Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 490/10755/25
Провадження № 2/487/2902/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2026 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Плигань І.Ю., розглянувши у спрощеному позовному проваджені у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
26.05.2026 року відповідно до ухвали Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.03.2026 року, яка постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.04.2026 року змінена, до Заводського районного суду м.Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до позовної заяви позивач просила стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на свою користь 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої невиконанням рішення суду про виключення заборгованості за газопостачання з її особового рахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року у справі №490/2988/25, яке набрало законної сили 03.11.2025 року, позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ за о/р НОМЕР_1 , задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за поставлений природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 628,59 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 39,05 грн. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про зобов`язання вчинити дії, задоволено в повному обсязі. Зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС-код 56ХМ24А53406548Y) по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість у сумі 48105,53 грн.
З метою виконання рішення суду позивачем 08.10.2025 року було сплачено на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 628,59 грн. заборгованість за поставлений природний газ та 13.10.2025 року судовий збір у сумі 39,05 грн.
11.11.2025 року позивачем направлена заява до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо виключення з о/р заборгованості. Натомість ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відмовляється виконувати рішення суду в частині виключення з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованості у сумі 48105,53 грн. Після отримання заяви позивача про виконання рішення суду ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вирішив направити апеляційну скаргу з пропуском термінів на оскарження без поважних на те причин. Подання апеляційної скарги після вимоги про виконання рішення свідчить про недобросовісну поведінку. В апеляційні скарзі представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повідомив, що він не збирається виконувати рішення суду першої інстанції (поки не відбудеться перерахунок на платформі Оператора ГРМ), що є неприпустимим.
Рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Такі заяви свідчать про неповагу до суду та зловживання процесуальними правами.
Ухвалами апеляційного суду від 27.11.2025 року та 12.12.2025 року причини пропуску визнані не поважними та в апеляційному оскарженні відмовлено.
11.12.2025 року позивачем повторно направлена заява до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо виключення з о/р НОМЕР_1 заборгованості. Станом на 21.12.2025 року ОВ «ГК «Нафтогаз України» так і не виконано рішення суду. На неодноразові звернення до Центру обслуговування споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» оператором повідомлено позивача про те, що її звернення зафіксовано та їй зателефонують в порядку черги. Але протягом місяця ніхто з представників ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не телефонує.
З метою вирішення цього питання, позивач змушена була додатково звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та адвокатів за консультаціями, готувати позовну заяву та інші докази. Отже, відповідні дії ТОВ «ГК «Нафтогаз України» носять умисний характер.
З метою оскарження відповідних дій ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у справі №490/2988/25 про стягнення заборгованості позивач також приходилося звертатися до адвокатів за консультаціями, з метою збирання доказів робити запити до ЦНАП, НКРЕКП та інших інстанцій, вивчати нормативну документацію з приводу газопостачання, готувати зустрічний позов про виключення з обліку по особовому рахунку цієї заборгованості, відзив на позовну заява, різні клопотання, відвідувати неодноразові засідання та інше.
Вказаними діями ТОВ «ГК «Нафтогаз України» позивачу завдано як матеріальної та моральної шкоди, був порушений звичайний устрій її життя, що призводило до необхідності докладання додаткових зусиль для захисту своїх прав у суді. Додатковим негативним моментом, що впливає на психічний стан позивача, є щоденні телефонні автоматичні дзвінки від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з необхідністю сплатити заборгованість за постачання природного газу, а також надсилаються відповідні повідомлення на електрону пошту, VIBER, sms-повідомлення, навіть після відмови в апеляційному оскарженні.
У зв`язку з цим, позивач вважає, що розмір завданої їй моральної шкоди в сумі 30000 грн. є обґрунтованим.
Зазначені обставини слугували підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 05.01.2026 року цивільну справу передано на розгляд Заводському районному суду міста Миколаєва, за зареєстрованим місцем проживання позивачки за альтернативною підсудністю, за захистом прав споживача.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.02.2026 року справу за повернуто на розгляд Центрального районного суду міста Миколаєва за виключною підсудністю.
Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 26.03.2026 року цивільну справу передано на розгляд Шевченківського районного суду міста Києва за підсудністю, за місцем знаходження відповідача.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.04.2026 року Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 26.03.2026 року в частині визначення суду для розгляду справи за підсудністю змінено, зазначивши про направлення цивільної справи на розгляд за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16.06.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 шляхом формування у системі «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву. Зазначала, що позивачем не було подано до товариства заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу, а власником особового рахунку № НОМЕР_1 визначений ОСОБА_3 .
Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ Миколаївською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494 (далі Кодекс ГРМ), а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Коригування об`ємів (обсягів) спожитого газу у минулих періодах не передбачено Кодексом ГРМ. Згідно з Кодексом ГРМ, Оператор ГРМ має право формувати об`єм розподілу і споживання природного газу по об`єкту споживача тільки поточним місяцем, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу або в якому були своєчасно надані показники лічильника газу споживачем. Отже, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, що визначені Оператором ГРМ на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Крім того, автоматизований облік обсягів спожитого побутовим споживачем природного газу забезпечується не тільки Споживачем та Оператором ГРМ, а і Оператором ГТС. Відповідно до пункту 6 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ побутовий споживач має право не частіше одного разу на три місяці звернутись до Оператора ГРМ із заявою про проведення звіряння фактично використаних об`ємів природного газу та сплачених коштів за послуги розподілу природного газу. Оператор ГРМ на письмове звернення побутового споживача, не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання такого звернення, зобов`язаний провести з таким споживачем звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу. За результатами звіряння підписується відповідний акт. У разі виявлення розбіжностей між даними акта звіряння та даними Оператора ГРМ по особовому рахунку такого споживача проводяться коригування відповідно до підписаного акта звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу. Враховуючи наведене, саме на підставі таких даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) спожитого природного газу Споживачу і були виставлені рахунки. Іншої інформації щодо об`єму (обсягу) спожитого природного газу від Оператора ГРМ до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не надходило.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює нарахування вартості природного газу, спожитого Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, - на підставі даних Оператора ГРМ, наданих останнім до 08 числа місяця наступного за звітним до інформаційної платформи Оператора ГТС.
З урахуванням проведених Оператором ГРМ (Миколаївською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України») коригувань за ЕІС-кодом 56XM24A53406548Y за період постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу з листопада 2023 року по травень 2026 (включно) споживачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 було спожито 312,84 куб. м. природного газу на загальну суму 1 860,64 грн. Повідомляємо, що станом на 31.05.2026 по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість у сумі 1 860,64 грн.
Вказувала на те, що за умови спростування обставин наявності у діях Відповідача будь-яких порушень законодавства чи Типового договору наявними у справі належними доказами, обставини, встановлені в судовому рішенні у справі № 490/2988/25, не перешкоджають суду у прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову.
Пояснювала, що 11.12.2025 року на адресу товариства надійшов лист вх. №35231-2025 від 11.12.2025 року щодо виконання рішення суду. 17.12.2025 Товариством було надано відповідь листом №119/7.1.1-94567-2025 від 17.12.2025, яким повідомлено позивача, про те що ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальник природного газу, проводить нарахування вартості спожитого газу виключно на підставі остаточної алокації щодобових відборів по кожному окремо взятому побутовому споживачу, яка здійснюється Оператором ГТС (ТОВ «Оператор ГТС України») на основі даних про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається Оператором ГРМ, в даному випадку Миколаївською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», через інформаційну платформу Оператора газотранспортної системи. Таким чином, після проведеного Оператором ГРМ коригування обсягу природного газу визначеного на показник лічильника 07883,77 куб. м з подальшим його відображенням на інформаційній платформі Оператора ГТС, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» матиме можливість здійснити перерахунок вартості спожитого газу та виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС-код 56XM24A53406548Y) за об`єктом: АДРЕСА_1 , заборгованість в сумі 48 105,53 грн, як того вимагає рішення суду у справі № 490/2988/25. У сою чергу, з огляду на надання Оператором газорозподільної системи Миколаївською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» даних на інформаційну платформу Оператора газотранспортної системи щодо проведеного за ЕІС-кодом 56XM24A53406548Y щодо корегування у травні 2026 року у розмірі: - 5 911,93 куб.м товариством було здійснено відповідний перерахунок за спожитий Позивачем природний газ.
У свою чергу, у позовній заяві позивачем не надано жодних доказів та не наведено належного обґрунтування того, у чому полягає порушення його прав з боку саме ТОВ «ГК «Нафтогаз України», які саме права порушено товариством, що у свою чергу, є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди, а також того, що обраний позивачем спосіб захисту поновить його порушене право (за його наявності). Позивачем до позовної заяви не наданого жодного документу, що підтверджує її спричинення, не доведено склад правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка з боку відповідача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, а також жодним чином не обґрунтовано визначений позивачем розмір завданої на його думку шкоди.
19.06.2026 року позивач ОСОБА_1 шляхом формування у системі «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначала, що відповідач фактично не заперечує основних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: наявність рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року у справі №490/2988/25; обов`язок ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виключити з обліку за особовим рахунком № НОМЕР_1 заборгованість у сумі 48105,53 грн.; отримання відповідачем звернення позивача щодо виконання рішення суду 11.12.2025 року; надання відповідачем відповіді від 17.12.2025 року про те, що рішення суду буде виконане лише після внесення відповідних змін оператором газорозподільної системи; проведення фактичного перерахунку лише після коригування даних у травні 2026 року. Отже, сам відповідач підтверджує, що рішення суду протягом тривалого часу після набрання ним законної сили не виконувалося.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року не містило будь-яких умов щодо порядку чи строків його виконання та не ставило його виконання у залежність від внесення будь-яких змін оператором газорозподільної системи або оператором газотранспортної системи. Посилання відповідача на відсутність технічної можливості виконання рішення суду до проведення коригування оператором ГРМ не звільняє його від обов`язку виконати судове рішення та не може бути підставою для ігнорування його вимог. Більше того, відповідач фактично визнає, що рішення суду було виконано лише після проведення коригування у травні 2026 року, тобто через декілька місяців після набрання ним законної сили. Таким чином, доводи відзиву не спростовують факту тривалого невиконання судового рішення.
Вказувала на те, що предметом даної справи не є правомірність первинних нарахувань за природний газ та не порядок визначення обсягів споживання природного газу. Зазначені обставини вже були предметом розгляду у справі № 490/2988/25, за результатами якої судом ухвалено рішення, що набрало законної сили. Предметом даної справи є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішення суду та необхідності постійно вживати заходів для захисту своїх прав.
Безпідставними є також доводи відповідача про відсутність порушення прав позивача. Сам факт невиконання рішення суду після набрання ним законної сили є порушенням права особи на ефективний судовий захист.
Вказувала на те, що, для відшкодування моральної шкоди не вимагається обов`язкове надання медичних документів або доказів погіршення стану здоров`я. Унаслідок протиправної поведінки відповідача позивач була змушена: неодноразово звертатися до відповідача щодо виконання судового рішення; витрачати час та зусилля на листування з відповідачем; звертатися до державних органів із метою захисту своїх прав; постійно контролювати стан виконання судового рішення; перебувати у стані тривалої невизначеності щодо виконання рішення суду та наявності в обліку безпідставної заборгованості. Такі обставини об`єктивно спричинили моральні переживання та душевні страждання. Доводи відповідача про відсутність вини також є безпідставними, оскільки саме відповідач був зобов`язаний виконати рішення суду, а не перекладати відповідальність за його виконання на інших суб`єктів ринку природного газу.
Таким чином, відзив не містить обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди
Додатково звертала увагу на те, що доводи відповідача про неможливість виконання рішення суду до проведення відповідних коригувань оператором газорозподільної системи спростовуються як його діями в аналогічній справі №490/2986/25, так і обставинами виконання рішення суду у даній справі №490/2988/25. Після набрання рішенням законної сили відповідачем було проведено коригування особового рахунку та вчинено дії щодо виконання судового рішення без посилань на неможливість його виконання або необхідність багатомісячного очікування додаткових дій інших суб`єктів ринку природного газу. Водночас у справі №490/2988/25, яка є предметом даного спору, навіть після проведення відповідачем у травні 2026 року коригування на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року рішення суду не було виконано в повному обсязі. Проведене відповідачем коригування виявилося неповним та не відповідало вимогам судового рішення, у зв`язку з чим позивач була змушена повторно звернутися до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» із заявою від 15.06.2026 року щодо належного та повного виконання рішення суду. Лише після повторного звернення відповідачем було здійснено остаточне та повне виключення заборгованості відповідно до рішення суду. Наведені обставини свідчать про те, що відповідач мав фактичну можливість вносити зміни до свого обліку та виконувати судові рішення, а тому його доводи у даній справі про неможливість виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року у справі № 490/2988/25 до проведення відповідних коригувань не можуть вважатися переконливими.
29.06.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 шляхом формування у системі «Електронний суд» надала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначала, що до води позивача викладені у відповіді на відзив зводяться до довільного тлумачення норм матеріального права, разом з тим не місять жодних пояснень та аргументів по суті даного спору.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, відповідно до доводів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, та просила їх задовольнити. Підкреслювала, що позивач виключив заборгованість по рахунку та фактично виконав рішення суду лише після її неодноразових звернень та подання данного позову.
У судовому засіданні представник відповідача адвокат Плигань І.Ю. проти задоволення позову заперечувала, відповідно до доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та заперчення на відповідь на відзив. Зазначала, що відповідач зміг виконати рішення суду, лише після здійснення відповідного коригування обсягів спожитого газу Оператором ГРМ.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить наступного.
Судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року у справі №490/2988/25, яке вступило в силу 03.11.2025, позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ за о/р НОМЕР_1 , задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за поставлений природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 628,59 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 39,05 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про зобов`язання вчинити дії, задоволено в повному обсязі. Зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС-код 56ХМ24А53406548Y) по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість у сумі 48105,53 грн.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27.11.2025 року наведенні ТОВ «ГК «Нафтогаз України», причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року визнано неповажними, а апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для подання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням інших поважних причин такого пропуску та наданням доказів на підтвердження таких.
Наступною ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12.12.2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року.
З наданих позивачем роздруківок електронної пошти вбачається, що після ухвалення Центральним районним судом м. Миколаєва рішення від 03.10.2025 року на електронну адресу позивача від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» продовжували приходити нагадування про необхідність сплати заборгованості в розмірі 48105,53 грн.
11.11.2025 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заяву, в якій просила на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року виключити з особового рахунку № НОМЕР_1 (ЕІС-код 6XM24A53406548Y) у сумі 48105,53 грн.
Також 26.11.2025 року ОСОБА_1 зверталась на адресу члена НКРЕКП Л. Саловського зі скаргою на невиконання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року.
11.12.2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась ТОВ «ГК «Нафтогаз України» із заявою про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року. Також зазначала, що у випадку невиконання рішення суду в стислі терміни буде змушено звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
У відповідь листом №119/7.1.1-94567-2025 від 17.12.2025 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повідомило ОСОБА_1 , що вживає всі необхідні заходи для виконання рішення суду, у тому числі, листуванням з Оператом ГРМ 9Миколаївськоїю філією ТОВ «Газорозподільні мережі України») з вимогою здійснити коригування обсягів споживання природного газу на показник лічильника 07833,77 куб.м та відобразити ці зміни на інформаційній платформі Оператора. Після проведеного Оператором ГРМ коригування обсягу природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз» матиме змогу здійснити перерахунок вартості спожитого газу та виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість в сумі 48105,53 грн., як того вимагає рішення суду у справі №490/2988/25.
15.06.2026 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій зазначала, що рішення суду виконано лише частково, а саме виключено заборгованість лише в розмірі 46244,89 грн., та безпідставно нараховується заборгованість в розмірі 1860,64 грн. Просила в найкоротші терміни здійснити повне виконання рішення суду у справі №490/2988/25.
З довідки про фінансовий стан по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , доданої позивачем до заперечення на відповідь на відзив, вбачається, що за період постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу з листопада 2023 року по травень 2026 (включно) споживачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 було спожито 312,84 куб.м. природного газу. Заборгованість відсутня.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12,13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий, кредитор) має право вимагати компенсації завданої моральної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана компенсувати завдану моральну шкоду.
За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Крім того, у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі №214/7462/20)
Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Встановивши обставини справи, суд доходить висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі №490/2988/25, а також доказів на підтвердження розміру такої шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Центрального суду м. Миколаєва від 03.10.2025 року у справі №490/2988/25, набрало законної сили 03.11.2025 року. Позивач, звертаючись через півтора місяці після набрання чинності рішенням суду у справі №490/2988/25 із позовом про відшкодування моральної шкоди, належним чином не обґрунтувала та не надала доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, протиправності поведінки відповідача, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її результатом - моральною шкодою.
Посилання відповідача на щоденні телефонні автоматичні дзвінки та повідомлення від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про необхідність сплатити заборгованість за постачання природного газу суд до уваги не бере, оскільки листом №119/7.1.1-94567-2025 від 17.12.2025 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повідомило ОСОБА_1 , що вживає всі необхідні заходи для виконання рішення суду, а також, що після проведеного Оператором ГРМ коригування обсягу природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз» матиме змогу здійснити перерахунок вартості спожитого газу та виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість, відповцідно до рішення суду у справі №490/2988/25.
При цьому суд зауважує, що сам факт відсутності певного результату (виключення заборгованості відповідно до рішення суду), станом на дату подання позову, не може бути достатнім підтвердженням того, що відповідач допустив саме протиправну бездіяльність за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати своє повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Відтак, установивши недоведеність ОСОБА_1 факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі №490/2988/25, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням цього судового рішення.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви, відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», місцезнаходження: м.Київ., вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 40121452.
Головуючий суддя І.О. Притуляк
Судове рішення № 141106840, Заводський районний суд м. Миколаєва було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 490/10755/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: