Рішення № 141107888, 21.10.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

21.10.2026

Єдиний унікальний номер 389/2720/26

провадження №2/389/1380/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді -Українського В.В.

за участю: секретаря судового засідання -Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія (далі ТОВ ФК) «Венера Фінанс», звернувся до суду з позовом і просить винести рішення, яким стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №140414 від 05.07.2025 в загальній сумі 7592,00 грн та понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на понесену правову допомогу в сумі 15500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 05.07.2025 між ТОВ ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 , шляхом підпису відповідачем одноразовим ідентифікатором в порядку ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», укладено договір про надання кредиту №140414. За цим договором кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач підтвердив виконання своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти, надані позивачем. Однак, порушив його умови та не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю та не виконав інші грошові зобов`язання, у зв`язку з чим має заборгованість в загальній сумі 7592,00 грн, з якої: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2592,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 1000,00 грн послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 договору. У подальшому, 19.12.2025 між ТОВ ФК «Авіра Груп» та ТОВ ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого, з урахуванням реєстру боржників до вказаного договору факторингу, до ТОВ ФК «Венера Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №140414 від 05.07.2025 в загальній сумі 7592,00 грн. Оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник подав клопотання у якому позовні вимоги підтримав, просить справу розглядати за його відсутності, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнав частково в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн та за відсотками в сумі 2592,00 грн,. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1000,00 грн за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту (п.1.4 договору) просить відмовити, аргументуючи це тим, що послуги, за які нарахована комісія не розмежовані, при цьому, в силу додатку №1 до договору, слідує, що ця комісія встановлена саме за обслуговування кредитної заборгованості, а такі послуги йому не надавались і докази цього позивачем до суду не надано. Також просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 15500,00 грн до 1000,00 грн, оскільки ці вимоги є явно не співрозмірними та явно завищеними порівняно з ціною позову, складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг, позивачем не доведено, що саме такі витрати були неминучими, їх розмір не обгрунтовано. Справу просить розглянути за його відсутності.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, встановив наступне.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних бо оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 05.07.2025, у формі електронного документу, між ТОВ ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 (електронний підпис одноразовий ідентифікатор KL7290) укладено договір про надання фінансового кредиту №140414, відповідно до умов якого: сума кредиту 4000,00 грн; строк 90 днів з датою повернення 02.10.2025; денна процентна ставка - 0,72% від суми кредиту; комісія за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту 25% від суми кредиту; електронний платіжний засіб для отримання кредитних коштів вказаний позичальником НОМЕР_1 ; у разі невиконання/неналежного виконання передбачено сплату пені.

Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, тому цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 05.07.2025, на належну платіжну карту вказану для отримання кредиту, на виконання умов кредитного договору №140414 від 05.07.2025, в сумі 4000,00 грн, підтверджується даними ТОВ «ПрофітГід», номер транзакції 45166-62885-44944 від 05.07.2025.

Відповідно до наданого ТОВ ФК «Авіра Груп» розрахунку заборгованості за кредитним договором №140414 від 05.07.2025 та виписки з особового рахунку, наданого ТОВ ФК «Венера Фінас», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором, у межах строку його дії, становить 7592,00 грн, яка складається із: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2592,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 1000,00 грн послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 договору.

19.12.2025 між первісним кредитором ТОВ ФК «Авіра Груп» та ТОВ ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого, з урахуванням реєстру боржників до вказаного договору факторингу, до ТОВ ФК «Венера Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №140414 від 05.07.2025 в загальній сумі 7592,00 грн.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, право вимоги до якого перейшло відповідно до договору факторингу, тому суд вважає позовні вимоги за кредитним договором №140414 від 05.07.2025 в загальній сумі 6592,00 грн, яка складається із: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2592,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 1000,00 грн комісії, за відсутності чіткого розмежування суми вказаної комісії, з вказівкою вартості і доказів надання, окремо кожної послуги, з надання, обслуговування і повернення кредиту, задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу в сумі 15500,00 грн надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026, акт про отримання правової допомоги від 06.10.2026 з Детальним описом наданих послуг до вказаного акту.

Оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, враховуючи ціну позову, кількість справ з аналогічним предметом спору, в яких ТОВ ФК «Венера Фінанс» є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 15500,00 грн є завищеними.

Враховуючи викладене, обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на документи надані на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які надані позивачу за договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи 2000,00 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 223, 259, 263-265, 268, 280-288, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором №140414 від 05.07.2025 в загальній сумі 6592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 00 коп (яка складається із: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2592,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» судовий збір в сумі 2311 (дві тисячі триста одинадцять) грн 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» витрати за надання правничої допомоги в сумі 1736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн 60 коп.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс», місце знаходження: вулиця Львівська,23, офіс 703, місто Київ, 03115, код ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Український В.В.