органну досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно вплинути на потерпілу ОСОБА_4 та свідків, з метою зміни їх свідчень та вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважаючи, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть бути достатніми для запобігання вказаним ризикам, прокурор просив продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів, з раніше визначеним розміром застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покладенням відповідних обов`язків у разі внесення застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Потерпіла ОСОБА_4 так повністю підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора покликаючись на те, що наведені в ньому ризики є надуманими та не підтверджуються жодними доказами. Також сторона захисту просила у разі продовження строку тримання під вартою зменшити розмір застави, яка на даний час визначена в максимальному розмірі.

Вивчивши доводи клопотання прокурора та заслухавши думку інших учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16.06.2026 року під час досудового розслідування ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з встановленням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який в подальшому було продовжено ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.08.2026 року на строк до 15.09.2026 року, та ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 10.09.2026 року до 08.11.2026 року включно з раніше визначеним розміром застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Частинами 1-2 ст.331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні клопотання прокурора судом враховується особа обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, є військовослужбовцем, неодружений, дітей чи інших утриманців не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків у місці його проживання.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за яке у разі доведення його винуватості, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 10 років, а тому обвинувачений, з врахуванням даних про його особу, перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, може переховуватись від суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілу та свідків, з метою зміни їх свідчень та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, суд бере до уваги позицію потерпілої ОСОБА_4 , яка є особою похилого віку, та повідомила, що боїться протиправних дій щодо неї з боку обвинуваченого.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23, ч.4 ст. 95, ст.224 КПК України.

З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На даний час судовий розгляд кримінального провадження лише розпочато, не допитувались потерпіла та свідки, а також не досліджувались письмові докази, а тому судове провадження у даній справі не може бути завершене до закінчення строку дії застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За наведеного, суд вважає, що на даний час ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу не зменшились та не перестали існувати, тому наявні підстави для продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, суд не вбачає підстав для зменшення обвинуваченому раніше визначеної застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки застава у меншому розмірі не зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 197, 331, 392 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з раніше визначеним розміром застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. продовжити до 31.12.2026 року включно.

У разі внесення вказаної суми застави ОСОБА_5 , звільнити з-під варти, поклавши на нього наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі зазначеного в ухвалі суду міста фактичного проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

4) здати на зберігання до органів Державної міграційної служби за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення її копії.

Суддя: ОСОБА_1