Рішення № 141107672, 02.11.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5011/26

Провадження № 2/345/3375/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Миговича О.М. розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

представник позивача Рудзей Ю.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 645,67 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, № 2002056731501 від 28.12.2021. Кредитний договір було укладено шляхом власноручного підписання Позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якої клієнт беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www.pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема, і через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку). Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.

26 червня 2026 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ», отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників БАНКУ, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.06.2026 року склала: 16 645,67 гривень, в тому числі: - заборгованість за сумою кредиту 10 177.95 гривень; - заборгованість за процентами 6 467.72 гривень. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати по справі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

24.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву. Зазначає, що заперечує у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає поданий розрахунок неправомірним, оскільки нарахована сума не відповідає дійсності, так Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» на початку березня 2022 запроваджено кредитні канікули для клієнтів банку. Таким чином нарахована сума процентів у розмірі 2443,68 грн за період з 30.03.2022 по 30.08.2022 є безпідставною. Звертає увагу, що розрахунок заборгованості є неналежним доказом по справі, позаяк такий розрахунок створений самим позивачем та не є первинним документом, що підтверджує отримання кредиту, користування ним. Окрім того строк дії Кредитного ліміту встановлювався на 12 місяців та закінчується 04.01.2023, таким чином стягнення процентів поза межами встановленого договором строку заборонено. Вважає надану правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн явно завищеною та належним чином не обґрунтованою.

Представник позивача скористався своїм правом подати відповідь на відзив.

26.09.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача Карапетрова К.В. подала відповідь на відзив. Зазначила, що загальна сума заборгованості, Відповідача станом на дату укладання договору факторингу, за Кредитним договором склала 16645,67 грн, з яких: 10 177,95 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, та 6467,72 грн. сума заборгованості за відсотками. Указана сума боргу була нарахована БАНКОМ та не змінювалась Позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу №1 від 26.06.2026 року. На підтвердження розміру заборгованості за кредитом, Банком надано розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку Відповідача. Відповідно до виписки по особовому рахунку за період часу з 28.12.2021 по 25.06.2026, відповідач отримав від кредитодавця обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення кредитного ліміту, активно користувався кредитною карткою, здійснював списання та поповнення кредитної картки, тобто відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Позивач зауважує, що виписка з банківському рахунку є належним доказом, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то доводи відповідача щодо неспівмірності витрат є суто суб`єктивними. Натомість надані позивачем докази у їх сукупності свідчать, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Рудзея Ю.В. у розмірі 10 000,00 грн повною мірою відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності та реальності, визначеним ч. 3 ст. 141 ЦПК України, а тому мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача. Просила позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

19.10.2026 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, який за змістом дублює позицію та аргументацію попередньо поданого відзиву на позовну заяву.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.12.2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (договір № 2002056731501). Підписавши вказану заяву ОСОБА_1 підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуги, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін). ОСОБА_1 просив надати йому кредитний ліміт у сумі 10 000,00 гривень, строк кредитування 12 місяців, стандартна процентна ставка 47,88 %, реальна річна процентна ставка 47,88 %, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача становить 12 577,58 грн.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту наданої АТ «ПУМБ» ОСОБА_1 неодноразово збільшував кредитний ліміт за договором № 2002056731501 від 28.12.2021, останній раз 15.06.2023 року кредитний ліміт було збільшено до 10 178,00 гривень.

Фактичне використання та отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів в межах наданого кредиту підтверджується випискою по його рахунку за період з 07 листопада 2023 року по 19 березня 2026 року.

З розрахунку заборгованості за договором № 2002056731501 від 28.12.2021 станом на 26.06.2026 та виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 07 листопада 2023 року по 19 березня 2026 року, встановлено, що останній користувався кредитними коштами та погашав наявну заборгованість, що підтверджує наявність між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Заборгованість за договором у вказаному розрахунку визначена в розмірі 16 645,67 грн., з яких: 10 177,95 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 6 467,72 грн. сума заборгованості за відсотками.

26 червня 2026 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 2002056731501 від 28.12.2021 в розмірі 16 645,67 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників № 1 до вказаного договору факторингу.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з приписами ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що на підставі заяви № 2002056731501 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичної особи від 28.12.2021 відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий на його ім`я поточний рахунок.

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» прийняті на себе зобов`язання за вказаним договором виконало своєчасно і повністю, надававши відповідачу кредитні ресурси в повному обсязі.

Щодо заперечення відповідача з приводу нарахованих відсотків у розмірі 2443,68 грн за період з 30.03.2022 по 30.08.2022 після встановлення кредитних канікул, суд зауважує, що кредитні канікули це відтермінування здійснення платежів за кредитом, а не звільнення позичальника від сплати обов`язкових платежів за договором кредиту. А тому, кредитні канікули, які були запроваджені позивачем та надані відповідачу, зберігають зобов`язання щодо їх погашення в майбутньому та не звільняють останнього від обов`язкових платежів за кредитним договором.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що розрахунок заборгованості є неналежним доказом по справі, позаяк такий розрахунок створений самим позивачем та не є первинним документом, що підтверджує отримання кредиту, користування ним. Таке твердження відповідача є неспроможним з огляду на те, що відповідач протягом дії кредитного договору № 2002056731501 від 28.12.2021 року користувався цими коштами, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та не заперечується відповідачем.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитними договорами) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з випискою по рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Щодо твердження відповідача про те, що строк дії Кредитного ліміту встановлювався на 12 місяців та закінчується 04.01.2023, таким чином стягнення процентів поза межами встановленого договором строку заборонено, суд вважає безпідставним.

Відповідно до заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (договір № 2002056731501) встановлено розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії Кредитного ліміту 12 (дванадцять) місяців з дня надання Кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із Сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Розмір Мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено факту припинення дії кредитного договору, не подано суду доказів звернення до кредитодавця із запереченнями з приводу продовження дії договору та й зрештою закінчення строку дії договору не звільняє відповідача від обов`язку повернути тіло кредиту та сплатити всі нараховані відсотки за весь час користування грошима.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Ураховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12, 13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в повному обсязі.

У свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 16 645,67 грн., з яких: 10 177,95 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 6 467,72 грн. сума заборгованості за відсотками.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь яких доказів на спростування користування ним наданими йому банком кредитними коштами, а також не подав будь яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного кредитного договору № 2002056731501 від 28.12.2021, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмір 16 645,67 грн. А тому позовні вимоги необхідно задоволити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Також представник позивача просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Вирішуючи дане питання по суті, суд зазначає наступне.

Так, положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги від 26.03.2026, акт надання послуг правничої допомоги від 30.06.2026, довіреність від 17.04.2026 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.11.2019.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 10 000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3500 грн, які підлягають стягненню з відповідача. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу буде достатнім, пропорційним і справедливим, а також не становитиме надмірного тягара для відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.256,258,526, 536,549,572,589, 625, 1048,1054 ЦК України, ст.ст. 81, 263-265 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Смарт Пей» (адреса: місто Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303, ідентифікаційний код юридичної особи 43696954.) заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 645,67 грн., 2662,40 грн. судового збору та 3500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: