Ухвала суду № 141107723, 29.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/580/26

Провадження № 1-кс/346/1152/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.м. КоломияСлідчий суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши матеріали заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відвід прокурорів Коломийської окружної прокуратури в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026096180000034, -

В С Т А Н О В И В :

22.10.2026 року ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про відвід прокурорів Коломийської окружної прокуратури в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026096180000034.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні органів досудового розслідування Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області перебуває комплекс взаємопов`язаних кримінальних проваджень, у яких нагляд здійснює місцева окружна прокуратура, а саме: №12026096180000034, № 42026092090000022 та № 12026091180000451.

Процесуальне керівництво та нагляд у вказаних кримінальних провадженнях безпосередньо здійснює стала група прокурорів Коломийської окружної прокуратури, до складу якої входять прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

16.06.2026 року старша групи прокурорів ОСОБА_5 склала та направила до Івано-Франківського апеляційного суду письмове заперечення № 53-1679ВИХ-26.

Намагаючись правово виправдати факт маніпуляцій з документами установи, які мали різні реєстраційні номери, прокурор відобразила позицію, дослівно зазначивши на сторінці 4: «З приводу розбіжностей у номерах відповідей адміністрації ЗДО №3 «Берізка» слід зазначити, що у ході розслідування встановлено, що зазначені розбіжності мають характер технічної описки та неточностей і жодним чином не свідчать про підроблення офіційних документів».

Окрім цього, на сторінці 5 вказаного заперечення зазначено: «З даного приводу слід вказати, що немає значення під яким номером зареєстрований документ (відповідь), огляд якого проводився, оскільки суть у ньому не міняється і випливає з того, що засідання по розгляду доповідної записки ОСОБА_3 відбулося».

Проте детальний правовий аналіз вказаних тверджень у зіставленні з матеріалами кримінального провадження відображає явну заангажованість нагляду на користь фігурантів:

Вказаними офіційними запереченнями прокурор ОСОБА_5 , намагаючись завуалювати ознаки підробки офіційних документів закладу, через процесуальну неуважність офіційно зафіксувала та визнала перед судом апеляційної інстанції матеріальний факт того, що засідання внутрішньої комісії установи від 10.09.2025 р. дійсно відбулося. Суть та зміст цього засідання, зафіксовані на автентичному аудіозаписі розгляд доповідної записки.мр3 та у первинній відповіді за № 17-од, беззаперечно доводять наявність фактів триваючого цькування ОСОБА_3 на робочому місці, оскільки на ньому фігурантам посягань вихователю ОСОБА_7 та помічнику вихователя ОСОБА_8 було винесено офіційне попередження.

Проте директор ЗДО ОСОБА_9 повністю приховала факт проведення цього засідання перед органами контролю та взагалі не надавала цих документів під час позапланової перевірки Держпраці. Лише після того, як ОСОБА_10 офіційно викрила факт укриття документів перед інспекцією, директор ОСОБА_9 була змушена поспіхом надати матеріали до Коломийського міського відділу освіти в межах службового розслідування, де Заявниця вперше офіційно отримала їхні копії.

З метою приховування слідів та підганяння реквізитів, керівництво установи здійснило механічне редагування електронного файла відповіді, створивши варіанти документів під № 42-од та № 43-од з повною руйнацією хронології книги реєстрації (Наказ № 42-од датований 01.09.2025 р., а наступний за порядком Наказ № 43-од ранішою датою, 28.08.2025 р.). На варіанті з № 43 стоїть штамп «Згідно з оригіналом», хоча текст повністю копіює первинний документ за № 17.

Проте, у Постанові слідчої ОСОБА_11 про закриття провадження від 07.05.2026 р. всі ці первинні документи, речові докази, сам факт проведення цього засідання комісії та винесення попередження ОСОБА_7 і ОСОБА_8 взагалі не розглядалися і про їхнє існування у рішенні поліції немає жодного слова. Слідство повністю приховало ці матеріали від правової оцінки. Замість дослідження ознак складу злочину за ст. 366 КК України (службове підроблення), як це було прямо вказано у первинних заявах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та в імперативних ухвалах суду про відкриття проваджень, слідство умисно внесло до ЄРДР та розслідувало справу виключно за ч. 1 ст. 384 КК України, намагаючись у такий спосіб безпідставно приховати фальсифікацію та закрити провадження.

Прокурор ОСОБА_5 у своїх запереченнях апеляції фактично зайняла правову сторону керівника установи ОСОБА_9 , штучно кваліфікуючи підробку документів як «технічну описку» та стверджуючи, що номери офіційних документів «не мають значення». Тим самим прокурор виступила на захист сфальсифікованої версії наказів, повністю проігнорувавши умисне усунення первинних доказів мобінгу слідчою ОСОБА_11 з тексту постанови про закриття. Саме це штучне звуження предмета розслідування правоохоронцями та приховування підробки офіційних документів закладу стало прямою підставою для скасування незаконного закриття справи та її повернення Івано-Франківським апеляційним судом.

Наслідком даних дій став зрив захисту трудових прав ОСОБА_3 . 05.11.2025 року Заявниця подала заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з фактами мобінгу. Директор ОСОБА_9 офіційним листом-вимогою відмовила їй у цьому, прямо посилаючись на цей сфальсифікований висновок Акта Держпраці від 22.10.2025 р. зі штучним висновком про те, що «порушень законодавства про працю не встановлено». Натомість, 27.11.2025 року Наказом № 93-к директорка протиправно звільнила ОСОБА_3 за п. 4 ст. 40 КЗпП України за «прогул без поважних причин», позбавивши її законної вихідної допомоги за 38 років педагогічного стажу. При цьому роботодавець умисно знехтував імперативною правовою позицією Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18, згідно з якою: - «...розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП) не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП, він може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися».

Таким чином, директор ОСОБА_9 , спираючись на сфальсифіковані матеріали перевірки, що покриваються прокуратурою, вчинила пряме свавілля, самостійно змінивши правову підставу звільнення на каральну статтю з метою кадрової розправи, що є грубим кримінальним правопорушенням проти трудових прав.

Вказане викриває повну упередженість прокурора ОСОБА_5 , яка здійснювала нагляд не з метою всебічного розслідування злочину за ст. 366 КК України, а з метою укриття фактів фальсифікацій та кадрової розправи над працівником.

Аналіз матеріалів провадження відображає послідовність дій процесуального керівника та підконтрольного слідчого, яка повністю спростовує тезу про об`єктивність досудового розслідування:

21.04.2026 року обома заявниками було подано заяви про визнання потерпілими від правопорушень у різних епізодах справи. Наступного дня, 22.04.2026 року, прокурор ОСОБА_5 супровідними листами № 53-1173ВИХ-26 та № 53-1175ВИХ-26 об`єднує чотири самостійні кримінальні провадження (№ 12026096180000034, № 12026091180000107, № 12026091180000114 та № 12026091180000162) в одне провадження № 12026096180000034 з метою «забезпечення ефективності розслідування».

Після цього, 30.04.2026 року Коломийський міськрайонний суд ухвалив рішення, яким зобов`язав повторно розглянути заяву про визнання потерпілою Заявницю ОСОБА_3 . Всупереч судовому рішенню та з метою унеможливлення судового контролю, 07.05.2026 року слідча ОСОБА_11 виносить постанову про закриття всього об`єднаного кримінального провадження № 12026096180000034 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Прокурор ОСОБА_5 погодилася із цим рішенням та листом від 08.05.2026 р. № 53-1336ВИХ-26 офіційно підтвердила закриття справи Заявникам.

Оскільки ухвала суду від 30.04.2026 р. виконана не була і жодного процесуального рішення за клопотанням про статус потерпілої ОСОБА_3 не отримала, Заявницею було подано скаргу до Коломийського міськрайонного суду на бездіяльність та невиконання слідчою ОСОБА_11 судового рішення.

З метою приховування бездіяльності та усунення предмета судового оскарження, слідча ОСОБА_11 виготовила окрему Постанову про відмову у визнанні потерпілою, яку ретроспективно датувала тим самим числом 07.05.2026 року (вих. № 86998-2026). Фактично ж, дана постанова була вперше вручена слідчою ОСОБА_11 ОСОБА_10 лише 15.05.2026 року безпосередньо в приміщенні суду під час судового засідання з розгляду скарги на закриття справи, і виключно після того, як слідчий суддя вийшов до нарадчої кімнати.

Внаслідок викриття даних обставин виготовлення документів «заднім числом», Заявницею було подано заяву про злочин. Після звернення до суду зі скаргою на бездіяльність прокуратури, 05.06.2026 року о 11:16:13 та сама прокурор ОСОБА_5 була змушена особисто здійснити запис до ЄРДР та зареєструвати кримінальне провадження № 42026092090000014 за ч. 1 ст. 366 КК України стосовно службового підроблення її ж підконтрольною слідчою ОСОБА_11 у базовій справі № 12026096180000034. Вказане провадження за підслідністю офіційно надійшло до органів ДБР, де наразі перебуває на розслідуванні та долучене до матеріалів основного провадження № 62026140150000451.

Ведучи подвійну процесуальну практику, незважаючи на це, уже 16.06.2026 року (через 11 днів після особистої реєстрації нею справи про підробку документів капітаном поліції ОСОБА_11 ) прокурор ОСОБА_5 направила до апеляційного суду вищевказані офіційні заперечення № 53-1679ВИХ-26, де повністю виправдовує дії тієї ж самої слідчої ОСОБА_11 , приховуючи від суду вищої інстанції той факт, що вона особисто зареєструвала кримінальне провадження щодо фальсифікацій процесуальних документів у цій справі. Вказаний факт матеріально доводить наявність неусувного процесуального конфлікту інтересів та повну втрату об`єктивності процесуальним керівником.

Окрім того, 26.10.2026 року ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про відвід прокурорів Коломийської окружної прокуратури в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026096180000034.

Клопотання мотивовано тим, що процесуальне бездіяння та упередженість прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджується їхньою позицією щодо обов?язкових засобів відомчого контролю:

- 02 жовтня 2026 року заявниками було подано офіційну Скаргу безпосередньо на ім?я Керівника Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_12 з проханням про відсторонення заангажованої групи процесуальних керівників.

- Юридична сутність та правове значення цієї скарги полягали у тому, щоб зобов?язати орган нагляду вищого рівня припинити триваючий процесуальний саботаж розслідування та вилучення речових доказів з тексту рішень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 308 КПК України, така скарга розглядається прокурором вищого рівня у строк не більше трьох днів з моменту її подання шляхом винесення вмотивованої постанови.

- Проте керівництво Коломийської окружної прокуратури допустило бездіяльність, умисно порушивши імперативний триденний строк закону, та не прийняло жодного процесуального рішення у формі постанови. Зазначене процесуальне мовчання керівництва прокуратури умисно дозволило прокурорам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зберегти повний контроль над провадженням, усунутися від наглядових функцій та скоординувати подальші дії слідства, результатом чого став запуск нового етапу необґрунтованих процесуальних відмов безпосередньо у кримінальному провадженні № 12026096180000034.

- Вже 12 жовтня 2026 року слідчий Коломийського РВП ОСОБА_13 . У нашому базовому кримінальному провадженні № 12026096180000034 виніс чергову Постанову про відмову у визнанні дружини, ОСОБА_3 , потерпілою. Детальний правовий аналіз цього процесуального рішення викрив факт повного текстуального плагіату та копіювання абзаців із раніше скасованих судовими ухвалами заперечень.

Вказані факти доводять, що прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю втратили безсторонність обвинувачення в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України.

У зв`язку з наведеним просить, об?єднати розгляд даної заяви із судовою справою N? 346/580/26 за заявою ОСОБА_3 про відвід прокурорів для спільного розгляду, задовольнити заяву про відвід прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та зобов`язати керівника Коломийської окружної прокуратури усунути вказаних прокурорів від здійснення процесуального керівництва та призначити у кримінальному провадженні №12026096180000034 інший склад групи прокурорів.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заяви про відвід прокурорів Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали з підстав наведених в клопотаннях.

Прокурор ОСОБА_6 та ОСОБА_5 просили відмовити в задоволенні клопотань про відвід.

Щодо клопотання про об`єднання клопотань ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відвід прокурорів для спільного розгляду, суд зазначає наступне.

КПК не містить правового механізму об`єднання слідчим суддею матеріалів скарг/клопотань, які містять ідентичний предмет розгляду. Однак, як зазначено у ст.9 КПК, у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.

Так, розділ КПК, який регулює судове провадження, містить положення про об`єднання матеріалів кримінального провадження (ст.334), що є можливим за наявності умов, передбачених ст.217 цього кодексу. Незважаючи на те, що ці норми загалом стосуються справ, які знаходяться на стадії судового провадження, враховуючи загальні засади кримінального процесу та зокрема виходячи з принципу верховенства права, застосування вказаних положень до проваджень, які знаходяться на стадії досудового розслідування, є цілком обґрунтованим та логічним.

Отже, обґрунтовуючись процесуальною економією, ефективністю, повнотою, з дотриманням розумного строку, розгляду оскаржуваного рішення, інтересами учасників провадження, зокрема, осіб, що мали процесуальний статус заявників. Крім того, доцільність розгляду скарг в межах однієї справи пояснюється спрямованістю на запобігання існуванню двох протилежних рішень.

Скарги подані в межах одного кримінального провадження №12026096180000034, а тому слідчий суддя вважає, що спільний їх розгляд є доцільним.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду вважає, що заяви про відвід не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Статтею 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід прокурору.

Відповідно до статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

Частина 1 ст. 77 КПК України встановлює вичерпний перелік обставин, що виключають участь прокурора у кримінальному провадженні. Зокрема, прокурор не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

За наявності підстав, передбачених ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід (ч. 1 ст. 80 КПК України). За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 80 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Тобто, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Для встановлення наявності ознак зацікавленості мають бути викладені такі доводи, які обґрунтовано підтвердять сумнів в упередженості прокурора, вкажуть на наявність суб`єктивного або об`єктивного критерію.

Заявлені відводи не містять належних об`єктивних даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що передбачені ст. 77 КПК України. Заявлені відводи зводяться до припущень щодо упередженості прокурорів.

Згідно з ч. 1 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Отож, звернення прокурора до суду з запереченням на апеляційну скаргу завників та підтримання такої позиції в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляцій заявників належить до його дискреційних повноважень.

Дії прокурора, спрямовані на реалізацію його процесуальних повноважень, у тому числі обрана ним правова позиція у конкретній справі, не можуть розцінюватися як прояв його упередженості.

Упередженість прокурора можлива лише за наявності об`єктивних доказів, наприклад, особисті стосунки, інтереси, конфлікт з учасниками тощо.

неналежне здійснення повноважень з процесуального керівництва у справі може бути підставою для оскарження дій прокурора, а не підставою для його відводу.

В зв`язку з зазначеним, суд вважає відвід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заявлений прокурорам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 77 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати провадження №1-кс/346/1152/26, №1-кс/346/1160/26 за заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відвід прокурорів Коломийської окружної прокуратури в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026096180000034.

Присвоїти спільний номер провадження 346/580/26, №1-кс/346/1152/26.

В задоволенні заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відвід прокурорів Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026096180000034, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 02 листопада 2026 року о 10 год.

Слідчий суддя :ОСОБА_1