Рішення № 141107907, 02.11.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

02.11.2026

ЄУН 389/1341/26

Провадження № 2/389/684/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

02 листопада 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До суду, 16 квітня 2026 року надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №931211761 укладеним 14 січня 2023 року в електронному вигляді між останнім та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в сумі 34674 грн 30 коп., з яких: 8597 грн 85 коп. заборгованість за тілом кредиту; 26076 грн 45 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, оскільки відповідач отримавши грошові кошти у кредит у сумі 8700 грн 00 коп. належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на вказану суму. ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі укладеного між ним та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» договору факторингу №15/07/25 Е від 15 липня 2025 року. До цього, ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» 23 лютого 2024 року було укладено з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №23/0224-01 за яким до ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року уклало договір факторингу №28/1118-01 з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №931211761.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглядати справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, клопотання про розгляд справи за його участю суду не надходили. Раніше, а саме 08 червня 2026 року відповідач подав заяву, в якій повідомив, що у судове засідання з`явитися не має можливості так як працює за кордоном, думки по суті спору не висловив. До заяви долучив квитанцію АТ «Державний ощадний банк України» на суму операції 8708 грн 00 коп. проведеної 11 березня 2023 року, яку просив приєднати до справи.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує у своїй заяві позивач. Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 січня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №931211761 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до п.2.1 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 8700 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктами 2.2,2.3,2.4,2.5.кредитного договору передбачено, що сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 5050 грн 00 коп. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 26 січня 2023 року. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим договором. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.

Дисконтний період кредитування або Дисконтний період період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші у межах встановленого кредитного ліміту, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору (п. 1.1.2. договору).

Відповідно до п.7.1, 7.2 кредитного договору, на момент укладення цього договору, тторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування 26 січня 2023 року, а саме протягом 12 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 5 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1 Договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п.9.2.1.5. договору.

У пунктах 7.3,7.3.2, 7.4. зазначено, що проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно. Позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час. У разі часткового повернення суми кредиту, сума до сплати за договором перераховується. З актуальною сумою до сплати позичальник має можливість ознайомитись в Особистому кабінеті.

Згідно з п.8.1, 8.2. кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

За умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (Базова процентна ставка) (п.8.3 кредитного договору).

Зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п.8.4 кредитного договору).

Згідно з п.8.5 кредитного договору, загальні витрати за кредитом та загальна вартість кредиту може бути змінена в сторону зменшення, в порівнянні з описаним в п. 8.3 та. п. 8.12. договору, при умові виконання позичальником однієї з описаних в п.8.5.1. та 8.5.2 умов.

Пунктом 8.5.1 договору передбачено, що якщо позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 744,60 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,04 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 8.5.2 передбачено, якщо позичальник вчинить описані в п.3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду (з урахуванням всіх пролонгацій), то зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом за період від дати видачі кредиту до 26 січня 2023 року (включно) будуть визначається на умовах п. 8.5.1. договору за дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 26 січня 2023 року за ставкою 745,79 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,04 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (Індивідуальна процента ставка).

Якщо позичальник користуватиметься кредитом без продовження дисконтного періоду, умови про розрахунок загальних витрат за кредитом та загальної вартості кредиту на умовах описаних в п. 8.5. договору не застосовуються. Відповідно загальна вартість кредиту за період всього дисконтного періоду визначається відповідно до розміру Базової процентної ставки вказаної в п.8.3. договору.

Пунктом 11.1 кредитного договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Відповідачем підписано кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора.

До договору наявний паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», який також містить інформацію щодо основних умов надання кредиту, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядку повернення кредиту.

Отримання відповідачем грошових коштів на виконання кредитодавцем умов договору кредитної лінії №931211761 від 14 січня 2023 року підтверджується довідками ТОВ «Манівео швидка допомога» про здійснення переказу грошових коштів, відповідно до яких на банківську картку № НОМЕР_1 , 14 січня 2023 року перераховано 5050 грн 00 коп., 26 січня 2023 року перераховано 3650 грн 00 коп. особа отримувача: Янковський О.В.

З наданої АТ «Державний ощадний банк України» інформації від 18 червня 2026 року та платіжних інструкцій вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 у банку відкрито банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , на яку 16 січня 2023 року зараховано 5050 грн 00 коп., 27 січня 2023 року перераховано 3650 грн 00 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №931211761 від 14 січня 2023 року ОСОБА_1 видано кредитні кошти на суму всього 8700 грн 00 коп. (14 січня 2023 року 5050 грн 00 коп., 26 січня 2023 року - 8700 грн 00 коп.). Заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 28 березня 2023 року становить 12807 грн 18 коп, з яких: 8597 грн 85 коп. заборгованість за тілом кредиту; 4209 грн 33 коп.- заборгованість за відсотками. Відсотки нараховані за період з 14 січня 2023 року по 28 березня 2023 року за погодженими сторонами відсотковими ставками. Відповідачем за вказаним кредитним договором станом на 28 березня 2023 року було сплачено 10307 грн 00 коп., а саме 26 січня 2023 року сплачено 1414 грн 00 коп., 28 лютого 2023 року сплачено 155 грн 00 коп., 08 березня 2023 року сплачено 15 грн 00 коп.. 11 березня 2023 року сплачено 8708 грн 00 коп., 24 березня 2023 року сплачено 15 грн 00 коп.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Згідно з п.1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п.4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Додатковими угодами від 28 листопада 2019 року №19, від 31 грудня 2020 року №26, від 31 грудня року 2021 №27, від 31 грудня 2022 року №27, від 31 грудня 2023 року №32 укладеними ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони продовжували строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022, 31 грудня 2023 року та 31 грудня 2024 року відповідно.

Згідно з реєстром прав вимоги від 28 березня 2023 року №222 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 12807 грн 18 коп, з яких: 8597 грн 85 коп. заборгованість за тілом кредиту; 4209 грн 33 коп.- заборгованість за відсотками.

Окрім того, на підтвердження укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01 до матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2023 року зі сплати суми фінансування та реєстром прав вимоги №222 від 28 березня 2023 року, а також протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу перданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги №222 від 28 березня 2023 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості проведеного ТОВ «Таліон Плюс», з 29 березня 2023 року по 23 лютого 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором ОСОБА_2 нараховано відсотки в сумі 26076 грн 45 коп грн 95 коп. за погодженою в кредитному договорі відсотковою ставкою. Таким чином станом на 23 лютого 2024 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №931211761 від14 січня 2023 року складає 34674 грн 30 коп. з яких: 8597 грн 85 коп. заборгованість за тілом кредиту; 26076 грн 45 коп.- заборгованість за відсотками.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п 1.3 договору факторингу, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п.4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

Згідно з реєстром прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до ОСОБА_2 у загальній сумі 34674 грн 30 коп. з яких: 8597 грн 85 коп. заборгованість за тілом кредиту; 26076 грн 45 коп.- заборгованість за відсотками.

На підтвердження укладеня вказаного договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до матеріалів справи також долучено платіжну інструкцію від 26 лютого 2024 року про здійснення ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» оплати за відступлення прав вимоги згідно реєстру прав вимоги №23/0224-01 від 23 лютого 2024 року

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до реєстру боржників від 15 липня 2025 до договору факторингу №15/07/25-Е «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 у загальній сумі 34674 грн 30 коп. з яких: 8597 грн 85 коп. заборгованість за тілом кредиту; 26076 грн 45 коп.- заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком позивача за вказаним кредитним договором (виписка з особового рахунку за кредитним договором), заборгованість ОСОБА_2 не погашена та за період з 15 липня 2025 року по 26 грудня 2025 року складає 34674 грн 30 коп. з яких: 8597 грн 85 коп. заборгованість за тілом кредиту; 26076 грн 45 коп.- заборгованість за відсотками.

Положенням статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом ст.526,527,530,610 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, дане зобов`язання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язання. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина перша статті 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 зробив висновок про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 виклав такі висновки: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Як зазначалося вище, відповідно до п 1.3 договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 та договору факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01, під правом вимоги розуміються усі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Отже, договорами факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 встановлено, що предметом відступлення за ними є, у тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі, та не заперечується сторонами.

Верховний Суд у своїх постановах із подібних правовідносин виснував, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18, від 19 лютого 2020 у справі № 910/16143/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/1348/16, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 21 вересня 2022 у справі № 381/1647/21, від 07 грудня 2022 у справі № 298/825/15-ц).

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Отже, на підставі досліджених доказів, судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 14 січня 2023 року укладено в електронній формі договір кредитної лінії №931211761. Позивач виконав своєчасно і повністю взяті на себе зобов`язання за цим кредитним договором, надав відповідачу кредитні кошти, які були перераховані двома траншами на особистий картковий рахунок вказаний позичальником, всього на суму 8700 грн 00 коп.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів.

Також суд вважає доведеною обставину, що ТОВ «ФК «Ейс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитни договором.

Розрахунки заборгованості за кредитним договором, надані суду позивачем, є належними та допустимими доказами щодо надання кредитних коштів позичальнику, отримання і використання ним таких коштів, а також нарахування відсотків. Відсотки за користування кредитними коштами нараховані у межах строку дії кредитного договору та за погодженими відсотковими ставками. Заявлена до стягнення сума заборгованості розрахована з урахуванням внесених відповідачем на погашення заборгованості платежів, зокрема і платежу внесеного відповідачем 11 березня 2023 року в сумі 8708 грн 00 коп. квитанцію про сплату якого останній додав до своєї заяви.

Докази виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами суду не надані.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позичальником не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №931211761 від 14 січня 2023 року, в сумі в сумі 34674 грн 30 коп., з яких: 8597 грн 85 коп. заборгованість за тілом кредиту; 26076 грн 45 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7000 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1,2,8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; додаткову угоду №25771097238 до договору про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року на загальну суму 7000 грн 00 коп.; довіреність від 11 серпня 2025 року; свідоцтво про право на заняття Соломко О.В. адвокатською діяльністю серія КС №7073/10 від 19 жовтня 2018 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, відсутність адвоката в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч.5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Також відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,223, 259,263-265,274,280-282,284,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №931211761 від 14 січня 2023 року в сумі 34674 (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 30 коп., з яких: 8597 грн 85 коп. заборгованість за тілом кредиту; 26076 грн 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: Харківське шосе,19 офіс 2005, м.Київ, 02175, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 42986956.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В. Берднікова